Sportarena

Кореспондент Sport Arena ділиться враженнями від відбіркового матчу на гандбольне Євро-2018 між Україною та Чехією, який відбувся в Сумах, українському Радіаторному Раю.

Жоден іноземець, мабуть, не покаже, де знаходяться Суми на карті України. Власне, далеко не кожен українець здатен точно вказати на розташування міста – захований на Північному Сході, цей обласний центр не входить в топ-найкращих та найпопулярніших в Україні.

Суми знаходяться на узбіччі великих транспортних шляхів, а туристична цінність міста не надто приваблює людей. Пригадуєте Радіаторний Рай, куди потрапив Блискавка Макквін у мультфільмі «Тачки»? Суми – той самий Радіаторний Рай українського розливу.

Гандбол за популярністю серед інших видів спорту в Україні теж не виглядає якимсь Титаном. Він точно поступається футболу, баскетболу, тенісу, боксу та ще з дюжині видів спорту. Українці просто не навчені дивитися та цікавитися гандболом, а невтішні результати збірних впродовж останніх років ще більше відвертають глядачів від гри.

Їх шляхи, зрештою, повинні були колись перетнутися. Не найпопулярніше місто, яке потерпає від нестачі уваги, та далеко не найпримітніший вид спорту, який знаходиться в процесі пошуку своєї аудиторії.

***

Початок відбору на Євро-2018 є найкращим в новітній історії чоловічої збірної з гандболу. Справа тут не лише в результатах – дві перемоги у трьох матчах, – але й у якості гри: синьо-жовта команда показує доволі привабливий гандбол, десь навіть стрибаючи вище своїх можливостей.

За останні роки результати національної збірної впали настільки низько, що посів з останньої корзини нікого навіть не дивує. Від чоловіків давно нічого особливого не очікують, а їхні матчі практично не привертають увагу. Кульмінацією провалу став відбір на чемпіонат світу-2017, коли синьо-жовті вилетіли уже на першій ж стадії, пропустивши вперед маловідому Латвію. А на два матчі, які збірна грала у Палаці Спорту, сумарно прийшло 850 людей.

Україна атакує в практичному повному залі в Сумах, фото О. Мандзія

Гірше уже не було куди. І незважаючи на вміння українських спортивних клубів (та й не тільки спортивних) пробивати чергове дно, гандбольна Україна зуміла відштовхнутися і почати підйом. Не дуже стрімкий, але поступовий і правильний.

Першим правильним кроком був переїзд в Суми. Місцеві жителі аж ніяк не підходять на роль розбещених великими спортивними подіями, а збірній потрібен був новий глядач – гірше ніж в Києві усе одно не могло бути. На матч з Ісландією (перший домашній в Сумах) федерація зробила вільний вхід, а на трибунах зібралося понад тисячу вболівальників. Перемога у тій грі привернула ще більше уваги до гандбольної збірної – платний вхід (25-30 гривень за квиток) на матч проти Чехії не позначився на кількості фанатів. Якщо вірити офіційній статистиці, обидва поєдинки відвідали по півтори тисячі глядачів. Разом це становить 3000 людей против 850 у Києві.

***

У Сумах, втім, не надто класно вміють вболівати. Скоріш за все, у людей просто немає практики та необхідних навичок. Але усе це прийде з часом, а поки допоміжну роль відіграє сам Легкоатлетичний Манеж, вірніше його прекрасна акустика. Достатньо декільком десяткам людей затягнули якусь кричалку, як її буде чути в будь-якій точці залу. Це, в свою чергу, стимулює і підтягує інших глядачів.

Та навіть попри невміння якісно підтримувати команду, сумчанам не можна відмовити у щирості та намаганнях. Не менше третини вболівальників знали гравців за прізвищами, а не називали їх за номерами на футболках. Ще під час матчу було помітно, що на трибунах зібралися далеко не випадкові люди, як це часто буває у тому ж Києві, а люди, які конкретно знали, на що йшли. Саме тому викрики трибун «Чуприна, Чуприна» у момент, коли голкіпер українець творив черговий сейв, виглядали природньо та по-справжньому.

Фани роблять селфі з гравцями збірної, на дальному плані — черга до фото з Чуприною, фото О. Мандзія

Справжнім і напрочуд щирим був також довгий процес фотографування та спілкування глядачів з гравцями після самого матчу. Перемога у надважливому матчі спричинила справжній фурор – головного тренера команди Віталія Андронова, який у день матчу святкував день народження, вітали з уродинами та запитували, чи приїде команда ще в Суми. А до героя поєдинку Ігоря Чуприни вилаштувалася довжелезна черга з бажаючих зробити спільне фото: голкіпер, як і личить професіоналу, нікому не відмовив, а привітно усміхався та фотографувався з усіма. Він, як і усі інші гандболісти збірної, не звик до такої уваги від українських фанів, тому від подібної післяматчевої атмосфери отримував не менший кайф, ніж самі вболівальники.

Чехи ж швиденько втекли з майданчику, що, власне, й недивно, вони були чужими на цьому всезагальному святі. Можна, втім, не сумніватися – поїздка в Суми надовго запам’яється місцевим гандболістам. Запам’яється не лише через програний матч, а й завдяки «чудовій» дорозі, якою вони добиралися до кінцевої точки з Києва. Суми, як і той Радіаторний Рай з мультфільму, є містом, в яке не так просто потрапити.

Posted by Česká Házená / Czech Handball on Dienstag, 2. Mai 2017

***

Однією з причин переїзду збірної в Суми називали важкодоступність цього міста, типу гостям доведеться не тільки летіти до Києва, але потім ще й їхати добрих 350 кілометрів «класними» українськими дорогами. Таке важке добирання, припускали, додатково виснажить суперників, а значить в збірної України буде додаткова перевага.

Та матчі з Ісландією та Чехію довели, що Суми були вибрані далеко не з цієї причини (або не тільки з цієї). Ніша великого спорту була повністю вільною, і гандбольна збірна з легкістю її приватизувала. У виграші залишилися всі: як сумчани, так і гандболісти.

Мутуалізм. Краще, мабуть, і не можна було придумати.


Ставки на спорт от лучших букмекеров, регистрируйтесь и забирайте бонусы.

Источник: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Или аккаунт Sportarena