Sportarena

Мер з автоматом напереваги: як Вадим Токар ставав чемпіоном району і як захищав рідне містечко Макарів

Один із найбільш футбольних мерів Київської області — серед героїв визвольної війни України

Мер з автоматом напереваги: як Вадим Токар ставав чемпіоном району і як захищав рідне містечко Макарів

Фото - makariv.media

Зараз Макарів стрімко приходить до тями: порівняно з першими числами квітня, ви б не впізнали це містечко, настільки швидко жителі упорядкували його після безчинств окупантів. Однак навіть у чистенькому і акуратному передмісті Києва ні-ні і трапляються жахливі будівлі, розбиті вщент, немов вибиті зуби або відбиті плитки в гарній, монолітній стінці.

Восени 2022 року мандрівник, який прибув в Макарів, лише здогадуватиметься про ті пристрасті, які кипіли в містечку з кінця лютого до кінця березня. Коли Макарів був під постійним обстрілом ворога, але так і не здався на милість фашистам. І зараз, якщо дивитися на підтягнутого мера міста Макарів — вам не буде важко повірити, що півроку тому він бігав рідним містом у броні і з автоматом. Але ж так було.

Лідер атак Юніора

До своєї гри у футбол мер Макарова ставився з іронією – іноді виходив побігати за першу команду, але більше підтримував хлопців. З десяткою чи дев’яткою на спині Вадим Токар з’являвся на полі рідко. Натомість Юніор завдяки допомозі міського голови грав на всіх рівнях — від району до області, пробився до найвищого дивізіону Київщини, спорудив взаємовигідну співпрацю з друголіговою командою Чайка з Петропавлівської Борщагівки.

Юниор

Токар не заважав футбольним справам і не втручався в них — натомість стадіон імені Бруквенка у містечку був ідеально очищений та підрихтований, тому приймав головні матчі обласних турнірів та чемпіонат України. А скромний спортклуб Юніор випустив кілька футболістів, які зараз не на останніх ролях у ПФЛ: нападник Кранопір — у столичній Оболоні, півзахисник Калінін — у Бузівській Ниві, фланговий хав Стрілець — у ФК Хуст. Перелік, звичайно ж, не претендує на повноту.

Планів було величезне — буквально за два дні до війни дитяча команда СК Юніор (Макарів) виграла Кубок князя Мала на Житомирщині. Мер зрідка виходив побігати з першою командою та ветеранами, але тішився іншому — що навіть у наші складні часи у колишньому райцентрі жив футбол і ростилися футболісти.

Але 24 лютого настала війна.

Мер у броніку та з автоматом

Макарову не пощастило — перебуваючи поряд із Житомирською трасою на шляху до столиці, це містечко не могло не потрапити під роздачу. Декілька днів на трасі Бородянка — Макарів гальмували окупантів. Повторювалася та сама картина: колона йшла, розбиваючи житлові будинки Іванкова, Бородянки та прилеглих сіл, але у полі їх накривали. “Потєряшки” розбігалися і виливали безсилу злість по мирних будинках. Фашисти били прямо по багатоповерхівках та сільським хатам… Посмугивали “градами” у бік населених пунктів.

У цей момент горіла вся Україна — і якщо багато інших чинушів змінили присягу і втекли, підло покинувши своїх виборців, свій народ, то Токар як офіцер запасу залишив осторонь інтелігентність та вищу освіту, взяв броник та автомат і кинувся до бою. Разом з територіальною обороною мер брав участь у перестрілках і особисто приїжджав у найгарячіші місця. Він постійно координував свої дії із військовими. Саме з Макарова орки отримували могутні удари та відступали. Виродки били прямо приватним секторам міста, вже були в його межах.

Але 32 дні Макарів стояв під ударами, а мер був разом із своїми людьми, на передовій, на найгарячіших позиціях.

У результаті окупанти спробували його підкупити та схилити до здачі. Надіслали навіть повідомлення, що обіцяють всі вигоди від зради. У відповідь були надіслані рівно туди, куди і підводний крейсер “Мишва”.

 

 

З боями Збройні сили України знищили окупантів і кинули їх тікати. Макарів з українським прапором так і не здався приїжджим фанфаронам. Вадим Токар зберігав український прапор над містом навіть у найтяжчі дні.

Всі тягарі мирного життя

Однак, коли окупанти втекли, покидавши свою техніку та залишки тортур, назовні виплив жах, з яким ось уже півроку живе Київська область. Розбита інфраструктура. Положення, що наближається до гуманітарної катастрофи. Як обігріти людей, як перезимувати, як замінити розбиті будинки соцзахисту та медицини.

Мер знову на передовій. Меру не зовсім до футболу. Проте стукає вже м’яч у чемпіонаті Бучанського району, і села, які були під обстрілами та бомбардуваннями, вже чують приємні, мирні крики та оплески спортивних змагань.

Сюди, у розбиті села та містечка під Києвом, з кінця березня зачастили усі президенти та прем’єри. Голлівудські знаменитості приїжджали сюди, немов на “червону килимову доріжку”. У Інста англофіковані назви Makariv, Bucha, Irpin, Borodianka збирали сотні, тисячі постів. Але людям треба якось жити далі. Наразі мер Вадим Токар зайнятий поверненням міста до мирного життя.

Колись, звичайно, загояться рани. Як потихеньку ремонтується Макарів, облагороджується містечко, де нещодавно їздили танки. Хоча складно буде поповнити всі втрати, і неможливо повернути людські жертви. Але хоча місцевий стадіон Бруквенка постраждав настільки, що друголігова Чайка вже не може тут грати, Вадим Токар обов’язково намагатиметься відродити футбол і повернути Юніор (Макарів) до вищої ліги обласного чемпіонату і не лише.

Мер не ховає далеко свою табельну зброю та броник, який виручав у гарячі дні лютого-березня 2022 року. Але й улюблений м’яч не забирає далеко. Він з іронічною посмішкою відреагує на слова “один із героїв війни” — мовляв, є на Макарівщині крутіші герої, справжні герої. А ми скажемо — нехай пощастить швидше повернути до Макарова футбол як один із атрибутів світу. Але один із головних “матчів” свого життя нападник Вадим Токар уже виграв. З розгромним рахунком!

Андрій Корнієнко

варіант матеріалу

Ставки на спорт от лучших букмекеров, регистрируйтесь и забирайте бонусы.

Джерело: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Или аккаунт Sportarena