Sportarena

Блиск і злидні Олімпійських ігор. Частина XХVІІ. Афіни-2004

Sport Arena продовжує розповідь про історію Олімпійських ігор.

Блиск і злидні Олімпійських ігор. Частина XХVІІ. Афіни-2004 - Рио-2016

Getty Images

Числа та факти

— XXVІІІ Літні Олімпійські ігри в Афінах тривали з 13 до 29 серпня 2004 року.

— В Олімпійських іграх взяли участь 10 625 спортсменів (з них 4329 жінок).

— На Іграх був розіграний 301 комплект медалей у 28 видах спорту.

— За нагороди Олімпіади змагалися спортсмени з 201 країни.

У фокусі

Роберт-скороход

1992 рік. Олімпійські ігри в Барселоні. Польський скороход Роберт Коженьовський наближається до стадіону. У нього немає шансів на перемогу, але ніхто вже не зможе відібрати в нього срібло. Поляк залишив далеко позаду найближчого переслідувача. Але буквально за декілька метрів до закінчення 50-кілометрової дистанції зі спортивної ходьбі суддя демонструє йому червону картку. Так Коженьовський втратив олімпійську медаль, яку він вже бачив у себе на шиї. Через рік, на чемпіонаті світу в Штутгарті, у нього було дежавю. За три кілометри до фінішу Роберта знову дискваліфікували. Тоді багато хто вже ставив хрест на кар’єрі 25-річного поляка. Писали, що незважаючи на великий талант, він так і не зміг його проявити. Журналісти навіть придумали йому образливе прізвисько – «ходак, що сходить».

«Якщо б я тоді мав нагоду почати життя з нуля, то я б так і зробив. Але я не мав. Я прийняв рішення витримати до чемпіонату Європи в Гельсінкі. Якщо б і там мене знову дискваліфікували, то я б завершив кар’єру», – згадував Роберт чорну смугу в своєму житті. Якщо б у 1993 році Коженьовський покинув легку атлетику, то спортивний світ втратив би найкращого спортсмена в історії спортивної ходьби.

Getty Images
Getty Images

Роберт народився у 1968 році в Любачіві, який розташований неподалік від польсько-українського кордону. Родина Коженьовських була далека від спорту. Батьки працювали залізничниками, а тому немає нічого дивного, що Роберт мріяв про те, щоб стати машиністом локомотива. Юного Коженьовського обсіли болячки, в нього виявили ревматизм та астму. І на деякий час він навіть перестав грати з хлопцями у футбол, та їздити на велосипеді. Батьки боялися, щоб з сином не трапилася ще більша біда, а тому нечасто випускали його на вулицю. Якщо б їм хтось тоді сказав, що Роберт з часом виграє найбільше золотих олімпійських медалей для Польщі, то вони б сприйняли такого провидця за божевільного.

Кардинально життя Роберта змінив один фільм. Після перегляду «Виходу Дракона» Коженьовський вирішив стати схожим на Брюса Лі. Він перейшов зі звичайної школи у спортивну та записався у секцію дзюдо. Протягом півтора року Роберт вправлявся у східних єдиноборствах. Поки в залі, в котрій проводилися заняття, не почали робити ремонт. Тимчасовий ремонт тривав цілу вічність, а коли зрештою його вдалося завершити, то нагорі вирішили, що нова зала занадто красива для дзюдоїстів. Коли розпочався ремонт, Коженьовський для того, щоб не гаяти часу, вирішив на декілька місяців (згодом ці кілька місяців перетворилися на 21 рік) записатися на спортивну ходьбу.

Спочатку в легкій атлетиці все для нього складалося краще не придумаєш. На юніорському рівні Роберт не знав собі рівних, а ось серед дорослих Коженьовський не бачив перемог, як своїх вух. «Тоді я переконався, що місце в першій десятці та золото – це далеко не те саме. А перемоги мені б дуже знадобилися, тоді я б мав хоча б якісь гроші. Мені важко було зводити кінці з кінцями, адже моєї спортивної стипендії вистарчало від сили на 10 днів». Через це Коженьовському доводилося годинами відстоювати в довжелезних чергах для того, щоб купити найдешевші продукти.

