Блиск і злидні Олімпійських ігор. Частина XХ. Монреаль -1976

...

Sport Arena продовжує розповідь про історію Олімпійських ігор.

Getty Images

Getty Images

Числа та факти

— XXІ Літні Олімпійські ігри в Монреалі тривали з 17 липня до 1 серпня 1976 року.

— В Олімпійських іграх взяли участь 6084 спортсмени (з них 1260 жінок).

— На Іграх були розіграні 198 комплектів медалей у 21 виді спорту.

— За нагороди Олімпіади змагалися спортсмени з 92 країн.

У фокусі

Микола Андріанов: від хулігана до олімпійського чемпіона

Квітень 1972 року, Київ, Чемпіонат СРСР зі спортивної гімнастики. Цей турнір видався дуже складним для 19-річного Миколи Андріанова та його тренера Миколи Толкачова. Наставник розумів, що підопічному, який вже дуже голосно заявив про себе на багатьох змаганнях, по силах обійти гімнаста №1 Радянського Союзу Михайла Вороніна. Однак в першу чергу виникали питання, чи впорається Микола з психологічним тиском, чи не зірветься?

Перед останнім снарядом тренер сказав Андріанову: «Ти лідируєш. Ризикувати не потрібно. На брусах сальто вперед буде зайвим, адже вчора ти його завалив. А раптом не вийде? Як вважаєш?»

Андріанов вперто помотав головою: «Ні, так не піде. Я все зроблю, як слід. Не переживайте». Тренер захоплено відзначив: «Характер! Не хоче легкої перемоги. Молодець». І дійсно, Микола не підвів Толкачова, він тріумфував на першості СРСР.

Коли на п’єдесталі пошани стояли Воронін та Андріанов, юнак спробував вибачитися перед старшим:

— Міша, ти вибач, що так вийшло…

— Ні, все добре. Ти чудово працював, Коля. Продовжуй в тому ж дусі, – відповів Воронін.

Getty Images
Getty Images

А після турніру колишній лідер радянської команди заявив: «Я думаю, що Андріанов – це чемпіон надовго. Я дуже в нього вірю. Думаю, що він зараз найсильніший серед нас». І Воронін не помилився, він передав естафетну паличку в надійні руки. Журналісти теж захоплено відзначали, що Андріанов працює з воронінською чистотою та японською складністю. Тепер всі чекали Олімпіаду в Мюнхені.

Коли б хтось років сім тому сказав Миколі, що він поїде на Олімпіаду, то він звичайно б розсміявся. До того ж тоді він не любив гімнастику і не бачив себе в ній. Андріанов ріс таким собі зірвиголовою. Мати виховувала його сама, без батька, а в сім’ї було ще четверо дітей. Вона постійно горбатилася на заводі, а тому встежити за усіма дітьми аж ніяк не могла. Тому Миколу в основному виховувала вулиця. В тому районі Володимира, в якому жив Андріанов, він не пропускав жодної бійки. Цілими днями Микола замість того, щоб ходити на уроки, пропадав на річці в компанії кращого друга Женьки Скурлова.

Товариш займався у спортивній школі і постійно кликав Андріанова теж записатися в секцію гімнастики. Але той відмовлявся. «Здалася мені та твоя гімнастика». Камінь вода точить і через деякий час Скурлову вдалося одного разу затягнути Андріанова в тренувальну залу. Тоді ж тренер Толкачов дав у своєму щоденнику таку характеристику юнаку: «Прийнятий Коля Андріанов. Здібності середні. Впертий та колючий». І досить швидко новачок показав свій характер. Через місяць йому остогидла гімнастика і він перестав приходити на заняття. І так би ніхто ніколи не почув про гімнаста Андріанова, якщо б не Толкачов. Так сам Микола через багато років зізнавався: «Якщо б не гімнастика, сидів би я у в’язниці». Тренер щось розгледів в юному хуліганові та мало не силоміць знову привів його в секцію.

