Sportarena

Вірні вболівальникам. Як працюють з фанами німецькі фан-проекти

Проблеми українських вболівальників в Європі продовжують нести нашому футболу моральні та матеріальні збитки. На фоні цих проблем Sport Arena заглянула до Німеччини, де колись змогли подолати потрібні труднощі та вивести фан-підтримку на дійсно високий рівень.

Вірні вболівальникам. Як працюють з фанами німецькі фан-проекти - Чемпионат мира-2018

Getty Images

5 матчів у відборі до ЧМ-2018 – 5 штрафів. У ФФУ дотепер отямляться від новини про новий останній на сьогодні штраф від ФІФА за поведінку вболівальників національної збірної України на матчах з Косово та Хорватією. Здавалося б, що після бурхливої діяльності «Вірних збірній» українська федерація убезпечена від нових скандалів принаймні в цій царині. Але мусимо констатувати, що «Вірними збірній» чи іншими штучними утвореннями, ініційованими зверху, ситуацію в фанатському світі не змінити. Особливо, якщо поряд з «красивим та безпечним вболіванням» організатори мають інші, більш прагматичні цілі.

Наливай та розділяй. Що ховають за собою «Вірні збірній»

Проте боротися за позитив в даному випадку можна і треба. Sport Arena звернула увагу на інший спосіб співпраці з вболівальниками – німецький. Німеччина пережила на межі 1980-90 рр. хвилю насильства на футбольних матчах. Побувавши у берлінських громадських організаціях, які мають назву «фан-проектів», розповідаємо, як вони допомогли створенню красивої «цукерки», яку щовікенду бачимо у трансляціях з німецьких стадіонів.

«Це маленькі Будинки футболу, як у Києві. Але вони справді домівки для вболівальників, а не футбольних чиновників»

Ошатна одноповерхова будівля в середмісті Берліна: кілька офісних залів та кімнат, міні-кухня, настільний футбол і теніс, футбольні постери на стінах, журнали на диванах і запах кави. Господар цього будиночка футболу Ральф Буш працює у Fanprojekt з 1990 року. Саме після об’єднання Німеччини футбол в країні скидався на кориду – стадіони потопали у хвилях насильства, а фанатів сприймали дуже негативно.

«Перший подібний проект зародився на початку 1980-х у Бремені, – розповідає Ральф. – Колеги – соціальні педагоги, зрозуміли, що з фанатами треба працювати. Клуби ж на той момент вважали, що втихомирювати ультрас – це справа суто поліції».

Початковою ідеєю цих структур було дослідження соціального середовища на трибунах. Соціальні педагоги суто з наукового інтересу працювали на матчах і між ними – з фанатською аудиторію. Але ескалація насильства на стадіонах в Англії та Німеччині, змусили німецьке суспільство звернути пильну увагу на своїх уболівальників. Тому суто волонтерська робота соціальних педагогів змінилася й організаційно сформувалася у фан-проекти, які мали налагодити відносини з молоддю на трибунах.

Getty Images

Сьогодні таких структур в Німеччині більше 70-ти, і вони поступово стали посередниками – незалежними органами, які водночас і захищають інтереси фанатів, і доводять до них вимоги суспільства, і спрямовують енергію трибун в безпечне русло. Власне, більшість співробітників фан-проекту прийшли у них із трибун.

45-річний Томас Йелінскі вже майже 20 років працює соціальним педагогом берлінського фан-проекту. Він розповів Sport Arena, як налагоджував стосунки з уболівальниками: «У перші роки нашої роботи ми дали їм зрозуміти, що відстоюємо їх інтереси. Наприклад, ми могли знайти приміщення для зустрічі фанатів. Тепер часто самі фанати підходять до нас на стадіоні, щоб домовитися про зустріч, на якій можна обговорити їхні проблеми. Ми, соціальні працівники, не тільки виступаємо комунікаторами між поліцією і фанатами, фанатами і службою безпеки стадіону, а ще й можемо допомогти вболівальникам з пошуком квартири, зі вступом до університету тощо».