Кращим другом Роберта був Юрек Сечко, який теж займався спортивною ходьбою. Вони практично увесь час проводили разом: на тренуваннях, змаганнях та відпочинку. 8 серпня 1989 року Роберт та Юрек йшли по шосе. І раптом Юрека збив автомобіль. Роберт, який йшов на два кроки попереду друга, якимось дивом зумів врятуватися.

Зважаючи на важкі тогочасні польські реалії, Коженьовський вирішив переїхати до Франції. Там Роберт підписав перший професійний контакт, але він теж не вирішив традиційних проблем скорохода. Він, як і в Польщі, продовжував сидіти на фінансовій мілині. На щастя прийшли перші спортивні успіхи, які допомагали Роберту триматися на плаву.

На жаль, з часом і легка атлетика перестала його тішити, адже він потрапив у вже згадану серію дискваліфікацій. Напередодні чемпіонату Європи в Гельсінкі журналісти та вболівальники билися об заклад, на якому колі поляку покажуть червону картку. Однак тоді Роберт втримався на краю прірви та фінішував п’ятим. В подальшому результати поляка стрімко пішли вгору. Коженьовський розумів, що його ахіллесовою п’ятою є техніка. А тому в своїй підготовці зробив акцент саме на неї. Він почав знімати на камеру власні тренування. Потім Роберт вдома годинами переглядав відзнятий матеріал та ледь не з лупою відшукував усі свої помилки. Завдяки цій титанічній праці з’явився його неповторний стиль. Хода Коженьовського стала взірцевою, а інші атлети намагалися копіювати її. Тепер на легкоатлетичних доріжках він усюди мав зелене, а не червоне світло. Перший великий успіх прийшов на чемпіонаті світу 1995 року в Гетеборзі – бронза. Незважаючи на таке досягнення польські журналісти розчаровано похитували головами: «Йому вже 27! Де ж він був раніше?»

Getty Images
Getty Images

Перший олімпійський старт Роберта в Атланті підтвердив песимізм акул пера. На 20-кілометровій дистанції Роберт фінішував лише восьмим. Проте вже через кілька днів Роберт здобув своє дебютне і далеко не останнє олімпійське золото. Він одразу ж вирвався вперед, а потім лише набирав темп і фінішував з величезним відривом від переслідувачів. Тоді ж Роберт вперше опинився в центрі уваги всіх світових ЗМІ. Спілкування з поляком-поліглотом (він володіє п’ятьма мовами) виявилося дуже приємним, до того ж він ніколи не відмовляв в інтерв’ю. Аналітики припускали, що Олімпіада в Атланті стала лебединою піснею Роберта. Однак насправді це був лише початок. З кожним наступним кроком Коженьовський все більше входив в історію. У 1997 році він взяв золото на чемпіонаті світу, а через рік переміг на чемпіонаті Європи.

Напередодні Олімпіади в Сіднеї Роберт вирішив ризикнути. Як правило, він завжди тренувався на Піренеях, аж раптом поїхав на південь Африки. Там були величезні коливання температур: від 0°C вночі до +25 °C вдень. Після цього Коженьовський змінив Чорний континент на Зелений. Він приїхав в Брисбен, де температура практично не опускалася нижче 22°C. Як згадував польський скороход, така адаптація до кліматичних умов Австралії стала однією з головних причин його тріумфів на Іграх 2000 року. На цьому експерименти Роберта перед Олімпіадою не закінчились. В Сіднеї спортсменам виділили будинки з гаражами. Коли Коженьовський з’ясував, що в деяких з них є ліжка, то вирішив переселитися туди. Він шукав в гаражі олімпійський спокій, адже олімпійське селище нагадувало розворушений вулик. Воно ніколи не спало. Щоб ніхто не порушив його спокій в тимчасовому житлі, поляк навіть повісив на дверях табличку «Прохання не турбувати!». Такий оригінальний відпочинок дав свої плоди, і наступного дня Роберт переміг на 20-кілометровій дистанції. Гараж виявився фартовим, оскільки першим на фініші був мексиканець Бернардо Сегура, проте його дискваліфікували. Так доля віддала боржок Роберту за його попередні дискваліфікації.