Сам Толкачов лише за декілька років до цього переїхав у Володимир з Норильська. Мабуть, на небесах вирішили, що тренер повинен зустріти свого найкращого вихованця. У Володимирі Толкачову дісталася дуже поганенька зала. Там навіть не було де розвернутися. Коли хлопці на перекладині крутили сонце, то ногами чіпляли стелю. При опорному стрибку не було де розбігтися, а тому доводилося стартувати з коридору. Снаряди всі на ладан дихали і Толкачов, закотивши рукави, взявся за роботу з величезним ентузіазмом. Він мріяв про те, що колись у Володимирі з’являться гімнасти світового рівня і хотів зробити все від нього можливе, щоб так і було.

Чи не найбільше проблем наставнику створював Андріанов. «З Колькою було непросто. Запущений хлопчик. Приніс щоденник – самі двійки. І купа зауважень від вчителів. Адже він постійно хуліганив, прогулював уроки, нікого не слухав. Пішов до його матері та поговорив по душах. Вона мені сказала, що йому потрібна чоловіча рука. І ми вирішили, що я його візьму до себе. Я його ніби всиновив», – згадував тренер.

Якось Толкачова викликали в школу, вчителька ніяк не могла натішитись, що нарешті вона зможе сказати батькові Андріанова все, що думає про його сина: «Вам давно слід було прийти! У вашого Миколи чотири двійки і йому світить перспектива залишитися на другий рік. Ви розумієте?» Тренер відповів: «У Миколи немає батька. І вам вже пора було б про це знати. Але ми все вивчимо до Нового року. І двійки будуть виправлені саме до цього терміну. На наступний рік Микола не залишиться». Вони обоє засіли за підручники.

Було дуже важко, Андріанов настільки ж сильно відстав від шкільної програми, як з часом він буде випереджати своїх суперників. Микола дуже не хотів вчитися, але в нього не було виходу, адже наставник поставив питання рубом: якщо будуть двійки, з гімнастикою доведеться розпрощатися. А Андріанов вже невиліковно нею захворів, а тому доводилося гризти той остогидлий граніт науки. І дійсно до Нового року двійки випарувались, а щоденник втратив свій традиційний червоний колір.

Одного разу Толкачов побачив, що Андріанов палить і для того, щоб викорінити цю зовсім неспортивну звичку, вдався до перевіреного засобу. «Кидай палити і крапка. Вибирай – або куріння, або гімнастика. Я добре знав, на що потрібно бити. Без гімнастики Коля вже не міг існувати».

Спочатку зі спортивними досягненнями в Андріанова не складалося. На юнацькому чемпіонаті СРСР Микола посів «почесне» 35-те місце, на турнірі «Олімпійські надії» він став 17-м. І знову Микола хотів закинути гімнастику, і знову тренер не дав йому цього зробити. Зрештою, усі зусилля Толкачова та Андріанова окупилися сторицею. В 1969 році Микола тріумфує на Всесоюзній спартакіаді школярів. Дебютний чемпіонат Європи вийшов для Андріанова фантастичним. Він здобув два золота, одне срібло та три бронзи і навіть налякав самих японців. Так, тренер збірної країни Сонця, що сходить відзначив: «В радянській збірній росте небезпечний хлопець!» Потім був вже згаданий чемпіонат Радянського Союзу, який недарма назвали чемпіонатом Миколи Андріанова.

Дебютний мюнхенський олімпійський млинець вийшов глевким. Микола завалив змагання на коні і тому про боротьбу за абсолютну першість довелося забути. Колись після такої прикрої невдачі Андріанов би розклеївся та завалив усі наступні змагання, однак Толкачову вдалося загартувати характер вихованця. І тепер Микола налаштувався на битву за медалі і за блискучу довільну програму отримав перше золото, також він взяв ще одне срібло та бронзу і повернувся додому з повним комплектом нагород.

