УЗНАВАЙ ПРО СВОИХ
Перемога над собою

Перемога над собою
...

Олексій Мандзій – про надважливий тріумф Олега Верняєва на брусах, який став можливим лише завдяки невпинній роботі над собою.

«Я зробив все, що міг», – знизуючи плечима, промовив Олег Верняєв на церемонії нагородження призерів чоловічого багатоборства, коли камера крупним планом наїхала на срібного призера у цій дисципліні. Здавалося б, український гімнаст опинився на другій сходинці п’єдесталу пошани, але замість щастя та радості, його очі були наповнені сумом та розчарування. Ще за півгодини до того Олег був впевнений, що цього разу йому на шию надягнуть золоту медаль, але одне невдале приземлення позбавило українця усіх сподівань.

Срібло. Знову срібло. Срібло, яке переслідує Олега ось уже півтора роки, протягом котрих він встиг двічі опинитися другим у вправах на брусах. Спершу такий результат Верняєв показав на чемпіонаті світу, а за півроку йому довелося вдовольнитися другою позицією і на континентальній першості. Так, паралельно з цими двома срібними нагородами українець сенсаційно здобув золото чемпіонату Європи в опорному стрибку, але ж він розумів, що то далеко не його найкращий снаряд, а значить, повторити такий результат на Олімпійських іграх йому навряд чи вдасться.

Розчарування Олега Верняєва від срібної медалі, Getty Images
Розчарування Олега Верняєва від срібної медалі, Getty Images

Саме тому Олег концентрувався на багатоборстві та коронних брусах, в яких він мріяв здобути золоті нагороди. І саме тому він був такий розчарований – золото вислизнуло від нього в останній момент. Вислизнуло тоді, коли сам гімнаст уже повірив у нього.

Мабуть, після оголошення остаточних результатів Верняєв пошкодував, що дозволив собі проявити такий ураган позитивних емоцій у відтинок між закінченням виступу на останньому снаряді (то була перекладина) і виставленням оцінок. Якби тоді він повів себе трішки спокійніше, то не таким серйозним був би шок. Втім, для Олега-максималіста у той момент не існувало інших варіант поведінки: він знав, що провів феноменальний виступ, і тому уже був готовий святкувати. Тим більше, його перевага складала 0.9 балу, а він був переконаний у власному хорошому виконанні на перекладині.

На жаль, тоді усе пішло не за планом – недостатньо високий бал суддів, підсумкове друге місце з відставанням менше однієї десятої балу, і пронизливе «оооох», яке прокотилося всією ареною. У такі моменти більшість з нас з легкістю б зламалася – втрата олімпійського золота у подібній драматичній кінцівцi боляче б’є по амбіціях та власній самооцінці. І у ті хвилини, коли Верняєв стояв на п’єдесталі пошани не як переможець, а як переможений, здавалося, що гімнаст попав у своєрідну психологічну яму.

Ще більше посилилося те відчуття після його виступу на коні, в якому Олег припустився серйозної помилки та зайняв останнє місце у фіналі. Втім, турбувала не так його помилка, як очі – завжди сяючий та життєрадісний Олег вийшов на поміст якимось подавленим та засмученим. Він виглядав так, наче заздалегідь знав, що нічого у нього не вийде.

Олег виконує вправу на коні, Getty Images
Олег виконує вправу на коні, Getty Images

Це уже потім стало відомо, що гімнаст у ті дні прихопив невелике захворювання, через що не почувався надто комфортно, та все ж було б неправильно списувати усі помилки на здоров’я: впевненість Олега у своїх силах суттєво похитнулася після розв’язки у багатоборстві, а після фінального виступу у вправах на коні він мав усі шанси розклеїтися остаточно.

Втім, як і належить великим спортсменам, Верняєв витримав удар і тільки став сильнішим. Перед фіналом на брусах гімнаст й справді поводився геть не так, як він це робить зазвичай: Олег був зосереджений та серйозний, жодних посмішок чи хоч якоїсь розслабленості. Українець й справді нервував, але цього разу сховав усі свої емоції за маскою незворушності. Для нього у той вечір існувала тільки одна ціль – золота нагорода. І сім суперників, які відділяли його від омріяної медалі, насправді не мали жодного значення. У той вечір для Олега існував лише він та бруси. Він та золота медаль.

