Олімпійські ігри в Ріо принесли Україні стільки несподіваних розчарувань, що на фінішній прямій цих змагань у вболівальників уже сформувався певний страх перед медальними сподіваннями. От, здавалося б, виступає спортсмен, який повинен боротися за призові місця, але прихильники синьо-жовтих уже не розраховують на його медаль, адже не хочуть знову переживати увесь спектр негативних емоцій. Менше сподівань – більше радості у випадку тріумфу.

По суті, саме виходячи з цього принципу українські вболівальники доволі скептично поставилися до шансів Юрія Чебана здобути медаль у заїзді каное-одиночок на 200 метрів. На одній шальці терезів знаходилося його звання олімпійського чемпіона Лондона, а на іншій – восьмий кваліфікаційний результат у півфіналі і програш у дев’ять десятих секунди найкращому часу. Тож можна навіть не сумніватися, яка саме шалька переважила.

Втім, надію на можливий успіх дарувала детективна історія з включенням українська гребця у цей медальний фінал. Незважаючи на те, що Чебан показав другий найкращий результат серед третіх місць і за цією квотою потрапляв у медальний заїзд, система помилково зарахувала його в фінал B (втішний фінал). Помилка була виправлена лише за дві години, коли більшість українських вболівальників уже встигла змиритися з відсутністю будь-яких медальних шансів. Втім, саме ця «помилка» повинна була додати спортивної злості Юрію, який мав би прагнути довести, що він не випадковий гість у цьому вирішальному заїзді.

@OleksiyTheFirst There had been a system error, which had been reviewed by the ITOs. The progression has now been corrected online.

— Planet Canoe (@PlanetCanoe) 17 серпня 2016 р.

Власне кажучи, подібна результативна історія була вже не першою на шляху українського каноїста до фіналу Ріо. Зайнявши дев’яте місця на останньому чемпіонаті світу в Мілані, Чебан не отримав прямої ліцензії на Олімпіаду, тож його єдиним шансом залишився передолімпійський ліцензійний турнір, який проходив аж наприкінці травня цього року. Сам Юрій надзвичайно сильно розраховував на ці змагання, адже, як стверджував спортсмен: «Було б нелогічно, якби олімпійський чемпіон пролетів повз Олімпіади».

Однак виступати на цьому кваліфікаційному турнірі українцю не довелося – буквально за дві тижні до початку змагань прийшла радісна новина з Океанії, де федерація Островів Кука відмовилася від своєї квоти на дистанції 200 метрів серед каное-одиночок. А так як Україна, згідно з результатами Юрія на чемпіонаті світу, була першою запасною, то відповідно ліцензія перекочувала саме до нашої збірної. Ніяких питань стосовно того, хто саме буде представляти синьо-жовтих на Олімпіаді, не було – хіба міг поїхати хтось інший, аніж чинний переможець Ігор?

Таким чином, Чебану вдалося зекономити трохи сил та нервів, адже викладатися на всі 100% заради можливого попадання в Ріо йому уже не треба було. А значить, він міг повністю сконцентруватися на підготовці до Олімпіади.

Сам каноїст неодноразово стверджував, що своєю ціллю він бачить ще одну нагороду на головному старті чотириріччя, адже «тільки дві олімпійські медалі можуть бути краще, ніж одна». Тож очевидно, що, дізнавшись про своє потрапляння у головний фінал, Юрій зовсім забув про не надто вдалі виступи у перший змагальний день та почав готуватися до нового старту, нового фіналу.

Варто зрозуміти, що дистанція на 200 метрів у каноїстів чи байдарочників – це найскладніша дисципліна, на якій спортсмен не може дозволити собі жодної помилки. Потрібно вчасно зреагувати на старті, втримати серйозний темп в середині та ще й додати на фініші. Якщо вилітає хоч один з цих факторів, то з якимись сподіваннями на високий результат можна попрощатися – у спортсмена не вистачає довжини дистанції, аби виправити свою помилку. Тож окрім, власне, вміння та таланту, на перший план виходить також психологія: той, хто не вміє витискати з себе максимум у ключові моменти, ніколи не виграє спринт.

І якщо в Юрія ніколи не було з чимось проблем, то це саме з психологією – український каноїст є не тільки олімпійським чемпіоном Лондона, але й дворазовим чемпіоном світу у даній дисципліні. Причому своє останнє звання чемпіона світу він здобув у Москві, незважаючи на скажену підтримку місцевого спортсмена, якого Чебану у фіналі вдалося випередити лише на шість тисячних секунди. Вдалося випередити, насамперед, завдяки чудовій витримці та ідеальному фінішу – росіянин діставав українця на дистанції, але Юрій ефектно викотив каное, не дозволивши Алєксєю Коровашкову вирвати золото.

Хотілося б сказати, що приблизно у такому стилі Чебан здобув свою золоту нагороду у Ріо, але це буде неправдою: фінальний старт на Олімпіаді-2016 українець провів набагато сильніше, ніж ту гонку у Москві. Можна навіть стверджувати, що 30-річний каноїст провів ідеальний старт. Принаймні, таке твердження буде близьким до істини, про що, окрім золотої нагороди, свідчить встановлений Юрієм олімпійський рекорд.

Чебану вдалося найшвидше зреагувати на старті, після чого він впевнено втримував своє лідерство на дистанції, а ефектний фініш, через який українець навіть опинився у воді, лише довів його перевагу у цьому конкретному заїзді. Те саме підтверджують і цифри – більше двох десятих виграшу у срібного призера, це практично ціла вічність.

Офіційні результати фіналу насправді здивували багатьох: на те, що українському спортсмену вдасться зберегти своє звання олімпійського чемпіона, ставили лише одиниці. Можливо, через те, що він напрочуд нечасто з’являвся на великих стартах, тож слідкувати за зміною його форми було практично нереально. Можливо, через те, що за чотири роки між Лондоном та Ріо загорілися нові зірки світового каное, які відсунули Чебана на другий план.

Однак сам Юрій ніколи не погоджувався з тим, що його час пройшов. Він завжди боровся і нарешті був винагороджений. Винагороджений саме тією нагородою, цінність якої найбільше шанує кожен спортсмен. Врешті-решт, а після історії з цим помилковим зарахуванням не у той фінал, по-іншому ж то бути просто і не могло.