Sportarena

Провал Ман Сіті: чому так вийшло

Манчестер Сіті знову не гратиме в фіналі Ліги чемпіонів - цього разу тому, що програв Ліону.

Гвардиола

Пеп Гвардиола. Фото - Getty Images

Манчестер Сіті – успішний проект, який зібрав всі можливі нагороди англійського футболу. Але в Лізі чемпіонів Городяни все так само не можуть просунутися далі півфіналу і на цей раз дорогу їм перегородив зовсім не Ліверпуль або Тоттенгем, а скромний Ліон. Пеп Гвардіола був запрошений в Манчестер для створення системи, подібної до тієї, що він залишив у Барселоні, але основним завданням каталонця була перемога в Лізі чемпіонів. Поки ж Пеп не зміг повторити навіть те, чого домагався його попередник Мануель Пеллегріні – зіграти в півфіналі.

Багато з нас чекали в півфіналі ЛЧ протистояння Баварії і Ман Сіті, але варто віддати належне Ліону і його головному тренеру Руді Гарсії – Ткачі чудово використовували слабкі сторони Городян, продемонструвавши при цьому диявольську ефективність в атаці. Нічого подібного у Ман Сіті не було, але провал Городян став наслідком цілої низки чинників – локальних і глобальних.

Локальні проблеми Сіті: перестраховка і тактичний провал

Ліон і Манчестер Сіті грали між собою в сезоні 2018/19, потрапивши в одну групу Ліги чемпіонів, і у Пепа Гвардіоли залишилися не найкращі спогади від тих матчів – Ткачі обіграли Сіті в Манчестері, не програли вдома, а їх вінгер Максвелл Корне забив в ворота Едерсону три м’ячі. З турнірної точки зору ці результати не стали проблемою для Сіті, але Гвардіола тримав в умі те, наскільки ефективно Ткачі використовували слабкі сторони його команди і побоювався цього противника – може навіть більше, ніж Реал на попередній стадії турніру.

UEFA ЛЧ
Манчестер Сіті – Ліон. Фото: Getty Images

Хоча Руді Гарсія був причетний тільки до зустрічі в Ліоні, що завершилася з рахунком 2:2, а в переможному для Ткачів матчі на Етіхад командою керував Сільвіньо, Пеп пам’ятав і про те, наскільки ефективною виявилася схема Ліона проти його команди. Ця ж схема 3-5-2 стала проблемою для Ювентуса – в першій грі до карантину і у матчі-відповіді в Турині. Ліон блокував центр поля за рахунок кількісної переваги, а фланги витягали двожильні вінгери – Корне і Дюбуа.

Пам’ятаючи про попередні невдачі з Ліоном, і бачачи, як Ткачі вміло розібралися з Юве, Пеп вирішив перекроїти свою схему “під Ліон” і зіграти в трьох центральних захисників, відмовившись від одного з атакуючих півзахисників, яким могли б стати Марез або Фоден. У підсумку гра команди в першому таймі абсолютно не клеїлася, а в’язав її з великими труднощами лише Де Брейне – за рахунок індивідуальних якостей і прекрасної форми.

Найгірше – тому, заради чого Пеп відмовився від своєї гри, все одно не вдалося запобігти. Гвардіола дуже побоювався Корне і його вміння використовувати простір між крайнім захисником і центрбеком, але саме з цієї зони і прийшов гол Ліона – після провалу Фернандіньо і Уокера. Напевно, саме це злегка дратувало Де Брейне після гри, коли він говорив про проваленому першому таймі і банальній нестачі часу для розкачки ліонського “автобуса”, який був встановлений біля воріт французів відразу ж, як тільки Пеп запустив на поле Мареза і повернув Ман Сіті звичну формацію.

Брак часу – ще одна проблема, яку побоювався Пеп, і яка виявилася актуальною, незважаючи на всі його переживання і вжиті на їх фоні заходи. Пеп побоювався, що в форматі плей-офф з одного матчу все може вирішити якийсь випадковий гол, або успішна контратака противника і не наважився грати з перших хвилин у відкритий футбол. В цілому, як показав другий тайм і голи Дембеле – побоювання були обгрунтованими, але досить дивно чути про те, що команда з бюджетом Сіті побоюється Ліон, здатний зараз витратити на трансферному ринку хіба що суму, рівну покупці одного гравця Городянам.

Пеп перестрахувався по всіх фронтах і був битий якраз тією зброєю Ліона, яку він старанно намагався нейтралізувати своїми перестраховками. Загалом – в черговий раз перемудрив на стадії плей-офф Ліги чемпіонів, що з ним вже траплялося і в Ман Сіті, і в Баварії.

Пеп Гвардіола, Getty Images

Глобальні проблеми Сіті: купили не тих гравців

Але крім проблем локальних – пов’язаних саме з незручністю Ліона для Сіті тут і зараз, був ряд глобальних промахів, які власне і привели до виникнення в грі Городян тих слабких місць, якими яскраво скористався Ліон.

