«Зірка – Бредфорд – алкоголь!»

Ярослав Смілянський, Sport Arena

Що ви мені не говоріть, а зараз такі історії не-мож-ли-ві!

Не той тепер світ: немає відчуття окремих «островів», планета глобалізована й об’єднана всіма можливими засобами зв’язку. Вас не здивує значок скромного клубу з другого дивізіону Англії. Для вас не є проблемою зафрендити олдскульного фаната з Великобританії й поговорити з ним про футбол, ціни на білети та пироги, а також зарплати футболістів і їхні автомобілі.

Але спробуйте поринути думками в часи «залізної завіси». Коли про закордонний футбол знали хіба що ж пожовклих вирізок радянської преси, а зарубіжні голи могли зрідка промелькнути під монотонний голос диктора в мутних відеозаписах. Мільйони фанів за «залізною завісою» бачили лише якісь епізоди із закордонних турнірів, але інтерес до них був величезний, і саме з нього й почалася ця історія…

«Футбол по переписці»

Найбільшою мрією юних радянських вболівальників було дістати футбольну атрибутику зарубіжних клубів. Вирізки з кольорових журналів із зображеннями Гулліта чи Далгліша, командні фото, десять разів перефотографовані з якого-небудь журналу «Штарт» чи «Пілки ножної», самопальні «кооперативні» вимпели й календарі – все це розліталося, як гарячі пиріжки.

І от один із кропивницьких любителів футболу зважився на переписку із закордонними фанатами – ця мода наприкінці 80-х відкривала можливість тим, хто цікавився не лише спортом, а й музикою, кіно, літературою, знаходити братів і сестер по захопленню. Інформація різниться, але, як повідомляють старожили, цей фанат на прізвисько «Спонсор» написав у одне із радянських видань в рубрику «Переписка з закордонними друзями».

У відповідь полетіли листи з різних країн, і в тому числі – з далекого британського міста Бредфорд. Фанат на ім’я Джон направив у СРСР посилку із набором атрибутики місцевого клубу Бредфорд Сіті – програмки, наклейки, значок, вимпел. Кіровоградські фанати, які зібралися на колективне читання англомовного листа, були вражені як якістю поліграфії, так і її наповненням. А особливо – тим, що у скромного клубу був свій журнал. «Фанзін» – нове слово й нове поняття. Для радянських людей сама ідея того, що у фанів може бути свій власний журнал, друкований ними особисто, було чимось абсолютно новим.

Вони далекі, але схожі

На той час Зірка (Кіровоград – тодішня назва міста Кропивницький) виступала в Другій союзній лізі. Там назрівали реформи – після сезону 1989 року була створена так звана Друга нижча ліга, де кропивничани в підсумку посіли 19-те місце серед 19-ти учасників. Бредфорд Сіті грав у Другому дивізіоні англійського чемпіонату (слідом за тодішнім Першим дивізіоном – зараз цей рівень називається Прем’єр-лігою). І також зірок з неба не хапав – вилетів із 23-го, передостаннього, місця.

Ці два клуби були дуже далекими – як географічно, так і ментально, але й схожими. Переживаючи не найкращі часи, вони прагнули кращого. Як Зірка, в історії якої були такі величини, як Веремеєв, Михайлов, Євтушенко та Канчельскис, так і Бредфорд прагнув повернення часів, коли за нього грали Айвор Пауелл, Гейвін Олівер, Рой МакФерленд, Стюарт МакКолл чи Енді О’Нілл. За Бредфорд грав і сам Кріс Камара – знаменитий нинішній презентер Sky Sports.

За тривалий час переписки з Кіровограда в Бредфорд і в зворотному напрямку пішла маса листів, а коли «залізна завіса» впала, перші групи фанатів Сіті прибували в Україну, щоб разом із фанами Зірки підтримати тепер уже дружню команду. Посприяв цьому той самий клубний фанзін. The City Gent, який виходить із жовтня 1984 року, лишається найбільш давнім фанатським журналом у Великобританії з безперервним виходом.

