Збірна півріччя Першої ліги 2024/25 – 33 найкращих гравців літа-осені

Підсумок системної роботи Sport Arena за літньо-осінню частини сезону ‒ наша символічна збірна 33 найкращих гравців Першої ліги сезону 2024/25 на проміжному етапі. Головна команда дивізіону після першого етапу та матчів липня-листопада.

Воротарі

1. Олег Білик • Епіцентр (Кам’янець-Подільський)

26 років – 15 матчів – 9 пропущених м’ячів, 8 «сухих» матчів

Епіцентр дуже виважено вибирає своє підсилення, тому для клубу важливо не помилитися. Тим більше, з такою позицією, як воротарська. Зважаючи на травми Жмурка та Чернобая, невдалий вибір голкіпера мав би фатальні наслідки. Проте в випадку з Біликом Нагорняк і його штаб дуже вгадали. Олег після втрати місця в ФК Олександрія був недооцінений своїми наступними клубами – Інгульцем і Чорноморцем. А воротар він добротний – викликався в юнацькі збірні України, мав конкретний інтерес із зарубіжних клубів (у тому числі MLS). Відчувалося, що для Білика принципово важливо перезавантажитися в своїй новій команді. На старті нового сезону він не пропускав м’ячів 465 хвилин (п’ять повних матчів і частинку шостого), що до цих пір залишається найбільш тривалою «сухою» серією Групи А. Парирував пенальті від такого майстерного суперника, як Цюцюра, в матчі з Прикарпаттям (3:0). Має з запасом найкращий показник кількості пропущених м’ячів у розрахунку на ігрові хвилини (1/150, або 0,6 за повну гру). Провів найбільше матчів без пропущених м’ячів. Переконливо відіграв проти безпосередніх конкурентів.

2. Данило Варакута • Металіст 1925 (Харків)

23 роки – 13 матчів – 8 пропущених м’ячів, 7 «сухих» матчів

Влітку Варакута дещо несподівано залишив Чорноморець, за який грав із юності. В спортивному плані він мав усі підстави залишитися в УПЛ – був основним, у складі одеситів у минулому сезоні видав рекордну кількість сейвів. Але вийшло так, що Данило дав згоду на пропозицію клубу Першої ліги, вигравши конкуренцію в досвідченого Мозіля та групи більш молодих голкіперів на чолі з Коваленком. Варакута відразу ж пробився в основу й користувався довірою ван Леувена. Віддячив за це найдовшою «сухою» серією чемпіонату – 517 хвилин без пропущених м’ячів у жовтні-листопаді. В кількох матчах зіграв нижче своїх можливостей, хоча, справедливості заради, в грі без м’яча та обороні Металіст 1925 повинен додавати. Багато очок команда втратила, ведучи в рахунку та володіючи переконливою ігровою перевагою.

3. Антон Яшков • ФК Кудрівка

32 роки – 16 матчів – 12 пропущених м’ячів, 8 «сухих» матчів

Яшков колись прославився в дублі донецького Металурга, як воротар-бомбардир. Мав великі шанси в кар’єрі в складі Говерли та Колосу, в якому провів багато років і пройшов аж до УПЛ. Повернувся в Першу лігу, де раніше бував із Говерлою та Буковиною, заради Полісся. Проте можливості житомирського клубу постійно зростали, підписувалися все крутіші новачки, тож у минулому сезоні його віддали в оренду в ПФК Звягель. Якби не зняття цього клубу, Антон грав би зараз із ним у Першій лізі. А вийшло так, що він із відразу кількома гравцями, які вже не були потрібними житомирському клубу, перейшов у Кудрівку. Видав хороший виступ у воротах, досягнувши значної кількості «сухих» ігор і виручавши в багатьох матчах, де рахунок був хитким. А ще Яшков робить великий внесок у конструкцію гри команди Локтіонова/Баранова: лідер дивізіону за кількістю довгих передач. Незамінний у всіх матчах сезону.

