Чемпіонство Ліверпуля, геній Де Брейне і неоднозначні українці

Багатостраждальний сезон в Англії завершено. Давно визначився новий чемпіон Прем’єр-ліги, лише в останньому турі стали відомі команди, що потрапили в зону Ліги чемпіонів, а також клуби, які залишили елітний англійський дивізіон.

Минулий розіграш АПЛ точно увійде в історію не лише завдяки довгоочікуваному чемпіонству Ліверпуля, але також запам’ятається своєю тривалістю і незвичністю, впровадженням VAR, несподіваними результатами, тренерськими відставками і курйозами.

Боротьби за чемпіонство не вийшло. Ліверпуль заслужено взяв титул

Ще перед стартом минулій кампанії багато хто припускав, що цього разу команда Юргена Клоппа знову складе конкуренцію Манчестер Сіті в боротьбі за головний трофей, але ніхто не міг припустити, що Червоні виграють титул настільки впевнено, оформивши чемпіонство за кілька турів до кінця чемпіонату. Ліверпуль став чемпіоном Англії в 19-й раз у своїй історії, але лише перший в рамках англійської Прем’єр-ліги – історичний успіх для клубу, футболістів і його уболівальників.

Ліверпуль справді був найкращою командою Англії в минулому розіграші, команда практично не втрачала очки в матчах з більш слабкими командами, часто виривала перемоги і показувала чемпіонський характер, а також тривалий відрізок часу і зовсім йшла без поразок. Крім того, колектив Клоппа дуже додав після свого тріумфу в Лізі чемпіонів, і в цій команді складно виділити кращого футболіста, адже всі гравці основного складу виступили дуже сильно і кожен вніс свій внесок в загальний успіх. Так, Ліверпуль не зміг побити рекорд АПЛ за набраними очками за сезон, але ця обставина не робить чемпіонство команди менш грандіозним.

Ліверпуль випередив Манчестер Сіті на 18 очок – наочне домінування над однією з найкращих команд Європи, очолюваною, мабуть, найкращим тренером останніх двадцяти років. І в даному випадку не потрібно говорити про спад з боку Городян або про непереконливий виступ інших англійських топ-команд. Аж надто гарний був Ліверпуль, адже у вже в середині розіграшу було зрозуміло, що у конкурентів Червоних практично немає шансів.

Манчестер Юнайтед і Челсі зіграють у Лізі чемпіонів

Інтрига за потрапляння в першу четвірку за підсумками сезону зберігалася до останнього туру, а на два вакантних місця претендували відразу три команди – Манчестер Юнайтед, Челсі і Лестер. Лисиці, які перебували на третій позиції більшу частину сезону, виграли лише два матчі після відновлення сезону і перед останнім матчем зовсім випали з топ-4. В останньому турі команда Брендана Роджерса поступилася в головному поєдинку сезону МЮ і справедливо посіла п’яте місце.

Манчестер Юнайтед здорово виступав ще до перерви на карантин, в останній раз поступившись в рамках АПЛ ще 22 січня. Після незапланованої паузи Червоні Дияволи заграли ще сильніше, не зумівши перемогти лише в двох матчах і зробивши вражаючий стрибок на третю сходинку. Багато в чому команді з Олд Траффорд допомогли непереконливі результати головних конкурентів, а також індивідуальна гра окремих футболістів – Бруну Фернандеша, Антоні Марсьяля і Мейсона Грінвуда.

Місце Челсі в когорті найсильніших команд чемпіонату, яке дає право зіграти в Лізі чемпіонів, також деякий час було під загрозою, але комфортний календар і очна зустріч головних конкурентів в останньому турі все ж залишали Синім відмінні шанси на потрапляння в першу четвірку турнірній таблиці таблиці. Команда Лампарда впоралася з тиском, навіть незважаючи на необов’язкові поразки від Вест Хема і Шеффілд Юнайтед і закінчила сезон в Прем’єр-лізі впевненою домашньою перемогою над Вулверхемптоном.

Норвіч заслужено покинув АПЛ, а Борнмут і Уотфорду дуже не пощастило

Зусиль Теєму Пуккі на старті сезону виявилося недостатньо для того, щоб Норвіч спокійно почувався протягом всієї дистанції. Канарки дійсно непогано почали чемпіонат багато в чому завдяки голам фінського форварда, але в подальшому відверто розчарували, набравши за 38 турів лише 21 очко. В останній раз в Прем’єр-лізі Норвіч набирав очки ще в кінці лютого, коли обіграв Лестер, після чого команда програла 10 матчів поспіль і заслужено посіла останнє місце.

