Sportarena

Кореспондент Sport Arena ділиться враженнями від перебування у фан-зоні під НСК Олімпійським, під час матчу Україна – Ісландія.

Глядачі підірвалися на ноги, звели руки догори, але уже за секунду пролунало довжелезне «у-у-ух», і всі швиденько присіли назад. Це перманентний епізод, який траплявся у фан-зоні під НСК Олімпійський практично щоразу при небезпечній атаці збірної України. Востаннє таке пожвавлення викликав прохід Андрія Ярмоленка за двадцять хвилин до кінця гри, після чого був ще шквал емоцій при призначеному – згодом нереалізованому – пенальті. У всі решту моменти гри люди, як правило, мовчки спостерігали за тим, що відбувається на екранах.

Парадоксально, але фан-зона частіше «вибухала» до матчу, ніж безпосередньо під час нього. Спершу на сцені виступив O.Torvald, який змушував публіку витанцьовувати на Троїцькій площі, згодом – уже ближче до матчу – естафету перехопив ТНМК – натовп теж завзято рухався. Найбільший, втім, спалах активності відбувався тоді, коли ведучі вибивали зі сцени м’ячі – у ті моменти практично всі, хто сидів на лавках, підходили поближче, аби отримати можливість «вловити халяву».

А взагалі люди прийшли у цю фан-зону не так з бажанням підтримати свою збірну, як з ідеєю відпочити та розслабитися. І потрібно відзначити, що організатори зробили усе, аби можна було не лише дивитися футбол, але й банально вбити час – достатньо великий фудкорт, чимало біотуалетів, довжелезні лавки практично на всю площу, аби можна було сісти, три великих екрани та достатня кількість входів/виходів.

Коротше кажучи, були прикладені максимальні зусилля для того, аби не утворювалася давка та усі глядачі мали можливість спокійно переміщатися фан-зоною. Втім буквально перед самим початком матчу така підготовка здавалася абсолютно непотрібною – на Троїцькій площі зібралося від сили дві з половиною тисячі людей, тож про жоден аншлаг мова і близько не йшла.

Більше того, переважна частина тих, хто прийшов, зручно розмістилися на лавах перед одним з великих екранів, в’яло реагуючи на слова ведучих підтягуватися до сцени, аби разом підтримувати збірну України. У підсумку, перед стартовим свистком «стояча фан-зона» нараховувала близько п’ятсот людей, а усі решту розташувалися на лавах.

Власне те, заради чого тут всі зібралися! У-КРА-Ї-НА! #ukrisl #football #Україна #Ісландія #Ukraine

Відео, опубліковане користувачем Sportarena.com (@sportarena_com)

Невеликий промах з часом – і спільного виконання гімну від людей на площі так і не вдалося почути. Хтось у цей момент ще купляв собі пиво, хтось активно розмовляв з друзями, але факт залишається фактом: гімн фан-зона пропустила. Цей факт трохи розчарував присутніх, але ще більше на них вплинув швидкий пропущений гол: люди «охнули» і банально замовкли. «Награлися», – викрикнув якийсь молодик у відчаї, а тим часом навіть ведучі на сцені не зразу прийшли у себе.

Безрезультатно позакликавши народ до якоїсь активнішої підтримки, ближче до середини першого тайму Сергій Притула (організатор і один з ведучих) зробив хід конем, запросивши на сцену дніпровських ультрасів. Спершу їх вийшло троє, але якоюсь особливою популярністю їх заклики теж не користувалися. Так, люди під сценою почали більш активно кричати, але усі інші остаточно замовкли, намагаючись слухати лише своїх товаришів та коментатора.

Розуміючи, що діло так не піде, ультрасам вдалося випросити мікрофон «в народ», тобто перемістити джерело звуку під сцену, де розташовувалася ще більше когорта активних фанатів. Спершу така децентралізація мікрофонів закінчилася не надто позитивно – на 25-й хвилині Сергій Притула закликав затягнути кричалку про Путіна, а активні вболівальники в той ж час кричали «У-кра-ї-на». Досягти консенсусу вдалося лише за декілька хвилин, однак результат навряд когось порадував – ультраси затягнули «Путін – х**ло», але фан-зона не відповіла особливою взаємністю. У відповідь один з тих, у кого був мікрофон випалив полум’яну промовчу, адресовану до інших глядачів: «Ребята, вы что кричалку про Путина не знаете? Пару слов и все. Игрокам нужна наша поддержка». Трохи далі від сцени іронічно переглянулися два чоловіка у футболках національної збірної: так, кричалка про Путіна – це саме те, що було потрібно гравцям.

