Sportarena

Гірник-Спорт: чому такі клуби не можна втрачати

Коротко - про клуб Першої ліги з Полтавської області, який потрапив на перші шпальти спортивних новин

Гірник-Спорт: чому такі клуби не можна втрачати

Фото - gornyak-sport.net

Ярослав Смілянський, Sport Arena

Вчора наш сайт повідомив про те, що відбувається в футбольному клубі Гірник-Спорт із міста Горішні Плавні Полтавської області. Четвертий на даний момент клуб в таблиці Першої ліги після заключного туру осінньої частини сезону провів командні збори, на яких гравцям надали статус вільних агентів. Інформація, підтверджена головним тренером і президентом – на наступний рік поки не підтверджено фінансування від головного спонсора, тобто, без затвердженого бюджету не можна говорити про пролонгацію контрактів і подальші перспективи команди.

Спектр реакцій в нашому футболі, як завжди, великий: від паніки до байдужості. Багато хто навіть вважає: раз клуб представляє невеличке місто і не блищить відвідуваністю, про що шкодувати? Але ми наводимо п’ять фактів, які підтвердять – такі клуби не можна втрачати, за існування ФК Гірник-Спорт варто поборотися.

Гірник-Спорт дуже гарний зараз

Ми весь час повторювали, що клуб проводить один із найкращих сезонів у кар’єрі. Ігор Жабченко, з ім’ям якого пов’язані головні успіхи в історії Гірника-Спорт (а це золота медаль Другої ліги 2014 року і «бронза» Першої – 2015 го) зібрав дуже бойовитої колектив, провів зміну поколінь і деякий час його підопічні йшли на другому місці , це був би найкращий результат за всю історію виступів клубу.

26 очок зараз у Гірника-Спорт – всього два до прохідної трійки, п’ять – до лідера. Втім, якщо читати між рядків, головний спонсор вказав своє ставлення до питання підвищення в класі. Або ми не маємо рації? Або є новий бажаючий утримувати команду, крім містоутворюючого підприємства?

Склад команди досить цікавий

Якщо в перший свій приїзд в Горішні Плавні Жабченко сповна використав своє знання молоді збірних України (до цього він очолював саме юнацьку збірну), то в другій підхопив хороших вихованців київського футболу. Попрацювавши в академії рідного київського Динамо, Ігор Валентинович залишив на олівці ряд гравців – і не тільки, до речі, саме динамівців. У цьому сезоні на перші ролі в команді вибилася молодь – хлопці з хорошою школою до 25 років, всі гранично мотивовані, багато – вже після досвіду виступів за кордоном. Жабченко підхопив тих, хто спробував щастя в Словаччині і навіть Іспанії, хто подавав великі надії в Динамо, Карпатах, Волині і так далі.

Про перспективи захисників Карася і Векляка, півзахисників Козиренка і Мурзи, нападника Твердохліба говорять дуже впевнено. Чепелюк, Семенів, Збунь, Чередниченко – це цілком собі сформовані гравці, на яких буде попит в Першій лізі і навіть вище. Батюшин – головна зірка команди – на радарах у багатьох лідерів Першої ліги. Так, якщо зараз вони всі підуть, без команди довго не будуть. І зібрати наново такої якості складу буде дуже важко – навіть з не найгіршим фінансуванням.

Клуб – стабільний і з безперервними традиціями

Мало хто про це згадує, але Гірник-Спорт – один із клубів-засновників ПФЛ. Ще з середини 90-х він безперервно грає в чемпіонаті України, виріс з середняка Другої ліги до призера Першої, пропустив через себе сотні футболістів. Для багатьох Гірник-Спорт – був єдиним шансом прорватися в професійний футбол…

Інша сторона медалі – фінанси. Вони в клубі були невеликими (нехай і не найменшими, як стверджується зараз в пресі), але виплачували їх стабільно. Крім єдиного інциденту (дійшов до судових дебатів), в іншому ніколи не повідомлялося, щоб Гірник-Спорт комусь заборгував і не віддав грошей. Про це клубі звично говорили як про один з найстабільніших в нижчих лігах.

«Дивлюся, з ким ми починали. Скільки пропало клубів! Правда, потім відроджувалися, після паузи. А ми нікуди і не поділися. Просто виходить так, що ми свої завдання, скромніше, вирішували – хлопців готували. А ті, хто за всяку ціну на підвищення рвався, ось так і закінчували безславно », – говорив колись в інтерв’ю президент клубу Петро Каплун.

