«Це немов придбати усі квитки, але не потрапити на свій рейс». Так зараз згадує свої емоції Рікардо Гарека. 1985-го у класифікації до чемпіонату світу його гол приніс Аргентині домашню нічию у матчі з Перу і саме це очко вивело команду на мундіаль. За перемоги інків чистий вихід оформили б вони.
Ще за рік до цього Гарека знаходився на піку слави. Сам Дієго Марадона тоді не був беззаперечним кандидатом до збірної, адже тільки переходив з Барселони до Наполі, завершуючи невдалий каталонський період. Гарека ж феєрив у Боці і вважався недоторканим збірником разом з Боччіні та Пассарелою. Якщо у 1982-му він справді не пройшов відбір до остаточного списку гравців албі-селесте для участі в мундіалі, то тепер, здавалося, тільки травма могла завадити.
Проте в кінці свого найщасливішого року Гарека здійснив святотатство – з рідної Боки перейшов до Рівера. Багато хто робив це й до нього та переважно між цими клубами у гравців був ще якийсь інший і тим паче інчас не могли пробачити такий трансфер для зірки у розквіті. І потроху все пішло не так. Говорять, що з тих пір Рікардо став вкрай забобонним. В деяких інтерв’ю Гарека зізнавався, що насправді був у поганій формі якраз у 1986-му, тому рішення Білардо не везти його в Мексику точно не було безпідставним. І все ж він відправив туди Аргентину, а вона його кинула.
Згадувати ж ті часи йому цієї осені доводилося постійно, перуанські ЗМІ регулярно нагадували ту історію і особливо матч проти їхньої збірної. «Хлопці я не робив нічого поганого, тільки свою роботу забивати. Якщо у вас є претензії, то це до Паскуллі», – усміхається Гарека. Перуанцям та гра й досі болить, адже стала остаточним закінченням ери успіхів з поколінням від Кубільяса, Сотіла до Облітаса та Урібе. А ще гол Гареки вони вважають неправильним. Після пасу Пассарелли Паскуллі відштовхнув захисника Чіріноса і віддав на Ель Флако (прізвисько Гареки).
До роботи тренером Перу він прийшов після нищівного провалу у Палмейрасі. Під дорогий проект з дуже сильними футболістами він прийшов крутим наставником, котрий кожного року щось вигравав в Аргентині з Велесом. Та в бразильському гранді його сприйняли як зарозумілого дивака з виглядом у стилі Роллінг Стоунз. За 15 матчів (10 поразок) він дискредитував себе повністю. Навіть 15-ти було забагало, але великий контракт змушував директорів Вердао чекати навіть більше ніж треба. Головною причиною фіаско вважають незнання мови, Гарека любить і вміє бесідувати з футболістами. Тож хоч спільного між аргентинською і португальською багато та для повноцінної роботи цього замало. Хоча і фактор його дивацтв, мабуть, таки теж відіграв свою роль. У Палмейрасі тоді були четверо аргентинців (серед них наш знайомий Крістальдо), вони теж не повністю сприйняли тренера.

Більш ніж шість місяців Гарека сидів без роботи, аж до запрошення від перуанської федерації. І з тих пір у нього все виходить ідеально. На Копа Амеріка 2015 Перу став третім, на Копа Амеріка Сентенаріо 2016 не випустили з групи Бразилію, а у чвертьфіналі тільки серію пенальті програли Колумбії. Тепер ще й поїздка на чемпіонат світу гарантована.
Хоча в цій історії йому й добряче пофартило. Колишній гравець Парагваю Кабрера зіграв двічі за Болівію. В цих матчах горяни виграли у перуанців та розкатали нічийку з чилійцями. Останні вчепилися за прокол суперників і подали апеляцію. Її задовольнили і Чилі отримав 3 очки замість одного, а Перу ті ж три в чистий плюс. Згадайте, що в підсумку команди набрали рівну кількість очок і підопічні Гареки опинилися вище тільки за різницею забиті-пропущені. Фарт! А може це діють кабали аргентинського тренера. Кабалами іспанською звуться забобони і їх у Гареки більш ніж достатньо.
Ель Флако вважає поганою прикметою торкнутися руки нареченої на весіллі. Він категорично проти відвідин політиками табору команди. Можна було б припустити, що це його ставлення саме до політиків, але ні. Одного разу, як вважає Гарека, такий візит занапастив його підлеглих у наступній грі.
Рікардо терпіти не може зелений колір і веде з ним безкомпромісну боротьбу у своїх командах. Справа в тім, що за часів Білардо Аргентина часто грала саме в зеленому, тож для нього це згадка про жаданий та втрачений чемпіонат 1986-го.
Та найбільша кабала Гареки – це тотальна боротьба з популярним музикантом Марком Ентоні. Коріння цієї фобії абсолютно банальне, але реакція категорична. 2006-го команда Ель Флако Індепендьєнте Санта Фе їхала на матч проти скромного Депортіво Перейри, весь час в клубному автобусі лунали пісні Ентоні. Гра ж завершилася дуже несподіваним розгромом Індепендьєнте 1:4. Тепер сальсу від американця гравцям команд Гареки слухати заборонено. Принаймні вмикати музику для загального прослуховування. 2007 року тренер навіть заборонив усі розігріві пісні на стадіоні. Та війна з Ентоні не лишилася в минулому. 31 серпня цього року Перу приймав Болівію. Матч мав відбутися, як і усі попередні, на Естадіо Насіонал. Раптом Гарека дізнався, що клятий Марк Ентоні за 15 днів до гри на цій арені виступає з великим концертом. Важко уявити яких зусиль аргентинцеві це коштувало, але гру він таки переніс на Монументаль. Звичайно ж, перуанці виграли.
Тепер дехто жартує, що ФІФА може підсунути свиню Гареці і запросити Ентоні виступити на церемонії відкриття чемпіонату 2018. Тоді на цей турнір і не варто їхати, або їхати без Гареки. Хоча ні, такого бути не може. Цю збірну зліпив і підняв він.
Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)
Источник: Sportarena.com