Go, Fiji, go

...

Олексій Мандзій – про те, наскільки важливою є перша нагорода на Олімпійських іграх для Фіджі.

Go, Fiji, go

Фіджі святкує свою першу олімпійську нагороду, Getty Images

Вони відправлялися на Олімпіаду у статусі одного з двох головних фаворитів регбійного турніру, але максимально уникали розмов про можливі медальні здобутки. Вони їхали до Ріо прекрасно розуміючи, наскільки високими є очікування від їхньої гри та результатів, тому не хотіли зайвий раз підкидати хмизу у багаття.

Зрештою, вони усвідомлювали, що по-іншому й бути не могло: коли національний вид спорту включать у програму Олімпійських ігор, місцеві мешканці завжди божеволіють, усвідомлюючи, що їхня команда може здобути медаль. Особливо, коли ця медаль може стати для країни першою за всю історію виступів на Олімпіадах.

Фіджі взагалі мало чим може похвалитися на міжнародній спортивній арені. Такі собі далекі острівці десь посеред Тихого океану, відомі лише завдяки своїм регбістам. Про які медальні здобутки у такому випадку може йти мова? Для представників цієї країни саме лише попадання на Олімпіаду завжди було великим щастям.

Врешті-решт, це саме для спортсменів з Фіджі й досі залишається актуальним олімпійське правило: головне не перемога, а участь! Найкращим здобутком місцевих олімпійців на літніх Іграх було восьме місце важкоатлетки Марії Ліку, яке вона посіла чотири роки тому у Лондоні. І те, що всього у її дисципліні виступало десять спортсменок, насправді мало кого хвилювало. Головне не перемога, а участь.

Усе змінилося після того, як стало відомо, що регбі-7 буде включене у програму Олімпіади в Ріо. Абсолютно всі без виключення жителі цієї острівної країни помішались на тотальній спортивній ейфорії – з’явилося усвідомлення того, що тепер слава про Фіджі загримить на увесь світ. На фоні цього божевілля раптово почали підійматися й інші види спорту: вперше на Олімпіаду потрапила футбольна збірна, а загальна кількість учасників ігор перевищила 50 людей.

Від збірної Фіджі очікували тільки золота, Getty Images
Від збірної Фіджі очікували тільки золота, Getty Images

Разом з тим, усі прекрасно розуміли, що єдиний їхній шанс на нагороди – це регбі. Втім, це не було розуміння, на кшталт, «буде добре, якщо щось виграють», це була абсолютна впевненість у підсумковій олімпійській медалі. Як ж по-іншому можна охарактеризувати появу гімну регбійної збірної, створеного спеціально під Олімпіаду, лейтмотивом якого є слова: «Go, Fiji, go, bring back the gold from Rio»?

Впевненість у силі Летючих Фіджійців дійшла навіть до того, що чимало місцевих мешканців прибули в Ріо, аби підтримати хлопців. Це й справді був неабиякий крок – ніколи раніше жителі Фіджі не приїжджали на Олімпіади, адже у цьому не було ніякого сенсу. Туристами туди і так їхали їхні спортсмени. Однак цього разу усе було по-іншому, і на кожному матчі регбійної збірної був присутній доволі великий сектор їхніх прихильників. Свою роль, звісно, зіграв й той фактор, що регбійний турнір тривав усього три дні, тож не потрібно було залишатися в Бразилії надовго. Хіба що хтось добирався додому вплав, тоді й справді на цю подорож потрібно витратити тижні й навіть місяці, якщо не цілі пори року.

Вболівальники збірної Фіджі в Ріо, Getty Images
Вболівальники збірної Фіджі в Ріо, Getty Images

Тривало, тим часом, божевілля й у самому Фіджі – люди збиралися цілими селами та містами, тягнули усю національну атрибутику, яку тільки знаходили, і сідали дивитися ігри. Про будь-які інші справи й мови бути не могло – це ж на Олімпіаді (!) грала своя регбійна збірна. Нарешті принцип «головне участь, а не перемога» можна було відкласти в сторону, а відтак захоплено вболівати за перемоги Фіджі.

І, на щастя, спортсмени не підвели: за перші два дні вони не тільки впевнено вийшли з групи, але й у надпринциповому поєдинку здолали Нову Зеландію, здобувши путівку у півфінал. При цьому, звісно, Фіджі демонструвало чудовий рівень гри, але він радше був вишенькою на торті – вболівальники, та й самі гравці, готові були пожертвувати грою заради результату. Вони прекрасно розуміли, що у даній конкретній ситуація – перемога важить набагато більше за змістовність дій на полі. Як то кажуть, гра забувається – результат залишається.

