Sportarena

Ковталюк: У Грузії вже зібрав цілу колекцію. Футбольну

Український форвард команди Діла став найкращим бомбардиром чемпіонату Грузії та виграв низку індивідуальних номінацій

Ковталюк: У Грузії вже зібрав цілу колекцію. Футбольну - Футбол

Ми звикли вже якось, що наші легіонери за кордоном більше підносять снаряди. Тим більш дивно бачити земляка серед найкращих бомбардирів зарубіжних чемпіонатів. Микола Ковталюк із 10 голами та 3 результативними передачами в 16 матчах став найкращим бомбардиром Ліги Еровнулі. Хоча через коронавірусну пандемію традиційний гала-концерт, присвячений підсумкам футбольного сезону, в 2020 році в Грузії відбувся в режимі онлайн, Ковталюк і тут назбирав номінацій. Його визнали найкращим легіонером і найкращим форвардом грузинського чемпіонату, а ще національна федерація назвала його в символічній збірній сезону.

Читайте также: Слава – Україні: які титули здобували наші футболісти в 2020 році за кордоном

І при цьому – контракт Миколи з клубом Діла завершується в кінці 2020 року. Як було не поговорити з Ковталюком про сезон, плани та трофеї?

– Банальне питання після такого пафосного вступу: 2020 роком задоволені?

– Тут є дві площини: індивідуальна та командна. Я особисто забивав немало, це добре. Але Діла фінішувала тільки третьою. Говорю “тільки” недарма – ми зустрічалися з батумським і тбіліським Динамо, які фінішували вище нас, ми відбирали в них очки. Я забивав своїм колишнім одноклубникам – тбілісцям. Тому, хоча від другого місця Діла відстала на шість очок, а від чемпіона – взагалі на десять, по грі наша команда виглядала гідно.

– В Південній Кореї ви затрималися недовго, а от після повернення в Грузію знову відновили навик бомбардира…

– Мабуть, Грузія – “моя” країна. Мені тут комфортно, тут хороший колектив. Діла мене знову повернула – сподіваюся, виправдав довіру. Тут чудовий колектив, хороший тренер – до речі, Георгія Немцадзе запросили зараз у тбіліське Динамо, що підтверджує високий рівень його роботи в Ділі. Діла вперше за  5 років вийшла в єврокубки, і мої голи принесли команді більше половини очок – як підрахували грузинські журналісти, 19 із 30-ти.

– Яким застали грузинський чемпіонат?

– Самі бачите – зараз все частіше сюди приїздять українські легіонери, і це хороші гравці. Те, що Іванісеня перезавантажив кар’єру в Тбілісі, мабуть, розуміють в Україні. В Зорі він заслужив увагу збірної України, це говорить саме за себе.

Тут, у Грузії, звичайно, є свої проблеми – можна говорити про інфраструктуру, про арбітраж, про інші питання. Це все є. Але на сьогодні грузинський чемпіонат більше вирівнявся стосовно українського.

– А ви в вітчизняний футбол не хочете повертатися?

– У мене був такий варіант. Натякну, що і я міг піти шляхом того ж Іванісені. Був цілком реальний варіант. Але я зараз зосереджений на інших пропозиціях.

– Такі є? Звідки саме?

– Ну от кликали якраз тбіліське і батумське Динамо – я не знаю, як складеться, але я не хотів би після Діли виступати за іншу команду грузинського чемпіонату. Краще спробувати сили в новій лізі. Є зараз певні намітки, зокрема, сподіваюся на варіанти в Польщі, Угорщині чи Туреччині.

– Граючи в Україні, ви не залишили цілісного враження, але запам’яталося, що витискати зі своїх моментів добре уміли. Наприклад, у ФК Полтава чи Арсеналі-Київ. Завдяки чому таке зростання результативності? Адже за кордоном ви вже десь півсотні м’ячів у різних турнірах забили…

– З досвідом приходить це розуміння. Мені зараз 25 років, розквіт сил. Я навчився використовувати максимум зі своїх фізичних можливостей, гольового чуття, спортивної хитрості. От чомусь вважають, що Грузія – це тільки технічний футбол, всі з м’ячем возяться. Ні, не так! Тут жорстка опіка, за кожен м’яч боротися треба. А мені такий футбол зручний – я вмію поборотися, не цураюся цього. Голи не даються з нічого, за них треба поборотися.

– Чи є в Грузії гравці чи тренери, на яких варто б звернути увагу українським клубам?

– Ліга цікава, є самобутні особистості. Наприклад, тбіліське Динамо давало шанс іспанським молодим тренерам. Один із них – Сіско (він був головним) зараз прийняв Уотфорд, інший – Фелікс Вісенте пізніше працював у штабі клубу китайської Суперліги, потім у Мальорку перейшов. Гравці теж трапляються цікаві. Але, зрозумійте мене правильно, мені здається, що більш правильно було б на українських футболістів звертати увагу. Їх багато, вони пробують сили в різних зарубіжних чемпіонатах, пробиваються. От за ними якби стежили…

варіант матеріалу

Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)

Джерело: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Или аккаунт Sportarena