Рік Динамо: навіть з цього жаху може вийти щось хороше

Динамо за крок від антирекорду за весь час виступів у чемпіонаті України: ще одна поразка – і офіційно їх буде найбільше за сезон.

Навіть згадуючи погані сезони, цей буде ще гіршим.

Динамо вперше з часів Блохіна реально ризикує опинитися поза Лігою чемпіонів. І навіть страшно порівнювати тодішню УПЛ з нинішньою.

Динамо навіть за кубок – як розраду сезону – змушене буде попотіти на полі. Телеканал Футбол в своєму Інстаграмі провів опитування уболівальників, хто фаворит напередодні фіналу – і близько 70% опитаних, на загальний подив, назвали фаворитом Ворсклу.

Але навіть з цього жаху може вийти щось хороше.
У тому випадку, якщо у залишку сезону ті, хто вже сходить з корабля, залишатимуться поза грою, а своє право на місце на полі буде доводити молодь.

Ні, ну правда.

Ви ж хочете правдоподібного прикладу з історії? Будь ласка. Початок 80-х. Лобановський йде, залишений ним в Динамо на «т.в.о.» Морозов валиться в плані результату. Гравці його не слухаються, атмосфера в колективі далеко не найкраща. Валерій Васильович повертається і …
… І чистить «авгієві стайні».

Так, замість дійсно майстровитих гравців приходить молодь. Хтось – як Балтача з Бессоновим – знайдені в юнацькому футболі. Хтось – як Рац з Яремчуком – взагалі в нижчих лігах. А комусь, як саме Олексію Михайличенку, вже вішали ярлик «вийшов з перспективності».

Це був немов киплячий чайник – потрібен був хтось в рукавицях, щоб зняти кришку і не обпектися. І раптово виявилося, що навіть провідних гравців можна замінити, а молодь не дарма чогось вчили, вона виросла на кращому футболі, ніж той, що бачила на той момент, і хотіла прагнути до кращого.

Щось нагадує, еге ж?

Можна, звичайно, говорити, що вони не готові – і це буде правда. Але коли ж їм підготуватися, якщо не в сезоні, коли програно практично все?

Колись ми прогнозували різні варіанти складу (ще за часів Хацкевича, які тепер як би вже і сприймаються критиками як щось не таке вже й погане). І тоді намалювали таку картинку

Одразу попередимо, актуальність – на свій час, зараз багато що змінилося (наприклад, Шпирка вже в першоліговому Прикарпатті, Кравченко – в Олімпіку, а де Булеца із Супрягою – знаєте і ви, і самі київські динамівці). Але одне залишилося незмінним: в сезони негараздів, коли не виходить у записних фаворитів і запрошені зірки виявляються не такими вже й зірками, Динамо завжди черпало надію і сподівання зі свого дубля.

Зараз в розпорядженні клубу відразу кілька чемпіонів світу серед молоді. В оренді розкриваються найталановитіші Ледньов, Булеца, Супряга. В принципі, десь там ще кілька хлопців – вони звикли до Favbet Ліги, вже стали міцнішими, вже не допускають очевидних помилок і наближаються до того стану, коли зможуть стабільно грати на високому рівні. Нарешті, безпосередньо під рукою Михайличенко ті молоді футболісти, які вже непогано показали себе в команді.

Так що, майбутнє не настільки туманно? І, виявляється, є з ким працювати? І раптом відкривається, що вони непогано оснащені технічно, вони готові морально виходити хоч проти головних конкурентів – і бути далеко не гіршими на полі навіть в дебюті!

… Можливо, через роки про цей період в історії Динамо будуть згадувати з нотками теплої ностальгії. Мовляв, дивилися на команду, зневажали, і не знали, хто в той час починав грати… І це дуже навіть ймовірно!

Просто, щоб ці хлопці подолали перехід з дитячо-юнацького у дорослий футбол, потрібна зовсім інше калібрування тренерської роботи. Не та, що буває зазвичай у грандів – «або ти відповідаєш прямо зараз, або на твоєму місці завтра будуть два таких же, але сильніших». Прямо скажемо, черг більше немає, і вибір не такий великий – і конкуренція за цей вибір як з боку Шахтаря, так і з боку, скажімо, Жупілер-ліги.

І якщо вже ми говоримо про калібрування, то нашим нинішнім тренерам потрібно не сумувати, а згадувати Ошенкова, Маслова, Лобановського. Які не боялися, де треба, збити корону і відправити в дубль в кирзових чоботях. Але і не боялися кинути новачка в гру і повірити в нього. Ставити всупереч дрібним помилок, тому що видно перспектива.

Вчити, а не списувати. Підтримувати, а не демонстративно знімати з гри і огризатися на запитання журналістів – «що за зірка така, що ви про неї питаєте?».

І тоді можливі чудеса. Володимир Трошкін, який пішов з життя зовсім недавно, ще старшокласником грав за заводську команду. Потім грав у нижчих лігах по армійському призову. А, прийшовши в Динамо з СКА (Київ), вже через кілька тижнів після дебюту грав проти Фіорентини, персонально опікаючи справжнього чемпіона світу.

А чому ж? Супряга, забутий в Динамо, в СК Дніпро-1 ожив і поклав клубу “трійку”. Ледньов, за великим рахунком, не мав у Динамо і такого шансу, як Цітаїшвілі зараз, в Зорі розкрився в пристойного гравця.

Час розкидати каміння – і час збирати каміння. Матч проти Ворскли – останній титульний в сезоні. В інших хочеться бачити на полі, переважно, молодь. Є чуйка – ми їх не впізнаємо уже через пару матчів. А після зборів вони будуть вже зовсім іншими. Головне – просто вірити, і огранювати діаманти, а не викидати камінчики, не розгледівши в них коштовність.