Праві захисники

1. Петро Луців • Металіст (Харків)

24 роки – 13 матчів – 3 голи, 4 асисти

Брати Луціви – земляки легендарного Турянчика. З юного віку вважалися перспективними, тому грали за юнацькі склади ФК Олександрія та ФК Минай, побували в складі обласних клубів Другої ліги – МФА Мункач і ФК Хуст. От тільки є нюанс: за останню команду вони грали дует форвардів при системі 4-4-2, а невдовзі після переходу в Металіст Василь травмувався і брат Петро пробивався в основу сам. Знайшов себе найкраще саме на місці правого захисника, хоча нерідко грав вище на фланзі. Оформив загалом вісім результативних дій – три голи, чотири асисти, два так званих другі асисти (передгольові передачі). Проти нього багато фолили. Він сам без проблем перелаштовувався під різний формат тактичної схеми, оборони, напарників на флангах.

2. Іван Гаврушко • Агробізнес (Волочиськ)

26 років – 14 матчів – 1 гол, 2 асисти

Колись Гаврушко займався в клубах УПЛ ПФК Львів і ФК Олександрія, проте в перші команди не пробився. Як гравець, відбувся в складі гранда футболу Львівщини – ФК Юність (Верхня/Нижня Білка), з яким виграв усе, що можна, в обласних змаганнях. Скаутинг Агробізнесу досить глибокий – сам Чижевський дивиться всі змагання, аж до нижчих обласних ліг і зимових виставкових турнірів. От і вийшло, що Гаврушко скористався своїм шансом у зібраній з нуля команді, виграв конкуренцію в Зайця та створював непогані зв’язки з різними гравцями, які опинялися на його фланзі (Агробізнес постійно проводив ротацію вінгерів: Касімов, Станкович, Глоба, Фомін).

3. Євген Корохов • Вікторія (Суми)

26 років – 16 матчів – 3 асисти

Сам Корохов – вихованець запорізького Металурга, проте йому напрочуд не пощастило з часом входження в великий футбол. Старий Металург припиняв існування, деякий час Євген пограв у юнацьких командах Шахтаря та Зорі, опускався в аматори, пробував сили в Арсеналі-Київ, Поліссі та Оболоні, пограв за Поділля, Ниву (Бузова) та Вікторію. В команді Безсмертного Корохов – основний. Один із чотирьох незамінних гравців у поточному чемпіонаті. Синхронно з Ульяновим покриває всю протяжність флангу, гарно підключається до атак, може додати за рахунок дальніх ударів (згадати тільки, як він влучав у поперечину з досить віддалених штрафних).

Центральні захисники

1. Владислав Мороз • Епіцентр (Кам’янець-Подільський)

23 роки – 14 матчів – 1 гол

Мороз займався в рідному Тернополі, а також у академії Скали, після чого пробився в дорослий футбол через Волинь. В Епіцентрі – третій сезон. За цей час пережив і хороші матчі, і відверто провальні (ох, як же ж забути грубі помилки Епіцентру в стикових матчах літа 2024 року!). Проте якраз у поточному сезоні Першої ліги Владислав діє досить надійно, створивши гармонійний дует із Григоращуком. Дуже сильний у єдиноборствах в обороні (більше 80% успішних). Гарно веде пасову роботі, зокрема – в доставці м’яча в чужий карний майданчик і на фінальну третину поля в цілому. Може забивати божевільні м’ячі (фірмові – дальніми ударами). Епіцентр пропустив лише сім м’ячів (0,5 за гру в середньому). Це – заслуга всієї команди, проте, безперечно, зв’язка Мороз-Григоращук зробила в звання найнадійнішої оборони ліги свій вагомий внесок.

2. Максим Імереков • Металіст 1925 (Харків)

33 роки – 16 матчів – 2 голи

Імереков пройшов школу Шахтаря, пограв на найвищому рівні з Металургом (Запоріжжя), ФК Олександрія, Десною та Зорею. В активі Максима – виступи в трьох зарубіжних чемпіонатах, а також у кількох сезонах єврокубків і збірних України (молодіжна та юнацькі). Найголовніше ж – що 33-річний оборонець не дограє, а грає. Поповнивши команду ще при Скрипнику, він залишається незамінним і при Карпенку та ван Леувені. Найуспішніший у верхових єдиноборствах. Найкращий за пасовою роботою – як у кількісному, так і в якісному відношенні. Гарно підключався на стандарти – говоримо не лише про завершення, а й про скидки на загострення та виграну біля чужих воріт боротьбу.

