Sportarena

Блиск і злидні Олімпійських ігор. Частина XХІ. Москва-1980

Sport Arena продовжує розповідь про історію Олімпійських ігор.

Блиск і злидні Олімпійських ігор. Частина XХІ. Москва-1980 - Рио-2016

Getty Images

Числа та факти

— XXІІ Літні Олімпійські ігри в Москві тривали з 19 липня до 3 серпня 1980 року.

— В Олімпійських іграх взяли участь 5179 спортсменів (з них 1115 жінок).

— На Іграх були розіграні 203 комплекти медалей у 21 виді спорту.

— За нагороди Олімпіади змагалися спортсмени з 80 країн.

У фокусі

Бути чи не бути московській Олімпіаді?

Ідея проведення Олімпійських ігор в Москві виникла у квітні 1969 року в голові Голови Спорткомітету СРСР С. П. Павлова і була підтримана радянським урядом. Ще двома кандидатами на проведення Ігор 1976 року стали Лос-Анджелес та Монреаль. Переможець визначався на засіданні МОК в Амстердамі. Сам мер Монреалю Жан Драпо зізнавався, що в нього немає шансів проти американського та радянського важковаговиків. В першому раунді Москва набрала 28 голосів, Монреаль 25, а Лос-Анджелес з 17-ма голосами відпав. За декілька годин до офіційного оголошення результатів другого раунду голосування ТАРС поспішив заявити, що Москва стане столицею XXI Олімпіади. Однак Монреаль впевнено переміг, оскільки за нього проголосували практично всі ті, хто раніше віддав свої голоси Лос-Анджелесу. Очевидно, що члени МОК остерігалися того, щоб вибір Москви не вплинув на і без того непрості відносини між СРСР та США, а тому там, де билися двоє Голіафів, виграв Давид – Монреаль.

23 жовтня 1974 року на черговому засіданні МОК Москва здолала Лос-Анджелес з рахунком 39:20. Проте через декілька років проведення Олімпіади в Москві опинилося під великим знаком питання. Після введення радянських військ в Афганістан президент США Джиммі Картер виразив протест проти проведення ОІ в Москві. В СРСР стверджували, що США плутає спорт з політикою. Це дало підставу Сєві Новгородцеву покепкувати над такою позицією: «Радянський Союз може плутати політику зі спортом. Послали в Афганістан свою збірну зі стрільби по рухомим мішеням та не спішать повертати». Також наводилися і такі аргументи для того, щоб бойкотувати радянські ОІ: відсутність в країні свободи слова, демократії, сервісу, якісних готелів.

Getty Images
Getty Images

В Західній пресі у 1980 році як гриби після дощу почали з’являтися карикатури на Олімпіаду-80. Радянський Союз зробив прекрасний хід у відповідь. Трисерійний мультфільм «Баба Яга проти!». «Пропозицію» написати сценарій отримали Олександр Курляндський, Григорій Остер та Едуард Успенський і, звичайно ж, не змогли від неї відмовитись. За сюжетом Баба Яга, Чахлик Невмирущий та Змій Горинич намагаються перешкодити ведмедику Міші запалити Олімпійський вогонь, але це в них не вийшло. Дехто побачив в образі Баби Яги Картера. На це творці мультика жартома відповіли: «Якщо це і Картер, то дуже симпатичний Картер».

В бойкоті США підтримали 64 країни. Так, багато спортсменів стали пішаками в політичній грі, яка відбувалася на великій світовій шахівниці. Також ці держави відмовилися від висвітлення перебігу змагань. У настільки непростій політичній та економічній ситуації навіть Брежнєв заговорив про відміну Ігор. Проте його, зрештою, переконали, наскільки важливим для престижу країни буде проведення ідеальних радянських ОІ. Спортсмени з 14 країн, які бойкотували Ігри, все ж вирішили взяти участь в Олімпіаді. Вони виступали під прапором МОК.

Хабар для німецького канцлера

До останнього моменту керівництво СРСР сподівалося на участь команди ФРН в Іграх. І тоді в чиюсь світлу голову прийшла «геніальна» ідея: презентувати канцлеру Німеччини Гельмуту Шмідту шедевр радянського автопрому – «Ниву». Як не дивно, німець чомусь відмовився від цінного подарунка. Мабуть, він віддавав перевагу якимось там «Мерседесам», а не «ідеальним» радянським автомобілям.