На інші дві путівки в Чемпіоншип один час претендували багато клубів, серед яких були Вест Хем Андрія Ярмоленка, Брайтон і Крістал Пелас. Але до останнього туру список претендентів скоротився до трьох команд, при чому Астон Вілла, завдяки несподіваній перемозі над Арсеналом в 37-му турі, отримала найкращі шанси зберегти прописку в Прем’єр-лізі. Бірмінгемці скористалися своєю можливістю, а Борнмут і Уотфорд, що набрали на очко менше, були змушені залишитися ні з чим.

Важливо сказати, що на боротьбу в нижній частині турнірної таблиці дуже сильно вплинула вимушена пауза, викликана пандемією коронавируса. Багато команд не змогли перебудуватися, а їх керівництво приймало вкрай абсурдні рішення (Шершні змінили наставника за два тури до кінця чемпіонату). Можна сміливо стверджувати, що Борнмут і Уотфорд були слабші Астон Вілли або того ж Вест Хема, але в цей раз обставини склалися проти них.

Гравець сезону – Кевін де Брейне (Манчестер Сіті)

Бельгійський півзахисник Манчестер Сіті видав дуже сильний індивідуальний сезон і, мабуть, був єдиним гравцем Городян, який відіграв весь чемпіонат на одному високому рівні. Крім того, вперше за довгий час Де Брейне відіграв кампанію без серйозних травм, і ця обставина багато в чому продемонструвало готовність бельгійця виступати стабільно протягом довгого періоду часу.

Кевіна можна сміливо називати кращим футболістом англійської Прем’єр-ліги, який забезпечує різницю в матчах проти слабших опонентів, не боїться брати гру на себе і демонструє футбол зовсім іншого рівня, ніж інші. У минулому чемпіонаті Де Брюйне перетворився на справжнього лідера Городян, отримавши можливість виводити команду на поле з капітанською пов’язкою в деяких матчах. Так, зусиль бельгійця не вистачило Манчестер Сіті для успішного захисту титулу, але не можна заперечувати, що індивідуально Де Брейне був кращим гравцем чемпіонату. А неймовірні 33 очка за системою гол + пас (13 точних ударів і 20 результативних передач) лише підкреслюють перевагу Кевіна над іншими.

Асоціація футбольних журналістів Англії визнала найкращим футболістом сезону Джордана Хендерсона з Ліверпуля, хоча ті ж Аліссон, Верджіл Ван Дейк, Мохамед Салах або Садіо Мане також цілком могли претендувати на приз. Здорово проявив себе дебютант Прем’єр-ліги Бруну Фернандеш із Манчестер Юнайтед, який поповнив ряди Червоних Дияволів лише цієї зими, відмінний сезон провели Джеймі Варди і Денні Інгс, Маркус Рашфорд і Рахім Стерлінг, але все ж кожному з них ще потрібно багато і старанно працювати, щоб наблизитися до рівня Де Брейне і його впливу на гру всієї команди.

Тренер сезону – Юрген Клопп (Ліверпуль)

В даному випадку також не може бути двох думок. Німецький фахівець зумів зробити те, чого не вдавалося іншим протягом останніх тридцяти років – привести Ліверпуль до чемпіонського титулу АПЛ. Тільки за це досягнення можна сміливо віддавати Юргену звання менеджера сезону, а та легкість, з якою Червоні взяли довгоочікуваний трофей, лише підтверджує очевидність переваги німця над іншими. Незважаючи на велику кількість зіркових футболістів, перемогу Ліверпуля в чемпіонаті потрібно називати тренерською, адже саме Клопп зумів зібрати всіх цих гравців і поставити їм потрібну гру, він був їхнім головним мотиватором і лідером, людиною, який був вимогливий як на футбольному полі, так і за його межами.

