
Воротарі

- Богдан Когут («Верес» Рівне)
33 роки – 14 матчів (1260 хвилин) – 8 пропущених м’ячів, 8 «сухих» матчів
Футбольна доля досвідченого воротаря зробила яскравий віраж, коли із аматорського ОДЕКа він отримав запрошення повернутися в «Верес» і завоював постійне місце в основі, якісно посиливши рівненську команду. Врівноваженість, спокій і надійність Когута дозволили Вірту не боятися за пост №1. Більше половини ігор Богдан провів без пропуску м’ячів, лише двічі пропустив більше одного м’яча за гру – й ніколи більше двох. У найкращих матчах робив визначальний внесок у перемоги своєї команди – як у грі з «Волинню», коли парирував пенальті в найвідповідальніший момент і не давав підстав сумніватися в своїй надійності в грі. А «Верес» став лідером за кількістю пропущених.
- Олег Мозіль («Агробізнес» Волочиськ)
24 роки – 13 матчів (1095 хвилин) – 8 пропущених м’ячів, 7 «сухих» матчів
Ще один здібний карпатівський вихованець, гру якого визначають блискавична реакція та «не наша» гра ногами. Мозіль, перебравшись в «Агробізнес» із «Полісся», витримав серйозну конкуренцію та вийшов у провідні воротарі дивізіону. Мозіль на рівні з трійкою захисників бере участь у роботі з м’ячем, а його вміння як воротаря команда з користю використовувала в усіх найголовніших матчах 2020 року. Його надійна гра допомогла волочиській команді виграти з мінімальним рахунком два ключові матчі осені – в Одесі в «Чорноморця» (цей матч багато в чому визначив долю «зимового чемпіонства») та в Полтаві в «Ворскли», що дало «Агробізнесу» перший вихід у чвертьфінал Кубка України.
Читайте також: Непробивний, бомбардувальник, дальнобій та інші герої – збірна першого півріччя Другої ліги
- Роман Підківка («Чорноморець» Одеса)
25 років – 6 матчів (540 хвилин) – 2 пропущених м’ячі, 4 «сухих» матчі
Дуже непростий вибір, але ми віддамо перевагу Підківці. Пояснимо, чому. Новий воротар «Чорноморця» виграв конкуренцію в добротних місцевих воротарів – більш досвідченого Паламарчука та молодшого Варакути. У двох третинах проведених матчів не пропускав взагалі, із трьох пенальті в його ворота два було не реалізовано, він парирував 11-метровий у надскладному виїзному матчі з «Альянсом» у час, коли одеський клуб зазнав тяжкого удару через спалах коронавірусу. Всього два пропущених м’ячі в шести матчах – це хороша заявка для Романа для весняної боротьби за місце в основі, а для «Чорноморця» – за повернення в Favbet Лігу.

Праві захисники
- Юрій Романюк («Агробізнес» Волочиськ)
23 роки – 6 матчів (540 хвилин) – 2 голи, 3 асисти
Романюк подавав надії в «Волині» та СК «Дніпро-1», проте до цих пір не має права вважати себе реалізованим талантом. Перехід в «Агробізнес» дає сподівання, що тут він зможе, нарешті, провести цілісний і показовий відрізок своєї кар’єри. У шести матчах із Юрієм у складі волочиський клуб не втратив жодного очка, а новачок встиг відзначитися двома голами та трьома гольовими передачами. За тактичної схеми з трьома центрбеками Романюк має свободу дій на правій лінії, охоче користається можливістю підключатися до атак і здійснює чимало спрямованих передач на загострення.
- Руслан Пісний («Альянс» Липова Долина)
23 роки – 13 матчів (1013 хвилин) – 2 голи, 2 асисти
Одна з багатьох знахідок Юрія Ярошенка, молодий правий край Пісний розкрився під керівництвом цього тренера не в флангового півзахисника, як очікувалося, а в флангового захисника. Руслан діє активно та розкуто, впевнено почувається в швидкій комбінаційній грі та вміє як асистувати, так і завершити. До слова, нерідко його голи стають переможними – як у матчах з МФК «Миколаїв» і МФК «Кристал». Досить небезпечними є не лише подачі та простріли від Пісного, а й аути – це награний компонент у грі «Альянсу».
