Sportarena

Хто зайняв твій рік?! Спроба незвичайного рейтингу українських футболістів

Артур Валерко називає найкращих футболістів України по роках від 1966 до 2006 років народження

Хто зайняв твій рік?! Спроба незвичайного рейтингу українських футболістів. Футбол

Яких тільки рейтингів ми не складали – найкращі, найперспективніші, найбільш титуловані, найменш граючі, найперспективніші, найстарші… А от глянути з точки зору року народження якось ще не доводилося. Тож Sport Arena закріпляє кожен рік народження за діючими, чинними гравцями. Цікаво, а хто зайняв ваш рік народження?..

1966 – Микола Лиховидов

1966-й був великим роком для Великобританії – Ерік Кантона народився. А у нас народився рекордсмен українського футболу. Найстарший гравець вітчизняного професіонального футболу в історії ось уже кілька років – граючий президент ФК Реал Фарма (Одеса). Лиховидов-старший цього сезону в Другій лізі зіграв 30 хвилин у чотирьох матчах. Рік за роком Микола Іванович виводить команду з капітанською пов’язкою, поступаючись місцем на полі молодим уже до 15-30 хвилини. Юні не зрозуміють, старші поважають – крутезний дядечко, в минулому викладач, а паралельно – успішний бізнесмен, який десь чверть століття утримує власний клуб, звідки в вищі ліги пішли десятки гравців.

1974 – Віталій Рева

Легенда Поліграфтехніки, ЦСКА, Динамо та збірної України до цих пір у своє задоволення грає в футбол! Причому за Лівий берег і серед аматорів, і вже серед професіоналів Віталій Григорович потягнув немало важких м’ячів! У цьому сезоні в Другій лізі награв шість матчів, чотири з яких – «всуху».

Рева Украина
Виталий Рева, dynamo.kiev.ua

1975 – Руслан Табачун

Колись цей форвард прогримів, із друголігового Оскола (Куп’янськ) потрапивши напряму в Вищу лігу. Зараз граючий тренер допомагає в відродженні традицій футболу рідного міста. В складі Нафтовика-Охтирки в чемпіонаті України серед аматорів зіграв п’ять матчів!

1976 – Олег Шелаєв

Одноліток Андрія Шевченка, ветеран збірної та Дніпра, зіграв за ФК Вовчанськ два матчі в Другій лізі. Легендарний півзахисник навіть якось виходив в основному складі!

1977 – Ігор Бездольний

Колись вважався одним із найбільш перспективних форвардів Дніпра, забив більше сотні м’ячів на всеукраїнському рівні, навигравав немало медалей. Зараз – граючий головний тренер команди-новачка чемпіонату України серед аматорів, Хлібороба (Нижні Торгаї, Херсонська область).

1978 – Богдан Єсип

Один із історичних рекордсменів Першої ліги відновив кар’єру в клубі ФК Тростянець, де виконує й директорські функції. І зіграв із власним сином, як ісландці Гудйонсени зробили в 90-х!

1979 – Валентин Круковець

Легенда чернігівської Десни – а зараз один із лідерів команди ФК Кудрівка, нового гранда ААФУ. В аматорському чемпіонаті Круковець – «не для краси», у 8 матчах забив двічі та віддав результативну передачу.

1980 – Сергій Нудний

Уродженець Одещини з досвідом виступів на міжнародному рівні в Молдові відновив кар’єру в Реал Фарма. Цього сезону в технічного півзахисника 17 матчів і три результативних дії (2+1) у Другій лізі.

1981 – Євген Пєсков

Це ім’я викличе ностальгію у фанів ФК Севастополь, Ворскли, МФК Миколаїв. Зараз Пєсков – лідер і кеп запорізького Мотора, заможної та амбітної аматорської команди під орудою досвідченого тренера Чанцева. У нинішньому сезоні Євген набігав 7 матчів у чемпіонаті України серед аматорів.

1982 – Артем Старгородський

Колишній гравець Таврії, Арсеналу та солігорського Шахцьора зараз розриває Другу лігу. Старгородський – це не експонат, а лідер серед найкращих асистентів нижчого професіонального дивізіону! В 18 матчах чемпіонату в Артема 3 голи та 13 асистів.

Додамо, що в заявці Діназа був його одноліток Володимир Крохмаль, а в першоліговій Волині основним воротарем є Віталій Неділько (найстарший гравець Першої ліги цього сезону).

