Sportarena

Збірна Першої ліги сезону 2020/2021

Sport Arena називає 33 найкращих гравців Першої ліги сезону 2020/2021

Збірна Першої ліги сезону 2020/2021

Воротарі

  1. Богдан Когут («Верес» Рівне)

33 роки – 29 матчів – 20 пропущених м’ячів, 17 «сухих» матчів

Лише кілька фактів про виступ Когут: 17 «сухих» матчів – більше за всіх; пропускав у середньому менше одного м’яча на гру; чемпіон Першої ліги. Фантастичний сезон від воротаря, який довів, що не можна судити про гравця тільки за віком у паспорті. Когут провів найбільше «сухих» матчів, багато виручав, і за винятком кубкової гри з «Зорею» та виїзду в Харків до «Металіста 1925» нема чого особливого пред’явити голкіперу переможців змагань. Його команда пропустила найменше м’ячів.

Богдан Когут, фото nkveres.com
  1. Денис Сидоренко («Металіст 1925» Харків)

32 роки – 26 матчів – 19 пропущених м’ячів, 11 «сухих» матчів

Сидоренко лише в трьох матчах чемпіонату пропустив більше одного м’яча, 11 разів залишав поле без пропущених м’ячів. Пройшовши школу «Металіста», багато погравши в Першій лізі (переважно за «Геліос»), Денис у цьому чемпіонаті зробив величезний вклад у бронзові медалі харків’ян і довгоочікуваний вихід «Металіста 1925» у Прем’єр-Лігу.

  1. Олег Мозіль («Агробізнес» Волочиськ)

25 років – 28 матчів – 22 пропущених м’ячі, 12 «сухих» матчів

Рівень цього голкіпера перевірений не лише в чемпіонаті, а й у кубку, де в звітному сезоні «Агробізнес» із «сухим» рахунком переграв «Шахтар». Він видав навіть більше «клін-шитів» за Сидоренка, ніколи не пропускав більше двох м’ячів за гру в Першій лізі, а в розпал осені за шість заключних матчів перед перервою пропустив лише раз. От тільки весняна частина гірше вдалася команді, тож Олег також погіршив свої результати.

Праві захисники

  1. Руслан Пісний («Альянс» Липова Долина)

24 роки – 27 матчів – 5 голів, 2 асисти

Він пробував сили в ФК «Суми» та багато пограв за інші команди області, але саме в «Альянсі» в Юрія Ярошенка розкрився на тому рівні, який змусив про нього заговорити футбольну Україну. Пісний діє по всій довжині правого краю та постійно бере участь у швидких атаках. Маючи здатність до комбінаційної гри, Руслан не лише вміє вдало підіграти, а й особисто завершити атаку після сольного проходу чи стрімкої багатоходівки. Цей сезон – найкращий для Пісного з точки зору атакувальних дій.

Юрій Романюк (ліворуч), фото fcab.com.ua
  1. Юрій Романюк («Агробізнес» Волочиськ)

24 роки – 17 матчів – 3 голи, 6 асистів

«Агробізнес» тривалий час шукав варіанти, щоб замінити своїх флангових захисників, які отримали запрошення спробувати себе в Прем’єр-Лізі. Але аж до приходу Романюка щодо правого флангу були питання. Здібний і креативний фланговий оборонець за неповний сезон в атаці встиг більше, ніж деякі – за весь сезон. Сповна використовував переваги, які відкриває перед латералями схема в три центрбеки. Провів найсильніший сезон з часів «Волині», чого в нього не було і в СК «Дніпро-1».

  1. Максим Жичиков («Металіст 1925» Харків)

29 років – 29 матчів – 1 гол, 1 асист

Жичиков – це справжній талісман для команд, які підвищуються у кар’єрі. За різними підрахунками, 4-5 разів він допомагав своїм клубам виходити в вищі дивізіони різних країн. «Металіст 1925» також скористався фартовістю Максима. Попри те, що позиції флангових захисників у клубі до цього сезону були під ротацією, Жичиков відразу ж зайняв місце праворуч у захисті й відіграв сезон на стабільно високому рівні. Бенефіс видав у матчі з «Кременем», де харків’яни здобули вольову перемогу (гол і асист).