- Олексій Майданевич («Оболонь» Київ)
29 років – 13 матчів (938 хвилин), 4 голи, 4 асисти
Нам важко вибрати якесь одне місце для цього футболіста, тому що Майданевич у 2020 році міг опинитися на чотирьох різних точках на полі – будучи номінальним правим оборонцем, завершував рік при новому головному тренері Олексій уже лівим вінгером у інвертованому варіанті. Гольове чуття, непогано поставлені удар і подача, лідерські якості в грі – нерідко саме Майданевич забивав переломні й вирішальні м’ячі, брав гру на себе в складний момент, підключався на стандарти. Віддаючи належне універсалізму гравця, відзначаємо його саме на оптимальній для нього позиції.

Центральні захисники
- Віктор Лиховидько («Чорноморець» Одеса)
28 років – 13 матчів (1023 хвилини) – 5 голів
Зараз навіть важко уявити, якими околичними шляхами Лиховидько пробивався у всеукраїнський футбол. Він побував у багатьох «дрібних» клубах, грав як у середині поля, так і в захисті, аж поки успішно не зіграв проти «Чорноморця» за «Гірник-Спорт», після чого й був запрошений Маркевичем-молодшим в одеську команду. Саме тут, при вимушеному переході на не найбільш поширену схему з трьома центральними захисниками, Віктор розкрив весь свій потенціал, а з приходом Поспєлова та Мартиненка не лише утримав завойовані позиції, а ще й заграв, здається, вільніше. Відразу п’ять м’ячів забив Лиховидько – жоден інший захисник не досягнув більшого, а тріо зі значно більш вправними в оборонних функціях новими партнерами Віктору легше гралося біля своїх воріт.
- Богдан Кушніренко (МФК «Миколаїв»)
25 років – 14 матчів (1249 хвилин), 4 голи
Ще один універсал, який у Першій лізі свого часу стартував із ФК «Полтава» в якості флангового захисника, у МФК «Миколаїв» частіше грав у центрі захисту, а по ходу поточного сезону перейшов у середину поля, де ситуативно вирішив проблеми з опорною зоною. Стрибучий, чіпкий у боротьбі, Кушніренко вдало виконував роботу на своїй половині. Акцентованими передачами нерідко починав гострі атаки. А традиційне вміння Богдана пробити стандарти призвело до чотирьох реалізованих пенальті із чотирьох спроб.
- Богдан Порох (МФК «Миколаїв»)
20 років – 13 матчів (934 хвилини) – 1 гол
За останній рік чимало молодих гравців обкатав МФК «Миколаїв» у професіональному футболі, тож ті, хто скористався наданим тренерами шансом, зробили вагомий крок вперед у своїй кар’єрі. Говоримо, передовсім, про Пороха – при різних варіантах ведення гри, при різних напарниках він залишався в грі й в цілому відіграв досить впевнено, як для молодого захисника. При Кушніренку чи Парцванії навіть діяв досить сміливо, вів гру через передачі, здійснював досить багато роботи в єдиноборствах і перехопленнях м’ячів. Має хороший потенціал як щодо суто оборонних навичок, так і стосовно підключень до атак. Повинен попрацювати над холоднокровністю під пресингом, тому що інколи в моменти тиску суперників помилявся, що, втім, рідко призводило до серйозних наслідків.

Центральні захисники
- Ігор Курило («Агробізнес» Волочиськ)
27 років – 15 матчів (1230 хвилин) – 1 гол
Та роль, яку Курило взяв на себе в «Агробізнесі», яку виконував і в попередніх своїх командах, передбачає великий обсяг робіт і виняткову відповідальність. Це Ігор – провідний у трійці захисників, відповідальний як за силовий компонент роботи, так і за перші фази атаки. Його спрямовані передачі задають вектор усій грі волочисців. Сильний удар дозволяє акцентовано виконувати стандарти навіть із великої віддалі. Антропометрія – кремезна статура та велика сила – роблять Ігоря одним із найскладніших суперників у грі один на один. Як стрижневий гравець команди – «зимового чемпіона», заслуговує на високу оцінку своєї ролі в оновленому волочиському колективі.
