Блиск і злидні Олімпійських ігор. Частина XІІІ. Лондон-1948

...

Sport Arena продовжує розповідь про історію Олімпійських Ігор.

Getty Images

Getty Images

Числа та факти

  • XIV Літні Олімпійські ігри в Лондоні тривали з 29 липня до 14 серпня 1948 року.
  • У змаганнях взяли участь рекордні 4104 спортсмени (з них 390 жінок).
  • На Іграх було розіграно 136 комплектів нагород в 17 видах спорту.
  • Незважаючи на жахливі наслідки війни, за медалі Олімпіади змагалися рекордні 59 країн.
  • До Ігор не допустили Німеччину та Японію. А ось Італії, яка теж «відзначилася» в розпалюванні Другої світової війни, вдалося прошмигнути до Лондона.

У фокусі

«Літаюча домогосподарка»

Серед учасників Олімпійських ігор 1936 року була і вісімнадцятирічна Фанні Кун. Вона виступала у стрибках у висоту та в естафеті 4×100 метрів. Особливих лаврів вона в Берліні не здобула. Шосте місце в стрибках у висоту та п’яте в естафеті. Єдиним її досягненням стало те, що їй вдалося взяти автограф в головного героя тієї Олімпіади Джессі Оуенса. Цей підпис став своєрідною естафетною паличкою, яку видатний атлет передав Фанні, яка через дванадцять років у Лондоні повторила його досягнення, прикрасивши свою шию чотирма золотими медалями.

В дитинстві вона не могла всидіти на місці. Фанні займалася тенісом, плаванням, гімнастикою, ковзанярським спортом, фехтуванням та бігом. Природа дуже добре попрацювала над нею, і було видно, що на Кун чекає велике майбутнє. Але Фанні мала зробити непростий вибір, від якого могла залежати уся її подальша кар’єра. Cпершу вона схилялася до того, що буде плавчихою, однак тренер з плавання переконав її піти в легку атлетику, пояснивши це тим, що в Нідерландах дуже багато хороших майстринь блакитних доріжок, а в атлетиці в неї буде набагато більше шансів пробитися на Олімпіаду.

Getty Images
Getty Images

У 1935 році Фанні впала в око відомому тренеру Яну Бланкерсу (до того ж так впала, що згодом він став її чоловіком), який побачив її забіг на 800 метрів, у якому вона встановила національний рекорд. Він одразу зрозумів, що, незважаючи на тріумф на середній дистанції, Кун – природжена спринтерка. Ян почав працювати над перетворенням Фанні на спринтерку. І робота не була надарма. Кун кваліфікувалася на берлінську Олімпіаду. Після берлінських Ігор в її результатах відбувся гігантський стрибок. У 1938 році Фанні встановила свій перший світовий рекорд та взяла дві бронзи на чемпіонаті Європи на обох спринтерських дистанціях. Кун відчувала в собі сили вдало виступити в Гельсінкі. Але в 1940 році не було ніякої Олімпіади. Інформація про її відміну з’явилася 2 травня 1940 року, за тиждень до того, як нацистський чобіт почав топтати батьківщину Кун.

Влітку 1940 року Фанні зрештою переконала свого тренера в тому, що кращої за неї він не знайде, і вони одружились. Незважаючи на різницю у віці (Фанні була молодшою за Яна аж на 15 років), у них вийшло дуже міцне подружжя. У 1941 році вона народила свою першу дитину. Тоді всі поставили хрест на її кар’єрі. В ті часи після народження дитини жінки, як правило, залишали спорт. Однак у Бланкерс-Кун була своя думка з цього приводу. Колись вона змогла переконати свого теперішнього чоловіка в тому, що спорт не лише для чоловіків, а тепер стояла на тому, що материнство – це не вирок.

І дуже швидко Фанні почала демонструвати прекрасні результати і бити однин за одним світові рекорди так само просто, як вона колись обганяла своїх однокласниць на уроках фізкультури. Лише за період між 1941 та 1942 роками Фанні помножила на нуль шість світових рекордів. Проте вона і не думала на цьому зупинятися. Особливо врожайним для Фанні вийшла весна 1944 року, коли вона встановила три світових рекорди за два місяці. Надзвичайно ефектною вийшла перемога нідерландської команди в естафеті 4×200, яка проходила в Німеччині. Голландки не лише записали на свій рахунок нове світове досягнення, а й бігли в одязі з національною символікою на знак непокори нацистам.