При цьому не можна не відзначити роботу як мінімум ще двох наставників – Нуну Ешпіріту Санту з Вулвергемптона і Кріса Уайлдера з Шеффілд Юнайтед. Португалець зумів непросто утримати Вовків на плаву після класного першого сезону, а й істотно додав з командою у другому. Вулвз видали дуже сильний і стабільний сезон і лише поразка в останньому турі не дозволила команді посісти єврокубкове місце. Уайлдер разом з Клинками здивував футбольну громадськість Англії, яка пророкувала його команді боротьбу за виживання. На ділі Шеффілд Юнайтед виявився міцним і організованим колективом, який створив чимало труднощів більш іменитим суперникам і більшу частину кампанії провів у верхній частині турнірної таблиці.

Провал сезону – Арсенал

Лондонський клуб відверто провалив минулий розіграш в АПЛ, зайнявши в підсумку несподівано низьке восьме місце – це найгірший результат Арсеналу за останні 25 років. Єдиним способом потрапити в єврокубки в наступному сезоні для Канонірів може стати перемога в Кубку Англії, але навіть цей ймовірний успіх точно не скрасить жахливий сезон в рамках англійського чемпіонату, де Арсенал виглядав дуже слабо на тлі інших топових команд.

Посеред сезону Арсенал звільнив з поста головного тренера Унаї Емері і призначив Мікеля Артету, але цей крок з боку керівництва клубу поки не дав очікуваного ефекту. Так, лондонці почали грати по-іншому, іспанець зумів трохи поліпшити результати, але вже взимку було очевидно, що сезон для Канонірів в чемпіонаті безнадійно втрачений. Без істотного кадрового посилення розраховувати на щось більше команді було дуже складно, але навіть з таким складом Арсенал був зобов’язаний виступити куди сильніше і краще.

Бомбардир сезону – Джеймі Варді (Лестер)

Якщо порівнювати з іншими провідними європейськими чемпіонатами, то в минулому розіграші АПЛ гравці не відзначилися видатними бомбардирськими показниками. Найкращим бомбардиром сезону став форвард Лестера Джеймі Варді, який забив 23 м’ячі – 33-річний англійський форвард вперше в кар’єрі забив більше всіх в АПЛ в рамках одного сезону, ставши найстаршим найкращим бомбардиром Прем’єр-ліги. Через чотири роки після легендарного чемпіонського сезону Лестера, Варді як і раніше залишається головною надією Лис в атаці і її провідним нападником, в черговий раз зруйнувавши всю критику на свою адресу.

Jamie Vardy is the 2019/20 Golden Boot winner ? pic.twitter.com/XGuGeAGtSz

— Leicester City (@LCFC) July 26, 2020

Друге і третє місце в бомбардирських перегонах поділили П’єр-Емерік Обамеянг з Арсеналу і Денні Інгс з Саутгемптона, які забили на один м’яч менше, ніж Варді. І якщо для габонця такі показники вважаються нормою, то форвард Сотона видав дуже сильний індивідуальний сезон і стрибнув вище голови. Результативно виступили Рахім Стерлінг, який забив 20 м’ячів, дует з Ліверпуля Мохамед Салах – Садіо Мане (обидва по 18 м’ячів), стільки ж разів вразив чужі ворота Гаррі Кейн з Тоттенгема. Замкнули десятку кращих бомбардирів ліги Антоні Марсьяль і Маркус Рашфорд з Манчестер Юнайтед і Рауль Хіменес із Тоттенгема, на рахунку яких по 17 точних ударів.

Воротар сезону – Едерсон (Манчестер Сіті)

Бразильський голкіпер Манчестер Сіті лише в останньому турі випередив Ніка Поупа з Бернлі і взяв нагороду «Золота рукавичка», як кращий воротар чемпіонату. Складно оцінювати виступи бразильського кіпера в цьому сезоні, адже він допускав чимало помилок, але на тлі інших колег по амплуа з інших топ-клубів бразилець виглядав дійсно найкращим. Едерсон провів 16 сухих матчів, а саме це показник вважається ключовим у визначенні кращого воротаря, тому ніяких питань щодо справедливості вручення нагороди варту воріт Городян бути неповинно.

And with that clean sheet, @edersonmoraes93 is this seasons winner of the @premierleague Golden Glove award!! ??

? #ManCity | https://t.co/axa0klD5re pic.twitter.com/1vthZLZ8wS

— Manchester City (@ManCity) July 26, 2020

Нік Поуп своїми сейвами істотно допоміг Бернлі зайняти місце в середині турнірної таблиці, Бордові в п’ятнадцяти матчах АПЛ залишили свої ворота в недоторканності, що можна вважати відмінним результатом. Також прекрасний сезон провів Дін Хендерсон з Шеффілд Юнайтед, який виступає за Клинків на правах оренди з Манчестер Юнайтед. Не виключено, що вже в новій кампанії англійський воротар складе реальну конкуренцію Давиду Де Хеа на Олд Траффорд.