Повіям на Олімпіаді не місце

У липні 1979 року під грифом «Цілком таємно» було прийнято документ під довжелезною назвою «Про введення тимчасових обмежень на в’їзд в Москву в період Олімпіади-80 та скерування громадян міста Москви та Московської області у будівельні загони, спортивні та піонерські табори та інші місця відпочинку влітку 1980 року». Також за 101-й кілометр відправили усіх, хто ганьбив світлий образ будівельників комунізму: повій (звичайно ж, за винятком тих представниць найдавнішої професії, які обслуговували партійну верхівку), фарцовщиків, жебраків, злочинців, алкоголіків. Також Москва стала закритим містом і для інших мешканців Радянського Союзу, які могли податися до столиці, неначе діти за Гамельнським щуроловом. Тільки радянських людей в ті дні найбільше приваблювали не звуки флейти, як в давній легенді, а пахощі делікатесів.

В Москві все є

115 тисяч москвичів готували місто до приїзду гостей. Багато хто з місцевих покупців вперше у 1980 році міг почути від «ввічливих» радянських продавців «Спасибі за покупку». Прилавки магазинів вгиналися від делікатесів. У людей складалося враження, що Радянський Союз вже багато років дійсно живе при комунізмі. Так, у вільному продажі з’явилися пташине молоко, торти, фінські продукти, ковбаса, йогурти, чорна та червона ікра.

Getty Images
Getty Images

Очистимо кишені капіталістів від зайвої валюти

Квитки на Ігри продавали в основному іноземцям. Радянським громадянам було дуже непросто дістати заповітні тікети. Обмежене число квитків надходило через профспілки. До вибору цін на квитки організатори підійшли досить логічно. З тих, хто міг заплатити, дерли захмарні гроші, а простим радянським робітникам робили знижку. Іноземці платили за квитки на церемонію закриття та відкриття від 6 до 25 рублів, а для вітчизняних вболівальників олімпійське задоволення коштувало від 1,80 до 7,50 рублів.

Синоптики спішать на допомогу!

Дату відкриття 19 липня було обрано з допомогою метеорологів, цей день був найяснішим в історії Москви за останні 100 років.

1500 костюмів за добу? Без проблем

За день до відкриття генеральну репетицію дійства було зірвана. Пішов дощ і дівчата-учасниці раптом почали оголюватися. Костюми, пошиті в Латвії, були паперовими і під дією води дівчата невдовзі залишилися лише в бюстгальтерах та трусах. В екстреному порядку за добу довелося пошити 1,5 тисячі нових костюмів. З цим завданням вдалося впоратися якнайкраще.

Наша міліція нас береже

До церемонії відкриття залучили 15 000 співробітників міліції. В кожному автобусі обов’язково їхав оперативник. Для забезпечення безпеки використали досвід організаторів монреальських Ігор. Правоохоронці були практично всюди і це, звичайно, обурювало багатьох людей. Але на цю критику незмінно відповідали: «В Мюнхені не було міліціонерів. І чим це закінчилось?» 6000 іноземців так і не отримали дозволу на в’їзд в СРСР, а ті, хто прилітав, проходили дуже ретельний огляд в Шереметьєво-2. Його збудували спеціально до Олімпіади і це був перший аеропорт в країні, який відповідав міжнародним стандартам. Через нього пройшло декілька сотень тисяч іноземних гостей.

Getty Images
Getty Images

«Выучить язык от сих до сих»

Напередодні Олімпіади в СРСР почали масово завозити іншомовні розмовники та словники. До таксистів, які повинні були обслуговувати гостей столиці, приставили вчителів англійської та німецької мови.

Радянський «Космос»

Спеціально для журналістів збудували ультрасучасний готель «Космос», який першим на шостій частині суші отримав чотири зірки згідно з міжнародною класифікацією. Проте простим смертним туди було потрапити дуже непросто. Тоді навіть з’явився жарт про те, що легше полетіти в космоc, ніж потрапити в «Космос».

