Історична надія для Інтера: ще ніколи італійські клуби не програвали всі три єврокубкові фінали в один рік

Епоха відродження: Італія вперше за 28 років представлена у трьох фіналах єврокубків одночасно. Щоправда, Рома та Фіорентина свої вирішальні матчі вже програли. Причому вони у своїх парах не були явними андердогами – як Інтер у протистоянні з Манчестер Сіті. Несамовитий промінчик надії для Нерадзуррі може критися в магії чисел: раніше в подібних ситуаціях клуби з Апенінського півострова завжди домагалися хоча б однієї перемоги.

Читайте також: Манчестер Сіті – Інтер коли і де дивитися трансляцію матчу

Гегемонія дев’яностих

Золоте італійське десятиліття у клубному європейському футболі припало на проміжок між 1989 та 1999 роками. У цей період дев’ять разів щонайменше двоє представників апеннінської країни добиралися до вирішальної стадії єврокубків. І дивним чином припинення цієї гегемонії збіглося зі скасуванням Кубка володарів кубків. Наступного такого прориву довелося чекати аж 24 роки.

Найуспішніший італійський єврорік – 1990-й. Скуадра Адзурра на домашньому чемпіонаті світу зуміла досягти лише третього місця. Натомість клуби правили бал на континенті. Відразу чотири представники країни пробилися до трьох клубних фіналів! Ювентус у Кубку УЄФА переграв Фіорентину (перший італійський єврокубковий фінал в історії), Мілан у КЕЧ знову підтвердив прокляття Бенфіки, “на закуску” Сампдорія (ще без Михайличенка) здобула Кубок кубків, здолавши Андерлехт.

Читайте також: Манчестер Сіті – Інтер букмекери назвали фаворита фінального матчу Ліги чемпіонів

Ще тричі у зазначений період представники “Чобота” заходили у всі фінали року, але хтось один “фальшивив” і не дозволяв встановити тріумвірат.

1989-го Кубки чемпіонів та УЄФА підкорилися Мілану та Наполі, проте Самп не впоралася з Барселоною в КОК. 1993-го Ювентус і Парма взяли єврокубки “другого ґатунку”, проте у першому фіналі Ліги чемпіонів Мілан був несподівано битий Марселем. Через рік Россонері взяли своє, як і їхні “кузени” у Кубку УЄФА. Підкачала Парма, яка поступилася Арсеналу у Кубку кубків.

Ще двічі три команди із Серії А брали участь у двох європейських фіналах (крім КОК), у 1995 та 1998 роках. Сценарій був той самий: міжусобиця у Кубку УЄФА (Парма – Ювентус, Інтер – Лаціо) і поразки в головному єврокубку (Мілан від Аякса, Юве – від Мадрида).

Натомість 99-го було два з двох. Лаціо став останнім в історії володарем Кубка кубків, а Парма у Кубку УЄФА розгромила Марсель. Ще двічі протягом 90-х обидва апеннінські повпреди свої фінали програвали. У 1992-му невдахами стали Сампдорія і Торіно, а через п’ять років – Ювентус і Інтер (останні двоє, будучи фаворитами, поступилися суперникам по Рурському дербі). До цього часу останні приклади не дотягують – таки два фінали з трьох можливих.

Разом – 25 участі у фіналах за 11 років! За 13 перемог. Нічого так відрізок, га? Щось подібне творили хіба що англійці на початку 80-х та іспанці у другій половині нульових, але обидві ці епохи були значно коротшими.

Загальний план

Для повноти картини пройдемося по сезонах, коли два італійські клуби добиралися до фіналів за один рік. Вперше це сталося в 1961 році, і відразу з оптимальним результатом: Фіорентина виграла КОК, а Рома – Кубок Ярмарків. Останній турнір розігрувався з другої половини 50-х до початку 70-х і був прямим попередником Кубка УЄФА. Сама організація його не воліє включати до розряду офіційних, але нам хто завадить вести облік?

1965 – одна перемога з двох. Інтер у КЕЧ здолав Бенфіку, Юве у КЯ злився Ференцварошу.

1973 – знову навпіл. Мілан сильніший за Лідс в Кубку кубків, але знову-таки підводить Ювентус – у найпредставнішому змаганні. Потрапив під ковзанку все ще непереможного Аякса.

1984 – туринці виправляються, перемагаючи у Кубку володарів кубків. Рома була близькою, але по пенальті поступається Ліверпулю Кубком чемпіонів.

І… все, друзі! Далі був описаний сплеск 90-х. А потім затишшя аж до 2023 року.

Чи можна назвати те, що відбувається на наших очах, італійським єврокубковим ренесансом? Враховуємо при цьому перемогу Роми у минулій Лізі конференцій.

Акуратно почекаємо із глобальними висновками. Але позитив для шанувальників Серії А у тому, що відбувається, однозначно присутній. Дарма що апеннінці вже встигли засадити два фінали з двох… І вкрай близькі до третього.

Букмекери цілком однозначні у своїх прогнозах: якщо ймовірність перемоги Городян у Стамбулі розцінюється приблизно як 1/2, то коефіцієнт на аналогічний результат на користь підопічних Індзагі – аж шість до одного.

Сьомий англійський дуплет?

Якщо Італія таки програє цього року три з трьох, то – як неважко порахувати, навіть не озброюючи себе калькулятором та логарифмічною лінійкою – Англія візьме два з двох. Такий трюк для представників цієї країни в єврокубках, як ви здогадуєтеся, аж ніяк не є унікальним. Давайте наведемо конкретні цифри.

Два євротурніри з двох можливих в один рік англійці вигравали шість разів: 1968, 1970, 1971, 1981, 1984… і 2019-го! В останньому випадку, як ви повинні пам’ятати, обидва єврокубкові фінали були цілком з представників країни, випадок справді унікальний. Тріумф був на боці Ліверпуля та Челсі, невдачі зазнали два клуби з Північного Лондона.

Ще п’ять разів представники Англії вигравали один фінал із двох, у яких брали участь. І лише одного разу – у 2006 році – програли обидва. Арсенал – Барселоні, Мідлсбро – Севільї.

То що, сьомий “подвійний англійський” тріумф близький? Ваші ставки, панове!