- Роман Гончаренко («Верес» Рівне)
27 років – 11 матчів (987 хвилин) – 2 голи
Новачок Першої ліги «Верес» є єдиним клубом чемпіонату, який пропустив менше 10 м’ячів. Міцний, атлетичний редут рівненської команди досить переконливо діяв упродовж більшості матчів, лише двічі пропустив більше одного м’яча за гру та не допустив жодної розгромної поразки. Відзначаємо Гончаренка – сильного, міцного, непоступливого гравця, який добре орієнтується у власному карному майданчику. Роман справлявся з досить потужними форвардами, у багатьох моментах переривав атаки навіть без удару, а ще забив два м’ячі, ефективно долучаючись на стандарти.
- Віталій Гошкодеря («Металіст 1925» Харків)
32 роки – 12 матчів (1007 хвилин) – 1 асист
Втративши Поспєлова та Цвіренка (перший повернувся в рідне місто, ставши гравцем «Чорноморця», інший багато пропустив через травму), харків’яни були приречені на труднощі на старті. Гошкодеря на досвіді витримав цей відрізок. Хто б не грав поруч із ним (а через обставини різного характеру дует центрбеків постійно мінявся), Віталій гармоніював з напарниками. А його безперечні плюси – перший пас, володіння м’ячем, уміння читати гру – компенсували недоліки задньої ланки, яка далеко не завжди грала в оптимальному поєднанні гравців.

Ліві захисники
- Іван Когут («Агробізнес» Волочиськ)
22 роки – 15 матчів (1348 хвилин) – 1 гол, 3 асисти
Блискуча знахідка тренерського штабу під керівництвом Чижевського – недавній вінгер І.Когут добре знайшов себе в ролі латераля. Раптово виявилося, що він здатен не лише виконувати багато атакувальної роботи, а ще й спроможний відпрацьовувати позаду, в гармонійній взаємодії як із центрбеками, так і з гравцями вище за флангом (найперспективнішу зв’язку він склав, здається, із Грушею). Іван закрив проблемну позицію після відходу на підвищення Бойчука та розкрив нові грані свого таланту, проявившись у якості вправного універсала.
- Андрій Власюк («Полісся» Житомир)
28 років – 14 матчів (1211 хвилин) – 1 гол, 2 асисти
Сучасне «Полісся» має не так багато вихованців місцевого футболу – велика перерва без власної професіональної команди призвела до відтоку талантів у інші міста, але нинішня команда потроху повертає ці імена. Як символ цього процесу – Власюк. Він пограв за чимало клубів зі всієї України, проте, саме повернувшись у рідну область, заграв із найбільшим натхненням і ефективністю. Стрімкий, наполегливий, спроможний виконувати великі обсяги бігової роботи, Андрій господарював на своєму фланзі й робив чималий внесок у наступальну гру житомирян.
- Іван Цюпа («Волинь» Луцьк)
27 років – 12 матчів (1080 хвилин) – 1 гол, 2 асисти
Для гри волинян, їхньої надійності та швидкості, Цюпа мав велике значення. Постійно активний, досить непоступливий (чого вартий момент, коли він до останнього боровся з суперником ціною навіть травми обличчя в грі з «Прикарпаттям»), Іван багато працював на своїй половині поля, за рахунок чого легше працювалося вінгерам – Протасову та Ляшенку. А ще, володіючи добре поставленим ударом і подачею, Цюпа робив значний внесок у комбінаційний наступ «хрестоносців».

