Серія А: спекотний фініш у зоні ЛЧ, підігрітий єврокубковим розкладом

Італія зненацька розриває футбольну Європу. По дві команди від “чобота” проникли у півфінали двох головних єврокубкових турнірів. Є ненульові шанси, що обидва головні континентальні трофеї підкоряться представникам цієї південної країни.

[Є ще Фіорентина в ЛК, але нас у цьому випадку це не цікавить]

Читайте також: Таблиця коефіцієнтів УЄФА: рекордний сезон Італії, відрив Швейцарії від України

Ну то й що? Подібне вже бувало. Однак вся сіль у тому, що за певного розкладу четверте місце топ-чемпіонату, формально “лігочемпіонське”, може раптово стати непрохідним. Для цього повинні скластися в одне химерне сузір’я одразу кілька зірок.

Розповідаємо, як саме.

Чинний регламент Ліги чемпіонів свідчить: одночасно в розіграш найстатутнішого єврокубку від однієї асоціації (країни) може піти більше чотирьох клубів. Але не більше ніж п’ять. Це прописано чітко, щоб уникнути скандальних прецедентів (див. кейс Ліверпуля-Евертона).

Читайте також: Скільки заробили чвертьфіналісти Ліги чемпіонів? Реал поза конкуренцією

Привід, як ви зрозуміли, легко пробивається. Мова про перемоги в ЛЧ та ЛЕ – обидва ці досягнення за нинішніми правилами дають автоматичний прохід до групового етапу чемпіонської ліги наступного сезону.

Але що, якщо обидва єврокубкові тріумфатори, по-перше, представлятимуть одну країну, а по-друге, що найважливіше, не зможуть кваліфікуватися в ЛЧ через чемпіонат? Так-так: у цьому випадку четверте місце автоматично переміщується з єврокубка №1 до Ліги Європи. Подібні казуси історії вже були. Двічі. Але вперше аналогічний розклад може статися за п’ятикомандного допуску до Ліги чемпіонів від однієї країни.

Історія: від однієї до чотирьох

Ліга чемпіонів до свого нинішнього життя дійшла поступово. Спочатку, як і раніше в КЄЧ, що грався за олімпійською системою без жодних груп, туди йшли лише переможці національних чемпіонатів. Другою командою від однієї і тієї ж країни міг бути лише переможець минулорічного розіграшу цього ж єврокубку, який не став чемпіоном.

З другої половини 90-х у турнір, заради підвищення видовищності та крутості, стали додаватися віце-чемпіони найсильніших за рейтингом країн. А вже 1999 року провідні асоціації отримали по 4 місця у ЛЧ.

Так, не відразу всі в групі. Довгий час туди потрапляли лише перші двоє, а третє і четверте місця вирушали до кваліфікації. “Відбіркові” квоти повільно, але чітко урізалися для другорядних ліг – на користь тих самих сильних і багатих.

І лише з 2018 року гарантовані 4 групові місця отримали відразу чотири топ-асоціації, а відбіркова шийка стиснулася до жалюгідних шести місць (чотири путівки на шляху чемпіонів, дві – на шляху представників ліг).

Ось, напевно, стало сумно Мюнхену, Осасуне, Евертону, К’єво, Сампдорії … Всі ці представники елітних чемпіонатів в різні роки вистрілювали, займали високі місця, але історичний шанс пробитися в основну сітку ЛЧ безславно профукували, спотикаючись у відборі або об топових колег, або взагалі об Левськи.

Перша оказія, чи чим Іриски кращі за Шпор?

Але ми відволіклися. Вперше п’ять команд від однієї країни дебютували у праймовому євротурнірі у 2005 році. Тоді Ліверпуль, який видав те саме “стамбульське диво”, у чемпіонаті поступився четвертим місцем землякам-Ірискам. Ірискам тоді світила доля Сарагоси-2000, яку УЄФА викинула у Кубок УЄФА через те, що Реал Мадрид, який взяв Лігу чемпіонів, фінішував поза четвіркою. Уявіть собі, колись в Іспанії було таке. А як арагонцям має бути прикро – вони тоді лише на очко відстали від Барселони з Валенсією.

