Sportarena

“У Польщі футболістам пропонують скорочені контракти на 50%, в Угорщині – на 20-30%”

Український агент - про п'ять кризах в історії українського футболу.

"У Польщі футболістам пропонують скорочені контракти на 50%, в Угорщині - на 20-30%" - Футбол

Игорь Кривенко (слева), Алексей Дитятьев и Алексей Люндовский

Sport Arena записала інтерв’ю з українським агентом Ігорем Кривенко.

У ньому ви дізнаєтеся:

  • які 5 криз пережив український футбол часів незалежності країни;
  • як ФІФА проявляє подвійні стандарти до форс-мажору, пов’язаному з
  • пандемією коронавируса COVID-19 і війною в Україні;
  • ніж футболістам в Україні видавали зарплату бартером в 90-х;
  • що таке “3-30 класика” і які зарплати отримували футболісти українських клубів в різні роки.

“Ситуація буде розвиватися в світі за тим сценарієм, за яким у нас було в 2014-2015 роках”

– Як проходить ваша самоізоляція на карантині? Чим займаєтеся?

– Рано прокидаюся. Ходжу або їжджу в магазин з ранку, але більше – ходжу. Перед сніданком – гімнастика, потім – сніданок і певна робота у себе на дачі. Позавчора траву підсіяти, землю покопав, трохи дерева помазав. Роботи вистачає на дачі – те, до чого раніше руки не доходили. Зараз вимушена ситуація змушує застосовувати весь свій арсенал дій.

І найголовніше – не впадати в паніку і депресію.

– Зараз багато бізнесів зупинилися, стали на паузу. Що відбувається зі світом футболу, до агентського бізнесом?

– Все на паузі знаходяться. Ситуація, на мою думку, буде розвиватися в світі за тим сценарієм, за яким у нас було в 2014-2015 роках: коли зарплати футболістів різко падали, футболісти йшли в інші чемпіонати, клуби закривалися і банкрутували.

Мені здається, Європа буде йти зараз за цим сценарієм, оскільки умови економіки будуть диктувати умови виживання клубів. Наприклад, Ювентус і Барселона скоротили за домовленістю з футболістами зарплати. Це тільки перші ластівки. Наскільки я знаю, в Польщі футболістам пропонують скорочені контракти на 50%, в Угорщині – на 20-30%.

Поки ось така ситуація. Лягати будуть не тільки дрібні бізнеси, а й великі бізнеси. Якщо ситуація, скажімо так, швидко не зміниться в світі в іншу сторону.

– Що відбувається з виконанням контрактів і перепідписанням в українському футболі?

– Поки все на паузі варто. Всі дивляться, спостерігають за ситуацією. Але у наших футболістів не сильно великі зарплати, які були раніше.

– У ваших клієнтів є заборгованості із зарплати або скорочення зарплати?

– Поки глобально нічого не змінилося. Ситуації тільки місяць, все дивляться, спостерігають. Є певні заборгованості за минулі роки, але вони погашаються.

“У 90-е зарплату футболістам платили шинами і сервізами”

– Ви писали, що на вашому футбольному століття ви пережили 5 криз.

– Футбольно-економічних криз умовно було 5. Перший – після розпаду Радянського Союзу, 1991 рік. Коли були рублі, а потім на зміну їм прийшли купоно-карбованці. Була божевільна інфляція, особливо пам’ятаю 1992-93 рр. Сьогодні були одні ціни, через два дні – інші, через три дні – треті. Це відбувалося фактично 4-5 років до реформи Віктора Ющенка 1996 року, коли з’явилася гривня.

Відбувалися унікальні речі, які ви не можете, напевно, зрозуміти. Добре пам’ятаю, коли футболістам платили зарплату шинами в Білій Церкві, команда Динамо (Біла Церква). Шини були дефіцитом, їх продавали і так годували свої сім’ї.

Або була така команда Керамік (Баранівка) (місто Баранівка в Житомирській області – прим. Авт.), Вона отримувала зарплату сервізами. Ці сервізи потім теж десь на базарах продавали або возили в Польщу. Пам’ятаю, і термоси в Польщу возили в ці тяжкі роки.

При першому кризі футболісти могли в одному турі за дві команди зіграти. Ситуація унікальна. Шуховцев в 1992 році в одному турі грав за Ниву і СК Одеса. Один день – за одну команду (вінницьку Ниву в Миколаєві), а на наступний день – за іншу команду (СК Одеса).