Центральні захисники

  1. Богдан Кушніренко (МФК «Миколаїв»)

25 років – 26 матчів – 10 голів, 1 асист

Кушніренко за основною кваліфікацією – оборонець (причому, в ФК «Полтава» діяв у якості флангового захисника, у МФК «Миколаїв» раніше – у центрі захисту). Видатним за індивідуальними показниками виступом у сезоні 2020/21 Кушніренко заслужив великий шанс в УПЛ – новий чемпіонат почне в «Ворсклі». Оцінюючи ж його виступ у Першій лізі, відразу зауважимо, що одну частину матчів в минулому сезоні Богдан відіграв у центрі півзахисту, іншу відіграв в обороні. Діяв Богдан інтенсивно – встигав виконувати багато підбирань і відбирань, а також через пас виводити команду в атаку. Прославився також як один із найкращих пенальтистів сезону.

Богдан Кушніренко, фото mfc.mk.ua
  1. Костянтин Пікуль («Альянс» Липова Долина)

26 років – 29 матчів – 1 асист

Лідер оборони «Альянсу» – досить успішного дебютанта Першої ліги. Гравець із потужними індивідуальними якостями та лідерською харизмою. Невід’ємний атрибут будь-якого поєднання захисників – у яких би варіантах не діяла команда. Сильний, передовсім, роботою в обороні – багато відбирань і підбирань, виграних єдиноборств, нічийних м’ячів. Пікуль – це той футболіст, який часто виступав останньою надією, навіть коли воротар був безсилим (пригадати б героїчні виїзди в Одесу та на Рівненщину).

  1. Віктор Лиховидько («Чорноморець» Одеса)

29 років – 23 матчі – 6 голів, 1 асист

Лиховидько довго йшов до визнання, починав з самих низів, і от в останні роки вибився в найкращі гравці Першої ліги. Запрошення в одеський клуб (ще від Маркевича-молодшого) виглядало логічним. Якщо в 2020 році Віктор – справжнє відкриття «Чорноморця», провідний гравець при схемі в три центрбеки в Ковальця, то навесні він дещо випав із тактичних побудов Антонова. Тим не менш, сезон у цілому цей футболіст відіграв потужно і в наступному має всі шанси грати в УПЛ – «своїм ходом», без одеського клубу.

Центральні захисники

  1. Ігор Курило («Агробізнес» Волочиськ)

28 років – 28 матчів – 1 гол

Курило в «Агробізнесі» – не лише провідний захисник, який виграє багато боротьби завдяки чудовій антропометрії та вправно діє в організації гри лінії. Це ще й «глибокий плеймейкер», виконавець віддалених стандартів і розпасовник передач на довгу та середню дистанції. Завдяки його лівій нозі, волочиський клуб блискавично розігрує навіть штрафні зі своєї половини, швидко задає вектор атакам після лонгболлів з глибини. Ігор вміє нав’язати боротьбу навіть складним підопічним – форвардам.

  1. Роман Гончаренко («Верес» Рівне)

27 років – 27 матчів – 3 голи

Рівненський клуб у першому ж сезоні після підвищення в класі виграв золоті медалі та піднявся в УПЛ, і великий внесок у цей успіх зробила добре організована захисна ланка. Один із її ключових елементів – це Гончаренко. Налагоджував співпрацю з будь-якими напарниками (то з Махнєвим, то з Мірошником, коли він повернувся після травми). Діяв у чіткій, хоч і непоказній манері. Забив тричі – проте всі голи в матчах, де це мало велике значення (перемоги з мінімальною різницею).

  1. Богдан Порох (МФК «Миколаїв»)

20 років – 26 матчів – 2 голи, 2 асисти

Молоде відкриття миколаївського клубу. Відразу кількох гравців із МФК «Миколаїв-2» системно підтягували в першу команду, проте тільки Порох настільки сильно влився в гру першолігового складу. У зв’язці чи з Кушніренком, чи з Парцванією, який чудово відіграв минулий сезон, Богдан досить переконливо діяв у захисті, не забуваючи підключатися до чужих воріт на стандарти. Наслідком хорошого старту в Першій лізі стало запрошення в «Металіст», який підвищився в класі, тоді як клуб Пороха – понизився з власної ініціативи.

Ліві захисники

  1. Іван Когут («Агробізнес» Волочиськ)

22 роки – 28 матчів – 2 голи, 3 асисти

Після втрати Бойчука та Гагуна фланги «Агробізнесу» потребували заміни. І якщо праворуч методом проб і помилок награли новачка Романюка, то ліворуч Чижевський знайшов додаткові можливості в молодого вінгера І.Когута. Виявилося, що, крім звичної атакувальної роботи, Іван може витримувати навантаження на всій довжині флангу, встигати назад, виконувати необхідні обсяги захисних дій. Ясна річ, ми не ставимо остаточну крапку на перспективах Когута як півзахисника, проте відзначимо, що експеримент із ним нижче на бровці показав хороші задатки універсалізму в цього гравця.

