Sportarena

Михайленко-молодший круто стартував у США. Ним уже зацікавилися в MLS

Молодий форвард, який свого часу забивав за Дніпро, на деякий час пропав із новин українського футболу. Як виявилося, недарма.

Михайленко-молодший круто стартував у США. Ним уже зацікавилися в MLS

Иван Михайленко, фото - fausports.com

Їхнє покоління колись було надією Дніпра – молодіжні та юнацькі склади великого клубу виступали успішно, постійно видаючи цікавих вихованців у дорослий футбол. Іван Михайленко, з яким говоримо сьогодні, також стартував яскраво: викликався в юнацьку збірну України, пройшов іще школу Динамо та Чорноморця, а в складі Дніпра встиг яскраво себе проявити, коли уславлений колектив проводив, як виявилося, свій останній сезон на професіональному рівні. У Другій лізі 2017/18 Михайленко-молодший забив 8 м’ячів у 26 матчах. Здавалося, от-от побачимо його вище.

Читайте также: «Соккер – не европейский футбол, он – другой!». Дима Коваленко – о спорте в США

Але потім Дніпро опустився в аматорський футбол, а Іван пішов своїм шляхом. Знайшли ми його вже в студентських змаганнях соккеру США. Знайшли – й не без задоволення прочитали значний список досягнень. У дебютному чемпіонаті в складі футбольної команди Флоридського Атлантичного університету він відзначився сімома голами та трьома результативними передачами в 16 матчах. Преса та сайт рідного університету його дуже хвалили.

Ну що ж, було про що поговорити. Іван цілу годину розповідав нам про Америку, соккер, океан – і багато чого іншого.

«До обіду ти спортсмен – після обіду йдеш і займаєшся навчанням»

– Пригадайте той день, коли вирішили – лечу в Америку, навчатися та грати в футбол! Це була давня мрія чи спонтанна можливість, яка з’явилася раптово й ви її використали?

– Це справді вийшло доволі спонтанно. Я в травні 2018 року заповняв анкету на сайті рекрутингового агентства, яке займається влаштуванням студентів із України та сусідніх країн в США. Проте ніхто зі мною не зв’язався, і життя пішло своїм ходом. Аж у вересні місяці, коли я тренувався з Дніпром, до мене на WhatsApp зателефонували з невідомого номера й дівчина запропонувала спробувати себе в Америці.

«Вам ще цікаво спробувати себе в США?», – запитала співробітниця агентства. Хоча цей дзвінок застав мене через три-чотири місяці після заповнення анкети, я погодився. Підписав контракт із агентством, надіслав їм свої біографічні дані, хайлайти з футбольних матчів, розмістив у них на сайті своє резюме. Так усе й розпочалося.

Далі почали надходити пропозиції від різних університетських команд, і, маючи вибір, я дав згоду команді Флорида Атлантик. Напередодні нового 2019 року зі мною зв’язався тренер цієї команди. Розповів, що зацікавлений – ознайомив з історією та можливостями університету, і я погодився на його пропозицію навчатися та грати за його команду.

– Чому саме Флоридський Атлантичний університет?

– Насправді це досить престижний вуз. Там великий список почесних випускників, багато різних дисциплін викладається, а також чудова локація – штат Флорида є одним із найкомфортніших для життя за кліматом, природними умовами. Це була найкраща пропозиція з тих, які мені надійшли – і я відразу нею зацікавився.

– Студентський футбол передбачає поєднання вищої освіти та, власне, соккеру. На кого навчаєтеся і чи не заважає спортивна кар’єра цьому?

– Система футболу та навчання в США дуже відрізняється від того, що є у нас. Я провчився два роки на денному відділенні Дніпровського університету – і там також намагався поєднувати навчання з футболом. Виходило, але з труднощами – вдень, в основному, я був зайнятий на тренуваннях, тож уже в вільний час приходив до викладачів і сам наодинці робив те, що вони робили в класах. В Америці все інакше. Тут графік спортсменів вироблений таким чином, щоб враховувати їхню зайнятість і в спорті, і в навчанні.