У 1946 році, після народження другої дитини, її вкотре поспішили відправити на пенсію. Проте Фанні знову вийшла на бігову доріжку і знову перемагала. Щоправда, перед Олімпіадою в Лондоні її результати пішли на спад. Нідерландська преса писала про те, що вона занадто стара (їй було 30 років та 3 місяці) для того, щоб їхати на Ігри, що їй слід залишитись вдома і бавити дітей. Але Фанні поїхала в Лондон і виступила так, що голландська преса змагалася в підборі компліментів, аби охарактеризувати досягнення Бланкерс-Кун.

Вона не помітила суперниць на стометрівці, обігнавши їх на кілька метрів. Забіг на 80 метрів багато хто зі спеціалістів вважає найвидовищнішою подією на Олімпіаді в Лондоні. Головною фавориткою на перемогу на цій дистанції була Морін Гарднер з Великобританії. Вона завжди чинила психологічний тиск не лише на суперниць, а й на суддів. Так, на змагання вона їздила зі своїми бар’єрами, оскільки інших не визнавала. До того ж її тренував провідний тренер Ян Бланкерс, чоловік Фанні.

Нідерландка проспала старт, як вона потім пояснювала через те, що подумала, що в неї фальстарт. Потім Фанні стрімко накотила на фініш і здавалося, що вже ніщо не завадить їй зробити «золотий дубль», проте вона зачепила останній бар’єр, а тому мало не повалилася на фінішну лінію. Як наслідок, Бланкерс-Кун закінчила біг ніздря в ніздрю з Гарднер. Учасницям довелося трішки зачекати на офіційні результати гонки, поки судді переглядали фотофініш. І тут оркестр почав грати «Боже храни Короля» – Фанні подумала, що так почали вітати з перемогою британку Гарднер. Однак гімн був виконаний на честь королівської сім’ї, котра завітала на стадіон. Як показав фотофініш, Фанні виявилась трішки швидшою. Першою привітати Бланкерс-Кун підійшла Гарднер.

Незважаючи на такі успіхи, у Фанні почалася нудьга за батьківщиною, а тому вона хотіла знятися з двохсотметрівки. Чоловіку та тренеру заледве вдалося вмовити її таки вийти на старт. В кваліфікації Бланкерс-Кун без надзусиль пройшла у фінал. І ось вкотре на Олімпіаді в Лондоні Фанні біжить у фіналі, і вкотре йде дощ, і знову вона перемагає. Бланкерс-Кун на 0,7 с випередила срібну призерку Одрі Уільямсон. Це і досі залишається найбільшим розривом в історії Олімпіад між першим та другим місцем на жіночій двохсотметрівці.

І її завершальний акорд. Естафета 4×100. Усі газети тільки й пишуть про Фанні – чи вдасться їй повторити досягнення Кренцляйна та Оуенса. До пострілу стартового пістолета залишаються лічені хвилини. Вся естафетна команда Нідерландів давно в зборі, за виключенням Бланкерс-Кун. Зрештою вона таки встигає буквально за мить до старту. Як згодом з’ясувалося, Фанні вирішила сходити в магазин за плащем. І, як кожна жінка, трішки затрималася, тому що їй сподобався не лише плащ. Коли Фанні приймала естафету на заключній сотці, Нідерланди йшли на третьому місці, програючи цілих п’ять метрів Австралії та Канаді. Видавалося, що взяти в такій ситуації олімпійське золото навіть для Бланкерс-Кун – місія нездійсненна. Проте на цій Олімпіаді вона дійсно була «летючою голландкою», і на фініші Фанні випередила австралійку на одну десяту секунди. Так вона стала першою і до цього часу залишається єдиною легкоатлеткою, якій вдавалося чотири рази зійти на найвищий щабель п’єдесталу пошани на одній Олімпіаді.