Одна з причин, через яку Гвардіола в важливих матчах час від часу пускається в тактичні експерименти і форматує свою оборону – проблема з лівим захисником. Ман Сіті за три останні трансферні вікна витратив неймовірну суму в 157 млн ​​фунтів на крайніх захисників (60 – Кансельє, 45 – Уокер, 52 – Менді), але саме фланги оборони все ще залишаються проблемними ланками команди.

Кансельє поки що не може адаптуватися до тактичних вимог Пепа, у Менді є проблеми з дисципліною і травмами, а Уокер – не найнадійніший виконавець своїх прямих обов’язків в обороні, корисний, в першу чергу, підключеннями в атаку. Його сильні якості не використовуються на повну потужність Пепом, що обмежує дії крайніх захисників при підіграванні креативній ланці, а ось вади гри Уокера біля своїх воріт регулярно помітні, що ми могли бачити і по матчу з Ліоном.

Кайл Уокер. Фото – Getty Images

Тобто, виходить, витративши 157 млн ​​фунтів, Ман Сіті купив не тих гравців, які потрібні були Гвардіолі, якщо навіть з такими дорогими і в цілому майстерними гравцями він змушений побоюватися флангової гри Ліона і боятися, як чорта, Максвелла Корне.

Проблема ускладнюється ще й тим, що в центрі поля Гвардіола досі змушений робити ставку на Фернандіньо, як на ключового виконавця, хоч заміну йому почали шукати ще два роки тому, обмежившись досі лише покупкою Родрі – гравця непоганого, але який потребує огранювання і адаптації до гри в Прем’єр-лізі. Якби Родрі прийшов влітку 2018 року – ймовірно, він би вже був тим термінатором, який потрібен Сіті в центрі поля на зміну Ферні. Але зараз виходить так, що в найважливішій грі Пеп все одно робить ставку на колишнього гравця Шахтаря, який і в 35 років – найкращий варіант для щита перед центром оборони.

Але і це ще не все – в матчі з Ліоном ми могли побачити, настільки катастрофічні наслідки для атакуючої міці команди мають проблеми зі здоров’ям у Агуеро. Габріель Жезус хороший в матчах з середнячками і аутсайдерами, але в великих матчах він найчастіше втрачається на поле, що і сталося в матчі з Ліоном. У будь-якому випадку у такої команди як Сіті повинна бути альтернатива форварду, якщо у нього не пішла гра, а у Гвардіоли на лавці не було жодного скільки-небудь досвідченого нападника. Рахім Стерлінг, регулярно опиняється на позиції центрфорварда – це добре, але в деяких моментах на поле потрібен чистокровний нападник, здатний проштовхнути м’яч у сітку будь-яким способом. Наприклад, такий як Фернандо Льоренте або свіжий приклад – Люк де Йонг із Севільї.

Мотиваційна проблема: перемога над УЄФА заспокоїла команду

Про це ми вже писали в анонсі плей-офф. Манчестер Сіті був би зовсім іншою командою, якби гравці усвідомлювали, що цей сезон – їх єдиний шанс виграти Лігу чемпіонів в найближчі пару років. Коли ж юристи клубу здобули впевнену перемогу над УЄФА в суді, всі працівники клубу зітхнули з полегшенням і трохи розслабилися. Упевнений, що мотивація Сіті була б зовсім іншої, з дамокловим мечем дискваліфікації над головою. Але з усвідомленням того, що і в наступному сезоні буде можливість поборотися за Кубок чемпіонів, команда трохи втратила в плані концентрації.

Проблема сезону: слабка реалізація гольових моментів

Ну і нарешті – момент, який, можливо, важливіший усіх проблем клубу в цьому сезоні, як локальних, так і глобальних. Якби Рахім Стерлінг був шанувальником творчості українського музиканта Олексія Овчинникова, в його вухах досі б звучала рядок однієї дуже футбольної його пісні: “Влуч я тоді, влуч, влуч, влуч…”

Стерлинг
Рахім Стерлінг. Фото – Getty Images

Так, якби Рахім потрапив в незахищений кут воріт Ліона, а Ман Сіті зрівняв би рахунок – з великою ймовірністю “життя б пішлоа по-іншому”. Але насправді проблема з реалізацією гольових моментів була головним трендом в грі Ман Сіті в цьому сезоні – тринькав моменти не тільки Стерлінг, але і Агуеро, Жезус, Марез, Фоден – вся команда. Найчастіше кількість гольових моментів переростала в якість, але в даному випадку цього не сталося, так як критичної маси гольових моментів досягти не вдалося. А Рахім не винен – ​​він хоча б, на відміну від Жезуса, ці моменти знаходив і створював.

варіант матеріалу

Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)

Джерело: Sportarena.com

Рейтинг новости: 12345


Или аккаунт Sportarena