Getty Images
Getty Images

В 1972 році Микола здобув ще одну важку перемогу. Він зрештою підкорив серце однієї з найкрасивіших гімнасток Радянського Союзу – Любові Бурди. Андріанов вперше побачив її ще в 1969 році та закохався по самі вуха. Спочатку дівчина не поставилась серйозно до залицянь юнака. Проте він завжди був впертим та продовжував задаровувати її величезними букетами і постійно надзвонював Любі з Володимира у Воронеж. На ці дзвінки йшла більша частина його скромного бюджету, але це його не зупиняло. І зрештою снігова королева розтанула. Молодожони дуже відповідально поставилися до дати весілля – вони одружилися 22 грудня і на них чекала найдовша шлюбна ніч в році.

Незважаючи на три медалі в Мюнхені, Андріанов не був задоволеним таким результатом. Він хотів набагато більшого. А тому одразу після завершення мюнхенської Олімпіади Микола з тренером почав готувати нові елементи, які мали вразити навіть самих японців.

Роки з 1972 по 1975 пройшли під знаком Андріанова. Тому немає нічого дивного в тому, що він вважався головним фаворитом Ігор в Монреалі. Але тут буквально за декілька місяців до найважливіших стартів чотириріччя Микола два рази оступився, на Кубку СРСР та на чемпіонаті світу в Болгарії. Після останньої поразки на адресу Андріанова полетіло дуже багато критичних стріл. Також від радянських чиновникам дісталося Толкачову, які не могли пережити того, що з головним гімнастом країни працює провінційний, а не елітний московський наставник. Проте тренер бачив те, що судді на чемпіонаті явно витягнули Сігеру Касамацу на перше місце, а тому не дуже близько приймав цю поразку близько до серця: «Ну нічого. Зачекаємо до Монреаля…» І виявився правим.

Олімпіада в Монреалі стала Олімпіадою Андріанова. Основним суперником Миколи в багатоборстві вважався дворазовий олімпійський чемпіон, непереможний японець Савао Като. Боротьби не вийшло. Микола не дав жодного шансу маститому супернику. Вперше з часів Олімпіади 1960 року радянський гімнаст переміг в абсолютній першості. «Торонто Стар» не шкодувала компліментів на адресу Андріанова: «Цей скромний та серйозний хлопець з Росії зумів порушити гегемонію японських гімнастів, які нікому не віддавали абсолютної першості на останніх Олімпіадах. Андріанов продемонстрував дивовижні силу і техніку. Не випадково він привіз Като цілий бал». Однак це був лише початок канадських тріумфів Миколи, всього він завоював неймовірних 7 медалей, з них 4 золотих.

На московській Олімпіаді честь виголосити олімпійську присягу отримав Микола Андріанов. На Іграх 1980 року він додав до своєї колекції ще 5 медалей. Улюбленим хобі Миколи була риболовля. Він завжди викроював час для неї і постійно повертався з неї не з порожніми руками. Олімпійський улов Миколи теж виглядає вражаюче: Андріанов завоював 15 олімпійських медалей і довший час залишався найтитулованішим чоловіком за числом олімпійських нагород, поки з невідомої Галактики не прилетів іншопланетянин Майкл Фелпс.

Олімпійський калейдоскоп

Цінна запальничка

Під час Ігор 1976 року дует зливи та урагану загасив Олімпійський вогонь і тут організатори побачили, як один службовець запалив факел з допомогою звичайної запальнички. Вони не оцінили старань нового Прометея. А тому загасили цей неофіційний вогонь та запалили його знову від резервної горілки.

Що дозволено монархам, не дозволено простим смертним

На Іграх спортсменки кінних видів спорту повинні були пройти тест на статеву приналежність. Виключення зробили лише для британської принцеси Анни. А ось на самих змагання королівська особа особливих лаврів не здобула, фінішувавши у третьому десятку.

Getty Images
Getty Images

Винахідливий Онищенко

Олімпійський чемпіон Мюнхена п’ятиборець Борис Онищенко «відзначився» в Монреалі зовсім по-іншому. Виявилося, що в руків’ї його шпаги була чарівна кнопочка за допомогою якої він в будь-який момент замикав електричне коло і після цього отримував залікове очко. Можливо, шахрайство зі сторони підполковника КДБ так і залишилося б непоміченим, якщо б його суперник британець Джим Фокс не помітив, що, незважаючи на те, що йому вдалося ухилитися від удару, лампочка, яка символізувала про контакт, все ж загорілася. Він звернувся до Феміди, яка цього разу не була сліпа та вирішила поставити Онищенку за винахід «відмінно», а за спортивні досягнення «незадовільно». Радянський атлет отримав довічну дискваліфікацію та прізвисько DISонищенко. На батьківщині Бориса позбавили всіх регалій. А найбільшим покаранням стало виключення з дружніх рядів КПРС.