Навчаюся на маркетолога в департаменті бізнесу. Моя спеціальність – маркетинг.

– Передбачено таку фішку, що гравець соккеру може отримати безкоштовну освіту?

– Я отримав стипендію – scholarship – за мої досягнення в спорті, що представляю університет у якості футболіста, а також є приїжджим – international. Стипендія покриває повністю моє навчання, проживання та харчування.

– Ваш графік і, скажімо так, вимогливість викладачів при іспитах дуже відрізняються від звичайних студентів? До спортсменів є поблажка в навчанні чи, навпаки, запитують більше?

– Так, звичайно, ми – спортсмени – навчаємося за власним графіком. До обіду ти спортсмен – після обіду йдеш і займаєшся навчанням. Велика різниця між освітою в Україні та США – там ти сам обираєш, які саме предмети ти хочеш вивчати, а потім дивишся на часові слоти – щоб розуміти, як спланувати свій графік. Це зручно й дозволяє дійсно правильно спланувати свій розклад.

Чи є поблажки? Напевно, з точки зору звичайних студентів, так – викладачі знають наш графік, з розумінням ставляться до того, що ми виїжджаємо на заняття, спокійно відпускають з класів. Бути спортсменом в американських вузах – це вища привілегія, тому треба постійно тримати марку, поводитися гідно, якомога краще представляти свій вуз у всіх змаганнях.

– Як справи з англійською? Ви можете вільно спілкуватися? Чи поки є проблеми з неспортивними словами?

– Думаю, за півтора роки проживання тут я дуже сильно підтягнув мову. Спокійно спілкуюся англійською на всі теми – зараз вона для мене як рідна, ніяких проблем не виникає.

«Братства з випивками в США – це зашквар. Бути спортсменом – круто»

– Ми бачили студентське американське життя США, здебільшого, по кінокомедіях. Розвінчайте, будь ласка, найпопулярніші міфи: кампуси справді живуть веселим життям з вечірками щодня? Ви вступали в якесь студентське братство?

– О, так! Життя тут кипить. В кампусах проживають лише студенти, в денний час тут 40 тисяч молодих людей. Неможливо лишитися самотнім, неможливо не мати друзів. Це постійне спілкування, знайомство з новими людьми – проходить дуже небагато часу, і ти вже не почуваєшся іноземцем.

Щодо братств – так, вони є, але в тому вигляді, як ми знаємо по комедіях, їх нема. Бути в братствах уже не круто, це, скоріше, зашквар. Наскільки я знаю, це вже не модно – вважається, що туди ходять суто щоб випити. А найвищий рівень – це бути спортсменом. Стежать за всіма видами спорту, але найбільше – за американським футболом. По-перше, їх 120 чоловік у команді. По-друге, у них величезний стадіон на 40 тисяч місць із супер-сучасними роздягальнями. Вони виграли всі можливі змагання в США.

– Футбол в США – соккер. А наскільки він відрізняється від європейського та українського? Є речі, які американці не так розуміють, не так роблять?

– Так, футбол в США – особливо студентський – дуже відрізняється від європейського. Я навіть не очікував, що буде так багато відмінностей. Наприклад, матч проходить 90 хвилин, але час у грі фіксується на манер баскетболу – тобто, зупиняється секундомір, коли забивається гол, даються картки й так далі – на все, крім аутів. Фіксується «чистий час». Після 90 хвилин сирена – і все.

Також є зворотна заміна – тобто, коли тебе замінили, ти залишаєшся в розпорядженні тренера й можеш у потрібний момент повернутися назад на поле.

Але найголовніше враження – це сам статус спорту в США. У мене таке враження, що ти не можеш не мати стосунок до спорту в цій країні. Ти або ним займаєшся, або хоча б вболіваєш – без винятків. Тут дуже поширений спорт для себе – люди себе підтримують у гарній формі, всі або бігають, або розминаються, щодня приділяють увагу фізичній активності.