Олімпійське селище

Під час Ігор олімпійське селище майже нічим не відрізнялося від середньостатистичного буржуазного міста. На його вулицях від заходу до світанку тривали дискотеки. Оскільки воно мало стати вітриною Радянського Союзу, яка б демонструвала переваги соціалізму, то влада не пошкодувала грошенят на комуністичний рай на землі. В олімпійському селищі постійно виступали радянські артисти. Оплату зірки сцени отримували «натурою». Спорткомітет видавав артистам цілі батареї коли та пива. І цього всього було настільки багато, що їх вистачало не лише собі, а й для всієї родини, сусідів та друзів. Ці 16 олімпійських днів дійсно вразили Москву. Складалося враження, що інформація про дефіцит в Союзі – вигадка. Усі відвідувачі олімпійського селища проходили через металодетектори. І тут не обходилося без казусів. Чимало радянських людей «дзвеніли» через те, що носили штани на підтяжках. Але бувало, що металодетектори виловлювали і більш крупні рибини. В туристів та інших відвідувачів селища вилучили пістолети, ножі, фінки.

Getty Images
Getty Images

Естафета Олімпійського вогню

За місяць до Ігор стартувала 5000-кілометрова естафета Олімпійського вогню. Спортсмени передавали одне одному смолоскип через кожні 1000 метрів. На всьому шляху їх супроводжувала міліція. Вніс смолоскип на стадіон триразовий олімпійський чемпіон Віктор Санєєв та передав його баскетболісту Сергію Бєлову, який дуже нервувався, що вилилося в те, що він спочатку замість смолоскипа схопив за руку Санєєва. Одночасно Олімпійський вогонь запалав в усіх містах, які приймали Ігри.

Тріумф Володимира Сальнікова

Оскільки на Олімпіаді не було капіталістичних конкурентів, перед плавцем Володимиром Сальніковим поставили завдання не просто виграти золото Олімпіади, а й встановити новий світовий рекорд. Він титанічно тренувався, пропливаючи за день близько 24 кілометрів. Сальніков майже жив в басейні. У фіналі Володимир дійсно йшов на рекорд, проте перед самим фінішом сили почали покидати його і він майже зупинився. Та все ж, зібравшись з силами, він зумів фінішувати та зробив це з світовим рекордом. Сальніков став першою людиною в світі, якій вдалося на 1500 метрах дистанції випливти з 15 хвилин. Цей рекорд називали вічним, проте вже через три роки його було побито. Щоправда, це досягнення зумів перевершити сам Сальніков і новий рекорд тримався вже цілих вісім років. І це в плаванні, рекорди в якому живуть довго. Володимир сподівався вибороти чергове золото в Лос-Анджелесі, проте його олімпійські мрії розбили політики. СРСР вирішив помститися янкі за 1980 рік та бойкотував Ігри.

Getty Images
Getty Images

У 1985 році Володимир припинив співпрацю зі своїм багаторічним тренером Ігорем Кошкіним, який був з ним під час усіх його тріумфів. Тепер Володимир значно частіше з’являвся на голубих екранах та на перших сторінках газет, ніж на блакитних доріжках. Наслідком цього став катастрофічний спад в результатах. Тоді Сальніков спробував повернутися до тренера, але той не прийняв блудного сина. Після цього Володимир почав тренуватися так, як і в ті роки, коли він був на спортивному Олімпі. Напередодні Ігор в Сеулі ніхто на нього не ставив. Численні радянські експерти заявляли: «Божевільний, у 28 років пливти 1,5 км – безумство! Він два роки нічого не вигравав, невже тепер сподівається перемогти на Олімпіаді?! Якщо ж він програє, то з «легенди» радянського спорту перетвориться на персонажа анекдотів. Якщо Сальніков не думає про себе, то йому слід потурбуватись про престиж країни».

Але він довів усім, що експерти зарано списали його та переміг на 1,5 кілометровій дистанції. Ось як сам Володимир описував перипетії того надскладного запливу: «На середині останнього 50-метрового відрізку настала повна байдужість. Ні, отупіння. М’язів у мене не було. Видавалося, ноги-руки не працюють. Тобто рухаються самі по собі, без мене. Я зубами закусив нижню губу. Болю не відчуваю. Ну зрозуміло. Помер. А це що? Стінка? Яка стінка? Нічого не бачу. Нічого не розумію. Туман перед очима. Все».