Після невдалих спроб затягнути ще декілька націоналістичних пісень, фанати запропонували заспівати «Червону руту», і цього разу знайшли підтримку серед усіх присутніх – чи не вперше за весь матч фан-зона під стадіоном нагадувала єдиний організм, а не велику кількість різношерстих людей. Доволі символічним виглядає той факт, що саме в цей момент збірна відігралася, хоча поєднувати в єдине ціле ці два фактори – гол і «Червону руту» – насправді доволі важко.

Закінчення першого тайму пройшло у більш активній та веселій атмосфері, а деякі з тих вболівальників, які готові були лінчувати Андрія Шевченка і усіх футболістів ще декілька хвилин тому, уже відзначали сильні сторони у грі цієї збірної.

Зберегти цей ж запал на другу половину матчу ні вболівальникам, ні навіть ультрасам не вдалося. Відверто кажучи, це було нереальним завданням – ті, хто був біля мікрофону, й далі викрикували типові для себе гасла, але вони аж ніяк не знаходили підтримки у цьому різношерстому натовпі. Відшукати причину такої пасивності глядачів на усі націоналістичні заряди дуже просто: по-перше, вони їх не знають, по-друге, люди не прийшли сюди вболівати, а по-третє, навіть якщо вони були готові вболівати, то явно не так. Довелося неодноразово почути думку, що ультраси переплутали футбольну фан-зону з якимсь політичним мітингом. Мало хто розумів, навіщо кричати на 90-й хвилині матчу «Крим – це Україна» або «Донбас – це Україна», коли у той момент краще було затягнути щось футбольне. Таке, що точно почули б гравці на полі.

Але насправді ультраси переплутали (змішали) футбол і політику уже давно, тож для них ось така поведінка – це складова підтримки, по-іншому вони не вміють. Втім, у цьому конкретному випадку справа в тому, що частина активних вболівальників, дорвавшись до мікрофону, переплутала свою рідну ультрас-трибуну, де всі розділяють такі ж погляди, з типовими глядачами, які просто прийшли подивитися футбол.

Зрозуміло, що пересічний фанат не відірветься від пива, аби покричати політичні гасла. На жаль, українські ультраси цього поки не розуміють. Можливо, ця підтримка в тиші стане для них тим самим моментом, з якого вони винесуть щось нове і якось зміняться. Адже коли за весь тайм різних гасел від ультрас, найбільш голосними стали крики «Шев-чен-ко», це багато про що говорить. Так само багатослівним є і той факт, що гімн наприкінці матчу слабо, але затягнули прості глядачі, а не ті, у кого був мікрофон.

Зрештою, варто визнати, що у цій фан-зоні не вдалося створити ніякої якісної підтримки: присутні об’єднувалися лише в деякі моменти, здебільшого просто окремо спостерігаючи футбол. Це усе дійство нагадало марсельський фан-марш під час Євро, очікувань від якого теж було значно більше. Однак навіть чотири тисячі вболівальників (підтягнулися по ходу матчу) – це непоганий результат. Основною проблемою, втім, є відсутність будь-якої культури вболівання. Після фінального свистка усі присутні миттю кинулися в різні сторони, поспішаючи додому. Троїцька площа опустіла буквально за 5-7 хвилин, тож навіть якби футболісти вийшли подякувати за підтримку, вони б побачили лише пустоту. Ту саму пустоту, що була на стадіоні.


Ставки на спорт от лучших букмекеров, регистрируйтесь и забирайте бонусы.

Источник: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Рейтинг букмекеров
#букмекерописаниебонусоценкасайт
1 Фаворит обзор 10 000₴ + 300 FS
5
РЕГИСТРАЦИЯ
Или аккаунт Sportarena