Лента новостей

Калґарі відмовляється від Олімпіади. Далі так будуть робити частіше

Getty Images
Жителі проголосували проти масштабної події - і це справедливо.

«Дякую тобі, Калґарі, за голосування ПРОТИ цієї дорогої вечірки, яку місто не може собі дозволити», – такий промовистий коментар можна побачити під постом офіційного твіттера канадського міста, де повідомляється, що, за попередньою інформацією, більше 56% жителів Калґарі проголосували проти проведення тут всесвітніх Олімпійських ігор.

Звичайно, інформація поки що неофіційна та неостаточна. До того ж, після загального плебісциту, буде голосувати безпосередньо міськрада. Але сам прецедент – коли місто відмовляється від заходу, який завжди вважався дуже бажаним, прибутковим та престижним, – є досить промовистим.

Більшою мірою Олімпійські ігри, меншою – чемпіонати світу та Європи з інших видів спорту, все частіше критикуються за надто перебільшені переваги проведення таких масштабних та дорогих спортивних форумів. Деякі ревізіоністи навіть вважають: час давніх Олімпійських ігор минув, далі нас чекатиме переосмислення самої їх концепції та, безперечно, формату проведення.

Навіть люди, далекі від спорту, напевно, зустрічали фоторепортажі жанру abandoned, присвячені олімпійським об’єктам, забутим невдовзі після проведення турнірів. І якщо сумну долю новобудов умовного Сараєво-84 можна пояснювати розпадом СФРЮ, післявоєнним спадком та економічними обставинами нової країни, то чим тоді поясниш, що навіть у найбільш розвинених країнах олімпійські треки та арени періодично перебудовують під торгові та виставкові центри, зносять, шукають якесь нове призначення?

Олімпійский об’єкт у Сараєво, lostininternet.com

Тільки одним: спорт, як особливий комерційно-духовний культ сучасної особистості, за роки олімпійського достатку підтягнув по світу інфраструктуру до прийнятного рівня. Не скрізь: у середньому, в цілому, в масштабах цивілізації. Тобто, місць, яким було б потрібно звести повний набір спортивних об’єктів настільки широкого профілю, стає все менше. Хтось усе це вже має, хтось не має на це коштів, інші просто не культивують настільки широкий обсяг спортивних видів, щоб зводити на одній локації всі ці різні будівлі, які будуть активними кілька тижнів на час турніру й забудуться на довгі роки.

Перші великі всесвітні спортивні турніри проводилися в спартанських умовах – часто на неадаптованих для різних видах стадіонах, періодично – без того набору дисциплін, до яких, як до невід’ємної частки Олімпіади, ми звикли зараз. Нині ж Ігри – це по-бюрократичному безжальний набір вимог. Тисячі параметрів, сотні різних об’єктів, які треба побудувати, повне підпорядкування життя міста – від вуличних заторів до особливого режиму роботи правоохоронців та медиків. Все це готові витримати не всі. Якщо мова йде про умовний фінал Ліги чемпіонів – це кілька днів. Якщо ж це великий турнір на кшталт Олімпіади – режим вмикається на місяць суто самих змагань і ще на кілька місяців, які передуватимуть змаганням та ще на певний період – після (Параолімпійські ігри, згортання роботи величезного штабу).

Звісно, пережити хоча б раз у житті великий турнір – це корисний «струс» для країни, яка нормально, планомірно й передбачувано розвивається. Але в суперечках істориків та економістів немале місце займають дослідження, коли господарі великих турнірів несподівано зазнавали великих збитків, комфорт міст страждав через суттєві зміни архітектури та логістики, а урбанізм переживав надто великий для самих можливостей муніципалітету стрибок. Олімпіада – це не лише самі по собі стадіони, а це ще нові станції та гілки транспорту, нові готелі, нові «олімпійські селища». Всьому цьому треба буде дати раду й у майбутньому житті. І якщо з чимось це легко, то інше перетворюється у такі фото, як у Сараєво.

Періодично з’являються цифри, які, здебільшого, підтверджують скептицизм стосовно таких великих форумів. Майже кожні останні за часом Олімпійські ігри та чемпіонати світу і Європи з футболу оголошуються не лише найкращими, але й найдорожчими в історії. Вартість зведення олімпійських об’єктів за останнє десятиліття дорожчає у кілька разів (у різних джерелах доводилося бачити цифри у 2,3 рази, у 2,64 рази і навіть у 3 рази). А от наявний прибуток країні-організатору доведеться розділити з «власниками франшизи» – МОКом, ФІФА чи УЄФА.

Канада приймала Зимові Олімпійські ігри у 2010 році у Ванкувері, Getty Images

Організатори періодично скаржаться на відсутність будь-якої «свободи творчості» – все прописано до останніх дрібниць, все вирішується під жорстким контролем спортивних органів. Трішки перебільшуючи та узагальнюючи, можна сказати, що в багатьох аспектах ви на ці кілька років підготовки та місяць проведення десь перестаєте бути господарями свого дому, ви будете змушені зробити те, на що підписалися, саме в ті терміни, в які вам скажуть це зробити.

