Бергамаск Коваленко. Чому замість скепсису має бути прагматизм?

Ігор Дашков, Sport Arena

Ми часто кидаємося з крайнощів у крайнощі. Ось і у випадку з Коваленко рівно так. Спершу його проголосили новою суперзіркою, надихнувшись прекрасним новозеландським виступом п’ятирічної давнини. Потім досить швидко перетворили у «колоду», тому що він прогресував не так швидко, щоб стати врівень з придбаними зірками, багато з яких теж, до речі, далеко не відразу заграли на рівні очікувань, обдарованості і своєї зарплати. Зараз теж спалах нерозуміння – від відвертої зловтіхи («ось ми, втюхували пасажира» або ж «талант пішов за безцінь») до завищених очікувань.

А що насправді? Насправді це перехід, який може піти на користь усім сторонам. Збираємо думки і популярні запитання.

• Чому Шахтар взяв за свого вихованя всьго 0,7 млн євро?

Причина проста – у Віктора закінчувався контракт. Стояло питання всього лише в тому, коли саме Коваленко приєднувався б до Аталанти: зараз, взимку, або вже під наступний сезон? Те, що Шахтар не поспішав з пролонгацією цього гравця, означає, що клуб визначився з його статусом і корисністю.

Простіше кажучи, подальші інвестиції в Віктора у вигляді підвищеної зарплати вважалися недоцільними. Продати в такій ситуації було логічним рішенням. І коли з’явився предметний інтерес, клуб затягнув «серіал» і ближче до закінчення дедлайну витягнув прийнятну, як для ситуації, що склалася, угоду.

• Чому ж Аталанта все ж заплатила відступні і що це означає?

Заплатити за гравця в такій ситуації – свідчення того, що клуб розраховує на нього вже зараз і/або боїться, що за час до кінця контракту пропозицію можуть перебити. У випадку з Коваленко спокуса швидше ввести гравця до складу може бути продиктована внутрішніми проблемами самої команди Гасперіні.

Скандальне звільнення Гомеса, хандра немолодого Ілічіча, не такий швидкий вхід в гру торішнього новачка Олексія Міранчука – все це послаблює центральний плацдарм Аталанти. У такій ситуації важливо підстрахуватися підписанням вже досвідченого, але при цьому повного сил і не розкритого до кінця гравця.

• Так, але чому саме Коваленко?

Напевно Гасп бачить переваги цього не зовсім стандартного, але так і нереалізованого зараз гравця. Коваленко – гравець, здатний зіграти на кількох позиціях. У розумінні класичної збірної Петракова зразка 2015 року – це гравець в стилістиці Мхітаряна часів Шахтаря, тобто атакуючий півзахисник, який дуже здорово діє під час стрімких атак з фланговими передачами і наступів другим темпом. «Хліб» тодішнього Віктора – це вриванія в штрафну з чітким заключним ударом в дотик. Якщо порівняти роль атакуючих півзахисників в побудовах Петракова при 4-5-1 зі схемою Аталанти (бойова 3-4-2-1), можемо побачити вікно можливостей для Коваленко, якому не звикати до ролі LM / LAM / AM.

До того ж, будь-який клуб зі стратегією вивчає базові параметри: досвід гравця (у Коваленко єврокубковий стаж уже більше ніж, напевно, у кожного гравця Аталанти), його доступність і економічну доцільність. Логіка наступна: купивши хлопця віком до 25 років за 700 тисяч, вони спробують його розкрити, інтегрувати в специфічні побудови Гасперіні. А якщо навіть не вийде або Кова не потягне рівень, продати гравця з трьома десятками матчів за збірну і такими клубами в CV буде нескладно. Особливо з урахуванням рівня інвестицій в нього. Аталанта, суворо кажучи, нічим не ризикує, зате за мізерні гроші отримує вже досить досвідченого збірника з пристойним стажем міжнародних матчів і хорошою титульної історією.

• Чому Віктор одразу отримав найбільшу зарплату в Аталанті?

Це так – італійська преса вважає, що Коваленко буде отримувати 2 млн євро за сезон. Наприклад, у визнаних лідерів команди (Сапати, Муріеля, Ілічіча) – 1,8. Лише тільки Папі Гомес, культовий гравець Аталанти останніх років, мав аналогічну зарплату.

