Два місяці тому напередодні гри з Хорватією тренерський штаб збірної України примусив довго обговорювати та навіть сперечатись щодо свого вибору. Тоді спершу назвали імена ледь не 35 гравців, хоча у матчі проти Хорватії, нехай би яким важливим він не був, могли зіграти лише 11 гравців з перших хвилини та ще троє з лави запасних.

Цього разу кількість гравців було відразу зменшено до пристойних розмірів, та й взагалі склад підбирався з особливою виваженістю. Кожному рішенню можна знайти логічне пояснення та легко оцінити його правильність чи хибність.

Перш за все звертає на себе увагу поява Андрія Луніна. 18-річний голкіпер сильно проводить цей сезон, а виклик до збірної має вигляд найкращої відзнаки за успіх. Попри увесь свій талант наразі Лунін не може бути суперником Андрія Пятова в боротьбі за місце в основі. Жоден воротар в Україні після завершення кар’єри в збірній Олександра Шовковського не розглядався у якості суперника Пятова. Лише дублера.

З молодим Луніним тренерський штаб національної збірної має намір ближче познайомитись, хоча він точно не зіграє з Фінляндією та навряд чи дебютує навіть з Мальтою.

Інший молодий новачок команди – Володимир Шепєлєв – був у широкому списку ще в березні, але тоді це вважалось більше авансом. Сьогодні це не просто юнак, який відіграв один матч в чемпіонаті України, коли основний гравець Сергій Рибалка пропускав через дискваліфікацію.

Незважаючи на свій статус гравця стартового складу в Динамо, Шепелєв також має небагато шансів вийти на поле. Мабуть, кожен з інших центральних хавбеків більш кращий варіант для важливої гри супроти Фінляндії.

Але тенденція роботи Андрія Шевченка у збірній України залишається незмінною – знову молоді новачки.

Інший момент, який відразу варто помічати, стосується важливості підготовки гравця. Восени Шевченко та його помічники легко відрізали представників Динамо, які на той час перебували у поганій формі. Денис Гармаш так жодного разу з моменту призначення Шевченка у збірній не зіграв, та й взагалі провів в команді лише декілька днів.

Теперішній Гармаш – один з найкращих українських гравців Прем’єр-ліги за останні два місяці. Можливо, щодо нього у Шевченка та його помічників були якісь упередження, але цей виклик показує, що стосувались вони швидше форми, ніж особистих якостей.

Якщо Гармаш повернувся до збірної після деякої паузи, то відразу декілька гравців не потрапили навіть у резерв. Чемпіонат України може бути скільки завгодно посереднім, але все одно гравці звідти мають постійну ігрову практику на відміну від деяких легіонерів.

Євген Шахов, Руслан Малиновський та Євген Селезньов – у цьому списку всього три гравці з-за кордону. І це справедливо, зважаючи на те, що лише вони троє грають регулярно.

Денис Бойко у другій половині сезону був запасним воротарем Малаги, Артем Федецький майже не грав у Дармштадті, Олександр Зінченко застряг поміж основою та другою командою ПСВ, що вже говорити про Олександра Караваєва, який ніби десь загубився у величезному Стамбулі.

Артем Кравець потрапив до резервного списку, можливо, його додадуть трохи пізніше до складу збірної. Але він також не грав в кінці сезону за Гранаду. Двох форвардів – Селезньова та Артема Бєсєдіна – може виявитись замало.

Є ще один гравець, якого спеціально залишили поза увагою. Євген Коноплянка давно нормально не грав у Шальке, але він у збірній. Коноплянка все ще має великий талант та може принести користь команді. Проте хоч він і в складі, нехай спершу отримує місце в основі. Атакувальні можливості Гармаша можуть витіснити Коноплянку зі стартового складу.

І без Гармаша в центрі поля там є кому зіграти. Безперечно, у складі Тарас Степаненко та Віктор Коваленко, які від початку відбору грають у старті. Непогану гру демонструє останнім часом Сергій Сидорчук. У закордонних клубах себе показують ті ж Шахов та Малиновський.

Спірним може бути хіба черговий виклик Сергія Кривцова. Але він немало матчів зіграв навесні через постійну ротацію в Шахтарі, та й при пошуку іншого варіанту треба обов’язково рахувати скільки очок ця команда, де грає якийсь вартий уваги кандидат, програє в турнірній таблиці Шахтарю.

На флангах оборони є деякий вибір, хоча конкуренція поміж Богданом Бутком та Миколою Морозюком, а також поміж Едуардом Соболем та Миколою Матвієнком – не така вже й омріяна ситуація.

Навіть відсутність капітана команди Руслана Ротаня важко називати сенсацією. Він не грав через травму, а остання гра з Хорватією була сигналом до того, що Ротань вже має значно менше ваги на футбольному полі. Цього разу його взагалі немає, але кожен з викликаних гравців тепер точно може бути кориснішим.

Хіба не це найголовніше?

Але якщо у виборі гравців на збір Шевченко не здивував, то в іграх, зокрема з фінами, варто очікувати несподіванок та цікавих вирішень проблем. Ті ж Сергій Сидорчук та Денис Гармаш, наприклад, у цьому відборі майже не грали, тому їх вихід може прирівнюватись до появи новачків, таких як той же Руслан Малиновський. Проте це тема майбутніх обговорень.