Sportarena

Марафонська історія України

Sport Arena розповідає про марафонський рух в Україні.

Марафонська історія України - Легкая атлетика
Перша Всеросійська олімпіада

 На Олімпіаду в Стокгольмі Росія привезла одну з найбільш численних команд. 178 атлетів мали принести в скарбничку імперії багато нагород. Проте Росія на тій Олімпіаді спіймала облизня. Команда спромоглася лише на 5 медалей, жодного разу так і не зійшовши на найвищий щабель п’єдесталу пошани. В загальному заліку Росія опинилася на самому дні – 16 місце з 18 країн, які брали нагороди. Олександр Купрін порівняв виступ атлетів в Швеції з крахом російського флоту в війні з японцями та назвав цей провал «спортивною Цусімою». Для того, щоб не допустити в подальшому такої ганьби, на літо 1913 року спортивні чиновники запланували провести в Києві Першу Всеросійську олімпіаду. Місто каштанів тоді стало справжньою столицею Російської імперії. В травні 1913 року в Києві відкрилася головна виставка країни – Всеросійська торгова-промислова. Через декілька місяців естафету від неї прийняла Олімпіада.

Київ у ті дні нагадував багатомовний Вавилон. Видавалося, що уся імперія з’їхалася в столицю України для того, щоб подивитися на змагання атлетів. На стадіоні з оригінальною назвою «Спортивне поле» спорудили центральну ложу, місця в якій могли зайняти лише VIP-глядачі. Вболівальники, які мали тугенькі гаманці, могли придбати квиток в інші ложі за 10 карбованців. Також існували місця для сидіння, ціна в яких залежала від їхнього розташування по відношенню до VIP-ложі.  Ті, хто хотів бути якомога ближче до небожителів, мали відвалити за це 5 карбованців, ті хто не хотів викидати гроші на вітер, платили 75 копійок, за місця за тридев’ять земель від вершків Російської імперії. Найбільш економні давали півкарбованця за стоячі місця.

Учасники змагань жили в «олімпійському селищі», яким стали казарми, котрі розташовувались навпроти стадіону й  були відділені від нього глибоким яром, через який, для зручності атлетів, навіть спорудили  міст. Головним інформаційним партнером змагань став журнал «Красота и сила». Саме під час Олімпіади Петро Нестеров вперше в історії затягнув свою мертву петлю. Цвяхом олімпійської програми без сумніву був марафонський біг на 38 верст та 56 сажнів (40,7 км). У Російській імперії ніхто раніше не бігав на таку довжелезну дистанцію. А тому в ЗМІ було зламано чимало списів стосовно марафону. Так, журналіст «Киевской мысли» писав: «Марафонський біг – цвях Олімпіади, хоча і небажаний цвях».

Атлети мали стартувати о 7-й ранку, біля хутору пана Кайля. Щоб ніхто не проспав, спортсменів напередодні завезли на вищезгаданий хутір. Проте на цьому турбота про марафонців закінчилася. Вони спали не в розкішних кімнатах Кайля, а на сіннику. Ніч та ранок видалися дуже прохолодними, і спортсмени неабияк задубіли. У символічний для України день – 24 серпня 15 атлетів, які пройшли дрібне сито медичної комісії, вийшли на старт марафону. Щоправда, не обійшлося без конфузу. Коли відповідальний суддя готувався дати постріл зі стартового пістолета, то виявив, що забув його вдома. Тому вирішили обійтися підручними засобами. Роль стартового пістолета виконали оплески. Під їхній акомпанемент розпочався перший марафон в історії України.

newrunners.ru

Маршрут проходив по Житомирському шосе до Києва і далі по вулицях міста до «Спортивного поля». Протягом усієї дистанції встановили перев’язочні пункти і столики з напоями та їжею. Марафонці могли підкріпити свої сили шоколадом, апельсинами, лимонадом і навіть куркою та пивом. На жаль, організатори, подбавши про хліб насущний, чомусь забули про те, що траса забігу є не менш важливою. «По мірі віддалення від місця старту шлях атлетів ставав щоразу складнішим. Справа в тому, що зараз на шосе проводяться ремонтні роботи, а тому частина його розібрана, частина не до кінця перемощена, усюди  щебінь і пісок, які потрапляють у взуття та сильно натирають шкіру. Більшу частину дистанції спортсменам доводиться бігти узбіччями, що дуже незручно через те, що вони надзвичайно вузькі», – писала газета «Киевлянин». Ще однією проблемою для марафонців стали члени Олімпійського комітету та контролери-спостерігачі. Автомобілі, на яких вони їхали, піднімали хмари пилу, у яких щезали атлети. Особливо активні глядачі та велосипедисти теж часто плуталися під ногами стаєрів.

Зі самого старту лідерство захопив киянин Алексеєнко, проте, коли до фінішу залишалося ще кілька кілометрів, в нього почалися судоми і він не зміг продовжити забіг. «У Святошині маса дачників. Дивляться – хто з жахом, хто з жалем, в багатьох в руках вода, яку вони протягують атлетам. Тепер вони дійсно справляють гнітюче враження. В кожному кроці, в кожному подиху видно неймовірну втому та повне виснаження сил. Тепер нам зрозумілий весь жах та жорстокість цього знаменитого марафонського бігу», – лякала своїх читачів «Киевская мысль». Протягом дистанції марафонський загін втратив 4 атлетів. Переможцем забігу став Максимов з Петербурга, який показав час 3 години та 3 хвилини. Окрім призу, його голову, згідно з олімпійською традицією, прикрасив лавровий вінок.