Цього разу вийшло інакше. Чи то голос Евертона (і всієї АПЛ) був нахабнішим, чи статус клубу більш “історичний”, але головна контора цього разу вирішила зробити виняток. Клуб із Гудісон Парк, як і належало, відправився в третій раунд кваліфікації. Де благополучно злив Вільярреалу. А їхні Червоні сусіди стартували з самих низів (ніби поза квотою асоціації, а як виняток), пройшли в групу і навіть виграли її, але зупинилися на стадії 1/8.

В УЄФА швидко схаменулися і переписали регламент максимально зрозуміло і однозначно: не більше чотирьох – і крапка. Тому, коли наступного разу виникла подібна історія (2012 рік, тріумфатор Челсі – лише шосте місце в АПЛ), п’ятим зайвим виявився четвертий Тоттенгем.

Було, і неодноразово; але так, як може бути зараз – ще не було

“Виграти трофей – завжди важливіше, ніж зайняти четверте місце”. Важко сказати, чи лукавив Луї ван Гал, маючи на увазі Кубок Англії, турнір із традиціями та сивою історією. Але якщо він мав на увазі Лігу Європи, то в це віриться трохи легше. Бо з сезону 2014/15 перемога у другому за рангом єврокубку автоматично давала місце у груповому етапі Ліги чемпіонів на наступний сезон. Відповідно, вперше у регламенті з’явилася лазівка для появи п’яти земляків в одному турнірі – вже офіційно, без жодних винятків.

І що ви думаєте? Цим ходом довелося скористатися одразу. Причому двічі поспіль. Справа, звичайно ж, у Севільї, яка тріпала нещасну Лігу Європи як тузик грілку, виграючи її раз-по-раз. А в чемпіонаті при цьому вперто фінішувала поза зоною ЛЧ – то п’ятою, то й зовсім сьомою.

У двох згаданих сезонах, 14/15 та 15/16, обидва єврокубки (ніякої Ліги конференцій тоді ще не було) залишалися за Іспанією. Але, ясна річ, володарі головних континентальних трофеїв, Барселона та Мадрид, не мали шансу опинитися поза верхньою четвіркою Ла Ліги.

Натомість взимку 2017-го вперше п’ять команд однієї країни вийшли до плей-офф ЛЧ, і цим першопрохідником стала старенька Англія.

Наступний рік іспанського домінування в обох єврокубках – 2018-й. Але тоді і п’ятий слот не знадобився, оскільки обидва столичні клуби прийшли до фінішу в трійці. Через рік історія повністю повторилася, але вже з Англією (Ліверпуль, Челсі).

Ще два випадки із п’ятьма учасниками ЛЧ від однієї асоціації – зовсім свіжі. У 2021 році півдесятка представників знову делегувала Іспанія (дякуючи Вільярреалу з 7-го місця), а через сезон – Німеччина, від якої Айнтрахт примудрився взяти Лігу Європи, але при цьому закінчити чемпіонат навіть не в десятці.

Серія А. Фініш сезону. Розклади в зоні ЛЧ

І ось ми знову повернулися до того, з чого почали. Зараз уперше по-справжньому ймовірна ситуація, коли за допустимих п’яти команд у ЛЧ від одного чемпіонату четверте місце може стати непрохідним. Щоправда, для цього потрібне одночасне дотримання двох не найпростіших умов:

1. Лігу чемпіонів, і Лігу Європи виграють італійські клуби.
2. Обидва ці континентальні тріумфатори займають у Серії А місце нижче четвертого.

Чи можливе таке? Давайте прикинемо.

Беремо турнірну таблицю, актуальну зі вчорашнього вечора. Цілком імовірно, що такий розклад є тимчасовим – якщо горезвісні 15 очок у Ювентуса все-таки знову відберуть. Але поки що давайте виходити з того, що маємо тут і зараз.

Ювентус у півфіналі Ліги Європи зіграє з Севільєю, а Рома – з Баєром. Інтер і Мілан чекає дербі на аналогічній стадії ЛЧ. Лаціо та Аталанта від єврокубкового навантаження звільнилися вже давно.