Іван Когут (праворуч), фото fcab.com.ua
  1. Андрій Власюк («Полісся» Житомир)

29 років – 22 матчі – 2 голи, 2 асисти

Власюк пройшов ЦСКА і ФК «Севастополь», пограв ще за кілька нижчолігових команд, і це добре як для самого гравця, так і для «Полісся», що відродження житомирського клубу дозволило задіяти Андрія – вихованця місцевого футболу. За манерою гри та постійною активністю на своєму фланзі цей гравець легко вписується в різні формації гри житомирян, а золотий футбольний вік дозволяє розраховувати на нього і Юрію Калитвинцеву – приємно, що серед запрошених «зірок» з інших міст буде й уродженець Житомирської області.

  1. Іван Цюпа («Волинь» Луцьк)

28 років – 27 матчів – 2 голи, 2 асисти

Потрібно обов’язково відзначити Цюпу – одного з найбільш продуктивних і стабільних гравців «Волині» з числа більш статусних і досвідчених. При різних варіантах побудови захисту Іван старався відпрацьовувати по всій довжині поля, вдало діяв у зв’язці з Мартинюком (часто вони грали поруч), а також з фланговими півзахисниками Протасовим і Ляшенком. Взяв участь у кількох гольових передачах і діяв самовіддано – навіть ціною травм (як у матчі з «Прикарпаттям» восени).

Центральні півзахисники

  1. Руслан Черненко («Агробізнес» Волочиськ)

29 років – 29 матчів – 15 голів, 2 асисти

Унікальна ситуація – найкращим бомбардиром чемпіонату став гравець середньої лінії, який ще й дві третини своїх голів провів із пенальті! Проте це не применшує значимості виступу Черненка – провідного півзахисника «Агробізнесу». Завдяки універсалізму та хорошому розумінню гри, Руслан вдало замінив у центрі поля Кухарука, запрошеного в УПЛ. Він виступав зв’язковим середини поля, часто починав атаки з глибини. Багато забивав не лише зі стандартів. Закрив особливо важливу та відповідальну точку на полі, склавши з Думанюком хороший дует.

Руслан Черненко, фото fcab.com.ua
  1. Ігор Семенина («Кристал» Херсон/«Нива» Тернопіль)

32 років – 26 матчів – 7 голів, 9 асистів

«Друга молодість» досвідченого центрального півзахисника. Навіть виступаючи за новачків дивізіону, змінивши команду посеред чемпіонату, Семенина видав чудовий індивідуальний результат (16 балів за системою «гол+пас») і був ключовим гравцем як «Кристалу», так і «Ниви», в яку повернувся після багатьох років виступів на вищому рівні. Ознаки гри Ігоря – вміння пробити здалеку з гри та стандартів, перепасуватися в динаміці гри та вивести одноклубника на зручну позицію для завершення атаки. Став провідним асистентом чемпіонату.

  1. Костянтин Ярошенко («Альянс» Липова Долина)

34 роки – 25 матчів – 7 голів, 3 асисти

Син головного тренера «Альянсу» свого часу подавав великі надії в «Шахтарі», забивав на Меморіалі Лобановського, провів цілком благополучну кар’єру в УПЛ і зарубіжних лігах. І ось прибув у склад клубу-новачка Першої ліги, суттєво посиливши його на професіональному рівні. Зараз від креативності, бачення поля та вміння пробити й подати Ярошенка-молодшого багато в чому залежить організація атакувальних дій долинян.

Праві півзахисники

  1. Микола Агапов («Альянс» Липова Долина)

27 років – 29 матчів – 9 голів, 3 асисти

Агапов був відомим у Першій лізі за виступами в попередніх командах (у тому ж «Геліосі» та «Десні»), однак після турецького періоду кар’єри змушений був навіть певний час пограти в аматорських змаганнях – за харківське «Динамо-ХНУВС». Можна сказати, запрошення в «Альянс» стало новою віхою в кар’єрі швидкісного правого нападника. Багато забивав, чудово взаємодіяв із одноклубниками, досягнув хорошого особистого результату – 12 балів «гол+пас».