Після повернення на батьківщину їй влаштували в Нідерландах прийом, достойний королеви. Людське море затопило вулиці Амстердаму, по яких їхала в упряжці, запряженій чотирма білими конями, Літаюча домогосподарка. Також їй подарували велосипед, щоб іншу частину життя вона пройшла в більш повільному темпі і щоб тепер не бігати так багато. На початку 1949 року Бланкерс-Кун народила третю дитину. Отже, всі свої лондонські дива вона творила, будучи вагітною.

У 1972 році на Олімпіаді в Мюнхені Фанні зустріла Оуенса та сказала: «В мене є ваш автограф, мене звати Фанні Бланкерс-Кун», на що Джессі відповів: «Вам не потрібно представлятися, я знаю про вас все».

Олімпійський калейдоскоп

Важкі наслідки війни

Олімпійські ігри повинні були відбутися в Лондоні у 1944 році, але через зрозумілі причини не відбулися. Тому МОК прийняв рішення провести Олімпіаду в Лондоні через чотири роки. У 1948 році Великобританія почала потрохи вставати на ноги після Другої світової війни, а тому країні було зовсім не до спорту. Тому в багатьох куточках Острова відбувалися масові протести проти Ігор. Умови проведення теж були не на найвищому рівні – Олімпійське селище розташовувалося у двох різних місцях. Одну частину спортсменів розмістили в казармах Королівських ВПС в Оксбриджі, іншу – у військовому таборі в Ричмонд-парку. Змагання з плавання відбувалися в одному з блоків великого гаража. В сусідніх блоках стояли машини, і робітники займалися ремонтом.

Getty Images
Getty Images

Гумова фехтувальна доріжка була викладена просто на цементній підлозі, а по сторонах від неї нашвидкуруч збили дерев’яні лавки для учасників, суддів і глядачів. Чомусь організаторам не прийшло в голову накрити цементну підлогу чимось більш м’яким. Через це чимало фехтувальників отримали травми. Олімпійський ринг також був далеким від міжнародних стандартів. Його встановили просто в басейні на помості, спорудженому прямо над водою. Воду не зливали навіть під час боїв, а тому через випари хлору очі боксерів дуже сльозилися.

«Я б не витримав всього цього знову, навіть за мільйон доларів»

Американець Роберт Брюс Матіас до 14-ти років взагалі не займався спортом, а грав не в баскетбол, футбол чи бейсбол, а на трубі. Зрештою, завдяки батькам він взявся за себе і швидко став одним з кращих атлетів школи. Одного разу тренер запитав його, чи він не хотів би себе випробувати в десятиборстві. Роберт відповів: «Я за, але я ніколи не скакав з жердиною, не захоплювався стрибками в довжину, не бігав на середні дистанції і не метав спис». Наставник сказав, що це не проблема – він його навчить. І дійсно навчив. Через три тижні Матіас несподівано сам для себе переміг у десятиборстві на змаганнях в Пасадені. Незабаром талановитий юнак, який пару місяців тому не знав, що таке десятиборство, кваліфікувався на Олімпіаду. Після першого дня Боб сенсаційно йшов на третьому місці. Від надміру емоцій він цілу ніч не міг склепити повіки.

На другий день Лондон «потішив» атлетів своєю традиційною погодою – туман, дощ, багнюка. Тоді небесна канцелярія особливо лютувала, проте в спортсменів не було виходу. Вони мусили змагатися. Більше 12 годин провів Боб на стадіоні, кутаючись у ковдру, яку скидав тільки тоді, коли виходив на старт. Його денний раціон складали дві коробки з холодним м’ясом, однак до вечора він був настільки знесиленим, що до другої коробки так і не дістався. Майже в сутінках Матіас виконував стрибок з надзвичайно вологою жердиною, а коли довелося метати спис, то вже було настільки темно, що навіть не можна було побачити обмежувальну смугу розбігу. Тоді організатори освітили це місце прожектором.