Гравці міняли по декілька команд за сезон, і це було абсолютно нормальне явище. І тоді не було такого, що ти можеш подати заяву і тобі виплатять зарплату, тоді не було такого. Все було на свій страх і ризик, так футболісти тоді грали.

У 1996 році, коли з’явилася гривня, ситуація почала заспокоюватися. Футболісти почали отримувати стабільні гроші.

Друга криза – 1998 рік, коли гривня впала з 2-х до 5-ти. Футболісти тоді отримували в середній команді Вищої ліги в районі 1000 доларів. В принципі, тоді все в доларах отримували, прописували зарплату в доларах.

Пам’ятаю, тоді економіка досить швидко реанімувалась, і все швидко на хід стало. Потім економіка почала зростати, відбулося різке зростання. І з 2004-2005 рр. пішов різкий ріст зарплат, фантастичний, тоді економіка росла по 12-15% (в рік).

В ті роки у футболістів був такий вираз “3-30 класика”: три тисячі доларів зарплата і 30 тисяч – підйомні. Навіть зараз, як на теперішній час, це вже дуже хороші гроші. Чи не фантастичні, але хороші, вище середнього в українській Favbet Лізі.

Після “30-30 класики” футболісти отримували вже 10-20 тисяч доларів. І ще ділків носом.

Третій криза почалася в 2008 році, коли почалася іпотечна криза в США, лопнув великий банк, і пішло по всьому світу. Гривня впала з 5 до 8. У нас тоді збанкрутував ФК Харків.

Через рік-два все стабілізувалося, і так ми прожили до 2014 року. Команди були дуже пристойні, це пік розвитку українського футболу в сучасній Україні. Коли команди рівня Чорноморця могли дати бій Ліону, не кажучи про наших топ-клубах: Динамо, Шахтар, Металіст і Дніпро, які щороку успішно виступали в єврокубках.

Потім почався 2014 рік, далі ви все знаєте. Команди “полиняли”, футболісти …

Цікавий факт. Якщо нинішня ситуація (пандемія коронавируса COVID-19 – прим. Авт.) Вважається для світу форс-мажорною, і ФІФА закликає футболістів домовлятися з клубами, то коли у нас була така (форс-мажорна) ситуація, то ніхто не говорив: давайте, футболісти, домовляйтеся з клубами, щоб зберегти клуби. Виходять подвійні стандарти Європи – зараз і тоді. Тоді вони були більше на боці футболістів: не платять, все, до побачення. Чи не говорили, що війна це форс-мажор.

Зараз – п’ятий криза. І це тільки початок в моєму розумінні – поки криза тільки насувається. Як він буде розвиватися – складно сказати. Але те, що я знаю по Польщі та Угорщини, такі пропозиції (про скорочення зарплат) йдуть футболістам від клубів.

– У кризові роки агентам платили комісійні не грошима, а бартером?

– Ні, я таких ситуацій не знаю. Коли Радянський Союз розпадався, агентів в нинішньому розумінні з контрактами і ліцензіями не було. Всі допомагали футболістам, і футболісти безпосередньо співпрацювали.

“За перший трансфер заробив 500 або 1000 доларів. Зарплати тоді були в Україні по 50 доларів”

– 90-ті роки в світі футболу і 90-е в житті були схожі? Рекет, кришування?

– Це мало місце в деяких командах. Були команди, які перебували під впливом кримінальних структур. Які команди? Це не для друку. Тоді інтернету не було, все за чутками. Як то кажуть, знали “широкі люди в вузьких колах”.

– Чи легко вести справи з власниками українських клубів, багато з яких вийшли з 90-х?

– Комунікації – справа важлива як у футболі, так і в житті, – відповім цими словами. Тому якщо знаходиш спільну мову з власниками, то і бізнес відбувається легко. Але завжди треба розуміти, що є дві сторони медалі: це футболісти і клуби.

– Клуби часто кидають агентів на гроші?

– Скажімо так, бували різні випадки.

– Розкажете?

– Ні. Навіщо? Це ж неможливо довести. Це будуть лише мої голослівні звинувачення.

– У 21 столітті футбольний ринок став більш цивілізованим?

– Зараз в порівнянні з 90-ми роками футбольний ринок став досить цивілізованим. За 20 років він сформувався, і в разі проблем у взаєминах є органи, які регулюють цю діяльність.

У 90-ті роки, щоб стати ліцензованим агентом, треба було покласти на депозит 200 тисяч доларів. Цивілізація в агентської діяльності почалася з 2003 року. Працювати стало простіше. Щороку треба було страхувати свою діяльність, заплатити за страховку приблизно 2000 євро або швейцарських франків. Зрозуміло, крім цього, треба було скласти іспит і отримати ліцензію.