Микола Агапов, фото fc-alliance.com.ua
  1. Володимир Одарюк (МФК «Миколаїв»)

27 років – 28 матчів – 7 голів, 4 асисти

Результативний і при цьому корисний у підіграші – Одарюк значно посилив атаку «корабелів», непогано взаємодіяв з Паламарем, Яворським, Кравченком, діяв широко – мінявся зонами з товаришами, протягував м’яча через значні дистанції, атакував з різних позицій. Звідси – 11 результативних дій у чемпіонаті та інтерес від ФК «Олександрія», так що, досить імовірно, новий сезон Володимир почне не в Другій лізі, а в УПЛ.

  1. Богдан Шмигельський («ВПК-Агро» Вишневе)

27 років – 27 матчів – 5 голів, 2 асисти

Швидкий, технічний і винахідливий – інвертований вінгер «ВПК-Агро» зробив великий вклад в успішний дебют команди в Першій лізі. Хоча сама команда швидко видозмінювалася під час сезону, а особисто Шмигельський пережив певні періоди травм і спадів, загалом він провів чимало сильних матчів і в окремих із них по-справжньому вирішував долю поєдинку на користь команди під керівництвом Соловйова.

Атакувальні півзахисники

  1. Юрій Батюшин («Гірник-Спорт» Горішні Плавні/«Металіст 1925» Харків)

28 років – 28 матчів – 13 голів, 5 асистів

Це найкращий сезон у кар’єрі Батюшина, хоча, здавалося б, що нового може сказати в Першій лізі гравець, який виступає тут ледве не ціле десятиліття? Граючи за «Гірник-Спорт», Юрій записав на свій актив 7 голів і 2 гольові передачі. Після переходу в «Металіст 1925» додав 6 голів і 3 асисти, розділивши свої 18 результативних дій порівну між двома командами. Причому, в харківській команді почав з інсайда, а в підсумку почав ефективно закривати ліву зону атаки. Фірмові штрафні – як через пряме виконання, так і через подачі – лише доповнювали картину сучасного, різностороннього півзахисника.

Юрій Батюшин, фото metalist1925.com
  1. Роберт Гегедош («Верес» Рівне)

28 років – 26 матчів – 7 голів, 6 асистів

Граючи в відтяжці то під Шестаковим, то під Сергійчуком, то під Гайдучиком, цей різносторонній гравець проявив усі грані свого таланту. Встигав і брати гру на себе, і діяти в підіграші – видавав чимало гострих передач, чим активно користувалися як форварди, так і вінгери. Непогано виконував стандарти під ліву ногу, що добре відображено в кількості асистів. Після «Минаю», здавалося, Гегедошу важко буде знайти себе – але, як бачимо, «Верес» зумів використати Роберта значно ефективніше за «Металіст 1925».

  1. Артур Авагімян («Чорноморець» Одеса)

24 роки – 27 матчів – 6 голів, 3 асисти

Один із найбільш вишуканих гравців сезону – прибув у «Чорноморець» після УПЛ і єврокубків, але при цьому продовжував розвиватися. Спокійно обігрував по кілька суперників, сміливо брав гру на себе, діяв по всій ширині фронту та вмів як завершити, так і підіграти. Значно додав у виконанні стандартів – свідченням чому гол прямим ударом з кутового та кілька комбінацій, виконаних «по підручнику».

Ліві півзахисники

  1. Геннадій Пасич («Верес» Рівне)

28 років – 26 матчів – 7 голів, 7 асистів

Прийняв, здавалося, неочевидне рішення – змінивши «Олімпік» і УПЛ на команду, яка щойно вийшла з Другої ліги. І не прогадав – став автором найкращого голу 2020 року в українському футболі, був провідним вінгером команди-чемпіона Першої ліги, а в вищий дивізіон повернеться вже з братом Євгенієм, який також приєднався зараз до «Вереса». Сильний удар, сміливість на фланзі, вміння подати та прострілити – всі ці якості робили Г.Пасича «мотором» наступальних дій рівнян і уособленням гри команди Вірта.

  1. Владислав Шарай («Альянс» Липова Долина)

24 роки – 27 матчів – 6 голів, 7 асистів

Брати Шараї подавали надії в «Олімпіку», «Авангарді», «Сумах», але саме в «Альянсі» Ярошенко зумів розкрити належним чином потенціал швидкісних і технічних півзахисників. Особливо сильно в звітному сезоні виступив В.Шарай. Багато забивав, ще більше віддавав – часто залишав ні з чим навіть досвідчених візаві на своєму фланзі. Не здивувало, що в підсумку заслужив запрошення в «Інгулець» і продовжить виступи на вищому рівні.