Перед п’ятидесятикілометрівкою поляку було ще важче сконцентруватися на своїй олімпійській меті: «Це було дуже складно витримати. Усі мене затримували, хотіли спілкуватися». Роберт вирішив втекти від звуків мідних труб до свого знайомого, який мешкав в Сіднеї. А за день до старту Коженьовський, звичайно ж, повернувся у фартовий гараж. Тільки поки поляка не було в його тимчасовому помешканні, там вже хтось похазяйнував. Роберт це зрозумів, коли виявив, що його постіль дістала ноги. Проте Коженьовський абсолютно не переживав з цього приводу. В якості простирадла він використав рушник, а другий рушник послужив йому ковдрою. 50-кілометрова дистанція довела, що ефект гаража не випарувався разом з постіллю. Роберт взяв своє третє олімпійське золото.

Getty Images
Getty Images

Після Сіднея Роберт продовжував домінувати у спортивній ходьбі. Він був практично непереможним, а в 2003 році встановив новий світовий рекорд. Завдяки таким результатам поляк вважався головним фаворитом на золото в спортивній ходьбі на Олімпіаді в Афінах. Тепер він вже стартував лише на одній дистанції, своїй коронній 50- кілометрівці. Звичайно ж, були і ті, хто не вірив в успіх Роберта: «Він не потягне боротися з молодим поколінням, яке наступає йому на п’яти. Він, звичайно ж, Роберт Витривалий, але в 36 він вже далеко не той». Проте в Греції Коженьовський вкотре довів, що його поспішили відправити на пенсію.

Під час змагань скороходів на 50-кілометрівці стояла пекельна спека, інколи стовпчик термометра піднімався до 40°C. Вологість теж не дуже тішила легкоатлетів. Видавалося, що така погода аж ніяк не на руку Роберту, який вже був в літах. Але в поляка існувала своя думка з цього приводу. Він заявив, що ця Олімпіада буде для нього останньою, а тому він докладе усіх зусиль, щоб гідно завершити кар’єру. Погода далася взнаки, а тому загін скороходів досить швидко втратив кількох бійців. Проте цього усього зовсім не помічав Роберт, він впевнено йшов до своєї четвертої олімпійської перемоги. На фініші Коженьовський привіз срібному призеру Денису Нижегородовому майже цілих 4 хвилини. Незабаром після закінчення дистанції Коженьовський опинився в обіймах президента Польщі Александра Квасневського, який спеціально прилетів в Афіни для того, щоб підтримати земляка, і той не підвів. На прес-конференції Роберт не приховував емоцій: «Сьогодні я зробив свій останній крок в кар’єрі скорохода. Я здобув титул, якого, мабуть, прагнув найбільше. Я виграв Олімпіаду на батьківщині олімпійського руху. Я найщасливіша людина на світі».

Getty Images
Getty Images

Перемога в Афінах стала ефектним знаком оклику в кар’єрі Роберта Коженьовського, яка пройшла під гаслом Гая Юлія Цезаря «Прийшов, побачив, переміг».

Олімпійський калейдоскоп

З олімпійським вогнем навколо світу

В Афінах-2004 була проведена унікальна естафета олімпійського вогню. Запалений в Олімпії смолоскип об’їхав увесь світ та повернувся в Елладу. Вперше в історії олімпійський вогонь зігрів своїм теплом Африку та Південну Америку.