Наполі ми в цій гонці до уваги не беремо. Там офіційне оформлення скудетто – справжня формальність, а забезпечити собі місце не нижче третього Адзуррі собі зможуть уже наступного туру. Максимум – через один. Команди від 8 місця та нижче ми також не розглядаємо – там є очкове відставання, і тягатися з грандами об’єктивно ніхто не зможе. Навіть Фіорентина, яка не програє 14 турів.

Як бачимо, Лаціо поки конкуренти відчайдушно спотикалися, встиг набити собі солідний гандикап. Римляни набрали приголомшливу форму: чотири перемоги поспіль, лише два втрачені очки у семи турах.

Подивимося на наступний календар. У Орлів попереду два візити до Мілана, а на фініші дві гри з претендентами на виліт. Але Кремонезе до передостаннього туру може вже встигнути понизитися в класі (зараз йому до спасіння 7 очок), а Емполі (+9 від позиції №18), навпаки, має чудові шанси достроково продовжити прописку.

Плюс у римлян одразу три зустрічі із глухими середняками – тобто командами із зони 39-40 очок, які завдання на сезон фактично виконали, а боротися за сімку їм просто не вистачить сил.

Все виглядає відносно безхмарно, якби не два “але”. Перше та найголовніше – Іммобіле. Наприкінці минулого тижня, одразу після матчу 30 туру, де він відзначився голом, 33-річний бомбардир потрапив у вкрай неприємну ДТП. Підсумок – проблеми з хребтом, через які форвард може не просто пропустити кілька тижнів, а зовсім завершити кар’єру! Принаймні таку тривожну інформацію повідомило видання Corriere dello Sport.

Важливість Іммобіле для нинішнього Лаціо (та й взагалі Лаціо останніх років) переоцінити неможливо. Йому просто немає заміни – ні рівноцінної, ні взагалі ніякої. Так, вилітав він більш-менш регулярно, і Саррі відносно успішно обходився зв’язкою з трьох вінгерів, яка, якщо все в настрої, може закрутити непогану карусель.

Але цього може бути мало. У Лаціо – мабуть, найкоротший ростер із усіх претендентів на Лігу чемпіонів. Хіба що Аталанта може у цьому конкурувати. Деяким позиціям банально немає заміни, та чого там деякі позиції на зразок лівого захисника і не закриті до ладу.

Втім, повторимося, зачіпка є і непогана. До четвертого місця 5 очок, до п’ятого – аж вісім. Календар не супержорсткий. Якщо команда не звалиться у функціональну та/або психологічну яму (раптом із Чіро все справді серйозно?), то місце нижче третього – у кишені.

На друге місце за нинішніх розкладів (якщо всі набрані очки залишаться з ними!) цілком може претендувати Ювентус. За останні 10 турів більше за них у чемпіонаті набрали лише Наполі з Лаціо, і то трохи. Результат був би дуже вражаючим, якби не поразки у двох останніх турах. Схоже, підвищена увага до єврокубків неминуче б’є по внутрішнім результатам – це видно на прикладі як мінімум міланських клубів.

Тим не менш, ментально Ювентусу зараз найкраще. Апеляція частково задоволена, очки повернули, у ЛЕ пройдено непростий Спортинг. Що буде потім – буде потім. Календар середньої паршивості. Три матчі з топами, але Наполі та Мілан Зебрам приймати вдома. Більше половини суперників – ті самі, що в Лаціо. За інших рівних можна ставити на Синьйору в гонці за умовне срібло.

У Роми – мабуть, найсуворіший календар із усіх. Принаймні на найближчі тижні. Три з наступних чотирьох суперників – прямі конкуренти. А саме переслідувачі з 5-го до 7-го місця. Відразу після цього – півфінали проти Баєра. Натомість фініш досить травоїдний. Салернітана, Фіорентина, Спеція – цілком імовірно, що сильно упиратися вони вже не будуть. Або не зможуть, як варіант.

Додамо сюди чудову поточну форму Джаллороссі. Три перемоги поспіль у чемпіонаті, причому всуху. Емоційний, хай і валідольний, прохід Феєнорда. А ще той факт, що команда Моурінью поступово вчиться грати проти грандів – нещодавній виграш у Юве тому підтвердження.

