У середині літа військовий з позивним «Чорнуха» уклав контракт із 6-м полком «Рейнджер» Сил спеціальних операцій. Відтоді новоспечений захисник України весь час присвячує навчанню новій для себе армійській справі. Перед бійцями ССО поставлені дуже серйозні та специфічні завдання, тож вони потребують спеціальних різнопланових знань, теоретичної та практичної підготовки і, звичайно, належної фізичної готовності.
Читайте також: «Ставили міни й розтяжки в 10-ти метрах від окупантів». Як колишній спортсмен став сапером у ССО
З останнім критерієм у «Чорнухи» був повний гаразд уже на початковому етапі! Близько десяти років хлопець на серйозному рівні займався карате і тайським боксом, що, безумовно, стало йому в нагоді під час служби.
Читайте також: «Знищення російського загону операторів дронів у Бахмуті було ювелірним». Історія чемпіона України із ССО
— Вважаю, що кожна людина має займатися спортом, особливо в дитинстві. Я народився та виріс у Харкові, це молодіжне мільйонне місто, яке пропонує безліч варіантів для дозвілля. Мене ж у другому класі батьки записали до секції карате фул-контакт, — згадує про свої юнацькі роки «Чорнуха». — Спершу займався для самозахисту, а потім зрозумів: окрім техніки бою, фізичних навичок, у єдиноборствах ти можеш багато чому навчитись саме для особистого розвитку. Стати більш впевненим,зосередженим. А з часом приходить і розуміння, як в бою розраховувати свої сили. Не поспішати, виснажувати суперника або розслабити його повільними діями і чекати на можливість для завдання вирішального удару.
— Наскільки далеко зайшло ваше захоплення карате?
— Займався вісім років. Посідав призові місця в чемпіонаті Харкова та області, виступав на першості України. Врешті, захотів чогось більшого і перейшов у тайський бокс. Це більш жорсткий та динамічний вид єдиноборств, для мене цікавіший. Мав певні успіхи на місцевому рівні, найбільшим досягненням стала кваліфікація до фінальної частини чемпіонату України. Завдячуючи спорту став більш стриманим, відповідальним. У 23 роки завершив активні виступи, нині хіба інколи виходжу на ринг задля власного задоволення.
Читайте також: «Воля вирішує усе». Потужний забіг у Хмельницькому: сотні учасників, донати на РЕБ, підтримка ССО
— Після стількох років не тягнуло знову на тренування та змагання?
— Прийшов час заробляти на життя, а спорт став хобі. Можливо, є така ідея, після завершення війни, коли Україна переможе та налагодиться мирне життя, повернусь до Харкова та спробую себе дитячим тренером. Хочу пройти з юнаками цікавий спортивний шлях, допомогти їм знайти себе. Я не став відомим спортсменом, але, можливо, мої вихованці зможуть себе проявити яскравіше.
— Чим ще займалися у цивільному житті, перш ніж вирішили вступити до лав ЗСУ?
— Після школи навчався у Харківському університеті імені Василя Каразіна за спеціальністю «прикладна фізика». По його завершенні працював менеджером із продажу будівельного та електричного обладнання.
Читайте також: «Воля вирішує усе». Потужний забіг у Хмельницькому: сотні учасників, донати на РЕБ, підтримка ССО
Мав ще громадську роботу, бо після Революції Гідності та початку АТО було бажання змінити країну, привнести в життя європейські цінності. Вже тоді на всю країну гримів «Азов». Це хлопці-добровольці, які кинули роботу та домівки, пішовши захищати Україну. У 2016 році за підтримки учасників АТО був створений цивільний корпус «Азова», а мене призначили командиром одного із харківських загонів.
Читайте також: Тисячі людей завмерши аплодували бійцям ССО! У Києві відбувся традиційний марафон Незламності
Звідти, до речі, і пішов мій позивний «Чорнуха». Нам видали форму чорного кольору, яку одягали на різні заходи. Але вона мені так подобалася, що носив її ледь не щоденно. Так тоді і причепилось, а коли пішов служити до ЗСУ, вирішив нічого не змінювати і залишитись «Чорнухою».