 

Білоцерківський марафон

 Найвідомішими марафонами в Україні є Білоцерківський та Київський.

В 1032 році князь Ярослав Мудрий заснував місто Юр’їв. Згодом у ньому, на Замковій горі, з’явилася єпископська церква. Коли монголи знищили Юр’їв, то місцеві мешканці в першу чергу відбудували церкву. Головним будівельним матеріалом при її будівництві була береза. Оскільки церква стала візитівкою міста, то його згодом почали називати Біла Церква. Окрасою цього міста є дендропарк «Олександрія» – пам’ятник мистецтва кінця XVIII – початку XIX cтоліття. Саме від центрального входу в цей парк стартує Білоцерківський  марафон.

Все почалося з заслуженого тренера України та Казахстану Георгія Івановича Трофименка. Саме він довго бігав по різних інстанціях, доводячи право на життя Білоцерківського марафону. Коли чиновники зрештою погодилися на проведення цих змагань, Трофименку довелося шукати кошти. Меценат тоді швидко знайшовся – заслужений будівельник УРСР, начальник «Білоцерківського домобудівельного комбінату» Семен Злобінський  допоміг хорошій справі.

nogibogi.com

Дебютний Білоцерківський марафон 1987 року став водночас Кубком СРСР з марафонського бігу. Першими переможцями забігу стали одесит Ігор Браславський та Любов Клочко із Запоріжжя.  У 1991 році Білоцерківський марафон був названий найкращим спортивним заходом року в СРСР. З розвалом «імперії зла» цей забіг теж припинив своє існування. На, щастя починаючи з 2008 року, він знову з’явився на легкоатлетичній карті світу. Відтоді він має статус чемпіонату України з марафонського бігу. Тріумфатором останнього Білоцерківського марафону, в якому взяли участь 122 атлети, став Сергій Марчук. «Вже після 30 кілометрів мені стало дуже важко, і взагалі це був не кращий мій результат, і я біг просто на перемогу. Я готувався на зовсім інший марафон, але мені не відкрили візу, і я виграв чемпіонат України», –  згадував Сергій.

Відома українська стаєрка Людмила Пушкіна вирішила відсвяткувати свій 52-й рік народження на Білоцерківському марафоні. Коли вона закінчила забіг, то на неї чекав приємний сюрприз: дворазовий чемпіон СРСР та екс-рекордсмен України Анатолій Недибалюк подарував їй величезний букет квітів.

 

Київський марафон

Перший Київський марафон відбувся 16 жовтня 2010 року. Програма змагань включала в себе три дистанції: Класичний марафон, Вуличний забіг (10 км) та Володимирська гірка (1609 метрів). Головним організатором змагань виступила компанія SMI. В усіх дистанціях взяли участь 500 учасників з України, Білорусі, Франції та Кенії. 7-й Київський марафон «Wizz Air Kyiv City Marathon 2016» зібрав 6600 атлетів з 50 країн світу. Любителів бігу не зупинила навіть жахлива погода. 9 жовтня в столиці України падав дощ, який згодом перетворився на зливу, не тішив атлетів і шквальний вітер. «Попри кепські погодні умови, Київський марафон відбувся. Я дякую всім сміливим учасникам, які не злякалися вийти на старт цієї неділі, та підтвердили, що Київ – це спортивне місто», не приховував свого захоплення учасниками цього заходу Дмитро Черніцький, засновник Київського марафону.

kyivmarathon.org

Варто зазначити, що з точки зору інтриги забіг вдався на усі 100 відсотків. На пальму першості претендували Артем Піддубний та паралімпієць Олег Лещишин. На 34 кілометрі Артем наздогнав Олега та почав наступати йому на п’яти. За декілька кілометрів до фінішу Піддубний зрештою випередив Лещишина. Однак мужній Олег не думав здаватися без бою. Біля Бессарабського ринку Лещишин провів разючу контратаку та повернув собі лідерство. «Бронзу» виборов минулорічний чемпіон – Євген Глива.

На останньому київському марафоні відбулося багато приємних змін. Тепер його траса пройшла сертифікацію AIMS та IAAF. А отже, відтепер результати спортсменів визнані міжнародною спільнотою. Можливо, з часом, саме в Києві встановлять новий світовий рекорд? Призовий фонд виріс удвічі та склав 78 000 гривень, а кожен учасник класичного марафону та півмарафону, який зумів фінішувати, прикрасив свою шию почесною медаллю. Не бракувало на біговій дистанції VIP-персон. Посол Франції в Україні Ізабель Дюпон, народний депутат Єгор Соболєв з дружиною Марічкою Падалко, соліст гурту СКАЙ Олег Савчук, телеведучі Людмила Барбір, Валентина Хомайко, Лідія Таран теж взяли участь в забігу.

kyivmarathon.org

Найстаршою учасницею марафону стала 80-річна Алла Рекка, а 75-річний Олег Шетанков зумів подолати усю дистанцію. В рамках Wizz Air Kyiv City Marathon 2016 відбувся Фандрайзинг марафон, організований компанією Run Ukraine спільно з Українською Біржею Благодійності (УББ). На благі цілі вдалося зібрати 1млн. 194 576, 27 грн.

Приємно, що наша країна не залишається осторонь від світового марафонського руху. Хтозна, можливо колись саме український атлет зможе перервати домінування африканських стаєрів на марафонах?


Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)

Источник: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Рейтинг букмекеров
#букмекерописаниебонусоценкасайт
1 Фаворит обзор 10 000₴ + 300 FS
5
РЕГИСТРАЦИЯ
Или аккаунт Sportarena