Людина-гора

Так ліліпути називали Гуллівера. І на фоні китайського знаменосця на Іграх 2004 року багато інших прапороносців дійсно скидалися на карликів. Баскетболіст Яо Мін мабуть в дитинстві їв чимало каші, а тому вимахав аж до 229 сантиметрів.

Головне фінішувати, а час це – дурниця

В жіночому марафоні представниця Монголії з прізвищем та ім’ям, які є мрією кожного логопеда – Лувсанлкхундег Отгонбаяр, фінішувала останньою, програвши майже годину переможниці, японці Мізукі Ногучі. Від передостаннього місця монголка теж відстала на цілу вічність – півгодини.

Не щастить у спорті, щастить в коханні

В Афінах стрілець Метт Еммонс став олімпійським чемпіоном. Він цілком міг виграти ще одне золото, але під час останнього пострілу раптово «осліп» та поцілив у чужу мішень. Проте на цьому його пригоди в Афінах не закінчилися. Незабаром він «влучив» точно в серце чешці Катерині Курковій, яка теж виступала у стрільбі (а чим же ще займатися з таким прізвищем?). В Пекіні Катерина стала олімпійською чемпіонкою. А Метью здобув срібло та знову «відзначився». В одному з видів стрільби він посів четверте місце, через те, що в останньому пострілі поцілив в молоко. Дружина не упустила нагоди пожартувати над чоловіком: «Метт – безперечно найкращий стрілець у світі. Ну хто ще зможе посісти четверте місце, стріляючи в молоко?»

Getty Images
Getty Images

Нечистий кінь

У кінному спорті в командних змаганнях з конкуру німець Лудгер Бербаум п’ять разів перемагав на Олімпійських іграх. Але афінське золото у нього забрали. В його коня виявили допінг.

Забудькуватий нідерландець

Під час Олімпіади в Афінах нідерландський гребець Саймон Дідерік забув завойовану ним срібну медаль в таксі. Мабуть спортсмен добряче відсвяткував перемогу, а тому тимчасово втратив пам’ять. Коли він отямився, то звернувся в поліцію, сподіваючись повернути своє срібло. Видавалося, що шанси на те, що медаль знову потрапить до рук нідерландця, є рівними нулю. Проте поліція не втрачала надії і почала пошуки срібної голки серед п’яти тисяч таксистів. І Саймону пощастило. Іоанніс Завос, який підвозив нідерландця виявися свідомим та повернув йому заслужену медаль. За що і отримав спеціальну нагороду від МОК. На олімпійському стадіоні також було знайдено гаманець з 3500 євро. Його оперативно передали в службу забутих речей. Проте за ним так ніхто і не прийшов.

Хочете медаль? Спробуйте відберіть!

Російська штовхальниця ядра Ірина Коржаненко тріумфувала в Афінах. Проте її радість тривала недовго. В допінг-пробі Ірини знайшли старенький як світ препарат – станозол (його вживав ще Бен Джонсон в Сеулі). Так як Коржаненко виявилася рецидивісткою, то вона отримала довічну дискваліфікацію. Її позбавили олімпійської медалі, але Коржаненко виявилась не така проста і відмовилась повернути свою «чесно зароблену» медаль. «Якщо б я віддала нагороду, я б автоматично визнала свою вину. Але ж я не їла ваш допінг», – навела залізний аргумент росіянка.

Український слід

В Греції на українську команду чекав добрий кльов. А тому наша команда повернулася з хорошим уловом: 9 золотими, 5 срібними, та 9 бронзовими медалями. Вже другу Олімпіаду поспіль Яна Клочкова виконувала бажання українських вболівальників, підтверджуючи своє прізвисько «золота рибка». Недарма на урочистій церемонії, присвяченій завершенню кар’єри чотириразової олімпійської чемпіонки, їй подарували акваріум, в якому плавала золотиста виконувачка бажань.

Getty Images
Getty Images

Медальний залік

Далі буде.


Ставки на спорт от лучших букмекеров, регистрируйтесь и забирайте бонусы.

Источник: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Или аккаунт Sportarena