Але причина такого окладу Коваленка цілком зрозуміла футбольним фахівцям: гравець перейшов в Аталанту під саме закінчення контракту з Шахтарем всього за 700 тисяч. Таким чином, висока зарплата – як би економічне заохочення за вигідне придбання. Якщо завгодно, доплата гравцеві, який став активом клубу за суму, значно меншу за ринкову.

Вартість Коваленка, за оцінками спеціалізованих сайтів, залишалася стабільною і досягала в різні роки від 5,5 до 6,5 млн євро. Виходить, дістався він бергамаско мало не за десяту частину реальної ціни. У такій ситуації досвідчені агенти обов’язково «доять» новий клуб, що і сталося в даній ситуації.

• Чи потягне Коваленко Аталанту, Серію А та «легіонерство»?

А ось це дуже хороше і дуже важке питання.

Насправді, ми не знаємо, хто такий – гравець Віктор Коваленко, і на що він насправді здатний. У Шахтарі українським креативщикам традиційно важко заграти. Дуглас Коста, Вілліан, Алекс Тейшейра, Бернард, Тайсон, Марлос, слідом – нова генерація здібних бразильців, всі вони не тільки перекривають дорогу місцевим вихованцям, а й задають занадто високі вимоги до гравця, який хоче вписатися в цю компанію.

Чи легко карбувати настільки технічну перепасовку, якщо ти не зі школи бразильського футболу? Коваленко дуже разюче відрізнявся від цих хлопців як за манерою гри, так і по темпоритму. Його навіть в деякому сенсі штучно вводили до складу, але ні в задумах Фонсеки, який бачив Вітю нижче в півзахисті, ні в більш сміливих формаціях, коли Коваленко міг бачитися заміною Тейшейри, він не заграв на рівні очікувань. Тому, не варто дивуватися, що Шахтар не поспішав з пролонгацією і вже тим більше багаторазовим збільшенням зарплати гравця. За великим рахунком, в донецькому клубі мають право вважати, що і без того дуже багато інвестували в Коваленка і дали йому той шанс проявити себе, якого не було навіть у Зінченка з Малиновським.

Критика Віктора була безжальною, але, багато в чому, справедливою. Особливо яскраво це можна побачити, якщо залишити за дужками внутрішню арену і звернутися до турнірів показового рівня. За збірну Коваленко провів 30 матчів, а відзначився нулем голів і всього одним ассистом. Якщо в Лізі Європи за Шахтар у нього непоганий «гол + пас» (6 голів і 2 ассисти в 22 матчах), то в Лізі чемпіонів – всього 1 ассист без голів в 26 матчах.

За великого стажу і сьомому сезоні в дорослому футболі Коваленко все ще є більше «заготовкою гравця», поза сумнівом, перспективною, але й тією, яка вимагає великої роботи над собою. Він не є гравцем, здатним посилити учасника Ліги чемпіонів від Італії тут і зараз. Але Гасперіні не звикати до ограновування гравців, він не очолює Юве, щоб розраховувати на готового гравця з топ-25 європейського вибору. Досвідчений фахівець розкривав і більш проблемних гравців, а зараз перед ним добре навчений і старанний учень, повний бажання довести Шахтарю і Україні, що він – топ одного ряду з Малиновським і Зінченком, але не Вачіберадзе, Міраняна чи Борячука.

Високий старт Віктору забезпечує саме його причетність до школи Шахтаря та українського футболу, його шлях вторований щасливими попередниками з їх хорошою професійною репутацією і пристойним послужним списком. Але, звичайно, часу на розкачку немає – тут треба пахати наче раб на галерах. Тому що придбання вже зараз, взимку, означає, що Аталанта дає новачкові час на адаптацію в команді, чого не було у хлопців, які приходили прямо під початок сезону. Стало бути, проявляти себе треба тут і зараз, якщо дивувати – то тільки приємно, якщо виходити на п’ять хвилин – то встигати зробити на полі стільки, щоб про колишніх 85 хвилин матчу просто забули! Чого Віктору Коваленку і побажаємо.