Реал – Манчестер Сіті – це не лише протистояння клубів, а й дуель Анчелотті та Гвардіоли. Розповідаємо історію їхніх зустрічей

Сьогоднішнє суперпротистояння у півфіналі єврокубку №1 – чергова версія “дострокового фіналу”. І цей штамп має під собою підстави: на відміну від “італійської” частини сітки, тут представлені два безперечні суперклуби, з космічними складами і нечуваними бюджетами, які не вилазять останніми роками з пізніх стадій Ліги чемпіонів.

Читайте також: Реал – Манчестер Сіті коли і де дивитись трансляцію матчу

І, що не менш важливо, сьогодні в дуелі зійдуться два тренери, до яких можна приміряти по праву приставку “супер-“. Чи багато, крім них, чинних спеціалістів, які здатні похвалитися перемогами в більш ніж одному елітному чемпіонаті, додамо до цих тріумфів головний єврокубок? Моурінью, Клопп… Нікого не забули?

Золоті руки Папи Карло

63-річний Карло Анчелотті – жива (і дуже бадьора) легенда. Він і як гравець був у порядку – два КЄЧ із Міланом. А вже потім… Єдиний тренер, який виграв усі п’ять топ-чемпіонатів – останньою йому підкорилася Ла Ліга минулого року. Чотириразовий переможець Ліги чемпіонів (з двома різними клубами), і це лише як тренер. Ну і так далі, на розпис регалій може піти не один абзац, а ми тут все-таки не панегірик співаємо.

Читайте також: Реал – Манчестер Сіті букмекери оцінили шанси команд на перемогу у півфіналі Ліги чемпіонів

Коротко. Попрацювавши помічником Саккі у збірній (2 місце ЧС-1994), Карло прийняв Реджану – і відразу повернув її до Серії А. Другий самостійний досвід – і знову успіх, вихід у ЛЧ із сенсаційною Пармою. Далі була восьмирічна міланська ера, золоті заходи до АПЛ, Ліги 1 і Бундесліги…

Період в Евертоні, та й сам факт появи в цьому клубі, здавався стагнацією, якщо не деградацією кар’єри старіючого фахівця (йому тоді якраз стукнуло 60). Але ні, Карло знову з ноги зайшов до Мадрида і вкотре все всім довів.

Магія ХоГва

Хосеп Гвардіола, який народився на дюжину років пізніше за свого візаві (суворо кажучи, на 11 з половиною), кар’єру головного тренера почав також у 36. Для початку – з другою командою Барселони, відразу ж піднявши її з Терсери до Сегунди Б. Лапорта відразу ризикнув зробити ставку на перспективного фахівця – і, чорт забирай, мав рацію на всі 100.

Пеп із рідним клубом у перший же сезон виграв усе. Закріпив це новими титулами, після чого вирушив кошмарити спочатку Бундеслігу (попрацював у Баварії якраз перед Анчі), а потім уже сьомий рік як АПЛ.

Каталонцю давно заносить гештальт нестачі міжнародних тріумфів. Останній його перемозі в ЛЧ вже 12 років, а в музеї Сіті, незважаючи на купу внутрішніх чашок і мільярдні вливання, як і раніше припадає пилом ніша, заготовлена під “вухатий” трофей.

Начебто всі зірки зійшлися цього сезону. Містяни набралися неймовірної потужності, доповнили склад форвардом-термінатором, розносять суперників будь-якого рівня на всіх фронтах. Що ще потрібне для щастя? Навіть ризиковані тактичні експерименти Гвардіоли, які часто виходили йому європейським боком у минулі роки, нині начебто на благо.

Є щонайменше одне “але”. Персона тренера-суперника.

Очні зустрічі. Розминка

Як футболісти Карло та Хосеп зустрітися не встигли. З 1990 (початок кар’єри першого) до 1992 (завершення другого) Барселона з Міланом не грали. Натомість Анчелотті-тренер проти Гвардіоли-гравця – таке було. Під час нетривалого італійського етапу екс-капітана Барселони.

