14 вересня у Києві на території Виставкового центру відбувся «Забіг свободи» на підтримку звільнення українців, військовослужбовців і цивільних, з російського полону. До акції, ініціаторами якої виступили студенти Київської школи економіки та американський історик, професор Єльського університету, амбасадор UNITED24 та великий друг України Тімоті Снайдер, долучилася майже тисяча людей. Військові Збройних сил України і ветерани долали дистанцію у п’ять та десять кілометрів. А ще захід відвідали ті, хто пережили полон, а також матері, дружини й діти, які чекають на повернення своїх близьких із неволі…
Серед учасників забігу був і один із керівників Центру рекрутингу Сил спеціальних операцій ЗСУ Віктор Шевченко — колишній юрист, громадський діяч та учасник АТО, який наразі займається комплексною роботою з підбору кандидатів до елітного роду військ ЗСУ, а ще чимало часу присвячує проблемі реабілітації військових через заняття спортом і має, між іншим, у цьому напрямку серйозні напрацювання.
— Такі події дуже важливі з точки зору підтримки рідних наших співвітчизників, яких агресор утримує у полоні у наджорстких умовах, — каже Віктор Шевченко. — Ось і зараз ми з побратимами і колегами-ветеранами скористалися можливістю поспілкуватися з батьками і дружинами наших героїв, сказати кілька обнадійливих слів, а ще — в черговий раз звернути увагу спільноти на проблему звільнення українських полонених.
Читайте також: Татуна: Як хокейна чемпіонка стала відповідати за озброєння підрозділу ССО
Подібні акції є результатом нашої громадської діяльності не один рік. Всеукраїнський забіг на честь загиблих захисників та захисниць «Шаную воїнів, біжу за Героїв України» кілька тижнів тому відбувся уже всьоме!
Під час забігу кожен учасник має подолати обрану дистанцію (2 км, 5 км або 10 км) із закріпленим на футболці іменем знайомої або незнайомої людини, яка віддала життя в боротьбі за волю України у період із 2014-го по 2024 роки та поділитися життєписом захисника чи захисниці з відповідними тегами в соціальних мережах. До речі, з часом географія забігу розширилася від регіонів України до майже 40 країн світу.
Між іншим, 2021 року, коли забіг пройшов на Хрещатику, всі без винятку підрозділи ССО, де я маю честь служити, делегували на цей захід своїх представників.
— Як часто проводяться пробіги для ветеранів, і які з них є найпрестижнішими?
— Усі учасники нашого об’єднання пройшли через війну: одні демобілізувалися через стан здоров’я, інші продовжують служити. Дехто має ампутації, контузії…11 членів нашого бігового клубу, на жаль, загинули вже після великого вторгнення окупантів. Перед нами не стоїть завдання ставити рекорди, хіба що кожен для себе.
А об’єднує нас голова Громадської ради спортивної реабілітації захисників України Вадим Свириденко. Людина справді легендарна, має сталеву волю, після тяжких поранень робить титанічну роботу з підтримки поранених військових, ветеранів. А ще залюбки бере участь у тренуваннях та пробігах і без проблем долає «десятку».
Тричі на тиждень займаємося на стадіоні «Динамо» імені Лобановського. Я особисто відповідаю за Київ, але знаю, що в Луцьку, Одесі, Львові теж активно діють клуби ветеранів. Бігають, плавають, грають у футбол та хокей.
Щодо престижності стартів, то для кожного виміри різні. Особисто для мене найбільш знаковими є марафон морської піхоти в США та марш-кидок у Шотландії.
— Дуже цікаво… Якщо можна, детальніше.
— Пробігти марафон (42 км 195 м. — Прим.авт.) у Вашингтоні було викликом, це наче фінал Олімпіади для спортсмена-професіонала! Загалом вразило, якою повагою в США користуються ветерани війни, це справжні Герої Нації.
Наш виїзд тривав близько тижня, було безліч екскурсій та зустрічей, сам забіг, в якому взяли участь близько 50 тисяч учасників з усього світу. Траса пролягала повз Капітолійські пагорби, Білий дім — неймовірна атмосфера!
Також ми відвідали Арлінгтонські пагорби — головний військовий меморіальний комплекс, де поховані воїни, які захищали демократію і свободу Сполучених Штатів. Мушу сказати, що цей національний цвинтар виглядає як дуже потужний об’єкт вшанування пам’яті. Він без перебільшення вражає своєю меморіальною величністю. Піймав себе на відчутті, що бути там похованим — велика честь. Інститут шанування військовослужбовців та ветеранів у нашій країні поки на стадії становлення, тож у цьому плані є в кого переймати досвід…
Що стосується власне бігу, в мене за спиною два марафони. Це є викликом для організму, перевіркою характеру. До таких стартів потрібна спеціальна тривала підготовка, тому краще звернутися до тренера-професіонала, який спланує весь цикл тренувань.
— Ви ще згадали про Шотландію…
— Тамошній трейл за участі команд військових із близько 20 країн — це три дистанції довжиною 35, 56 та 85 кілометрів відповідно — крутими схилами, річками, у багнюці, частенько під дощем. Я супроводжував побратима з високою ампутацією нижньої кінцівки на дистанції 35 кілометрів. Це є виклик, мотивація повернутися до повноцінного життя, головний результат нашої діяльності поза основним місцем служби. Адже більшість членів нашої команди є діючими військовими.