Талант сезону – Мейсон Грінвуд (Манчестер Юнайтед)

18-річний нападник Червоних Дияволів стрімко увірвався в основний склад команди, хоча починав сезон як резервіст, який отримував ігровий час лише в кубкових турнірах і Лізі Європи, а також зрідка виходив на заміну в поєдинках Прем’єр-ліги. Тим не менш, у другій половині сезону Грінвуд перетворився в футболіста стартового складу Манчестер Юнайтед, а після карантину – ключовим його виконавцем, голи якого багато в чому забезпечили команді місце в трійці найсильніших.

Мейсон забив десять голів в минулому розіграші АПЛ, а також став найрезультативнішим тінейджером Червоних Дияволів з часів Уейна Руні. Експерти вже оцінюють Грінвуда по таланту вище Маркуса Рашфорд, а також порівнюють з Робіном Ван Персі, багато в чому через поставленого і сильного удару з лівої ноги. У цьому сезоні юний форвард Юнайтед довів, що є різнобічним гравцем, відмінно б’є, як з лівого, так і з правого, володіє прекрасною технікою і пристойною швидкістю. За правильного підходу та тавленню до роботи, Грінвуд може перетворитися в футболіста топ-класу.

Відставка сезону – Маурісіо Почеттіно із Тоттенгема

Аргентинський наставник разом зі Шпорами в минулому році дійшов до фіналу Ліги чемпіонів і вболівальники лондонців справедливо очікували від своїх улюбленців якщо не повторення таких же результатів, то як мінімум чергового попадання в першу четвірку. Але вже з перших турів стало ясно, що Тоттенгем і його тодішнього тренера чекає дуже непроста кампанія. До того ж, тиск на менеджера надавав і створення фільму про лондонську команду від Amazon, який повинен був продемонструвати всі тонкощі роботи аргентинця в клубі. Наставник і його підопічні завжди знаходилися під спостереженням камер і ця обставина не завжди подобалося Почеттіно і, ймовірно, стало одним із приводів для звільнення.

Головною ж причиною відставки Почеттіно стали незадовільні результати, як в чемпіонаті, так і в Лізі чемпіонів і в національних кубках. На європейській арені Тоттенгем розгромно програв Баварії (2:7), а в Прем’єр-лізі команда міцно осіла в нижній частині турнірної таблиці. Не вражали лідери Шпор, весь колектив виглядав розібраним і які потребують струсу. Саме такою подією стало звільнення Почеттіно і призначення Жозе Моуріньо, яке, до слова, як і в випадку з приходом Артети в Арсенал, дало короткочасний ефект і лише трохи поліпшило результати команди. Повноцінно поборотися за топ-4 в минулому сезоні Тоттенхем так і не зумів.

Прощання сезону – Давід Сілва покинув Манчестер Сіті

Домашній матч проти Норвіча став останнім для іспанця Давіда Сілви в рамках Прем’єр-ліги в складі Манчестер Сіті. Легендарний хавбек провів у складі Городян 309 поєдинків у чемпіонаті Англії і назавжди вписав своє ім’я в історію клубу. Разом з Ман Сіті іспанець чотири рази вигравав Прем’єр-лігу і став одним із творців успіхів команди в останні десять років. Навіть в своєму останньому сезоні Сілва залишався важливим футболістом команди Гвардіоли, зігравши в чемпіонаті 27 матчів, забивши 6 голів і віддавши 10 асистів – пристойні показники, як для 34-річного півзахисника.

Thank you @premierleague ! It’s been a hell of a ride ?? pic.twitter.com/lxx6QWVfPG

— David Silva (@21LVA) July 26, 2020

У Сілви ще буде шанс виграти з Манчестер Сіті найбажаніший трофей – кубок Ліги чемпіонів, але свою кар’єру в англійській лізі Давід завершив, ставши, можливо, найкращим іспанцем в історії Прем’єр-ліги. І немає ніяких сумнівів в тому, що з відходом Сільви з клубу завершилася ціла епоха, адже за проведені десять років на Етіхад Стедіум іспанець став справді культовою особистістю і завжди входив до когорти елітних плеймейкерів АПЛ.

