Sportarena

Що робити далі Динамо? Як перебудувати захист і напад, щоб не було так боляче, як у Лісабоні

Sport Arena розбирає реалістичні (і не надто) варіанти посилення Динамо за рахунок внутрішніх ресурсів. Якщо пошкрябати по засіках, цілком можливо, що нам не буде так болісно в груповому етапі Ліги Європи

Що робити далі Динамо? Як перебудувати захист і напад, щоб не було так боляче, як у Лісабоні

Мирча Луческу, фото - fcdynamo.com

Залишіть критику реалістичним варіантам — ми програли Бенфіці, бо мали їй програти. Таке на сьогоднішній день співвідношення сил та ресурсів. Хтось – на рівні Ліги чемпіонів, хтось – на тому рівні, що група Ліги чемпіонів – це “манна небесна” та “чудо”. Погодьтеся, так було і минулого сезону, і одне очко з одним голом цьому підтвердження.

Тому настав час зайнятися справами більш приземленими і задуматися, як не отримати пару відчутних ударів вже в турнірі невдах. Тим більше, на груповому етапі Ліги Європи буде досить представницька компанія і треба буде ще потрапити до першого кошика, щоб не було так само боляче, як у Лодзі та Лісабоні.

Але якщо вас накрило зневіра та безнадія, Sport Arena пропонує відволіктися футбольною теоретикою. Навіть за скромних кадрових ресурсів є ще місце кільком перестановкам, яке може дозволити краще використати потенціал нинішнього Динамо (Київ). Ось вони.

Перше. Потасувати тактику

Нинішнє Динамо дуже вразливе через нерівномірність наповнення складу та зяючих дірок одразу на кількох позиціях — передусім лівого хава та форварда. Щоб менш залежати від лідерів та мінімізувати біль проблемних місць, команді може бути доцільно погратись із тактичними схемами.

Бенфіка – Динамо. Фото – Getty Images

Перше, що потрібно покращити, це захист. Якщо ще Забарний усі шість матчів відбору пройшов на рівні вищий за середній, то його напарники “варили” на повну. Відразу кілька грубих помилок допустили і Попов, і Сирота. І не знаєш, що навіть гірше — системні позиційні “ляпи” Дениса чи дурні паси поблизу воріт від Олександра.

Покращувати це треба двома шляхами — індивідуальною роботою над удосконаленням самих футболістів (він буде довше, і ти не залізеш у мозок людини, щоб одразу зрозуміти, чи не марнуєш час) і тактичними новинками. Можливо, Динамо доречно наситити редут. Найочевидніші можливості — гра в три центрбеки або два опорники. По-перше, із підвищенням рівня взаємострахування. По-друге, із суто фізичним насиченням захисту. Мінус тут очевидний, ми бачили це у матчах з Бенфікою — все вирішує виконання, і Динамо часто за чисельної переваги на своїй половині поля виглядало натовпом бовванів, поки юркі Нерес і товариші проходили між киянами, не помічаючи протидії. Клас наших у захисті невисокий, отже, треба брати кількістю та старанністю у грі.

Ще один тактичний варіант, який може допомогти атаці. Динамо за Луческу системно грає в 4-1-4-1 і не відходить зазвичай від цієї схеми. Але у киян теоретично сильні фланги та, як ми вважаємо, непогані центральні хави. То чому не спробувати 4-4-2 “діамант” із чотирма центральними півзахисниками (висунутий наверх Буяльський зіграв би “фальшиву дев’ятку”) та Циганковим із Караваєвим у вигляді ерзац-нападників? Користь такого варіанта – максимальне використання кадрового потенціалу. За фланги (принаймні на такому рівні) можна не боятися, Дубинчак, Вівчаренко та Кенджера здатні тримати більшу дистанцію.

Друге. Підтягнути молодь

Успіхи команд Мороза та Костюка незаперечні. Але головне — навіть останній випуск (далеко не найталановитіший у цій когорті) ще не до кінця реалізований. Наприклад, у центр захисту можна і потрібно награвати Боля. Принаймні на внутрішній арені він має отримати 3-5 шансів ще у першій частині сезону. Попов та Сирота мають ретельно проаналізувати свої виступи проти суперників, за якими можна робити висновки. Навіть Забарний не може спочивати на лаврах. Потрібна конкуренція в обороні, і лише за підсумками серйозного пошуку може вимальовуватися дует, гідний колишніх зв’язок Фоменко-Решко, Балтача-Кузнєцов чи Ващук-Головко.