"Гаряче" протистояння Фіджі та Нової Зеландії, Getty Images
«Гаряче» протистояння Фіджі та Нової Зеландії, Getty Images

Напередодні вирішального дня регбійного турніру до Бразилії прибула ще одна офіційна делегація з Фіджі на чолі з прем’єр-міністром Франком Баїнімарамою. Чиновник, як і будь-хто інший розумів, що Летючим Фіджійцям достатньо зробити лише один крок – і медаль (неважливо яка) уже в кишені. До історичного моменту залишився якийсь один, максимум два, поєдинки. І він не міг пропустити цю подію. Врешті-решт, як відданий шанувальник регбі, який власноруч оголошував склад збірної на Олімпіаду, міг проігнорувати вирішальні матчі?

А уже після того як Фіджі здолало Японія у півфіналі, гарантувавши, таким чином, собі першу в історії країни олімпійську медаль, Баїнімарама заявив, що відмовляється від свого місця у віп-ложі, а натомість проведе фінальний матч на секторі з простими вболівальниками, адже хоче розділити цей момент з ними. Безперечно, такі його дії можна трактувати по-різному, але очевидно, що прем’єр-міністр був щирий – Фіджі справді дуже довго йшло до цієї нагороди, тож у цей історичний момент Франк Баїнімарама хотів просто бути поруч зі своїми співгромадянами.

Джошуа Туїсова робить спробу у півфінальному матчі проти Японії, Getty Images
Джошуа Туїсова робить спробу у півфінальному матчі проти Японії, Getty Images

Так само гуртувалися люди у по всьому Фіджі: їм було байдуже, де і за яких умовах дивитися цей фінальний матч проти Великобританії. Важливим був сам факт – це саме та гра, про яку кожен фіджієць згодом розповідатиме своїм дітям, тож її пропускати ніяк не можна було.

Розгромна перемога острів’ян над європейцями, звісно, увійде в підручники історії, як та, в якій визначився перший олімпійський чемпіон по регбі-7. Однак для фіджійців усе далеко не так просто – у цьому матчі вони здобули свою першу нагороду в історії виступів на Олімпійських іграх. Лише з 14-ї спроби представник Фіджі таки підійнявся на п’єдестал пошани. Подумати тільки, вперше на Олімпіаді ця країна виступила у далекому 1956 році, але дебютна нагорода з’явилася тільки за 60 років.

Одразу ж після тріумфу прем’єр-міністр оголосив 11 серпня національним святом, а ще надав три вихідні усім фіджійцям: «Ми всі дуже горді з того, що зробили наша збірна, тому в найближчі три дні люди отримають можливість відсвяткувати цю історичну подію». Солідарний з думкою Баїнімарама й капітан Летючих Фіджійців, Осеа Колінісау, який закликав своїх співмешканців не стримувати емоції: «Скаженійте, відривайтеся, ви заслужили на це. Ця перемога для Фіджі та усіх Тихоокеанських островів».

І в останній фразі Колінісау й ховається справжній сенс. Ця перемога, яку капітан присвятив маленьким острівним державам, насправді може багато змінити у їхньому житті. Ці слова, по суті, є певним закликом для мешканців цих країн – не сидіть на місці, розвивайтеся, удосконалюйтеся. «Немає нічого неможливого, от ми ж стали олімпійськими чемпіонами», – фактично сказав він.

Зрештою, немає сумнівів в тому, що після цього історичного золота регбійної збірної Фіджі, багато що у спортивному плані таки зміниться. Маленькі острівні країни знову охопить справжній спортивний бум, коли кожна малеча та навіть дорослий ходитимуть у якусь секцію чи щось такого роду. Бо у них є приклад, з якого можна черпати натхнення та мотивацію. Так, безперечно, тільки одиниці досягнуть якогось успіху, але якщо серед тих, хто захопився спортом після золота Летючих Фіджійців, виросте хоч один учасник Олімпійських ігор (не кажучи вже про олімпійського призера), то значить, що усе пройшло як і треба.

Гравці Фіджі дякують вболівальникам за підтримку, Getty Images
Гравці Фіджі дякують вболівальниками за підтримку, Getty Images

А, тим часом, регбійна збірна Фіджі може повертатися додому з гордо піднятою головою. Зі своїм завдання вона справилася – історичний тягар відсутності медалей уже не тисне на цю острівну державу. І навіть не підлягає сумніву той факт, що свою наступну нагороду фіджійці здобуть набагато раніше, ніж за 60 років. Просто тому, що напрямок, у якому треба рухатися, їм показали Летючі Фіджійці на Олімпіаді в Ріо, а значить, єдине, що потрібно для розвитку, це перманентний рух вперед.

Go, Fiji, go.




Яркие интервью и видеорепортажи на SportArenaTV. Подписывайтесь, ставьте лайки, делитесь с друзьями.

Добавить комментарий
Новости Футбола
Или аккаунт Sportarena
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?