Українці не вразили

Перед стартом сезону українські вболівальники з особливим трепетом чекали початку нового розіграшу в АПЛ, адже обидва футболісти збірної України, які виступають в Англії, вважалися основними гравцями в своїх клубах. Олександр Зінченко, здавалося, зумів виграти конкуренцію у нестабільного і травматичного Менді, а Андрій Ярмоленко вважався ключовим футболістом групи атаки Вест Гема. Але для обох кампанія вийшла дуже складною, неоднозначною і якщо говорити об’єктивно, то українці в результаті виступили нижче очікуваного.

Зінченко справді починав як основний лівий захисник Манчестер Сіт, і і Пеп Гвардіола на старті чемпіонату довіряв українському збірнику. Але вже в жовтні Олександр отримав травму, через яку пропустив кілька тижнів, а після повернення не зміг повноцінно відвоювати місце в складі у вищезгаданого Менді. Українець завжди знаходився в обоймі команди, був активним футболістом ротації, але вже не вважався першим вибором іспанського менеджера на позицію лівого бека, а коли отримував свій шанс – нерідко грубо помилявся. Як підсумок – Зінченко зіграв 19 матчів в минулому розіграші АПЛ, не відзначившись результативними діями, а його майбутнє на Етіхад Стедіум знаходиться під великим питанням.

Ярмоленко також почав чемпіонат здорово, забивши кілька важливих голів за Молотобійців, тоді ще очолюваних Мануелем Пеллегріні. Здавалося, український вінгер нарешті видасть довгоочікуваний сильний сезон і на цей раз все буде добре, але в свій третій сезон в Європі він знову отримав важку травму, через яку Андрій вилетів на довгий термін. Пандемія коронавірусу і вимушена пауза «допомогли» українцю повністю відновитися і не поспішати з одужанням, тому в червні Ярмоленко вже повноцінно і щосили тренувався з командою і був готовий до відновлення чемпіонату.

Під керівництвом Девіда Мойєса, Ярмоленко прийняв участь практично у всіх іграх Вест Хема в чемпіонаті, забив переможний гол у ворота Челсі, врятував команду від поразки в останньому матчі проти Астон Вілли, але при цьому в більшості випадків виходив на заміну і отримував не так багато ігрового часу. Українець зіграв 23 матчі в чемпіонаті Англії, забив 5 голів і віддав 1 результативну передачу – не найкраща статистика, яка, разом із великою зарплатою Андрія, будуть ключовими причинами можливого трансферу хавбека зі стану Молотобойців.

Курйоз сезону

У цьому сезоні в чемпіонаті Англії вперше була використана система відеодопомоги арбітрам – VAR, робота якої викликала чимало суперечок і обговорень серед експертів і вболівальників, а також не раз викликала критику з боку тренерів і футболістів. І якщо в моментах з голами, в яких були підозри на офсайд, система діяла жорстко і безкомпромісно, ​​часом розраховуючи все до міліметрів, то в епізодах з призначенням або скасуванням пенальті вирішальне слово все ж залишалося за арбітром в полі або відео-асистентами, які детально могли вивчити суперечливий момент. І в таких ситуаціях судді дуже часто не справлялися, приймаючи скандальні і неоднозначні рішення.

Але після відновлення чемпіонату Англії на початку літа біда прийшла звідти, звідки не чекали. У першому ж матчі, після вимушеної паузи, в якому зустрічалися Астон Вілла і Шеффілд Юнайтед, система Hawk-Eye, що відповідає за перетин м’ячем лінії воріт, дала збій в моменті з голом півзахисника Клинків Олівера Норвуда в кінці першого тайму. Дана система використовується в англійській Прем’єр-лізі вже впродовж багатьох сезонів і до цього ніколи не підводила арбітрів. Суддя зустрічі Майкл Олівер прийняв рішення не зараховувати гол, а сповіщення про взяття воріт йому прийшло лише в перерві в роздягальні.

Матч завершився нульовою нічиєю, а вже після гри представники компанії Hawk-Eye Innovations офіційно вибачилися за помилку системи під час матчу Астон Вілла – Шеффілд Юнайтед. Цікаво, що це набране очко в результаті дуже допомогло бірмінгемцям, які зуміли зберегти прописку в АПЛ.