Sportarena

З широко розставленими ліктями

13 серпня свій 50-й день народження святкує видатний форвард збірної Англії Алан Ширер.

Алану Ширеру - 50 років!

Фото - Getty Images

Видатний форвард в історії збірної Англії і Ньюкасла починав свою кар’єру в Саутгемптоні, а свій єдиний трофей виграв в Блекберні, ставши чемпіоном Англії в сезоні 1994/95.

Алан Ширер – один із символів Прем’єр-ліги 90-х і початку 2000-х, а також форвард, який має чудову статистику в складі збірної Англії – 30 м’ячів в 63-х матчах. Результат всього лише сьомий, на одному рівні з Нетом Лофтхаузом і Томом Фінні, але саме Ширер був символом збірної Англії середини 90-х – до появи Майкла Оуена і Уейна Руні. До того ж – за стилем гри саме Ширера називають одним із яскравих прикладів класичного англійського форварда, сильного фізично і ментально, який відмінно грає головою і володіє сильним ударом з середньої та дальньої дистанції.

Ширер – воротар, Ширер – півзахисник

У грі головою Ширеру не було рівних в своєму поколінні – з 206-ти голів, забитих за Ньюкасл, 49 він відправив у ворота з “другого” поверху. А крім того – Алан був холоднокровним пенальтистом, котрий виконували удари з одинадцятиметрової позначки по ідеальній схемі – розстрілюючи дев’ятки або відправляючи м’яч точно в кут, практично без шансів для голкіперів. Ще однією стильової особливістю Ширера, за що його часто критикували, були розставлені лікті, які заважали підібратися до нього захисникам.

Шанувальникам Прем’єр-ліги може здатися, що Ширер завжди був крутим і дико результативним форвардом, але насправді Алану довелося випробувати чимало розчарувань на старті кар’єри, поки його не помітив скаут Саутгемптона Джек Хіксон. Ширера відкинули Вест Бромвіч, Сандерленд і Манчестер Сіті, і що найприкріше для уродженця передмістя Ньюкасла – його улюблені Сороки. У Ньюкаслі хтось вирішив, що Ширеру саме місце в воротах, після чого він і вирушив на південь Англії, де шокував всіх вже в першій грі на дорослому рівні, забивши три м’ячі у ворота Арсеналу. Ширер став наймолодшим автором хет-трику в історії вищого дивізіону, побивши рекорд Джиммі Грівза, що тримався 30 років, але далеко не відразу став основним в Саутгемптоні.

У тому сезоні 1987/88, дебютному для юного форварда в першому дивізіоні, Алан більше не забивав, а в наступному чемпіонаті не відзначився зовсім, але варто відзначити – в той час Ширера використовували не як чистого форварда, а скоріше – атакуючого півзахисника. Втім, хоча в дорослому футболі у Алана довгий час не йшло, на рівні U-21 він був неймовірно крутий, забивши 13 м’ячів за молодіжну збірну Англії в 11-ти матчах. А в сезоні 1991/92 його нарешті прорвало і в Саутгемптоні – 21 гол у всіх змаганнях і 13 – в чемпіонаті.

Блекберн: чемпіонство і ідеальний партнер Кріс Саттон

Кевін Кіган згадував, що вже тоді він хотів придбати Алана в Ньюкасл, але Сороки в той момент все ще грали в другому дивізіоні, а кращу ціну за форварда запропонував Блекберн – 3,6 млн фунтів стали рекордним трансфером Англії на той момент і Ширер приєднався до Волоцюг Джека Уокера і Кенні Далгліша. Назад вирушив шотландський форвард Девід Спіді, а цікавився Ширером також Манчестер Юнайтед, але сер Алекса порахував ціну на молодого форварда завищеною.

У Блекберні у Ширера пішло не відразу, перший сезон у складі Волоцюг був затьмарений для Алана розривом зв’язок в матчі з Лідсом і достроковим завершенням чемпіонату. Потім справи налагодилися і Ширер, на якого працювала вся команда разом з якісним та креативним півзахистом, став забивати регулярно і в сезоні 1993/94, забивши 31 гол в 40 матчах, був визнаний Гравцем Сезону в Прем’єр-лізі.

Тоді Блекберн трохи не дотягнув до здійснення мрії Джека Уокера і фінішував другим, але влітку 1994 року клуб купив в Норвіч Кріса Саттона, створивши один з найпродуктивніших атакуючих дуетів в історії АПЛ. Саттон ідеально доповнював Ширера і нападники обмінювалися гольовими передачами, розриваючи оборону супротивників Блекберна в сезоні 1994/95, коли Волоцюги нарешті виграли Прем’єр-лігу, реалізувавши намічену ще в кінці 80-х мету.

Після цього, а також після розчаровуючого дебюту в Лізі чемпіонів, коли Блекберн зганьбився в групі зі Спартаком, Легією і Русенборгом, а Девід Бетті і Грем Ле Со побилися прямо на полі, Джек Уокер почав втрачати інтерес до клубу і розпродавати найкращих гравців. Ясна річ, що попит на такого форварда як Алан Ширер, який став до того моменту головною ударною силою збірної, був неймовірним, а вдала гра Копченого на Євро-96 тільки підняла його акції.

Повернення додому

Це був ще один момент, коли Ширер міг опинитися в Манчестер Юнайтед, але, коли перед Аланом постав вибір між МЮ і улюбленим з дитинства Ньюкаслом, він все ж віддав перевагу Сорокам, яких до того ж тренував обожнюваний їм в дитинстві Кевін Кіган. До того ж, як визнавав потім сам Алан, йому було набагато комфортніше в ролі першого хлопця на селі, ще й в разі, коли «село» була рідним і добре знайомим. «Краще я буду фарбувати паркан свого будинку в чорно-білі кольори, ніж всю країну – в червоний», – так пояснив свій вибір Ширер, якого в Ньюкаслі зустрічали усім містом на центральній площі. Це було саме те, чого хотів Алан, і що утримувало його в Ньюкаслі до завершення кар’єри.