Центральні півзахисники
- Юрій Батюшин («Гірник-Спорт» Горішні Плавні)
28 років – 13 матчів (1039 хвилин) – 7 голів, 1 асист
Середня лінія «Гірника-Спорт» – окраса цієї команди, а її лідер – найнебезпечніший центральний півзахисник Першої ліги. Батюшин не лише зв’язував лінії та сприяв швидкому переходу від оборони до атаки, він ще й загострював гру через проникаючий пас і подачі зі стандартів. Будучи філігранним виконавцем ударів із дальньої відстані, Юрій вийшов у лідери серед бомбардирів. Результат був би ще кращим, якби не один промах із 11-метрової позначки. А що стосується гри, то жоден гравець його команди не ніс більше загрози чужим воротам, тому що Батюшин найбільше та найчастіше пробивав по воротах з різних дистанцій.
- Дмитро Криськів («Металіст 1925» Харків)
20 років – 11 матчів (990 хвилин) – 1 гол, 1 асист
Група молодих гравців, які влітку поповнили «Металіст 1925», – це все добре навчені гравці з хорошою школою, після академій провідних клубів країни. От тільки для когось перехід від юнацького футболу до дорослого був складнішим, а інші вже в перше півріччя вибилися в провідні гравці дивізіону. Як приклад – Криськів. Почавши знайомство з Першою лігою із видовищного кульбіту, Дмитро швидко показав, що спроможний реально посилити харків’ян. Криськів давав темп, загострення, мобільність у центрі поля. Часто протягував м’яч крізь лінії та пробивав із підступів до карного майданчика. Був одним із тих, хто міг взяти на себе ініціативу, що, зважаючи на молодість гравця, дає надію на значний весняний прогрес.
- Ігор Семенина («Кристал» Херсон)
31 рік – 14 матчів (1224 хвилини) – 3 голи, 5 асистів
Провідний виконавець стандартів і ударів під ліву ногу, постійний учасник комбінацій на чужій половині поля – Семенина був головним розігруючим в атакувальних побудовах «Кристала». Граючи найвище в групі центральних півзахисників, Ігор займався, переважно, роботою з «чистими» м’ячами. Запам’ятався кількома фірмовими дальніми ударами, тонкими передачами під загострення та постійною участю при розіграшах штрафних і кутових. Пробивав пенальті – зазвичай чисто, але не без промахів. Зважаючи на труднощі періоду адаптації в новачка Першої ліги, наявність такого гравця, як Семенина, була дуже важливою для херсонців.

Праві півзахисники
- Богдан Оринчак («Волинь» Луцьк)
27 років – 11 матчів (749 хвилин) – 4 голи, 1 асист
Оринчак зробив собі хороше ім’я в «Прикарпатті», але в СК «Дніпро-1», ФК «Минай» та ФК «Рух» завоювати своє місце не зумів. А от «Волинь», схоже, зуміла знайти застосування цьому різкому, небезпечному атакувальному гравцеві. Будучи фланговим півзахисником за основною кваліфікацією, Богдан поступово розкрився на позиції центрального форварда, вигравши конкуренцію в кадрових нападників. Забив чотири м’ячі, віддав одну гольову передачу та заробив стандарт під ще один гол – досить непогано, як для гравця, який поповнив команду вже в розпал сезону. Проте треба все одно відзначити, що Оринчак найкраще та найбільш ефективно реалізовує свої навички саме в якості вінгера, тож будемо з інтересом чекати, де і в якій ролі цей стрімкий футболіст розкриватиме себе навесні.
- Микола Когут («Агробізнес» Волочиськ)
22 роки – 15 матчів (1281 хвилина) – 5 асистів
Брати Когути в «Агробізнесі» починали із ролі молодих змінників значно досвідченіших і авторитетніших конкурентів. Але поступово і самі гравці виходили на новий рівень майстерності, і ті, з ким їм випадало боротися за місце в основі, розходилися в інші команди, відходили з арени. Тож саме зараз співпали всі фактори, і Когути розкрилися в «Агробізнесі». Якщо Івану для цього довелося дещо змінити кваліфікацію, то Микола дочекався свого шансу на місці флангового півзахисника. Раптово виявилося, що його стрімкість має адресну націленість, а сам М.Когут здорово взаємодіє з Гагуном чи Романюком, який його успішно замінив. Микола і сам багато та небезпечно бив по воротах, але краще розкрився в якості асистента. Гострі простріли, подачі та розіграші стандартів, сольні рейди та вбігання постійно допомагали волочиській команді в загостренні.