1983 – Сергій Кравченко

Найстарший гравець нинішньої УПЛ – саме півзахисник Чорноморця, відомий за виступами в Ворсклі, Волині та Дніпрі. Кравченко після переходу з Дніпра-1 допоміг одеситам повернутися в еліту, досить регулярно грає в основі, забив шикарний м’яч Металісту 1925 та, судячи з активної участі в спарингах, входить у плани і Романа Григорчука.

Сергей Кравченко (слева), facebook.com/fc.chernomorets

Також у цьому сезоні грають Адріан Пуканич (ФК Ужгород/Епіцентр).

1984 – Андрій Пятов

У форсованій конкуренції з молодим Трубіним ветеран все ще має ігрову практику (в УПЛ – 6 матчів, наприклад). І в збірній П’ятов теж тримає марку, хоча натиск Бущана з роками стає все серйознішим. Тим не менш, у своєму віці Андрій – зразок для наслідування в плані професіоналізму.

Хто ще? Юрій Паньків регулярно грає за львівський Рух, Андрій Гітченко – за першолігове Полісся (Житомир).

1985 – Євген Селезньов

Легенда радує нас регулярними словесними перепалками з різними футбольними людьми – від журналістів до президентів клубів, а от із результативністю трішки гірше – 1 гол і 1 асист у 16 матчах. Тим не менш, легенда ФК Минай, збірної, Шахтаря та Дніпра живе мрією про «вічний» бомбардирський рекорд, а це означає, що Селезньов ще порадує фанів і хейтерів ще рік-другий мінімум.

Хто ще? Довго трималися значні особистості. Стосовно Артема Мілевського, до цих пір є скромна думка, що відставка не назавжди – в кінці кінців, повернути в гру (хоча б ненадовго) Мілю є чудовим піаром для клубу будь-якого рівня. З інших бійців 85-го ще донедавна грав за Ворсклу Павло Ребенок, але його провели в тренери. У Першій лізі Олександр Воловик тягне хмельницьке Поділля – той самий, який колись був у Шахтарі.

1986 – Вадим Мілько

Пройшовши школу Динамо та погравши за низку вітчизняних і зарубіжних клубів, Мілько знайшов «тиху гавань» у вигляді Колоса. Тут він суттєво допомагає середній лінії – 18 матчів, гол Минаю.

86-х у нашому футболі все ще багато: приміром, у тому ж Колосі донедавна грав Віталій Гавриш (поповнив стрункі тренерські ряди взимку), Вадим Сапай ‒ за Ворсклу, Богдан Шуст, Младен Бартулович і Владислав Лупашко – за Інгулець. Залишається поки що в розпорядженні Руху Олександр Бандура (от тільки грає рідко – 2 матчі, 3 пропущених у цій УПЛ). Однолітки тріумфу Марадони та другого великого Динамо Лобановського.

1987 – Олександр Гладкий

Цілком «живий» і конкурентний рік! Називаємо Гладкого, який проводить потужний сезон у Зорі (5 голів і 4 асисти в 16 матчах УПЛ за Зорю), але маємо на увазі Жуніора Мораеса (Шахтар), Богдана Когута (Верес) і Віталія Вернидуба (та ж Зоря) – це все важливі гравці для своєї команди, основні – за винятком Мораеса, який майже повністю пропустив літо-осінь через тяжку травму. Якщо ж ми про Першу лігу, то там Олександр Рибка та Віталій Федорів регулярно грають за Металіст, а Василь Грицук все ще в порядку в житомирському Поліссі.

1988 – Володимир Чеснаков

Найбільш статусний резервіст чемпіонату України з футболу – Денис Бойко, переважно, дивиться футбол з лави запасних, але в випадку чого готовий допомогти як Динамо, так і збірній. Колишній фіналіст Ліги Європи та неодноразовий лауреат всеукраїнських змагань залишається найкращим у своєму амплуа – воротаря для підстраховки (із 6 матчів за киян половину завершив без пропущених м’ячів). Міг би бути в цьому рейтингу Марлос – все-таки 26 матчів, 9 результативних дій (3+6). У строю, наприклад, Володимир Лисенко (Колос), Євген Селін і Ігор Литовка (Десна), Євген Паст (СК Дніпро-1/Чорноморець), Валерій Федорчук (Рух), Віталій Павлов (Інгулець), ще донедавна грав за Металіст 1925 Олег Голодюк.

Але якщо нам треба історія про дійсно провідного гравця в своєму віці, то це Чеснаков. Від Павлова до Максимова Володимир лишається лідером Ворскли, а місто Глобино мало б уже задуматися про надання відомому уродженцю «почесного громадянина».

