Sportarena

Втрата базового клубу і нові герої: 5 висновків із жовтневих матчів збірної України

Сезон 2020/2021 - вікно можливостей для українського футболу, щоб перебудуватися на темп змагальної інтенсивності найсильніших європейських чемпіонатів

Шевченко

Андрей Шевченко. Фото -Getty Images

Богдан Грищук

Від нищівних 1: 7, які увійшли в історію, як найбільша поразка збірної України в історії її виступів, до п’янкої свідомості мільйонів уболівальників від дебютної перемоги над командою Іспанії – лише першою в семи зустрічах з цієї топ-командою світового футболу.

Жовтневе безумство – перше, що спадає на думку, підсумовуючи перипетії останніх ігор синьо-жовтих зі збірними Франції, Німеччини та Іспанії. Команда Андрія Шевченка влаштувала для своїх шанувальників справжнісінькі американські гірки в плані емоцій.

Уражена коронавірусної реальністю і ослаблена в кадровому потенціалі українська команда отримала найболючіший за багато років ляпас від чинних чемпіонів світу, програла стратегічно важливу домашню зустріч не найсильнішій збірній Німеччини, а, коли в хлопців Шевченка вже ніхто особливо і не вірив, здобула три золотих очка в грі з іспанцями, завдавши першої поразки Луїсу Енріке на посаді головного тренера Фурії Рохи.

Якщо раніше настільки банальні тренерські вислови «це футбол» зазвичай викликали скепсис у спортивної аудиторії, то прямо зараз це найкраще пояснення того, що сталося за минулий тиждень. Адже, згідно з силою і можливостями протиборчих сторін, практично всі підсумки були зафіксовані з приставкою «всупереч».

Франція не була настільки сильною і вийшла на контрольну гру з Україною резервним складом, але забила практично всі, що створила. Саме матч із Німеччиною викликав найбільший резонанс у публіки, адже з усіх топових збірних саме Бундестім виглядав найбільш вразливим і мав шанси втратити очки в Києві. Незважаючи на зміну поколінь, Іспанія виступає на зовсім іншому рівні, недосяжному для української команди, але саме команда Шевченка вийшла переможцем з цього протистояння, реалізувавши один реальний шанс за 90 хвилин.

Не шукайте логіку в останніх результатах збірної України. На відміну від вересневих 2:1 над Швейцарією і 0:4 від Іспанії. У тих матчах синьо-жовті були представлені найсильнішими виконавцями, які зробили різницю у львівській грі зі швейцарцями і не зуміли висунути жодних аргументів іспанцям декількома днями пізніше в Мадриді.

Але традиційно головна команда країни залишила чимало питань для роздумів, в результаті чого на світ з’явилися такі висновки, з якими всім нам тепер доведеться жити.

Зміна поколінь і нові герої

Матчі зі Швейцарією та Іспанією лише посилили критику і тиск на Андрія Пятова, який розпочався ще під час єврокубкової кампанії Шахтаря в сезоні 2019/2020. 36-річний голкіпер збірної України, який є її капітаном, не здійснював явно грубих помилок, але перестав виручати тоді, коли це так необхідно – в матчах з суперниками класом вище.

Тренерський штаб збірної України виявився в підвішеному стані, коли треба було б надати шанс найближчому резерву серед голкіперів, але в ситуацію втрутився коронавірус. Позитивні тести на COVID-19, здані Пятовим і його колегами з мадридського Реала Андрієм Луніним і Олександрії Юрієм Паньківим, залишили українську команду з однієї-єдиною воротарською опцією на три жовтневих гри.

Можна лише поспівчувати Георгію Бущану, дебют якого в національній команді припав на 1:7 у спарингу від Франції. До того ж, результативна помилка воротаря Динамо привела до другого голу від німців в наступній грі українців в Ліги націй і вплинула на підсумковий рахунок. Але перформанс Бущана в поєдинку з іспанцями наочно продемонстрував всім, що кіпер вміє тримати удар і вже зараз може не просто конкурувати, а й витіснити Пятова зі стартовою 11-ки збірної України в заключних матчах змагань.

Під час тріумфальної кваліфікації Євро-2020 збірна України будувала свою гру навколо центрального трикутника – Тарас Степаненко, Олександр Зінченко та Руслан Малиновський. Надійність Степаненка та корисні дії Зінченка й Малиновського в конструктиві мали безпосередній вплив на те, що українці обігнали в групі діючих чемпіонів Європи португальців і вперше в своїй історії пробилися на міжнародний форум з першого місця в групі.