— Цікаво, які обов’язки були покладені на ваше громадське формування?
— Різні, ми були активними на всіх напрямках, де треба відстоювати інтереси громади, підтримувати її життєдіяльність. Наприклад, допомагали дитячим будинкам, влаштовували прибирання в парках, особисто я залюбки організовував спортивні змагання з різних видів єдиноборств.
— Коли прийшла повномасштабна війна, азовці у своїй більшості пішли воювати. Чим займалися ви?
— Війна застала мене в Харкові. Коли почув перші вибухи, з’явилося відчуття остраху, а разом із ним — ненависті до ворога. І зростало воно з кожним днем, з кожною невинно загиблою людиною. Багато знайомих мали бойовий досвід та пішли воювати. Я продовжив працювати, одночасно допомагав різним військовим частинам. А потім сам вирішив піти служити. Добре, що мав багато контактів та можливість обрати той підрозділ, який для мене найбільше підходить.
— Чому зупинилися саме на Силах спеціальних операцій?
— ССО — це еліта армії! Багато чув про завдання, які виконують спецпризначенці на лінії зіткнення та за її межами. Бачив відео виконання реальних бойових завдань, коли завдяки підготовці, знанням, правильному розрахунку вдавалося завдати ворогу максимальної шкоди.
Читайте також: «Морські котики» 73-го центру ССО працювали за гаслом Лобановського: у Києві відбулася знаменита Dyka GOnka
Сам зв’язався із щойно сформованим 6-м полком «рейнджерів» ССО, мав співбесіду з майбутніми командирами та отримав рекомендаційний лист. Потім — до ТЦК, де пройшов поглиблене медобстеження і психологічні тести. Коли отримав позитивний результат, підписав трирічний контракт.
— Як складається доля новобранців ЗСУ у подібних ситуаціях?
— Можу говорити лише про себе та свій підрозділ «рейнджерів». Спочатку направили на базову загальновійськову підготовку (БЗВП) до навчального центру ССО. Дуже складне навчання, але круте!
Наші інструктори пройшли Q-курс, більшість мала реальний бойовий досвід. Розповідали про бойові виходи, як залишитися непоміченим під час завдань і зберегти життя та багато іншого.
Ще сподобалося, що було багато стрільб. Пройшли не базовий, а просунутий курс володіння зброєю, стріляли з АКМ, а в нічних умовах — з АК-ТК. Мені витримати всі навантаження, а це щоденні виходи на десять і більше кілометрів, допоміг спорт. І саме єдиноборства, де з дитинства навчали працювати на максимальних обертах. Цей етап підготовки тривав шість тижнів.
— Зрозуміло — БЗВП є обов’язковою для кожного, хто став на військову стежку. А що було далі?
— Після повернення в полк моє навчання продовжилося, тепер на черзі — спеціальні дисципліни. Уже встиг пройти півторамісячний курс пілотування важкого дрона Heavy Shot. Це і теорія, де ми вивчали безпілотник у найменших дрібницях, і практика — польоти вдень і вночі, зі скиданням боєприпасів, в тому числі і справжніх.
Було дуже цікаво, це наче імітація реальних бойових завдань. Вчився літати на «мавіках», а з вами розмовляю, перебуваючи на курсі з управління ударним дроном Matrice 300. Навчання проводяться щодня. Якщо між курсами виникла пауза, маєш засвоювати тактичну медицину, інженерку, топографію.
Перепробувавши кілька напрямків, вирішив сфокусуватися на дронах. Перспективна річ, яка з кожним днем війни відіграє все більше значення. За нами слідкують інструктори і, коли побачать готовність до виконання завдань, розподілятимуть по бойових групах. Ось тоді і розпочнеться моє справжнє армійське життя.
Дмитро Шаповал
Наші контакти:
Адреси
- м. Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 1.
- м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 2.
- Графік роботи: 9:00 – 18:00
Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)
Джерело: Sportarena.com