- Ілля Чередниченко («Гірник-Спорт» Горішні Плавні)
25 років – 15 матчів (931 хвилина) – 2 голи, 2 асисти
Повернувшись зі Словаччини, Чередниченко дуже вдало зайшов у «Гірник-Спорт». Під керівництвом Жабченка цей швидкий футболіст швидко знайшов себе в тактичних побудовах нової команди, а його вміння завантажити м’яч з флангу в карний майданчик постійно допомагало команді з Горішніх Плавнів у побудові своїх атак. Ігор, володіючи вибуховою швидкістю та вмінням доставити м’яча з флангу в карний майданчик, взяв участь у кількох результативних атаках. Причому, як різносторонній футболіст – вмілий у завершенні та підіграші.

Атакувальні півзахисники
- Руслан Черненко («Агробізнес» Волочиськ)
28 років – 15 матчів (926 хвилин) – 8 голів, 2 асисти
Відхід кількох лідерів у Favbet Лігу, а з ними – й стилеутворюючого гравця Кухарука, створили «Агробізнесу» чимало проблем і поставили перед тренерським штабом необхідність терміново закривати важливу позицію центрального півзахисника з широким діапазоном дій. І, як не парадоксально, цю проблему (як і вакансію на лівому фланзі захисту) вдалося вирішити за рахунок внутрішніх резервів. Черненко, спроможний зіграти і вінгера, і центрхава, взяв на себе роль плеймейкера й провідного виконавця стандартів. Шість пенальті з шести спроб реалізував Руслан – нерви не підвели його навіть у кінцівці гри в Одесі, яка в підсумку дала «Агробізнесу» перевагу на проміжному етапі. А ще Черненко вдало комбінував, виконав багато корисної роботи в середині поля та виступав зв’язковим при швидких атаках своєї команди. За тієї тактичної схеми, яку системно використовує «Агробізнес» у 2020 році, роль центрального півзахисника надзвичайно відповідальна – і Руслан з нею справився.
- Станіслав Сорокін («Кремінь» Кременчук)
20 років – 16 матчів (1271 хвилина) – 6 голів, 2 асисти
Орендований у «Колоса» молодий півзахисник став головним кадровим відкриттям Головка в «Кремені» та задав високий рівень очікувань для всіх гравців із Молодіжної першості УПЛ. Хороша техніка та поставлений удар робили Сорокіна особливо ефективним при пробитті стандартів, але при цьому він досить швидко, як для новачка, влився в комбінаційну гру кременчужан. Попри стереотип щодо гравців в оренді, Станіслав ніколи не грав з пониженим рівнем мотивації чи самовідданості, тож провів це півріччя з безперечною користю для себе.
- Артур Авагімян («Чорноморець» Одеса)
23 роки – 13 матчів (1029 хвилин) – 4 голи, 2 асисти
Ковалець розкрив чергового молодого таланта, зараз про це можна впевнено говорити. Авагімян пройшов до цього школу ФК «Маріуполь» і «Шахтаря», засвітився в вікових збірних і юнацькій Лізі чемпіонів, встиг пограти в Favbet Лізі та єврокубках. Але цілісне враження від його гри, справжній системний розвиток, проявилися вже в «Чорноморці». Тут Артур має свободу дій в групі атаки – багато комбінує, багато б’є по воротах, навіть прямо від кутового прапорця. За видовищністю гри та індивідуальною грою проявляється сутність гравця значно вищого рівня, ніж Перша ліга. Проте для максимальної користі для одеської команди Авагімяну варто стати більш колективним гравцем, зіграти навесні стабільніше, підвищити ефективність завершення.