Ще в 2019 році Зінченко, який мав стабільну ігрову практику в Ман Сіті Пепа Гвардіоли, вважався найдорожчим гравцем за версією Transfermarkt в складі синьо-жовтих – 20 мільйонів євро. Але успіхи Аталанти в попередній Лізі чемпіонів і ККД Малиновського в жовтневих матчах за збірну вивели на перший рядок уже Руслана, який оцінюється аналітика в 21 мільйон євро.

Руслан Малиновський. Фото – 24tv.ua

Прогрес 27-річного хавбека, який став основним гравцем збірної лише під час проведення прем’єрного розіграшу Ліги націй, наочний. Саме з діями Малиновського як з м’ячем, так і без нього, пов’язане якісне поліпшення командного руху збірної України в останні роки. Зростання Малиновського як гравця допомгло українській команді придбати той самий почерк, який базується на комбінаційної грі і блискавичних переходах з оборони в атаку.

Він був кращим на полі Стад де Франс, створивши пару реальних загроз воротам французів, його рішення в структурі гри і рішучість у другому таймі повернули всій Україні віру в те, що нашій команді будемо під силу уникнути поразки від німців. Ну а перебір жовтих карток і неможливість допомогти своїй команді в матчі з іспанцями лише підтвердили очевидність вибору плану на матч для Шевченка, який без свого основного гвинтика в механізмі побудови гри відмовився від уже звичного уболівальникам привабливого футболу на догоду оборонному.

На поточний день вже не Зінченко, а Малиновський – головний актив українського футболу і один з виконавців, за яким буде пильна увага селекціонерів на Євро-2020.

Гнучкість Шевченко: результат все ж в пріоритеті

Останні невдачі збірної України зводилися, в першу чергу, не до різниці команд в класі, а не до нездатності або небажання Шевченко вдатися до плану Б. Адже за таким же принципом українці теоретично могли закритися в Мадриді і спробувати зачепитися бодай за очко після успішного старту зі Швейцарією.

Але тренер синьо-жовтих був вірний собі, вибираючи традиційну в збірній 4-1-4-1, і на непохитність його вибору не вплинула навіть відсутність ключового опорного півзахисника Степаненка, без якого команда в попередніх іграх виглядала незбалансованою і вразливою в захисті.

У київському матчі з Іспанією на світ з’явився той самий план Б. Господарі хоч і розігрували періодично комбінації на чужій половині поля і намагалися швидко розпоряджатися м’ячем, але ключем до успіху була компактна оборонна структура, яка не залишає простору в центральних зонах і на підступах до штрафного майданчика. Іспанцям вручили м’яч на блюдечку, але перед ними зачинили простір. І апофеозом безпорадності команди Луїса Енріке в атаці стали регулярні перекази м’яча на Адаму Траоре в фінальних відрізках матчу. Футболіст, який більше схожий на атлета, кожен раз залишав не при справах Едуарда Соболя, але всі його подальші дії нівелювалися ідеальною підстраховкою української захисту.

Щоб не пропустити від Іспанії, Шевченку необхідно було переглянути не просто тактику, але і структуру гри його команди. З іспанцями синьо-жовті зіграли майже як Інтер з Шахтарем у Лізі чемпіонів. З тією лише різницею, що середній вік нашої оборонної лінії – 23 роки, і за рівнем індивідуальної майстерності кожного з футболістів поступається представникам італійського клубу.

Незважаючи на критику, Шевченко опинився гнучким тренером і вибрав результат, пожертвувавши філософією гри. Саме тому на передматчевому тренуванні він «напхав» Віталію Миколенко, чекаючи дуже важкого матчу. Матчу, в якому результат був поставлений на чільне місце, щоб збірна України могла вберегтися від вильоту з топ-дивізіону і в наступному розіграші Ліги націй знову зустрітися з умовною Іспанією, а не Чехією або Словаччиною.

Перемога над Іспанією дасть психологічний ефект

Футбольна дуель України та Іспанії має солідний бекграунд. Ще за часів Михайла Фоменка збірна України непогано виглядала в якості противаги однієї з європейських топ-команд, але при цьому незмінно поступалася. Результату в протистояннях з родоначальниками тіки-таки ми домагалися ще в далекому 2003 році, коли дивним чином врятувалися від поразки на Олімпійському завдяки неймовірному дальньому удару тодішнього дебютанта Олександра Горшкова.