А в 90-ті роки все робилося на чесному слові. Агенти були, але якщо назвешся “агентом”, тебе ніхто не сприймав. Десь з 2004 року слово “агент” стало звичним, і зараз ця назва не лайливе, як раніше. Агенти – це члени футбольної сім’ї. Кожен займається своєю роботою: агенти працюють, футболісти працюють, клуби, менеджери, лікарі.

– Як ви стали футбольним агентом?

– У 90-ті випадково опинився в потрібний час у потрібному місці. Можете не повірити, але влаштував футболіста в ліванський клуб в 1995 році. Це був Олег Перепелиця з команди Закарпаття (Ужгород). Познайомився з людиною з Лівану, підписали без перегляду, без нічого, вільним агентом. Це мій перший трансфер.

Другий трансфер – в Сконто (Рига) влаштував ще з однією людиною Олександра Піндеева з команди Кремень (Кременчук).

– Які в той час були комісії? За перший трансфер ви скільки отримали?

– 500 або 1000 доларів. Зарплати тоді були в Україні по 50 доларів.

– З чого зараз складається заробіток агента? Комісія при трансфері або відсоток із зарплати гравців?

По-різному – і від клубу можна отримати комісію, і від гравця. Комісія з клубу зараз в країнах СНД практично відсутня як вид. Також можна отримати від футболіста відсоток, на який ти домовився. Відсоток з зарплати – підйомних при трансфері практично немає зараз.

– Хто входить у вашу компанію AL & IK Football Management?

У компанію входять, крім мене: Олексій Люндовскій, Євген Шаповал, Олексій Лазоренко, Євген Тарасенко. Працюємо в Європі, СНД, Україні.

“Українець, якого хотів підписав Зеніт, йшов з поля, невдало оступився на сходинці і порвав зв’язки”

– Який був найобразливіший зірвався трансфер в вашій кар’єрі?

– Їх було два.

У 1997 році я влаштував в Зеніт Романа Максимюка. Він дуже сильно відіграв за Зеніт сезон 1998 року. У мене були дуже хороші взаємини з цим клубом. Роман Максимюк прийшов з команди Прикарпаття (Івано-Франківськ). Ви взагалі можете уявити, що таке влаштувати гравця в Зеніт (з такого скромного клубу)? Він дуже сильно заграв, у мене налагодилися добрі взаємини з президентом клубу і головним тренером Анатолієм Бишовцем.

Був такий футболіст Ігор Карась також з Прикарпаття. Він приїхав на перегляд, його подивилися. Як зараз пам’ятаю, в день фіналу ЧС-98 Франція – Бразилія (3: 0) днем ​​з Зеніту подзвонили сказали, що беруть його і готові підписати контракт, а ближче до ночі вже відмовляються брати. Міг тоді протягом півроку здійснити два таких (серйозних) трансферу.

Ще через півроку я домовився з Зенітом про перегляд ще одного футболіста з Прикарпаття – 22-річний гравець Володимир Ларін. Все міжсезоння, зимові збори, він провів в Зеніті на перегляді. В кінці в Зеніті сказали, що будуть підписувати.

Що було далі, за 25 років моєї футбольної діяльності такого більше ніколи не було! Після одного з тренувань Володимир Ларін йшов з поля, невдало оступився на сходинці і порвав зв’язки.

Звичайно, Зеніт з ним після цього вже не підписав контракт … Це були останні тренування на зборі, ми вже практично про все домовилися з Зенітом, вони готові були викупити трансфер у Прикарпаття. Про яку суму йдеться? У порівнянні з нинішніми сумами, тоді суми трансферу були дитячими.

До речі, він після цієї травми так до кінця і не відновився, особливо не грав. І наскільки мені відомо, після цього він виграв “зелену карту” і поїхав на ПМЖ в США.

– Як проходить робочий день агента під час відсутності карантину?

– Звичайний робочий день в основному проходить в дзвінках, в поїздках, переговорах.

– Тоді бажаю вам швидше повернутися до звичайного робочого дня і ритму.

– Я всім бажаю повернутися до нормальної футбольної діяльності. Не тільки мені – всім. І вам, щоб було про що писати – більше про футбол, моментах, секундах, VAR-ах та інше.

варіант матеріалу

Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)

Джерело: Sportarena.com

Или аккаунт Sportarena