– Вам уже доводилося бувати на NBA, MLS і інших змаганнях, які є в Флориді?

– Так, на NBA ходив двічі: коли Майямі Хіт приймали Х’юстон і Ґолден-Стейт. Враження – не передати словами. На арені неймовірна атмосфера. Вони навчилися робити шоу зі спорту. І це стосується не лише баскетболу, який, здається, є найпопулярнішим видом.

Приміром, матч в американському футболі триває чотири години. Весь цей час тримають увагу глядача – тобі реально не нудно. На кожному виді спорту є повний набір розваг: не лише гра, а й черлідинг, продаж їжі та сувенірів,

– Ваші улюблені команди в спорті США та найкрутіші спортсмени?

– Я от якраз баскетбол найбільше люблю. Радий, що вдалося побачити круті команди, а також особисто Расселла Вестбрука, Джеймса Хардена.

– Ви живете в кампусі чи в американській родині?

– Так, живу в кампусі. У нас було минулого року вісім новачків – всі різних національностей, в тому числі я. Я цілий рік жив із хлопцем із Південної Африки – здружилися, чудовий пацан. Загалом, всі в команді у нас комунікабельні – швед, ізраїльтянин, мексиканець, хто б ти не був. Зараз, цього року, живу на кампусі сам.

– Як у вас із побутом, до чого доводилося звикати в їжі, в звичках американців? Що найбільше дратує чи дивує?

– У них нема якихось таких традицій у харчуванні, тому їси різне – вибір є, і не вистачає мені тільки домашньої їжі. От чогось звичного – як гречки, наприклад. Що їмо? Пасту, курку, омлет. Американці люблять жирну їжу – бюргери, тако, гострі соуси. А я от таке терпіти не можу. Іноді буває, що в їдальні «шведський стіл» і залишається тільки гостре і жирне – тоді на салатах сидиш.

– Від української учасниці боїв UFC Марини Мороз чув, що Флорида – рай на землі, штат, куди всі американські пенсіонери та багатії мріють переїхати, якщо життя вдалося. Ваші враження від цього штату? Якщо бували ще десь в США, в чому він кращий, а в чому – гірший?

– Так, Флорида – дуже крутий штат. Само собою, через природні дива – океан, чудовий клімат. Але ще й тому, що тут багато всього відбувається. От моє місто – Бока Ратон – постійно живе. Тут величезна кількість гарних ресторанчиків, кафе, місць, де можна провести вечір. А в вихідні можна сходити на пляж.

«Кличуть на перегляд у клуб MLS»

– Я набрів на ваше досьє і з нього зрозумів, що у вас був дуже крутий дебютний сезон. На сайті вашого вузу є перелік із більш як десяти ваших індивідуальних досягнень…

– Ну, справді, сезон 2019 року виявився хорошим як для мене, так і для команди. Моя статистика – 10 балів за «гол+пас». А команда вперше пробилася в фінал Конференції. Система тут така: спершу граєш у своїй Конференції, і чотири з шести команд проходять у плей-офф, де грають 1/4, 1/2 та фінал. Якщо ти виграєш свою конференцію – це вже круто, а загалом їх пару десятків у США.

Читайте также: «В Нью-Йорк Ред Булл больше всего запомнилась «серия ударов»

Мій університет у плані соккера був слабеньким, але кілька років тому тут почали вкладати гроші в програму розвитку цього виду спорту. Запросили нових тренерів. Спочатку вони виграли щось на кшталт однієї гри із 16-ти за сезон. Потім – три матчі. Потім – більше. А коли провели гарний «рекрутинг», запросили вісім новачків – то команда виграла 7 матчів із 15-ти, я вперше в історії університету забив 7 м’ячів і ми вперше в історії вийшли в плей-офф конференції. Пройшли б, напевно, у чвертьфінал – дуже прикро, пропустивши на останній хвилині від Кентуккі. Вважаю, що якби не це – університет Флориди мав би хороші шанси. Тому що команда, яку ми обігрували в регулярному сезоні в підсумку стала переможницею нашої конференції.