За цей час багато що змінилося. Збірна України більше не проповідує той «антифутбол», за який матч 1/8 фіналу ЧС-2006 за участю України і Швейцарії отримав незавидний статус від преси – найнуднішої гри в історії мундіалю. 24-я команда рейтингу ФІФА видала феєричні гри з Сербією і Португалією в відборі на чемпіонат Європи, але з Іспанією в Лізі націй знову не склалося.

За довгі роки українсько-іспанських футбольних розборок незмінним залишалося одне – негативний результат. У спробах показувати швидкий і комбінаційний футбол наша збірна, яка все ще продовжує перебудовуватися на інший ігровий стиль, завжди буде поступатися тим, хто має перевагу у виконавській майстерності.

«Своїм ставленням і самовіддачею хлопці все сказали за мене», – резюмував Шевченко після фінального свистка. Тренер придумав план, як здолати машину Луїса Енріке, пожертвував м’ячем і за рахунок грамотної командної гри в обороні зумів не просто завоювати очки, але і повернути команді впевненість.

Впевненість в тому, що немає непереможних, все вирішують м’яч і футбольне поле. Цей психологічний ефект допоможе збірній в листопадових матчах з Польщею, Німеччиною і Швейцарією, а особливо стане в нагоді молодим виконавцям, які тільки дебютували у збірній.

Шахтар – більше не базовий клуб збірної

У матчі проти збірної Іспанії в заявці української команди було всього два футболісти Шахтаря – Марлос і Віктор Коваленко. Коваленко вийшов на поле у ​​другому таймі, змінивши втомленого Сергія Сидорчука, але істотно не вплинув на гру.

Всього рік тому, коли збірна України в Києві обіграла чемпіонів Європи, Шахтар мав найбільше представництво в команді. Проти португальців зіграли відразу 7 виконавців донецького клубу.

Вся справа в тому, що ті ігрові концепції, які тренерський штаб Шевченка прищеплює команді, більше тотожні саме Гірникам – контроль м’яча, гра з одним опорним, активна участь флангових захисників в атаках.

Безумовно, якби не фактор COVID-19, склад команди на жовтневі ігри напевно був би іншим. Але, як відомо, кризи відкривають нові і досі сторонні від очей можливості.

Успіхи Динамо в кваліфікації Ліги чемпіонів вказали для Шевченка інший можливий шлях для досягнення цілей. І він як раз більше підходить для великих матчів, в яких синьо-жовті є свідомими андердогами.

Матч з Іспанією дав зрозуміти, що Шахтар більше не є базовим клубом збірної. І це здорово, адже з більш різношерстим підбором виконавців команда виглядає менш передбачувано для опонентів, а значить має більше шансів домагатися поставлених цілей.

Потрійна спарка – досвід, якого не вистачало українським футболістам

Було багато слів про безцінний досвід матчів із настільки складними суперниками, як Франція, Німеччина та Іспанія, але не менш важливим є факт гри через два дні на третій.

Збірна України, якщо не брати до уваги фінальні стадії чемпіонатів Європи та світу, вперше в історії провела настільки інтенсивний ігровий відрізок. Ні з чим подібним українські футболісти не стикаються ні в УПЛ, ні в єврокубках, маючи достатній запас часу для підготовки до матчів.

У топових європейських першостях вже давно звикли до такого завантаженного календаря і позамежних фізичних навантажень. Мало того, що по 2-3 матчі на тиждень, так ще й суперники намагаються в кожному з них відібрати очки або вийти переможцем.

Якщо раніше це традиційно служило бар’єром для збірної України, яка викладалася на 100% в першій грі, а в другій помітно фізично здавала, то вже жовтневі зустрічі стали першим позитивним досвідом для нашої команди. Головний успіх був досягнутий саме в третьому матчі за тиждень – після 180 хвилин ігрового часу і дефіциту часу для відновлення. У листопаді буде ще важче: українці проведуть виїзну потрійну спарку, а значить відновлювальний процес для гравців буде скорочений за рахунок енерговитратних перельотів.

В цілому, сезон 2020/2021 – вікно можливостей для українського футболу, щоб перебудуватися на той темп змагальної інтенсивності, який заданий в найсильніших європейських чемпіонатах. Якщо і шукати позитивні наслідки від епідемії коронавірусу, то це умови проведення нинішнього сезону, в якому і клубам, і національним командам належить в більш стислі терміни провести аналогічну попереднім кампаніям кількість матчів.

варіант матеріалу

Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)

Джерело: Sportarena.com

Рейтинг новости: 12345


Или аккаунт Sportarena