Динамо U-19, фото -Getty Images

Однозначно заслужив уже всерйоз грати Яцик. На зборах хлопець залишав приємне враження і запам’ятався кількома дуже добрими скілами, насамперед далеким ударом — чого не вистачало Динамо у багатьох моментах протистоянь із Бенфікою, Штурмом та Фенером. Цілком імовірно, що капітан юнацького складу може скласти найбільш гармонійну трійку із Сидорчуком та Шапаренком. Знову ж, якби цей хлопець був награний, у першому матчі з Бенфікою було б менш страшно без Сидорчука.

Напевно, Луческу має свою думку щодо динамівської молоді, і якщо у нас такі проблеми з флангами півзахисту та форвардом, а Волошини, Ісаєнко та Попов в орендах, це думка вбивча і остаточна. Але є сенс вводити в гру атакуючих гравців дубля сміливіше. Як у Лобановського, навіть маючи пару Шевченка-Ребров, ВВЛ завжди знаходив ігрові хвилини для Венглинського. Тому що навіть коли всього вдосталь потрібен запасний варіант.

А в нашому випадку слово “достаток” – це наруга над реальністю. Ну вже тим більше Ванат, Царенко та Діалло мали постійно грати по 15-20 хвилин минулого сезону. Можливо, тепер вони були б зовсім іншими. А у нас грали “антюхи” та “шкуріни” — хороші хлопці, але абсолютно безперспективні у контексті можливостей та потреб Динамо. За ці півтора року Шкурін, Рамірес, Антюх, Кулач просто вкрали ті небагато ігрових хвилин у Ваната, Ісаєнка чи Волошина. Якщо вже всі не дотягують до бажаного рівня, то краще б грали ті, хто теоретично може колись до нього дотягнутися.

Третє. Вжити рішучих заходів щодо перетрусу існуючих футболістів

Жарт із Гармашом на вістрі порядком затягнувся, але при цьому залишається актуальним. Нехай любителі статистики відшукають, чи завдав Бесєдін хоч один удар у бік воріт суперників за ці шість матчів — ми ж упевнено констатуємо, що голів від нього все ще немає. Отже, треба системно награвати Ваната — і за кілька матчів його неодмінно прорве. З виходів на заміну взаєморозуміння не особливо награєш, поки що на Ваната “не грають”, він сам носиться величезними просторами у пошуках м’яча. Але кілька матчів із голами у скромній УПЛ — і Влад зовсім інакше почуватиметься на полі. І шкода в цьому плані, що не залишаються в Динамо Ісаєнко та Попов — треба награвати в атаці саме форвардів, не Гармаша, Буяльського чи Дениса Бойка. Тимчасовими рішеннями ми витрачаємо час. А могли б вже награти когось із молодих, давши як мінімум альтернативу силовому стилю Бесєдіна.

Олександр Караваєв, фото – fcdynamo.com

Також важко зрозуміти, чому весь час залишався в запасі Караваєв — навіть коли пішов вічно травмований Вербич і на лівому фланзі загоріла “дірка” імені Шепелєва. Так, можна погодитися з Хацкевичем, що лівоногий Циганков на лівому фланзі трохи втрачає в гостроті. Але краще тоді інвертувати ліворуч Караваєва, ніж усвідомлено позбавляти себе гостроти на 2/3 матчу. Караваєв у нинішньому Динамо — не для замін, це реальність нашої основи зараз.

І, зрештою, головне. Динамо цього літа програло стратегічну боротьбу Шахтарю. Гірники, при всіх проблемах перебудови, що тривала, захопили ініціативу і повернули з-за кордону Зубкова, Петряка, Михайличенка. Підписали низку своїх колишніх в УПЛ. Динамо ж могло потрапити на цьому селекційному ринку, але натомість у вирішальні матчі єврокубків увійшло без лівого півзахисника та нападника, з архаїчною та повільною опорною зоною, а також із підмайстрами у центрі захисту. Результати не змусили на себе чекати.

Тому не плач за нами, Ліга чемпіонів. Було б набагато болючіше потрапити туди та побити якийсь черговий анти-рекорд, усю радість сезону залишивши на сам факт випадкового проходу в турнір, за який дають 30 лямів. При грамотній роботі в Лізі Європи теж можна покуражитися, а якщо перетрусити засіки — може виявитися, що не так вже й погано, як могло здатися в темні часи. Колись, ще до війни, був такий мімчик: «Адже нинішні паршиві часи колись назвуть «старими-добрими».

Ігор Дашков, Sport Arena

варіант матеріалу

Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)

Джерело: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Или аккаунт Sportarena