Приміщення фан-проектів – це зазвичай невеликі будиночки, які мають вітальню, декілька кабінетів, кухню, ігрову зону з настільним футболом та тенісом, приміщення для лекції і семінарів, великий екран для спільного перегляду футбольних матчів. Фактично, це маленькі Будинки футболу, як у Києві. Щоправда, вони по-справжньому домівки для вболівальників, а не чиновників від футболу.

Вся ця розкіш фінансується з трьох джерел порівну – з державного бюджету, регіонального бюджету і бюджету Німецького футбольного союзу. Саме місцева влада зацікавлена в тому, щоб футбольних хуліганів меншало. Інколи в фан-проекти заходять й футбольні клуби, щоправда, їхнє фінансування не може бути значним, аби унеможливити вплив на організацію. Річний бюджет фан-проекту Уніона (Eiserne Botschafter) – приблизно 150 тисяч євро. Ці гроші йдуть на зарплату трьох соціальних працівників, комунальні виплати на утримання приміщення і т.д. Річний бюджет «Фан-проекта Берлін», який працює з уболівальниками Герти і БФК Динамо, у 2016 році становив 340 тисяч євро.

«Найбільша нагорода за роботу – це коли уболівальник, якому вже за 30, дякує за те, що колись ти допоміг захистити його від проблем з законом»

Основним чинником успіху фан-проектів стала їхня незалежність від футбольних клубів і поліції. Без довіри до співробітників ультрас і кроку не ступили на поріг фан-проектів. Повсякденна робота у цих футбольних громадах – це супровід уболівальників під час виїздів до інших міст, перемовини з поліцією, спільна участь вболівальників у соціальних акціях футбольних клубів, виявлення можливих конфліктів під час матчів, роль третьої сторони у розбірках клубу і вболівальників, яким загрожує позбавлення права перегляду матчів на стадіоні.

У дні, коли ми спілкувалися з працівниками обох берлінських фан-проектів, саме вони допомагали фан-клубам Герти та Уніона організувати виїзд вболівальників у Гельзенкірхен та Котбус. Зона відповідальності фан-проектів у таких випадках – перемовини із тамтешньою поліцією, інколи сприяння залізниці, якщо виїзд настільки масовий та далекий, що автобусами не обійтися. Особлива увага тим, хто отримав бан на відвідання матчів.

За сборную Германии болеют не только взрослые мужчины, Getty Images

«Фан-проекти наполягли на тому, аби клуби вислуховували точку зору і пояснення тих, кому загрожує заборона перебування на матчах, – провадить Ральф Буш. – Ми розуміємо, що часто вина хуліганів беззаперечна, але їх також мусимо вислухати. Часто безлад чинять тоді, коли клуби не чують справедливих вимог фанів».

«Забанених» вболівальників у Берліні, наприклад, нині до 50-ти осіб. Коли вони вирушають на виїзні матчі своїх команд, поряд – співробітники фан-проекту. З ними «бруталам» доводиться пити пиво й дивитися футбол по ТБ. На жаль, остання тенденція настроїв німецьких ультрас – збільшення кількості хуліганів, що зумовлено міграційною кризою в Європі.

«Ми такий собі інститут адвокатури фанатів, але ми – не їх профспілка. Ми громадська організація. Мені не можна бути фанатом, інакше я був би одним з них. Разом з тим ми діємо незалежно від клубу. Як це працює? Наведу такий приклад. Наприклад, клуб хоче заборонити вболівальнику вхід на стадіон. У такій ситуації ми добиваємося, щоб період заборони тривав не три роки, а менше, або щоб клуб відмовився від свого наміру, натомість вболівальник відпрацював би якийсь час на громадських роботах на користь клубу – наприклад, прибирав би арену чи допомагав розклеювати афіші», – пояснює інший працівник берлінського фан-проекту Аксель Панніке.