Щодо мене, то я здобув звання найкращого бомбардира, став одного разу найкращим гравцем тижня в конференції (коли оформив дубль), а також ввійшов у список найкращих гравців конференції (друга збірна).

– По Дніпрі пам’ятаю вас як форварда. Чи довелося змінюватися в США? У них тут вимагають більше працювати без м’яча, чи, як Шевченку в Мілані, забороняють опускатися нижче центру поля?

– Позиція не змінилася – все так же граю нападника. Що стосується вимог, ми граємо в більш захисний, контратакувальний футбол, тому доводиться бігати більше без м’яча, ніж у Дніпрі, хоча Поклонський також навчав це робити.

– Який ваш найкрутіший гол у США?

– Навіть не пригадаю, коли я забивав здалеку – а тут метрів із 20-ти поклав одній команді. А найбільш пам’ятний м’яч забив команді Шарлотт (це та, що виграла в підсумку конференцію). В екстра-таймі реалізував пенальті в матчі з ними.

– Тренер вашої команди відповідає українському поняттю «фізрук»? Чи там думаючі фахівці, яким не притаманна муштра?

– Джої Вортену – колишній професіональний футболіст – свого часу грав навіть за команду МЛС, Реал Солт-Лейк. Мені пощастило з тренерами – Геращенко, Багмут, Поклонський були колись хорошими футболістами, і він чимось схожий на всіх них. Він вимогливий, суворий – великий акцент на дисципліну.

– Наскільки важкі тренування у команді? Чи правда, що в плані фізики американський соккер дасть фору Україні з її тестами Купера?

– Не знаю, як в інших командах, але у нас великий акцент на фізичну підготовку, дисципліну, людські якості. Навіть на канікули нам скидають у командний чат пакети бігових завдань. По ходу сезону тренування більше направлені на тактику – матчі з інтервалом 4-5 днів, нема часу на щось інше, як тактику.

А от коли сезон закінчується, навесні іде «товариський сезон». Збори, особиста підготовка. Якщо ти форвард – тобі ставлять удари, завершення. Працюєш над своїми індивідуальними якостями. Щоб потім під час сезону це все показати.

– Вам подобається рівень університетського футболу в США? Адже раніше це були 4 місяці гри і потім 8 місяців паузи… Який там рівень?

– Що у них дуже круто – все, що стосується навколофутбольної підготовки, тут на найвищому рівні. Медицина, тренажерні зали, фізіотерапія, особисті тренери фізіопідготовки – тут все дуже круте. Можеш щоденно надягати компресійні бутси, багато часу проводити в відновленні. Якщо гравець отримує травму, допомога в відновленні буде першокласна. Тренери з фізпідготовки дуже кваліфіковані – я отримує задоволення від занять у тренажерці з командою. У нас три тренери, тренер з фізпідготовки й лікар – але всі вони люблять свою справу й дуже професійно до неї ставляться. У нас є статистика, все робиться по науці.

Але рівень ліги в цілому й гравців – напевно, все-таки, низький за європейськими мірками. Проте, думаю, вони всі значно додадуть, а раз система працює – то буде й результат.

– Чи є перспективи із студентського футболу пробитися в MLS?

– Я дуже цього б хотів, і можливість потрапити в MLS однозначно є, але до цього треба ще дійти. Через те, що я перевівся з українського вузу й перевів сюди свої оцінки, мені залишилося навчатися лише один рік – три семестри, два футбольні сезони (включаючи перенесений через COVID-19 сезон – із осені на літо). Я хочу себе добре проявити, щоб потрапити на драфт. Якщо не вдасться – то буде важко потрапити туди, тому що 80% гравців в MLS – це мають бути іноземці. Тоді доведеться їхати на перегляди.

