Колишній футболіст та єдиноборець, він вже майже 10 років стоїть на передовій, оберігаючи нашу свободу. Його шлях — це історія про відданість, мужність і боротьбу, що триває попри всі труднощі, про силу духу, витримку і непохитну віру в перемогу.
Читайте також: Як каратист полюбив ударні дрони. Боєць «Чорнуха» готується до бойових завдань ССО
В інтерв’ю, яке він дав після виснажливого навчання, яке передувало виконанню чергового завдання, військовий 6-го полку Сил спеціальних операцій із позивним «Льова» з ностальгією розповів про спортивне минуле, користь спорту в умовах війни та особисту мотивацію продовжувати боротися за Батьківщину.
Читайте також: «Знищення російського загону операторів дронів у Бахмуті було ювелірним». Історія чемпіона України із ССО
— Моїм рідним містом є Миколаїв, тут я народився, виріс, працював, планував своє майбутнє. Як переважна більшість моїх однолітків, з дитинства марив футболом та більшість часу проводив на стадіоні. Від заводу «Зоря»-«Машпроєкт» була спортивна школа «Торпедо». Доволі відома команда, завжди була серед кращих в чемпіонаті області, перемагала в південній зоні чемпіонату України, а у фінальній стадії їй лише трохи не вистачило, щоб фінішувати в трійці призерів. Спершу грав у полі, а згодом став у ворота. Проте років у 15 захотілося змін, а якраз на першому поверсі мого будинку була секція єдиноборств…
— Вийшло так, що у футболі відбивали м’ячі, а в ринзі — підступні удари суперників?..
— Там було багато секцій — бокс, кікбоксинг, вільна боротьба. У підлітковому віці потрібно, щоб разом із тобою перебували особистості, на яких хочеться рівнятися. Так от, поруч тренувався майбутній чемпіон світу з кікбоксингу Дмитро Кірпань, також із нами працювали професійні тренери, повністю віддані цьому виду спорту.
Читайте також: «Воля вирішує усе». Потужний забіг у Хмельницькому: сотні учасників, донати на РЕБ, підтримка ССО
Майже щодня ходив на тренування — зал на кілька років став моєю другою домівкою. Ставав призером чемпіонату області із кікбоксингу. Вважаю це непоганим результатом, бо миколаївська школа тоді була найкращою в Україні. Той, хто від нас відбирався на національний чемпіонат, майже завжди повертався додому з медалями.
— Заняття кікбоксингом поєднували з роботою та навчанням чи хотіли бути професійним спортсменом?
— На такому рівні на кікбоксингу особливо не заробиш. Більше потрібно витрачати на харчування, тренування, виїзди на турніри. Після школи завершив навчальний комбінат за фахом «докер-механізатор». Недарма Миколаїв називають містом корабелів. Пішов працювати до торгового порту, а згодом перейшов до спецпорту, куди привозили переважно військові вантажі. Так тривало дев’ять років.
Читайте також: Тисячі людей завмерши аплодували бійцям ССО! У Києві відбувся традиційний марафон Незламності
У 2014 році ще працював, але думками був на сході, де тоді тривала АТО. Врешті прийняв рішення і за рік пішов добровольцем у ДУК «Правий сектор», в 1 окрему штурмову роту. Військовій справі вчився з нуля. Разом із такими же добровольцями з різних куточків України працював на вогневих позиціях, утримував посадки, брав участь у штурмових діях. Тоді і відчув, що таке справжнє плече друга, взаємодопомога.
Читайте також: «Ставили міни й розтяжки в 10-ти метрах від окупантів». Як колишній спортсмен став сапером у ССО
Так тривало чотири роки, після чого став кадровим військовим, підписавши контракт з 79 ОДШБр і ставши до строю з побратимами-земляками. Маю нагороду «Лицарський хрест», медаль «За оборону Авдіївки», дві медалі «За звитягу та вірність», нагрудний знак «Завжди Перші» та інші.
Якраз у лютому 2022 року наш підрозділ знаходився у Станиці Луганській. Ротація тривала вісім місяців і наближалася до завершення. Війна була поруч, кожен відчував її наближення…
Так сталося, що ми останніми виходили зі Станиці, далі були бої біля Сєвєродонецька. Переважно ми захищали позиції, намагалися якомога довше зберегти за нами кожен населений пункт.
Одного разу в невеличкому селищі Пурдівці, що на Луганщині, побачили, як ворожа розвідка зайшла на позицію, пригледіла її для своїх та пішла далі. Ми розуміли, що незабаром вони повернуться, тож вирішили не баритися і зробили засідку. Так і вийшло: за деякий час під’їхало кацапське легкове авто, за ним — УРАЛ та БМП, почали облаштовуватися… Ми миттєво дали бій, поклавши дев’ятьох, як потім з’ясувалося, бурятів. Але і ми, на жаль, втратили одного побратима…
Читайте також: «Морські котики» 73-го центру ССО працювали за гаслом Лобановського: у Києві відбулася знаменита Dyka GOnka
— Як ви опинилися у Силах спеціальних операцій?
— У 2023 році звільнився з ДШВ за сімейними обставинами. Накопичилась втома, до того ж мав проблеми зі здоров’ям. Влаштувався до представництва компанії з Норвегії, яка займалася гуманітарним розмінуванням. Добре, що на службі проходив саперну справу і швидко опанував необхідні навички. Розміновував сільгоспугіддя, лісові смуги, цивільні території, які були звільнені нашими військами. Непогано заробляв, плюс мав нагоду бути поруч з родиною. Так тривало понад рік. Згодом засумував за службою, потягнуло до хлопців, на передову, де вирішується доля України. Нехай це красиві слова, але вони за стільки років стали сенсом мого життя.
Читайте також: Спортсмен «Титан» із ССО: «Підбив танк, готуюсь до світового рекорду»
Доля познайомила мене з багатьма військовими. У спілкуванні з побратимами дізнався, що в ССО формується новий підрозділ — 6 полк спецпризначення. Пройшов етап відбору до «рейнджерів», нині я — командир відділення безпілотних систем. Умію керувати БПЛА, постійно навчаюсь чомусь новому. Добре, що курсів та фахівців із цього напрямку наразі вистачає.
Нещодавно закінчив Університет імені Пилипа Орлика за спеціальністю «геодезія і землеустрій», там була військова кафедра, тож нині чекаю наказ на присвоєння звання молодшого лейтенанта.
— Ви багато бачили війну, різні види військ, людей з різними знаннями та підготовкою. На ваш погляд, що з-поміж інших вирізняє ССО?
— Зараз я на такій посаді, що скоріше треба воювати мізками, а не м’язами. Ми націлені на результат, чітке виконання завдання. Наявність техніки, озброєння та максимально ефективне користування ними приносить успіх підрозділу на полі бою.
Читайте також: «Знищення російського загону операторів дронів у Бахмуті було ювелірним». Історія чемпіона України із ССО
У ССО десятки, якщо не сотні різних спеціальностей, і кожен може обрати собі напрямок, який якнайкраще підходить, враховуючи набуті в цивільному житті знання. Приміром, дуже доречно, якщо ти дружиш з технікою чи електронікою, можеш щось сам сконструювати чи виправити несправність. Нам такі фахівці потрібні, і необов’язково їм мати військовий досвід. Навчимо! Головне — бажання та мотивація бути корисним України.
Дмитро Шаповал
Наші контакти:
Адреси
- м. Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 1.
- м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 2.
- Графік роботи: 9:00 – 18:00
Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)
Джерело: Sportarena.com