1989 – Андрій Ярмоленко

Один із найбільш шикарних за вибором років народження для українських футболістів, де б іще лише в номінантах ми залишали таких зірок, як Тарас Степаненко (Шахтар), Ярослав Ракицький (Зеніт) і багатьох-багатьох інших. Наш вибір тримається, передовсім, на збірній – тому що в Вест Хемі екс-вінгер Десни, Динамо та дортмундської Борусії грає мало. Інколи навіть здається, що Мо’ знущається з нього – коли Андрій Ярмоленко виходить на замінку на три секунди. Набивши в 21 матчі цього сезону за «молотобійців» лише 1 гол та 3 асисти, Ярмола стає на наших очах культовим персонажем збірної України. Він уже побив рекорди всіх часів за асистами та гол+пас, а відставання в 4 голи від Андрія Шевченка в списку топ-бомбардирів – це орієнтир, який може вивести Андрюшу в історичні гіганти.

Також відзначимо, що 1989 рік дав українському футболу таких гравців, як Євген Коноплянка (Дніпро, збірна, Шахтар, не Ліверпуль), Сергій Політило (ПФК Львів), Ярослав Мартинюк (Рух), Денис Сидоренко (Металіст 1925), Сергій Яворський (Ворскла) та багато, багато інших.

1990 – Денис Гармаш

Не поспішайте розряджати пістолети та арбалети ‒ 25 матчів за Динамо в усіх турнірах цього сезону, 8 голів та 4 асисти. Тимчасово виконуючий обов’язки форварда перезавантажив свою кар’єру і з мемів перейшов у основну обойму Луческу. Дійсно, люди з віком розумнішають!?

А ще 1990 рік це Роман Безус (Гент), Ігор Пластун (Лудогорець), Євген Шахов (АЕК).

1991 – Сергій Сидорчук

Капітан Динамо відіграв важливу роль у поверненні титулів, забив кілька ефектних м’ячів і був справжнім лідером колективу. У збірній Сидорчук разом із Степаненком теж залишається важливим, багато в чому навіть визначальним гравцем. 23 матчі у всіх турнірах за Динамо – по 2 голи та асисти. Такий особистий клубний доробок Сергія в цьому сезоні.

Сидорчук Динамо
Сергей Сидорчук, facebook.com/fcdynamoua

1991 рік – один із найкращих в історії музики, це альбоми Dangerous від Майкла Джексона, Nevermind від Nirvana, Achtung Baby від U2, Innuendo від Queen, Metallica від Metallica, The Razors Edge від AC/DC, Crazy World від Scorpions, Out of Time від R.E.M., Just for a Day від Slowdive, Into the Great Wide Open від Tom Petty, BSSM від RHCP, We Can’t Dance від Genesis і багато-багато інших. Честі народитися в такий рік удостоєні Сергій Кривцов (Шахтар), Денис Фаворов (Зоря), Євген Макаренко (Фехервар), Михайло Сергійчук (Верес).

1992 – Олександр Караваєв

Від Шахтаря до Динамо – через Севастополь, Зорю та Фенербахче. І все це заради того, щоб стати «Безсоновим» для Луческу. 26 матчів у всіх турнірах цього сезону награв Караваєв (3 асисти вкинув у копилку), і при цьому готовий був вийти на трьох-чотирьох різних позиціях, аби тільки з користю для Динамо чи збірної. Ну як не поважати такого професіонала?

Крім Саші, 1992 рік це ще Іван Ордець (Динамо Москва), Олександр Нойок (Аполлон Лімассол), Артем Шабанов (Динамо Київ).

1993 – Руслан Малиновський

Тут вибір у нас дуже простий – найдорожчий на сьогодні, за оцінкою Трансфермаркту, український гравець. Півзахисник Аталанти проводить непоганий сезон, у 23 матчах усіх турнірів забивши 6 м’ячів і віддавши дві результативні передачі. Із українських гравців за кордоном він найбільш цінний і інтегрований у гру (навіть при вищому статусі клубу в того ж Зінченка).

А ще 1993 рік – це Віталій Буяльський і Владислав Кулач (Динамо), Сергій Болбат (Десна/Шахтар), Микита Шевченко (Зоря), Владислав Калитвинцев (Десна/Олександрія), Андрій Тотовицький (Десна/Колос).

1994 – Георгій Бущан

Ще недавно, можливо, ми б назвали іншого гравця, проте подивіться, якого прогресу Бущан досяг у клубі та збірній! За Динамо в цьому сезоні провів 20 матчів, 8 із яких – без пропущених м’ячів (а пропустив рівно 20). За збірну все частіше вибивається в основні, і синхронні неуспіхи конкурентів змушують вірити в Жору як №1 України найближчих років.