Калґарі – крупне місто провінції Альберта, яка славиться нафтогазовою промисловістю – за останнє десятиліття збільшило своє населення майже на чверть. 30 років тому проводило Олімпіаду. Тут пережили енергетичну кризу й довели місто до такого рівня комфорту, що за різними рейтингами його визнавали одним із найчистіших, найкомфортніших для життя. Здавалося б, воно може дозволити собі Олімпіаду – тим більше, значне фінансування обіцяє бюджет провінції, а НОК Канади вважає, що захід виявиться значно прибутковішим, скажімо, за сочинську Олімпіаду, яка за мільярдних затрат дала біля 50 мільйонів американських доларів прибутку (із них російському НОКу МОК мав намір виділити не більше 20%).

Але місто, судячи зі всього, скаже Олімпіаді – «ні». І це сигнал того, що великі спортивні організації мають замислитися над майбутнім своїх змагань.

Якою буде Олімпіада наступного десятиліття? Перш, ніж ви дасте на це відповідь, врахуйте кілька факторів.

Ігри 2026 року, на які претендував Калґарі, будуть зимовими. Зважаючи на парниковий ефект та інші суттєві зміни клімату, скільки міст, здатних прийняти умовні лижні гонки, будуть готові зробити це через 10, 25, 50, 100 років?

Олімпійські ігри включають найрізноманітніші види, велику частку яких важко культивувати всім країнам. Деякі просто нездатні будуть провести Олімпіаду у всій її різноманітності.

Більшість великих світових столиць уже проводили Олімпіаду. Гляньте на список претендентів на проведення останніх Ігор – майже всі вже мають такий досвід, серед інших готовими будуть хіба що «вуглецеві скоробагатьки», а також сумнівні політичні лідери, для яких спорт – частина доктрини.

Токіо готується до Літньої Олімпіади 2020 року, Getty Images

Футбол швидше пристосувався до реалій – тут чемпіонати світу та Європи проводять вже не те що не окремі міста, а дуети чи навіть квартети країн. Це зменшує загальну частку в витратах для однієї країни, збільшує географію проведення. Олімпіада ж залишається консервативною й прив’язаною до конкретної локації. Хоча умовна Олімпіада-80, наприклад, задіювала об’єкти не лише Москви, а й Києва, Мінська, Ленінграду, Таллінна.

Цілком імовірно, Олімпіада піде таким же шляхом – а саме, розподілятиме один турнір на кілька локацій, можливо, змінить філософію проведення з міської на загальнодержавну. А пізніше, коли бажаючих стане ще менше – як і диктаторів, які бажатимуть провести великий турнір для самоствердження, можливий іще один варіант, який пропонують мої колеги по Sport Arena. Десь, у Афінах чи на Альпах, виділять окреме місце, де МОК збудує локації для літньої і зимової серії Ігор. І там будуть проводити Олімпіаду незмінно – як такий собі «Матч всіх зірок», слем за участі передових атлетів кожного виду. Чому ні? Колись до цього може дійти.

Зміни обов’язково будуть. Меншою мірою це стосуватиметься чемпіонатів з окремих видів спорту – там інші обсяги вимог та потреб, та й вищий рівень популярності в окремих частинах світу. Більшою мірою – Олімпіади. З одного боку, не можна заперечити, що Ігри до цих пір дуже важливі й розвиваються (у нас уже є юнацькі Ігри, безсумнівно зайняла своє місце Паралімпіада). З іншого – все частіше в плані проведення Ігри займаються «самоцитуванням». Важко знайти нові відкриття та емоції. Претендентів все частіше доводиться шукати, і коло тих, для кого Олімпіада – абсолютна новинка, звужується й звужується.

Люди завжди гратимуть в ігри. Проте нині, як ніколи раніше, розширюється прірва між грою для себе і грою на великий результат. Великі спортсмени, ставши в один ряд із звичайними людьми, виглядають немов герої футуристичних фільмів. А олімпійські кільця, оточені обов’язковими заувагами про ©, ℗ та ™, віддаляються від Кубертенівських ідеалів масовості, аматорства та любові до спорту суто за спорт.



Добавить комментарий

Сейчас обсуждают
Подпишитесь на наши
страницы в соцсетях:
Войдите, используя аккаунт
социальных сетей:
Или аккаунт Sportarena
Регистрация на Sportarena
Восстановление пароля на Sportarena
Спасибо за регистрацию!

На ваш e-mail отправлено письмо с логином и паролем чтобы вы их не забыли.
Мы отправили письмо на ваш e-mail с логином и паролем. Проверьте свой почтовый ящик, пожалуйста.
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?