Рекорд довжиною у 34 роки

Феноменальне досягнення на московській Олімпіаді встановив Олександр Мелентьєв, який у стрільбі на 50 метрів з довільного пістолета вибив 581 очко з 600 можливих. Цей рекорд вдалося побити лише у 2014 році південнокорейцю Чин Чон О. Олександр з’явився в спорті завдяки своєму характеру. У дев’ятому класі він провалив нормативи ГТО, коли настріляв на «почесне» останнє місце. Тоді Мелентьєв вирішив довести усім, що вміє стріляти. І це в нього вийшло краще не придумати.

Getty Images
Getty Images

Золотий хет-трик Казанкіної

Легкоатлетка Тетяна Казанкіна завоювала в Москві своє третє золото. У 1979 році вона хотіла відмовитися від участі в Олімпіаді. Для цього в неї була дуже поважна причина. У 1978 році Казанкіна стала мамою. Коли Тетяна вперше після народження доньки з’явилася на зборах, то зовсім не могла бігти, а ноги не слухали її, ніби вона вперше почала бігати. Зрештою, Тетяна вирішила взяти участь в Олімпіаді і буквально за рік відновила свою форму. На фініші забігу на 1500 метрів Казанкіна видала чудовий спурт і залишила усіх суперниць з носом.

Морока з конем

Чемпіонка Європи з виїздки австрійка Елізабет Тойрер жила в олімпійському селищі сама на цілому поверсі. Її могло взагалі не бути в Москві, оскільки виникли проблеми з доставкою коня Елізабет на прізвисько Мон Шері. На допомогу співвітчизниці прийшов багаторазовий чемпіон світу у Формулі-1 Нікі Лауда, який надав свій особистий літак для Елізабет та її коня. Ще одна проблема виникла із завантаженням Мон Шері в літак, проте і її вдалося подолати. Усі ці зусилля Елізабет були винагороджені олімпійським золотом. Тойрер навіть можна побачити на поштових марках, присвячених Іграм.

За перемогу – квартира в олімпійському селищі

Волейболіст Володимир Кондра отримав за перемогу на Іграх квартиру в колишньому олімпійському селищі.

Олімпійський Мішка

Художник Віктор Чижиков довго мучився з тим, куди б припасувати своєму ведмедику олімпійські кільця. Аж поки йому не наснилася ідея з поясом. Після цього паззл склався. У 1977 році Чижиков переміг в конкурсі, у якому брало участь ще близько 40 тисяч інших художників. В серпні в Москву приїхав президент МОК лорд Кілланін і коли його повели на виставку, де стояли аж 60 ведмедів-фіналістів, він підійшов до творіння Чижикова і сказав: «Так ось же він!» Проте після цього ведмедик мав пройти випробування ще однією, значно «авторитетнішою» комісією. На щастя, вона не дуже прискіпувалася і у вересні 1977 року Віктору подзвонили та сказали: «Вітаємо, ваш ведмідь пройшов ЦК партії».

Getty Images
Getty Images

Однією з найяскравіших подій церемонії закриття стала сльоза олімпійського ведмедика. Вона з’явилася випадково. На репетиції один зі статистів, який тримав щит помилково підняв його не темною, а світлою стороною. Коли керівник сказав йому змінити сторону, наказ помилково почали виконувати всі статисти ряду. Хвиля, яка з’явилася, нагадала всім сльозу. Вона настільки сподобалась, що її вирішили залишити. Під час церемонії закриття ОІ восьмиметровий талісман піднявся в небо під пісню «До побачення, Москва». Ведмедик летів на 24-х різнокольорових повітряних кулях і, помахавши глядачам лапою, розчинився в небі. Це видовище нікого не залишило байдужим. Багато учасників та глядачів плакали значно сильніше, ніж раніше це робив талісман. Як показало подальше життя ведмедика, люди недарма так плакали за ним.

На нього чекала сумна доля. Після того, як він приземлився на Воробйових горах, його відвезли на склад. Вже восени ведмедика хотіла викупити одна західнонімецька фірма за 100 тисяч марок. Та радянська влада не могла продати один зі своїх символів навіть за все золото світу. Невдовзі Мішку виставили на ВДНГ, а потім запроторили в підвал, про що згодом усі забули. Коли хтось через декілька років згадав про ведмедика, то виявилося, що його з’їли щурі. Таким був страшний кінець, мабуть, найкращого олімпійського талісмана в історії.

Медальний залік:

222


Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)

Источник: Sportarena.com

Или аккаунт Sportarena