Мілан виступає в Лізі чемпіонів вище за усілякі похвали. Але команда Піолі вже стала заручницею розподілу сил. Надто вже “ротаційний” склад визначав Стефано на останні ігри чемпіонату. У результаті россонері недорахувалися очок у двох поспіль поєдинках із суперниками явно слабшими за себе – Емполі та Болонею. Додати ці чотири очки до таблиці – буде зовсім інша картина.

Європейські битви з Інтером – у середині травня. А що у чемпіонаті? Гостьові баталії з Ромою та Ювентусом. Домашня – проти Лаціо (причому перед першим півфіналом ЛЧ!). Інші п’ять суперників – з самого дна чемпіонату. З одного боку, явно слабше. З іншого – мотивація! Щоправда, Самп напевно встигне вилетіти до 36 туру. Та й Верона в останній ігровий день, здається, не сильно чинитиме опір.

Загалом ситуація зі скасованим баном Ювентуса ставить россонері в незавидне становище. При цьому розкладі шанси на четвірку у Дияволів не такі й високі. Спостерігаючи муки проти середняків у чемпіонаті, все більше віриш жартома про те, що до Ліги чемпіонів Червоно-чорним простіше пробитися… через Лігу чемпіонів.

У Інтера у восьми турах, що залишилися, половина суперників – топ-клуби! Щоправда, з Лаціо та Аталантою гратимуть удома. А Наполі до 36 ігрового дня вже, напевно, буде весело гуляти, попиваючи грапу. Але у найближчих турах заруби проти римських клубів Зміям доведеться поєднувати з битвами проти борців за виживання. І, дивлячись на поточну форму Нерадзуррі, є привід відчувати сумніви у райдужності їхніх перспектив.

Одне очко у п’яти останніх турах! І одна перемога – у семи. При цьому суперники, крім Ювентуса, не найсуворішого штибу. Явний спад, при цьому концентрація на Лізі чемпіонів – гра та результат проти Бенфіки виглядають несподіваним контрастом із вищеописаним пеклом на домашній арені.

Важко щось прогнозувати. Якщо все продовжиться так чи приблизно так – ні про яке місце у четвірці говорити не доведеться, навіть на сьомий рядок скотитися буде нескладно.

Ще одні нерадзуррі представляють Бергамо. У Аталанти – жодної Європи, “всього” три топи попереду та зручний фініш – вдома з Монцею. Але при цьому найгірші стартові позиції (відставання від четвірки на 7 пунктів, а від трійки – на всі 10). І не найсильніший склад, де з усієї групи атаки більш-менш стабільний лише Хейлунд. Може, й доведеться пошкодувати про надто легке та несвоєчасне розставання з Маліновським. Може, і вже шкодують.

Перфоманс останніх турів пригнічує: один бал проти Болоньї та Фіорентини – не зовсім те, що потрібно борцю за ЛЧ. Найближчий поєдинок проти Роми може багато на що відповісти.

(Мало) ймовірне майбутнє?

З огляду на всі описані прогнози, моделюємо ситуацію. Якщо з Ювентуса очки таки не знімуть, то місцю туринців у трійці мало що загрожує. Відповідно, для нашого підступного розкладу потрібна перемога Роми у Лізі Європи з одночасним падінням її за межі четвірки.

Але цього мало. Паралельно, наприклад, Мілан має посідати місце Вовків у топ-4, а Інтер – вигравати Лігу чемпіонів. Наскільки це ймовірно, причому разом? Судіть самі.

Якщо покарання Стару синьйору таки наздожене, варіантів стає більше, а сама ситуація більш реалістичною. З 15-очковим баном Зебрам у четвірку не забратися. Але єврокубок їм цілком по зубах. Залишається всього нічого – міланське рокірування. Один із учасників італійської гілки ЛЧ не просто виходить у фінал, а й припечатує там фаворита. А земляки, хоч би хто ними був, паралельно обходять кузенів у таблиці, але стають “двічі програвшими”.

Як Сарагоса. І як Тоттенгем. Вибачте нам цю ненавмисну цитату з культового фільму.