— Вікторе, у вашій особистій колекції — понад 50 медалей учасника різноманітних стартів. Із чого розпочалося захоплення бігом, яке з часом стало невід’ємною частиною життя?
— Займаюся легкою атлетикою із 2018 року. Насамперед, мене приваблює сам процес, спілкування з побратимами, можливість на власні очі бачити, як люди стають сильнішими фізично, міцнішими характером.
Першим досвідом було запрошення на «Ветеранську десятку» в рамках Київського марафону. Я як голова київського осередку Громадської ради спортивної реабілітації захисників України зацікавився цим питанням, і в рамках підготовки до забігу наша спілка влаштувала тренування з побратимами. Майстер спорту, фахівець із фізкультурно-спортивної реабілітації Наталія Крушинська залюбки погодилася взяти над нами шефство, підготувала зручну програму, адаптовану під можливості. Місце тренувань — НСК «Олімпійський», що надавало нам солідного статусу, а з ним — відповідальності.
Іноді на наші занятті приходило по 50 людей. Вдалося створили чудову спільноту однодумців, для якої спорт став об’єднуючим елементом. Ми успішно пробігли «Ветеранську десятку», згодом надійшло запрошення від організаторів пробігів з інших міст. Кількість тренувань з одного на тиждень збільшили до чотирьох, військові залюбки брали з собою дружин, дітей, створили чудове спортивне ком’юніті. Насьогодні ми поєднуємо у своїй діяльності рекрутинг та спорт. Ми запрошуємо майбутніх військових на тренування з метою підготувати своє тіло і дух до майбутньої служби у спеціальних військах. На практиці така підготовка має чудовий ефект для рекрута!
— У цивільному житті ви працювали юристом, займалися громадською діяльністю та допомогою військовим. Що привело до рекрутингу в ССО?
— Ще юнаком проходив строкову службу, набув бойового досвідув АТО, під час захисту України. У 2016 році демобілізувався. Працював директором Київського міського палацу ветеранів. На цій посаді було реалізовано безліч проєктів з підтримки ветеранів, запущено близько 20 гуртків різної направленості, надавали військовим юридичні консультації, допомагали облаштуватися в цивільному житті. Напевно, кожен знає про музичний фестиваль «Пісні, народжені в АТО», були різноманітні спортивні проєкти. Моїм заступником працював Михайло Максіян — друг, на якого можна було покластися в будь-яких ситуаціях. Чудовий спортсмен, батько та чоловік. Разом із ним у перший день повномасштабної війни пішли на фронт. На жаль, Міша, очолюючи бойову групу, загинув в січні минулого року під час виконання бойової задачі на Запорізькому напрямку. Честь!
Я в одній з операцій отримав поранення, після якого тривалий час відновлювався. Одужавши, нарівні служити на передовій з молодшими побратимами вже не міг, а бажання бути корисним Україні та, зокрема, ССО нікуди не поділося. Тож згадав свою роботу в адвокатському об’єднанні, відгукнувшись на запрошення спочатку стати юрисконсультом в юридичному відділі, а надалі приєднався до роботи в рекрутингових процесах.
— Будь ласка, розкажіть, про процес відбору до вашого війська. Кого і як запрошують до підрозділів ССО? Багатьом здається, що служба в Силах спеціальних операцій — для окремої касти людей, які мають надзвичайні фізичні здібності та міцне здоров’я…
— Якщо ви завітаєте до одного з наших офісів у столиці, побачите на рекламних банерах головний меседж: «Можливо, ССО – це ти?!». Головним для потенційного новачка є мотивація бути корисним своїй країні, вміння розвиватися та опановувати нові знання і навички, пройти медкомісію та відповідати визначеним критеріям.
Звісно, що претенденти, які бажають приєднатися до лав ССО, повинні розуміти, що у нас легко не буде. Буде важко, але цікаво. Тільки так — пересилюючи самого себе, стаючи кращими та сильнішими щодня, ми можемо виховати справжнього спецпризначенця.
— Чи багато людей врешті мобілізуються або підписують контракти?
— Таких вже чимало. Наразі маємо два офіси Єдиного центру рекрутингу ССО — в Києві та Дніпрі, працює всеукраїнський кол-центр, сайт, соціальні мережі. Жодне звернення не залишається поза увагою. Наші фахівці, чимало з яких пройшли через бойові дії та мають великий досвід у військовій сфері, максимально інформативно відповідають на кожне запитання, у разі виникнення проблем надають всебічну допомогу, в тому числі і юридичну.
З потенційним новачком ми проходимо весь шлях — заповнення первинної анкети, вибір посади, оформлення документів, навчання, зарахування до підрозділу. Переважно до нас звертаються цивільні люди, які не мають досвіду служби в армії і шукають своє місце в ССО, у цей нелегкий для країни час хочуть бути корисними ЗСУ і Батьківщині.
То, можливо, ССО — це ти?!
Дмитро Шаповал
Наші контакти:
Адреси
- м. Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 1.
- м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 2.
- Графік роботи: 9:00 – 18:00
Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)
Джерело: Sportarena.com