Олег Верняєв з українським прапором, Getty Images
Олег Верняєв з українським прапором, Getty Images

Так, згодом Верняєв скаже, що він відчував шалений тиск через величезні сподівання на його виступ, але ці «величезні сподівання» на нього покладали не лише глядачі, а й він сам. Для самого Олега ця перемога була вкрай важливою, і нічого насправді б не змінилося, якби до того в активі України було дві чи навіть десять золотих нагород – у першу чергу, максималіст Верняєв виходив доводити, що він найвправніший на цьому снаряді. Виходив, аби помститися за останні поразки на світовій та континентальних першостях. Врешті-решт, довести, що той програш Утімурі – це не кінець, а він може ще краще.

Фактично, лідер української збірної поставив усе на цей виступ. All in or nothing.

Вперше за вечір заусміхався Олег після вдалого приземлення. Втім, він не радів так, як за декілька днів до того, а лише стримано відсвяткував хороше завершення комбінації. Не найкращої комбінації в кар’єрі Верняєва на брусах, будемо відверті. Але комбінації, якої повинно було вистачити для здобуття омріяного золота. Мабуть, розумів це і сам Олег, але переможно викинути руки вверх він дозволив собі лише після оцінки останнього учасника – занадто багато разів він дозволяв собі радіти передчасно, щоб зробити це знову.

Верняєв після успішного приземлення в фіналі на брусах, Getty Images
Верняєв після успішного приземлення в фіналі на брусах, Getty Images

Здобувши свою довгоочікувану золоту нагороду, Верняєв приєднався до елітного клубу українських олімпійських чемпіонів в чоловічій гімнастиці, в який раніше нього вступили Рустам Шаріпов (Атланта-1996) та Валерій Гончаров (Афіни-2004). Показово, що обидва інші українські олімпійські чемпіони теж здобули своє золото у вправах на брусах. Такий собі наш снаряд, який раз на вісім років стабільно поповнює медальну скарбничку синьо-жовтої команди нагородою найвищої проби.

На відміну, втім, від двох інших наших чемпіонів у цій дисципліні, Олег у зовсім іншому стилі здобув цю медаль. Тоді коли перевага Шаріпова і Гончарова над срібними призерами складала всього дванадцять тисячних, то Верняєв «привіз» найближчому супернику практично 15 сотих.

Олег Верняєв та його довгоочікуване золото, Getty Images
Олег Верняєв та його довгоочікуване золото, Getty Images

З іншого боку, 22-річний донеччанин зіштовхнувся з абсолютно іншими труднощами, які свого часу і не снилися Рустаму та Валерію: лідеру нинішньої української збірної довелося перемагати самого себе для здобуття цієї нагороди. На відміну від його колег, попередні виступи Олега на Олімпіадах не були наповнені щасливими моментами, а радше приносили лише біль та розчарування (окрім програшу у багатоборстві в Ріо варто згадати втрачену бронзу в командному турнірі в Лондоні), тому ця медаль і є такою важливою для нього.

Він переміг для себе, здолавши власне прокляття других місць. Він переміг для товаришів по збірній, знявши з них тягар відповідальності за результат. Він переміг для України, здобувши перше олімпійське золото синьо-жовтих в Ріо. Врешті-решт, він переміг так, що тепер не виникає сумнівів у тому, хто буде найвеличнішим гімнастом у найближчі роки. Він зробив усе, що міг. Він переміг себе.




Яркие интервью и видеорепортажи на SportArenaTV. Подписывайтесь, ставьте лайки, делитесь с друзьями.

Добавить комментарий
Новости Футбола
14 декабря, 22:55
1084
14 декабря, 22:55
13 декабря, 11:27
1556
1
13 декабря, 11:27
12 декабря, 23:06
297
12 декабря, 23:06
09 декабря, 13:35
572
09 декабря, 13:35
18 ноября, 14:49
364
18 ноября, 14:49
Или аккаунт Sportarena
Внимание

Изображение
Выбрать файл
Добавить цитату
Внимание

Вы уверены, что хотите удалить этот комментарий?

Внимание

Вы уверены, что хотите удалить все комментарии пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите отклонить комментарий пользователя?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в спам?

Внимание

Вы уверены, что хотите переместить комментарий пользователя в корзину?