А ще 1994 рік – це Ромаріо, Бебето, Таффарел, Роберто Баджо, Стоїчков, Хаджи та Равеллі, ну і Владлен Юрченко (Рига), Іван Петряк (Фехервар), Олександр Андрієвський (Динамо), Олег Данченко (Зоря).

1995 – Роман Яремчук

Перехід із Гента в Бенфіку підвищив статус нашого форварда, проте й підняв планку викликів та очікувань. 7 голів і 5 асистів – наче й непоганий показник як для дебютного сезону в складі лісабонців, але ми розуміємо, що це, звичайно, тільки початок і далі вболівальники португальського гранда чекатимуть від Benficachuca тільки більшого.

Також 1995 року народження, наприклад, Едуард Соболь (Брюгге), Ігор Харатін (Легія), Владислав Кабаєв (Зоря), Тарас Качараба (Славія).

1996 – Олександр Зінченко

Універсал МанСіті та збірної України грає уривками (лише 12 матчів у всіх турнірах поточного сезону), зате старається ніколи не підводити довіру Гвардіоли та Петракова. За клуб видав ефектні гольові передачі з Ньюкаслом і Лейпцигом, за збірну забив кілька важливих м’ячів, які переоцінити ну ніяк неможливо. Командний гравець, якому можна пробачити посередній статус у клубі.

Александр Зинченко

А ще цей чудовий рік Заммера, Роналдо та Фігу дав нам таких гравців, як Артем Бєсєдін (Динамо), Микола Матвієнко (Шахтар), Віктор Коваленко (Аталанта/Спеція), Владислав Кочергін (Зоря), Олександр Зубков (Ференцварош).

1997 – Віктор Циганков

Принц Динамо в розквіті сил – в поточному сезоні в усіх турнірах він набив 11 голів і чотири асисти (25 матчів), хай і більшість цих подвигів припала на внутрішні турніри. Циганков – важливий гравець чемпіона та збірної, і очікується, що якщо вже він колись піде, то в досить непересічний клуб або хоча б чемпіонат.

Зовсім поруч Артем Довбик – провідний бомбардир СК Дніпро-1 та автор того самого голу шведам на Євро-2020/21. Також «уродженці» 1997 року – Олександр Тимчик, Володимир Шепелєв  (Динамо), Богдан Михайличенко (Андерлехт), Олександр Піхальонок та Олексій Гуцуляк (СК Дніпро-1), Василь Кравець (Хіхон), Єгор Назарина (Зоря), Мар’ян Швед (Мехелен).

1998 – Микола Шапаренко

Найбільш стрімкий прогрес останнього року. В Динамо та збірній Шапаренко відіграв дуже переконливо, змусивши говорити про вихід на новий рівень майстерності. На клубному рівні в нього 8 результативних дій (3+5) у 21 матчах усіх турнірів, а за збірну Микола забив смачнючий м’яч самим французам. Ну, безперечно, далі буде – просто неодмінно має бути!

1998 рік – це не тільки Зідан і Еме Жаке. Це ще Богдан Леднєв (Динамо/Фехервар), Владислав Дубінчак (СК Дніпро-1/Динамо).

1999 – Віталій Миколенко

Поки інші переходи видають псевдосеріальні франшизи типу «Місія нездійсненна», Динамо максимально оперативно та досить вигідно продало Миколенка в Евертон. Віталік уже дебютував в АПЛ, і новий рік стане переломним у його кар’єрі. Сподіваємося, збірна від цього тільки виграє, а ми отримаємо історію успіху в найбільш статусному національному чемпіонаті світу.

А ще 1999 рік – це Андрій Лунін (Реал Мадрид), Дмитро Різник (Ворскла), Денис Попов (Динамо), Віктор Корнієнко, Юхим Конопля та Валерій Бондар (Шахтар), Сергій Булеца (Зоря).

2000 – Олександр Сирота

Мюллеру подобалися мовчуни, а нам подобаються трудяги. Поки інші травмовані, бузять або розтринькують свій талант, Сирота працює – і ось уже він у поточному сезоні награв 18 матчів за Динамо й пробився в першу збірну. Так тримати!

Також 2000 рік – це Владислав Супряга (Динамо), Артем Бондаренко (Шахтар), Олександр Назаренко (СК Дніпро-1), Олександр Мельник (ФК Олександрія), Дмитро Криськів (Металіст 1925).