Ліві півзахисники
- Іван Гливий («Кристал» Херсон)
26 років – 14 матчів (934 хвилини) – 5 голів
Шість новачків Першої ліги привнесли сюди багато нових імен – хай і добре відомих на більш низькому рівні. Гливий добре відомий у друголігових баталіях, але з часів, коли подавав надії в дублі «Таврії», він ще не грав проти суперників такого класу, які випадають щотуру в поточному чемпіонаті. І Іван досить швидко, здається, швидше за одноклубників, адаптувався до нового середовища. На старті сезону розкішні голи Гливого дозволяли херсонцям відбиватися в конкурентних матчах, пізніше Іван дещо збавив оберти й поступово опинився під жорсткою ротацією. Але із п’ятьма голами – дуже естетично й майстерно виконаними – залишився найвлучнішим гравцем херсонців. Може значно більше – і першочерговим завданням оновленого тренерського штабу «Кристалу» буде повністю реалізувати Іванів потенціал.
- Геннадій Пасич («Верес» Рівне)
27 років – 12 матчів (1075 хвилини) – 3 голи, 1 асист
Брати Пасичі тривалий час грали пліч-о-пліч, але тепер Геннадій відгукнувся на особистий виклик у своїй кар’єрі. Поповнивши склад новачка Першої ліги, Г.Пасич допоміг «Вересу» швидко пройти адаптацію та завдяки стабільності й чіткості виконання навіть всерйоз боротися за медальний п’єдестал. Геннадій додав рівненській команді швидкості, гостроти та націленості в атаках. Своїм сильним ударом він забивав із досить великих відстаней за чудернацьких траєкторій, при цьому не забуваючи постачати фланговими подачами Шестакова, який цього дуже потребує.
- Євген Протасов («Волинь» Луцьк)
23 роки – 13 матчів (1087 хвилин) – 2 голи, 1 асист
В «Олександрії» Протасов провів немало ефектних матчів, але з поверненням з-за кордону Третьякова та Лучкевича скоротив свій ігровий час. Втім, і в «Волині» йому ніхто не гарантував статусу недоторканого – все довелося завойовувати власними силами. Навіть у провальному матчі з «Кременем» на старті нового сезону Євген вирізнявся ініціативністю, і надалі в найкращих своїх матчах на різкості, швидкості та ривку створював суперникам чимало проблем. Міняючись флангами з Ляшенком, Протасов залишався націленим на удар, сповна використовував переваги, які відкривали атаки «по дзеркалці» – в стилістиці інвертованих вінгерів. Безперечно, ми робимо поправку на перехідний період оновленої луцької команди, але на весняну частину сезону чекаємо більшого і від Протасова, і від «Волині» в цілому.

Нападники
- Роберт Гегедош («Верес» Рівне)
27 років – 12 матчів (830 хвилин) – 4 голи, 5 асистів
Не загравши після розставання з «Минаєм» у «Металісті 1925», Гегедош опинився на роздоріжжі. І дуже добре для форварда, що «Верес» повірив у його можливості та надав шанс у своїй команді. Граючи в відтяжці під Шестаковим, Роберт міг сповна використовувати свої ігрові переваги – хороший удар, атаки другим темпом і на просторі, розрізні передачі. Поступово Роберт взяв на себе й виконання стандартів під ліву ногу. За рахунок спортивної хитрості та вміння взаємодіяти в атаці цей новачок виявився найбільш ефективним у рівненській команді й зробив чималий вклад у результати рівнян після підвищення в класі.