До речі, якщо хтось думає, що існування таких ось клубів з невеликих містечок – це неважливо, нагадаємо – саме з таких клубів і складається масовість футболу. На секундочку, такий скромний Гірник-Спорт має в своїй історії такі сторінки, як перехід свого гравця в Динамо і навіть в португальську Прімейру! Саме звідси вийшов Олександр Андрієвський – хлопець, який після дубля Металіста потребував перезавантаження кар’єри, забив п’ять м’ячів і віддав чотири гольові передачі за півсезону і з тріумфом повернувся до Харкова. А в підсумку виявився незабаром в Динамо – звідки викликався і в національну збірну України.

Інший кадр – це ще один центральний півзахисник Дмитро Ярчук. Після віджимання Криму і зникнення Таврії у нього був невдалий перехід за кордон, але саме в Гірнику-Спорт він відновив ігрову практику, набрав форму і в підсумку перейшов в португальський Ешторіл. Або свіжий приклад – в минулому році захисник Юрій Кравчук, який не став у нагоді в рідній Одесі і через нижчі ліги пробився в футбол, з Горішніх Плавнів плавно перебрався в ПФК Львів. Ніби як звучить не дуже голосно, але ця оренда доводить, що навіть хлопець в 25 років без великого імені здатний прогресувати. Для цього і потрібні такі клуби, і чим більше їх – тим більше шансів у гравців. Ніби як очевидна істина.

У Гірника-Спорт – своя інфраструктура

Це один з тих клубів, які варто хвалити за власну інфраструктуру.

«Все у нас є: поле зі штучним покриттям, тренувальне трав’яне поле, відновлювальний центр, сауна, тренувальний зал. Приїжджають зараз до мене мої старі вихованці – падають! Кажуть: «Були б у нас тоді такі умови раніше, ми б усіх рвали!» Я говорю всім: це для вас – трамплін! Вік гравця короткий – потрібно швидко про себе заявляти, ви тут нічого не заробите, крім авторитету! Потрібно кожну хвилину використовувати, намагатися, рости. І я вважаю, що всі клуби повинні так, як ми, намагатися створювати умови для вдосконалення для футболістів. Коли я чую від гравця: «Та мені хоч би і на асфальті тренуватися», він для мене перестає бути гравцем. Професійний футбольний клуб – це коли є можливість для зростання в професії, а не просто побігати», – цитуємо давнє інтерв’ю президента клубу.

Саме тому Гірник-Спорт був єдиним на всі професійні ліги, хто системно проводив всі збори на власній базі, без виїзду за кордон або навіть в інші області.

Таблиця і календар постраждають від втрати учасника

Гірник-Спорт станом на зараз провів лише 15 матчів, половину від запланованих (в стартовому турі з Прикарпаттям не зміг зіграти через спалах коронавірусу у цього суперника). Цитуємо статтю 10, пункт 5 Регламенту ПФЛ: «Якщо команда, яку виключено зі змагань, провела половину и більше матчів, їй зараховуються технічні поразка (-: +) в матчах, які залишились, а командам-суперницям зараховуються технічні перемоги (+: – ) ». Таким чином, набереться відразу 15 матчів, в яких суперники Гірника-Спорт не отримають ігрової практики, а лише технічні перемоги. Це, звичайно, вдарить по стрункості календаря.

У разі, якщо Гірнику-Спорт не підтвердить фінансування на 2021 рік нинішній або новий спонсор, і команда зніметься з турніру, втративши членство в ПФЛ, їй доведеться починати все наново – з аматорських турнірів, далі у Другу лігу. Навіть при ідеальному розкладі це забере роки три. Якщо, звичайно, не робити трюки з «об’єднаннями-перейменування». І головне: за короткий період без професійної команди весь футбол в місті та прилеглих районах швидко осідає. І починати з нуля буде дуже важко.

Яким шляхом піде Гірник-Спорт? Що з цього приводу думає місцева влада і бізнес? Ми продовжимо стежити за ситуацією.

варіант матеріалу

Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Джерело: Sportarena.com

Рейтинг новости: 12345


Или аккаунт Sportarena