2001 – Михайло Мудрик

Цей рік подарував нам шикарний вибір, і він у нас, безперечно, суб’єктивний – ви можете з ним не погодитися, аргументовано та доказово. Вибираємо серед одноклубників саме вінгера Мудрика – тому що він у поточному сезоні прогресував найбільш стрімко. Дивіться: в 19 матчах усіх турнірів Михайло забив два м’ячі та віддав 9 результативних передач. Тобто, поборов найбільше звинувачення щодо себе – що це не колективний «мотало», який не грає на команду. Де Дзербі вірить в Мудрика, конкуренти-легіонери розвиваються повільніше, тож навіть з приходом Нереса віриться в хороше майбутнє шахтарського технаря.

Михаил Мудрик. Фото – Getty Images

На матч менше провів Анатолій Трубін – причина, чому 2001-й рік ми віддали саме Мудрику, а не голкіперу, полягає ще й у великій конкуренції, під якою в клубі та збірній перебуває воротар. Поки вона не дає йому реалізуватися на всі 100%. Також 2001 рік це Данило Сікан (Шахтар).

2002 – Ілля Забарний

«Син маминої подруги», якого ставлять за зразок усім молодим-перспективним українським гравцям. Забарний, всупереч мематичному прізвищу, радує винятково професіональним ставленням до футболу та максимально швидким входженням в гру. За дуже короткий період хлопець став основним у чемпіонській команді Динамо, а вже перші матчі за збірну, волею ковіду та складного календаря Ліги націй, провів проти збірних, з якими мріяли б зіграти навіть деякі з ветеранів.

Також 2002 рік, рік Роналдо, Кафу та Рівалдо, в українському футболі представляють Георгій Судаков (Шахтар), Руслан Нещерет (Динамо), Максим Брагару та Денис Кузик (Чорноморець), Роман Дідик (Рух). 2002 рік – цілком ігровий, і грає вже звідси багато хлопців.

2003 – Марк Мампассі

Якщо ми беремо саме цей рік народження серед дорослих, то найбільш статусним є новачок Локомотива (Москва), який до цього грав у оренді в ФК Маріуполь від Шахтаря. Марк за азовців зіграв 15 матчів і був цілком собі основним. Також грали (й немало) Денис Шостак, Олег Очеретько з Маріуполя. Інші – менше.

Є ще кілька хлопців 2003 р.н., які регулярно грають у нижчих лігах – Єгор Гунічев (ФК Краматорськ), Денис Теслюк (Волинь), Данило Сидоренко (Кремінь).

2004 – Єгор Ярмолюк

Про цього хлопця ви, безперечно, чули – це його британська преса називала одним із найперспективніших гравців світу в своєму віці. Хавбек Ярмолюк уже награв 7 матчів у поточній УПЛ, в Кубку України навіть забивав. Серед «уродженців» 2004 р.н. він найбільш швидко просувається в дорослому футболі.

Загалом же в нинішньому сезоні в УПЛ хлопців 2004 р.н. немало ‒ вже грали Данило Удод (6 матчів за ФК Маріуполь), Олег Степаненко та Олег Філонов (1 матч за ФК Маріуполь), Владислав Островський (1 матч за Металіст 1925), Ілля Крупський (1 матч за Ворсклу).

Півзахисник Артур Петленко, який один раз вийшов на заміну в Першій лізі в складі Альянсу (Липова Долина), є наймолодшим гравцем у своєму дивізіоні. Ще на три місяці молодший колега за амплуа Богдан Лянскоронський, але він ще в тернопільській Ниві в чемпіонаті не грав. У Другій лізі таких хлопців уже багато, а Тарас Галас (МФК Мункач) і Денис Голуб (Рубікон) уже цілком собі основні.

2005 – Данило Савін

Форвард ФК Маріуполь дебютував у матчі з Шахтарем, відігравши цілий тайм, і він є наймолодшим на сьогодні гравцем УПЛ і чемпіонату України з футболу в цілому в сезоні 2021/22. Ще кілька гравців цього р.н. є в нижчих лігах. Найбільше грає Олександр Пищур (7 матчів, 1 гол за МФА Мункач у Другій лізі).

2006 – Володимир Мулик

Наймолодший гравець Другої ліги та всього українського професіонального футболу станом на зараз – форвард вінницької Ниви Мулик. Вийшов на заміну один раз, ставши першим гравцем 2006 р.н. у чемпіонаті!

 

варіант матеріалу

Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)

Джерело: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Или аккаунт Sportarena