Зараз, до речі, маю таку пропозицію. Кличуть влітку пройти перегляд у команді MLS Портленд Тімберс. Їхня команда U-23 організовує збір, там можна буде взяти участь у контрольних матчах, де багато скаутів.

«З Едмаром у Бока-Ратоні поспілкувалися за філіжанкою кави»

– У Бока-Ратоні є наші – наскільки знаю, тут Едмар, Пшеничних, Богуш. Чи не перетиналися з ними?

– Бачився з Едмаром одного разу – гарно поговорили про життя в Америці, можливості, які є тут. Він мені дав пару порад, як можна влаштуватися в США.

– Наскільки вас змінила Америка? Які нові звички та радості помічаєте в собі? За чим скучаєте за океаном?

– Я змінився однозначно. По-перше, жити в такій локації – біля океану, поруч із великим мегаполісом Майямі. Це дуже круто. По-друге, це великий досвід і багато нових знань – спілкуватися з людьми з різних куточків світу, вивчити нову мову – по-справжньому, з розумінням. По-третє, це досвід жити самостійно без родичів, давніх друзів і знайомих і зі звичної сфери потрапити зовсім у нову – це міняє тебе.

США – це країна, де всі світові тренди приходять до тебе першим. Ти живеш у середовищі, де про все дізнаєшся першим. Відкривається велике вікно можливостей. Це безцінний досвід.

Нові звички? Буваєш, що раптово починаю розуміти, що тиждень говорив тільки англійською, а коли дзвоню потім рідним чи знайомим, з якими говорю іншою мовою – розумію, що мені треба пів секунди, щоб обдумати, як це сказати. Також звик до поганої американської кави – з вершками навіть нормально так її п’ю. Місцевий клімат відучив від важкого одягу, адже навіть коли тут прохолодніше – тут можна купатися, засмагати.

За чим скучаю? За нашою їжею та інколи за холодом. Взимку баня кожних два дні – це така традиція у нас була в Дніпрі. Дуже скучаю за цим – промерзнути на тренуванні, потім залетіти в баньку. Скучаю за тим, щоб дивитися Лігу чемпіонів у нормальний час. Дивлюся на комп’ютері на незрозумілих сайтах о третій дня – а це мій наулюбленіший турнір!

– Ось ми спілкуємося з вами (заочно), і як ваш день? Чим займалися, що попереду, як виглядає день американського студента-спортсмена?

– Мій графік дуже насичений, але мені це подобається. Я прокидаюся о сьомій ранку, швиденько роблю всі справи й снідаю, а на восьму ранку вже тренування. О 7:45 ранку треба бути в масажній – розтиратися, розминатися, готуватися до тренування. 0 8:00 – тренування. Далі йдуть заняття в тренувальних залах. Далі – обід. Через коронавірусну пандемію занять у класах нема, тож я зазвичай зустрічаюся з друзями, сідаємо десь у кафе – і на своїх комп’ютерах години чотири робимо домашнє завдання. А вечір уже вільний. Ось гітару собі купив під час карантину, «бренчу» для себе.

– Ви уявляєте себе громадянином США, який житиме тут, роститиме тут дітей?

– Якщо ти займаєшся улюбленою справою, то можна жити будь-де. Головне, щоб поруч були рідні люди. А Україна завжди в моєму серці – всього 10-12 годин перельоту, і ти вдома. Чим більше ти бачиш світ, тим меншим він здається.

варіант матеріалу

Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Джерело: Sportarena.com

Рейтинг новости: 12345


Или аккаунт Sportarena
Увага

Додати зображення
Оберіть файл
Цитувати
Увага

Ви впевнені, що хочете видалити цей коментар?

Увага

Are you sure you want to delete all user's comments?

Увага

Are you sure you want to unapprove user's comment?

Увага

Are you sure you want to move to spam user's comment?

Увага

Are you sure you want to move to trash user's comment?