І якраз тодішній головний редактор The City Gent Джон Дьюірст виявився тим товаришем по переписці, завдяки якому в журналі фанів Бредфорд Сіті вийшла не одна стаття про Зірку, Кропивницький і місцевих любителів футболу. Друг «Спонсора» «Алекс», який знав англійську мову, написав низку статей для The City Gent, які були цікавими читачам, тому що й із тієї сторони всі хотіли побільше дізнатися про зворотній бік «залізної завіси».

Разом підіймалися до вершин

Переписка тягнулася з початку 90-х і десять років потому застала клуби на підйомі. Зірка, яка після багатьох років у Вищій лізі та двох півфіналів Кубка України, встигла вилетіти й ішла шляхом на повернення, зберігала стосунки через фанатів із британським клубом. А Бредфорд Сіті тим часом вперше за 77 років вийшов у найвищий дивізіон англійського футболу. Прем’єр-ліга Бекхема, Анрі, Бергкампа прийняла «жовто-червоних» жорстко, але команда не вилетіла й навіть побувала в Кубку Інтертото. Зірка ж у 2003 році ненадовго повернулася в Вищу лігу.

І в той період випускалося незалежне видання вболівальників Зірки під назвою «Фанатський шлях», якому допомагали, зокрема, й The City Gent і фани Бредфорда. Ми знайшли багаторічного головного редактора The City Gent Девіда Пендлтона, історика спорту та літературознавця. Він розповів нам більше про дружбу фанатів Бредфорд Сіті та Зірки.

– Девід, як розпочалася дружба між українськими фанатами Zirka та BCFC?

– Вболівальник Зірки Алекс дізнався про Бредфорд-Сіті, коли прочитав копію фанзину наших прихильників The City Gent. Він став нашим постійним кореспондентом, і коли я був редактором City Gent, ми регулярно обмінювалися електронними листами. Ми спілкувалися близько п’яти років. Але, на жаль, я втратив зв’язок з Алексом кілька років тому.

– Чи відвідували ви Україну чи ігри українських команд у Британії?

– Я ніколи не був на Україні. Ми надіслали Алексу трохи грошей, щоб він міг виготовити фанзін Зірки. У нас було фото шанувальників Зірки, які носили футболки Бредфорд Сіті. Фензін City Gent досі публікується. Це найстаріший фанзин у Британії. Сподіваюся, у Кропивницькому також не втратили своїх традицій.

– А українська етнічна діаспора присутня серед фанів Бредфорд Сіті?

– Чимало українців приїхало до Бредфорда відразу після другої світової війни. У Бредфорді досі існує процвітаючий український соціальний клуб, і багато його членів є фанатами Бредфорд-Сіті. У одного з моїх друзів Марка Гусака – батьки є українцями, він завзятий прихильник українського футболу, але, звичайно, він фанат Бредфорд-Сіті.

– Ваш улюблений український та англійський гравець?

– Колишній вінгер Манчестер Юнайтед Андрій Канчельскіс — це, мабуть, той український гравець, якого я найкраще пам’ятаю.

– Чи може стати реальністю міжнародний товариський матч Зірка – Бредфорд Сіті та між їхніми фанатами?

– Було б добре, але це дуже важко, враховуючи той факт, що ми перебуваємо на протилежних кінцях Європи.

Чому б не відновити традиції?

Нині, як відомо, Зірка втратила професіональний статус. Але кропивничани – молодці, не втратили клуб. Зараз він виступає в чемпіонаті України серед аматорів. І хоча має, переважно, молодіжний склад, в ААФУ виглядає досить-таки непогано. Бредфорд Сіті цього року вилетів із Ліги 1 у Лігу 2 і тепер знаходиться в четвертому за рангом дивізіоні англійського футболу.

Зараз, коли у двох славних клубів не найкращі часи, можна б потішити одне одного та фанатів таким дружнім міжнародним товариським матчем. І випуском спільного видання – по олдскулу. А ми пригадали історію дружби двох клубів і передаємо привіт першопрохідцям Спонсору та Алексу. Хлопці, захочете поділитися спогадами – welcome!