Господарі спіймали облизня

Вперше в історії та наразі востаннє господарі Літньої Олімпіади не виграли жодної золотої нагороди і це незважаючи на те, що менш благородних медалей в них було цілих одинадцять.

Перемоги Коня

Кубинець Альберто Хуанторена став однією з головних зірок Олімпійських ігор. Він першим в історії Олімпіад зумів перемогти на 400-метровій та 800-метровій дистанціях. До того ж Хуанторена – перший неангломовний атлет, який тріумфував на олімпійській 800-метрівці.

Getty Images
Getty Images

Через рік на чемпіонаті світу в Дюссельдорфі Альберто повторив свій золотий дубль. Особливо унікальним вийшов фінал 400-метрової дистанції, в якому кубинець фінішував третім. Однак він подав протест, стосовно того, що не чув пострілу стартового пістолета, а судді задовольнили його апеляцію. І в перебігу Хуанторена переміг. За свою швидкість він отримав на Острові Свободи прізвисько El Caballo – Кінь. Зараз Альберто 65, однак він продовжує пробігати щодня 10 кілометрів та час від часу бере участь в марафонах.

Зламане коліно – не проблема для нащадка самураїв

На Олімпіаді 1976 року під час командних змагань з гімнастики японець Сун Фудзімото зламав коліно, видавалося, що тепер Японія, може залишитись без свого традиційного золота, але потомок самураїв не міг підвести своїх партнерів. Він нікому не сказав про травму, виконавши на дуже високому рівні вправи на коні, а на кільцях поставив крапку ідеальним потрійним сальто. Після цього Сун привітав трибуни, а потім впав та почав корчитися від болю. Його зусилля не були даремними. Японській команді вдалося з мінімальною перевагою обійти радянських гімнастів та здобути черговий олімпійський титул. Коли через деякий час в Фудзімото запитали, чи він готовий був би ще раз повторити свій подвиг, японець щиро відповів: «Ні».

Українські стрікери в Монреалі

Під час футбольного матчу між збірними СРСР та НДР на поле вибіг 20-річний канадець українського походження Данило Мигаль. Він був одягнений у вишиванку та джинси, а в руках тримав жовто-блакитний прапор. Коли Данило добіг то центрального кола, то почав танцювати гопак. Після виконання танцю його під білі рученьки вивела поліція, публіка оцінила танок Мигаля заслуженими оплесками. Матч на одну шосту частину суші транслювався у запису, а тому цей скандальний епізод, звичайно ж, був вирізаний радянською цензурою.

Проте на цьому українські стрікери не думали заспокоюватися та нагадали про себе під завісу Олімпіади. Під час виконання одного з танців на церемонії закриття Ігор на арену вискочив голий чоловік, який почав трясти своїми багатствами в центрі кола утвореного танцівницями. Соло українського Тарзана тривало близько трьох хвилин. Головна зірка церемонії закриття Михайло Ледюк потім зізнавався, що він просто хотів показати усьому світу свої ідеальні форми. Проте поліції не сподобались його аргументи. Його добряче відлупцювали, адже після трагічних мюнхенських подій 1972 року стражі порядку дули на холодне. Михайлові довелося ще довго зализувати рани на своєму тілі Аполлона.

І нащо нам була та Олімпіада?

Олімпіада обійшлася організатором в чималеньку копієчку. Вона коштувала приблизно 5 мільярдів доларів. Монреалю довелося розплачуватися за олімпійське задоволення протягом 30 років.

Медальний залік:

222




Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Источник: Sportarena.com

Добавить комментарий
Читайте также
01 июня, 10:54
10
2
01 июня, 10:54
Или аккаунт Sportarena
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?