Getty Images
Getty Images

На десерт залишився останній вид програми – біг на 1500 м. Тоді чи не єдиним джерелом освітлення були сигарети, які курила та жменька вболівальників, яка ще чомусь не пішла додому. Коли Боб фінішував першим, то зрозумів, що він олімпійський чемпіон. Проте в нього вже просто не залишилось сил для святкування, і коли він обійняв щасливу матір, то сказав: «Я б не витримав всього цього знову, навіть за мільйон доларів».

Піаністка – олімпійська чемпіонка

Після Другої світової війни розпорядок дня француженки Мішлін Остермеєр виглядав приблизно так: 5-6 годин вона на піаніно виконували твори Шопена, Гріга, Бетховена, а потім переносилася з консерваторії на легкоатлетичну доріжку та замінювала піаніно на ядро. Скоро її слава піаністки опинилася в тіні її спортивних досягнень. В Лондоні Мішель здобула три медалі, дві з яких золоті – в метанні диска та штовханні ядра. Журналісти захоплено писали про перемоги тендітної дівчинки в таких силових видах легкоатлетичної програми. І чомусь забували, що «тендітна дівчинка» при зрості 179 см важила 73 кілограми. По завершенні спортивної кар’єри Остермеєр знову сіла за рояль і близько 15 років тішила поціновувачів музики в усьому світі.

Лондонське дежавю

1936 рік. Берлінська Олімпіада. Змагання серед рапіристок особливо розлютили Гітлера. Ще б пак – перше місце здобула угорська єврейка Ілона Елек, срібло виборола німецька єврейка Хелена Маєр, за третій щабель п’єдесталу пошани змогла зачепитися представниця Австрії Еллен Прайс – звичайно ж, теж єврейка. І ось 1948 рік, жіноча рапіра, і в ній знову бере участь Ілона. Ті, хто пам’ятав ті берлінські часи, просто не вірили своїм очам, адже їй вже був 41 рік. Але це насправді була Ілона, яка не просто брала участь, а й перемогла. Через чотири роки вона приїде ще й в Гельсінкі і буде дуже близька до чергового золота, однак на цей раз обмежиться сріблом.

Без срібла та бронзи

В змаганнях з гімнастики на коні три представники Фінляндії показали абсолютно однаковий результат і всі вони зійшли на найвищу сходинку п’єдесталу пошани. А тому інші гімнасти в цьому виді програми залишились без медалей.

Getty Images
Getty Images

Відсутність руки – не проблема

В юнацькі роки Карой Такач займався лижним спортом та важкою атлетикою. Проте найбільших успіхів він досягнув у стрільбі з пістолета. Карой мав взяти участь в Олімпіаді 1936 року, але його не допустили до Ігор через те, що в стрільбі тоді могли брати участь лише офіцери, а він дослужився лише до сержанта. У 1938 році під час військових навчань в його коронній правій руці вибухнула граната. Як наслідок, повністю роздроблена рука, яку з часом довелося ампутувати до середини передпліччя. Тепер про спорт можна забути. Але Карой логічно припустив, що в нього ж є ще одна рука, і невдовзі вже стріляв з лівої не гірше, аніж з правої. Через декілька років Такач як фенікс відродився для багатьох спеціалістів, які вже викреслили його зі спортивного життя і взяв титул чемпіона світу.

В Лондоні головним фаворитом змагань зі стрільби скорострільним пістолетом з відстані 25 метрів був рекордсмен світу Карлос Валієнте. Він не приховував, що не бачить для себе конкурентів. Якось Карлос підійшов до Такача та пихато запитав: «Чому ви приїхали в Лондон?», угорець відповів: «Я тут, щоб вчитися». «Учень» здобув золоту медаль з новим світовим рекордом. Під час церемонії нагородження Валієнте, який взяв срібло, сказав Такачу: «Ви достатньо добре навчилися».

Через чотири роки в Гельсінкі угорець відстояв свій титул. Тоді він не лише сам виступав, а й тренував інших. Він виявився хорошим наставником про що свідчить те, що його вихованець Сілард Кун виборов в Гельсінкі срібло, поступившись лише своєму тренеру.

Медальний залік:

222




Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Источник: Sportarena.com

Добавить комментарий
Читайте также
Или аккаунт Sportarena
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?