  1. Артур Мурза («Гірник-Спорт» Горішні Плавні/«Оболонь» Київ)

21 рік – 28 матчів – 8 голів, 2 асисти

Ще в «Волині» та «Авангарді» було видно, що зростає здібний гравець. А в минулому сезоні Мурза на повний голос заявив про себе в Першій лізі. Три голи в активі Артура за команду Горішніх Плавнів, а ще сім результативних дій додав він у «Оболоні». В оточенні досвідчених, майстерних гравців Мурза не боявся брати гру на себе й

Нападники

  1. Богдан Оринчак («Волинь» Луцьк)

27 років – 27 матчів – 11 голів, 1 асист

Стрімкість і гольове чуття Оринчака допомогли освоїтися в Першій лізі «Прикарпаттю», проте його численні спроби в інших командах (СК «Дніпро-1», ФК «Минай» та ФК «Рух») не допомогли розкрити повною мірою ці його кращі якості. А от у «Волині» вінгер перекваліфікувався в форварда – чим вирішив багаторічну проблему з нападником і наблизився до показників кращих сезонів голеадора Сачка.

Богдан Оринчак, фото fcvolyn.net
  1. Сергій Кисленко («Нива» Тернопіль)

23 роки – 25 матчі – 9 голів

Свого часу Кисленко багато забивав за ФК «Львів» у Другій лізі, був навіть найкращим бомбардиром одного з розіграшів Кубка України. Проте пізніше опинився в дублі клубу УПЛ, змушений був починати все спочатку. Саме в «Ниві» відновив бомбардирський тонус – завдяки чудовій грі на «другому поверсі», розвиненому гольовому чуттю та вмінню швидко реагувати на події, Кисленко забив дев’ять м’ячів, показавши непоганий стандарт виступу нападника.

  1. Сергій Загинайлов («Альянс» Липова Долина)

30 років – 26 матчів – 6 голів, 2 асисти

У Першій лізі цей гравець не новачок – але якщо в інших командах його ставили на фланг чи в центр півзахисту, то «Альянс» цілком логічно вирішив використати ефект «вільного художника» в атаці. Загинайлова важко втримати, тому що він без проблем опускається глибше в поле, атакує другим темпом, знаходить можливості несподівано відкритися під подачі та простріли. Особливо корисним попереду Сергій був восени, але й зведений результат за підсумками всього чемпіонату дозволяє входити в рейтинг найкращих.

Нападники

  1. Михайло Шестаков («Верес» Рівне)

31 рік – 25 матчів – 13 голів, 1 асист

Серед усіх нападників Шестаков виявився найбільш результативним гравцем – хоча загалом у цьому сезоні лідером бомбардирів є півзахисник. Попри пропущений через травму відрізок, Михайло встиг забити 16 м’ячів у чемпіонаті та кубку. Багато й корисно працював попереду – як з м’ячем, так і без м’яча. Як капітан, брав гру на себе в складний момент і часто вирішував долю зустрічей.

Михайло Шестаков, фото t.me/veresclub
  1. Олександр Батальський («Оболонь» Київ)

34 роки – 22 матчі – 9 голів, 2 асисти

Хоча навесні Батальський пропустив немало через травму й випадав із тактичних побудов «Оболоні», загалом із 11 результативними діями він сповна виконав індивідуальну бомбардирську програму. Дуже сильний у грі в повітрі, вмілий у завершенні, небезпечний на добиванні, Олександр сповна користався метушнею біля чужих воріт і забив чимало дуже важливих м’ячів. Яскрава ілюстрація тезису, що не варто заглядати в паспорт футболістам.

  1. Віталій Пономар («Металіст 1925» Харків)

31 рік – 10 матчів – 6 голів, 2 асисти

Після «Олександрії» Пономар довго шукав себе – то в Першій лізі, то в Грузії. І в «Металісті 1925» починав важко – потрібно було як набрати форму, так і влитися в ігрові побудови Кривенцова. Проте, коли «розкачка» закінчилася, після п’яти матчів без голів ми побачили Віталія, яким він був у кращі роки – серія із восьми результативних дій за чотири гри не лише допомогла харків’янам перебороти певну кризу в результатах квітня, а й розгромити «Верес» в одному з найважливіших матчів сезону. Жаль, що в іншому (домашньому з «Чорноморцем») Пономаря було вилучено, і він пропустив залишок сезону.

 

варіант матеріалу

Смотри футбольные трансляции и матчи на телеканале Футбол 1 онлайн.

Джерело: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Или аккаунт Sportarena