Вболівальникам, які співпрацюють з фан-проектами, останні «вибивають» у клубів різні бонуси: пускають на стадіон раніше інших, дають право вибору музики на арені, організовують зустрічі з керівництвом клубу, окремо запрошують на тренування їхніх команд.

Фани йдуть за допомогою не тільки з футбольними проблемами, як то заборона на відвідування матчів або втрата абонемента, а й з побутовими історіями: алкоголізм і наркоманія, сварка з дівчиною, розлад у родині, неприємність в школі або на роботі. Аксель з гордістю розповідає: «Коли до тебе приходить вболівальник, якому вже за 30 і дякує за те, що колись давно ти допоміг захистити його від проблем з законом, то це найбільша нагорода для мене».

Звісно, не всі ультрас, особливо крайнього правого спрямування, пішли на контакт із фан-проектами. Але у поліційних відділках, які працюють на території стадіонів Герти та Уніону нам розповіли, що давно почали менше стикатися з насильством, пов’язаним з футболом.

В Україні через подібні структури фанати могли б активніше впливати на клуби

Громадський, недержавний, так званий «третій сектор» у Німеччини потужний і впливовий. Тому структур, подібних до Fanprojekt, тут чимало. Причому у більшості з них люди працюють на волонтерських засадах або ж це не основна їх робота.

Штрафи та спілкування з поліцією – основна «тема» діяльності такої організації підтримки фанатів у Берліні, як «Залізна допомога». Вона працює з вболівальниками Уніону на волонтерських засадах, а членські внески (3 євро на місяць) витрачають на послуги юристів. Координує і водночас виконує найчорнішу роботу тут декілька осіб, які вечорами у свій вільний час спілкуються зі своїми підопічними чи їхніми батьками.

Профспілка ультрас Pro Fans виборює право на призначення усіх матчів у суботу о 15:30, адже саме цей час вважають найзручнішим для усіх вболівальників – і господарів поля, і гостей.

Уже традиционная гигантская футболка Бундестим, Getty Images

«Якщо грати о 15:30, можна уникнути проблем із прибуттям та поверненням на гостьові матчі. Футбол – для вболівальників, вони фігура №1 у ньому», – переконана юрист організації Глорія. Щоправда, поки синхронізувати матчі хоча б перших трьох ліг німецького футболу видається утопічною ідеєю з огляду на неможливість одночасних трансляцій.

Окремий напрям роботи профспілки, членство у якій коштує фанату 20 євро на рік, – це прозорі рішення щодо накладення штрафів за використання піротехніки. Як з’ясувалося, Німецький футбольний союз ухвалює рішення про кару для клубів… без участі останніх. Штраф залежить від бюджету клубу, «рецидиву» піро-шоу на стадіоні та того, чи переривався матч унаслідок запалення вогнів. Нині ультрас мають клопіт, адже технічні засоби дозволяють встановити особистість «фаєрменів», і в кількох випадках клуби переклали на них виплату штрафів (від 10-ти до 20 тисяч євро).

Звісно, німецький приклад роботи з вболівальниками – не панацея, і прямого відтворення фан-проектів в іншому соціальному середовищі бути не може. Все ж такої ескалації насильства, з якої вони постали в Німеччині, в Україні не спостерігається. Утім, звернути увагу до методів роботи Fanprojekts варто. У нас через подібні структури фанати могли б активніше впливати на клуби. Кращі умови на стадіонах, компроміси стосовно піро, зустрічі із гравцями, приміщення для створення банерів і просто належний контакт між усіма учасниками футбольних матчів, які колись, сподіваємось, таки стануть в Україні хоч трохи подібними на німецькі.


Оперативное видео самых важных и красивых голов в нашем канале в Телеграме

Источник: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Рейтинг букмекеров
#букмекерописаниебонусоценкасайт
1 Фаворит обзор 10 000₴ + 300 FS
5
РЕГИСТРАЦИЯ
Или аккаунт Sportarena