На жаль, в Ньюкаслі Алан Ширер нічого не виграв, але є все ж велич, яка не вимірюється трофеями – він став справжнім ідолом Сент-Джеймс Парк, а це було саме те, про що маленький Алан, син робітника металургійного заводу мріяв в дитинстві.

Можна звинувачувати його у відсутності амбіцій, але все ж іноді, в основному з сером Боббі Робсон, Ньюкасл був дуже гарний – не тільки в Прем’єр-лізі, а й у Лізі чемпіонів. Результативність же Ширера в Ньюкаслі могли знижувати тільки травми, які в підсумку і змусили його повісити бутси на цвях і спробувати себе в якості менеджера улюбленого клубу.

Спроба вийшла вкрай невдалою, так як Ширер відноситься до тієї категорії футболістів, які не розуміють, як інші футболісти не можуть бути настільки ж гарні, як він під час перебування гравцем. У ролі експерта ВВС Ширер виглядає більш природно, але над ним часто жартують, так як Алан завжди мав репутацію дуже нудної людини – занадто правильної, занадто консервативної.

Нудний Алан

У книзі «Топ 11 про все», присвяченій Ньюкаслу є спеціальний розділ з цитатами людей, близько знайомих з Аланом, присвячений саме його «занудству».

Девід Платт: «Він найстаріший 23-річний хлопець, якого я зустрічав».

Фредді Шеппард, президент Ньюкасла, в розмові з фейковий шейхом, який насправді був репортером News of the World: «Ширер такий нудний, що ми називаємо його Мері Поппінс».

Кенні Далгліш: «Його характер – це саме те, чого б ви хотіли від свого сина».

Ніл Раддок: «Він часто дзвонив мені, щоб я поміняв йому масло в машині. Він не був здатний змінити навіть колесо!».

Грем Ле Со: «Він одержимий футболом до такої міри, що це допомагає йому, але бути настільки одержимим – це нездорово».

Рой Кін: «Ширер завадив мені вкинути м’яч з ауту. Я кинув у нього м’яч, але він тільки посміхався: «Ти – нікчема!». Він сказав це з такою усмішкою, що я одразу ж захотів потриматися за його горло. Червона картка від судді – я покидаю поле і розумію, що я дійсно нікчема – попався в пастку».

«З днем ​​народження, Бос! Є шанси на підвищення зарплати?», – напис на вітальній листівці Алана Ширера до 70-річчя Боббі Робсона.

Walking in a Shearer Wonderland

Як бачимо, байки про повну відсутність почуття гумору у Алана і його абсолютне занудство трохи перебільшені, але все ж прізвисько «Мері Поппінс», ненароком озвучене Фредді Шеппардом в пресі дійсно має сенс. Чого варта лише історія з Кейтом Гіллеспі, що відбулася в Дубліні, під час дводенної відпустки Ньюкасла, яказі зрозумілих причин перетворився в загальнокомандну пиятику.

У якийсь момент Гіллеспі, п’яний як чіп, почав псувати майно пабу, за що отримав догану від Ширера. Алан отримав у відповідь пропозицію вийти розібратися, але Ширеру навіть не вдалося стати учасником цієї бійки, так як п’яний Гіллеспі вирішив вдарити без попередження, але потрапив не в Алана, а в квітковий горщик, після чого звалився на асфальт і втратив свідомість.

Ширера просто обожнювали на Сент-Джеймс Парк – незважаючи на те, що його численні голи так і не принесли жодного трофея Ньюкаслу. По-перше, серед його голів було чимало красивих м’ячів – забитих зі штрафних, а також сильними і точними ударами з-за меж штрафного майданчика. По-друге – забивав він регулярно, що давало Сорокам ряд бонусів, тому що, коли Ширер був здоровий, він гарантував 20-25 голів за сезон своєю присутністю. Так, при цьому його авторитет в команді і клубі був таким, що жоден менеджер не міг не рахуватися з Ширером, а деяких, як того ж Рууда Гулліта він фактично звільнив, поставивши питання перед керівництвом ребром – або я, або Гулліт. Але в тому випадку насправді ультиматум Ширера був тільки на руку клубу і команді – всі ми пам’ятаємо чому короткий період перебування Рууда в Ньюкаслі іменувався «сексуальним футболом» і наскільки бездарною його тренерська кар’єра виявилася потім – після відставки на Сент-Джеймс Парк.

Ширер – футбольний фанатик, про якого Кевін Кіган в передмові до автобіографії Алана сказав: «Футбол для нього – на першому, другому і третьому місці». Цікаво, що цю характеристику Кевіна перший власник книги, яка дісталася мені в букіністичному магазині, підкреслив чорним маркером, не виділивши більше в книзі нічого. Вболівальники ж присвятили йому пісню з таким приспівом: «Walking along, singing a song, walking in a Shearer Wonderland». Іноді в цій пісні прізвище «Ширер» замінювалося на «Робсон».

варіант матеріалу

Ставки на спорт от лучших букмекеров, регистрируйтесь и забирайте бонусы.

Джерело: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Рейтинг букмекеров
#букмекерописаниебонусоценкасайт
1 Фаворит обзор 10 000₴ + 300 FS
5
РЕГИСТРАЦИЯ
Или аккаунт Sportarena