Цей єдиний випадок стався рівно двадцять років тому, 10 травня 2003 року. У передостанньому турі чемпіонату куражна Брешія Карло Маццоне, міцний середняк, що ні на що не претендував, вдома грюкнула Мілан, який відчайдушно бився за місце в трійці (а заразом йшов до першої тренерської перемоги Анчелотті в єврокубку №1).

Єдиний гол забив Аппіа з подачі Таре, який замінив Тоні. Гвардіола провів опорником весь матч. Як і великий Баджо. Анчелотті, до речі, потім шкодував, що не купував Роберто в Парму – мовляв, не підходив під стиль 4-4-2.

Але давайте переходити до, так би мовити, профільних протистоянь.

Віч-на-віч: 1-2. Перший півфінал

Для того, щоб уперше зійтись з доном Карло у тренерській дуелі, Хосепу довелося змінити Барселону на Баварію. Протистояння сталося – ось збіг – на стадії півфіналу Ліги чемпіонів.

Баварія, що вже оформила чемпіонський титул, вважалася фаворитом. Вона й домінувала у першому, мадридському матчі. Але поступилася – все вирішив ранній гол Бензема. Крім Каріма, за Реал Мадрид тоді вже грали Модрич з Карвахалем. З боку Баварії донині дожили Нойєр з Мюллером. А ще там в основі грали Алаба та Кроос, нинішні Бланкос.

Чимало хто відчував у матчі-відповіді реванш. І як же ці “хто” свиснули в калюжу! Беззубу тики-таку гості знищили стандартами та контратаками. Підсумком став “виніс тіла” – дублі Рамоса та Роналду оформили найбільшу домашню поразку Гвардіоли за всю тренерську кар’єру. Пізніше він, вже тренер Сіті, ще двічі поступиться з рахунком 0:4. Але в гостях, Барселоні (!) та Евертону (ще не Анчелоттієвському).

Віч-на-віч: 3-6. Англійська помста

Каталонська помста тривала півтора роки та чотири поєдинки. Дочекавшись, коли Анчелотті прийме слабкий (щодо Городян) Евертон, Пеп миттєво почав його нищити. Чотири зустрічі з січня 2020 по травень 2021 року, чотири перемоги. Остання з них – 5:0, з прощальним дублем Агуеро.

Віч-на-віч: 7-8. Півфінальне дежа вю

Не минуло й року, як пустун-жереб знову звів двох топ-тренерів у 1/2 фіналу ЛЧ. Як Реал Мадрид подорожував тим плей-офф, ви повинні чудово пам’ятати. З постійними спотиканнями, подоланнями, дивовижними камбеками … і, звичайно, дещицею фарту – без нього великим нікуди.

У Манчестері Вершкові мали горіти з великим рахунком – підсумкові 3:4 замість 2:5 сприймалися подарунком долі. За Ман Сіті забивали всі ті, хто раніше засмучував Анчелотті, тренера Ірисок: Фоден, Сілва, Жезус, КДБ… А у складі Мадрида знову, як і вісім років тому, феєрив Бензема.

Поєдинок у відповідь став воістину легендарним. Коли Марез відкрив рахунок на 73 хвилині, скептики тріумфували: ну тепер вже точно все! Ан ні: дубль Родріго в кінцівці, і вирішальний пенальті від невгамовного Каріма. Відповідно, італієць знову повернув ініціативу, помстившись іспанцю (каталонцю!) за недавні приниження.

Загальний баланс такий: 8 матчів, рахунок перемог 5:3 на користь Гвардіоли. Різниця м’ячів – також у його сторону, 17:13. Проте весь цей позитив був набитий за рахунок Евертона. А ось щодо півфіналів Ліги чемпіонів – тут поки що Пеп перед Карло безсилий.

За різними розкладами, об’єктивними та суб’єктивними, Манчестер Сіті вважається фаворитом як півфінальної дуелі, так і всього турніру. Букмекери не дадуть збрехати: коефіцієнти на прохід мають категоричний перекіс на користь чемпіона Англії.

Але картина виглядатиме не такою однозначною, якщо карту логіки ризикнути побити статистикою тренерських протистоянь. Звичайно, статистика часто лукавить, а будь-які серії колись обриваються. Але чи цього разу?