- Артем Ковбаса («Чорноморець» Одеса)
23 роки – 11 матчів (577 хвилин) – 5 голів
Ковалець прекрасно пам’ятав Ковбасу по «Оболоні-Бровар», тому за першої можливості запросив його в одеську команду. Прекрасно розуміючи мінуси Артема – не найкращу реалізацію, нестабільність, інколи гру в відриві від командних дій, тренерський штаб «Чорноморця» прекрасно зіграв на плюсах цього форварда. Передовсім говоримо про швидкість, гольове чуття та вміння вдало ввійти в гру з лави запасних. У трьох із чотирьох матчів, у яких він забивав у поточному чемпіонаті, він відзначався голами саме після виходів на заміни. Окрім цього, Ковбаса непогано зігрався з партнерами по атаці – Бугаєм, Авагімяном, Кожушком. Є відчуття, що тренери знають, як підвищити ККД Артема. Що ж, у такому випадку в Першій лізі може з’явитися форвард нової якості.
- Сергій Загинайлов («Альянс» Липова Долина)
29 років – 11 матчів (615 хвилин) – 5 голів, 1 асист
Досвідчений Загинайлов у Першій лізі встиг пограти і на позиціях флангового чи атакувального півзахисника, але з «Альянсом» повернувся на цей рівень саме в якості форварда. Граючи такого собі «вільного художника» в відриві, Сергій регулярно знаходив свої можливості завдяки гольовому чуттю, вмінню вийти з-під опіки та зайняти правильну позицію. Із п’ятьма голами він став найрезультативнішим гравцем «Альянсу», хоча провів лише один повний матч і, здебільшого, загострював після виходів на заміни. Ось ця конкретика в атаці й вирізняла Загинайлова, й робила його найбільш небезпечним форвардом своєї команди.

Нападники
- Олександр Батальський («Оболонь» Київ)
34 роки – 12 матчів (905 хвилин) – 6 голів, 2 асисти
«Останній з могікан» у сімействі центрфорвардів Першої ліги, Батальський на досвіді видав один із найкращих років у своїй кар’єрі. Ставши найбільш результативним гравцем серед «чистих» нападників, Олександр показав класику гри в своєму амплуа. Він повністю перегравав суперників у верховій боротьбі, що безцінно не лише в грі, а й при подачах стандартів. Він використовував мінімум дотиків на передовій, щоб пробивати по воротах. Він уникав зловживання індивідуальними діями на користь швидкого завершення. У цьому плані в Батальського треба вчитися, поки є така можливість – на жаль, наша школа футболу вже не перший рік переживає тяжку кризу ідей в атаці, що виливається в неспроможність знайти й виховати стабільного, забивного центрфорварда.
- Ярослав Галенко («Полісся» Житомир)
29 років – 14 матчів (1152 хвилини) – 6 голів
Повернення Галенка в Першу лігу виявилося тріумфальним – капітан «Полісся» ввійшов у число найкращих бомбардирів першого півріччя сезону. Ярослав був лідером атак новачків дивізіону, давав адресу націленим передачам і вигравав чимало м’ячів на чужій половині поля. Радував регулярністю в атаці – своїх сім м’ячів у чемпіонаті та кубку забив у семи різних матчах, не виключаючись із боротьби й витискаючи максимум зі своїх моментів. Наявність стабільного бомбардира давала значні переваги житомирській команді на тривалій турнірній дистанції.
- Михайло Шестаков («Верес» Рівне)
30 років – 13 матчів (879 хвилин) – 5 голів, 1 асист
Центрфорвард «Вереса» при конкуренції з боку новачків і старожилів групи атаки залишався оптимальним вибором Вірта на своїй позиції «дев’ятки». Шестаков – це працелюбний футболіст, який виконує великі обсяги робіт, не уникає єдиноборств і постійно патрулює на межі карного майданчика в готовності втекти під передачу на хід або перехопити необачну передачу суперників. У карному майданчику Михайло також доволі ефективний – гольове чуття та вміння зіграти на випередження дозволяють йому часто висуватися на завершення передач, а хороший арсенал дозволяє замкнути з різних позицій і положень. Єдине – досвідченому форварду часто доводилося бути в тіні, вивільняючи зони та постачаючи скидки на одноклубників. Лише в трьох матчах чемпіонату він забивав, але всі вони приносили по три очки в скарбничку «Вереса». Капітанський вклад був вагомим.
Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)
Джерело: Sportarena.com