3. Микита Безуглий • Буковина (Чернівці)

29 років – 11 матчів – 2 голи

Безуглий також починав сезон у Металісті 1925, але йому зміни в тренерському штабі не пішли на користь. Далі перейшов у Буковину. Можна назвати його навіть найуспішнішим придбанням Кривенцова. Посилив не лише оборону чернівчан, а й завершення при подачах стандартів і конструкцію гри. Микита – серед лідерів у просуванні м’яча. Багато та завжди небезпечно ходив на стандарти. У чому ж мінус? Недавно Безуглий побив історичний антирекорд Першої ліги за кількістю автоголів. У деяких матчах це мало фатальне значення. Це жорстке невезіння погіршило Микиті загалом прекрасне півріччя. Тому й третє місце при багатьох топових показниках.

Центральні захисники

1. Євген Місюра • СК Полтава

30 років – 16 матчів – 4 голи

Вихованець запорізького Металурга Місюра важко пробивався в дорослий футбол. Пробував сили в хмельницькому Динамо (в часи Роздобудька, Данченка, Донгаузера). Побував в УкрАгроКомі та краматорському Авангарді. Тривалий час грав за аматорський Мотор (Запоріжжя) – поки не перейшов у бузівську Ниву, з якою став переможцем Другої ліги. А коли цей клуб отримав нових власників і почав процес злиття з ФК Кудрівка, Євген опинився в СК Полтава. Це було влучання в яблучко від Сисенка! Місюра – найкращий із захисників у повітряній боротьбі – найчастіше серед усіх гравців Першої ліги пробивав головою по чужих воротах. Звідси – дуже пристойний результат у плані результативності. Що головне – утримував боєздатність оборони з різними напарниками (Підлепич, Опанасенко, Ходуля – чи з ким би ще не доводилося створювати дует).

2. Віталій Федорів • Металіст (Харків)

37 років – 12 матчів – 1 гол

Ну тут легенда, що ми маємо додавати. Ще в юному віці дебютував у складі Динамо, виграв Суперкубок України 2007 року, пройшов усі збірні України, аж до двох матчів за національну. Пробував сили в Кривбасі та Говерлі часів праймової УПЛ, пограв у кількох зарубіжних клубах. Після Олімпіка дуже непогано грав за Металіст і допоміг у становленні Дніпру-1 Кучера – віце-чемпіону України. Зараз повернувся в Металіст і на найвищому рівні допомагає досить молодій загалом-то команді. В різних поєднаннях оборонців створює хороші зв’язки з Порохом, Мизюком, тим же Гомесом. Грає максимально просто й ефективно. Те, що Металіст із трансферним баном, втративши низку досвідченіших лідерів, пробився в групу «Чемпіонська» – це маленький спортивний подвиг.

3. Василь Француз • Прикарпаття (Івано-Франківськ)

28 років – 13 матчів – 2 голи, 1 асист

Цього сезону Прикарпаття експериментувало з різними схемами – в три центрбеки, в два, з двома нападниками, з більш посиленим центром поля. Француз у цьому плані витримував різні варіації, граючи то лівого, то лівого центрального захисника. При ньому – досить якісна гра з м’ячем, вміння підключатися на стандарти та нав’язувати єдиноборства, а також роздавати передачі на різні дистанції. Записав на свій рахунок декілька результативних дій, що було важливим, зважаючи на спад нападників і травму Цюцюри, через яку Прикарпаття догравало перший етап без свого лідера. Сам Француз – місцевий вихованець, але в період лихоліття професіонального футболу в області побував у таких аматорських командах, як Карпати (Галич), Карпати (Яремче), Благо (Івано-Франківськ), Придністров’я (Тлумач). З відродженням традицій клубу – весь час тут і ще й прогресує.

Ліві захисники

1. Василь Кравець • Металіст 1925 (Харків)

27 років – 15 матчів – 1 гол, 2 асисти

Кравець колись вважався одним із найбільш перспективних молодих гравців Карпат, після чого мав п’ятирічний період за кордоном: іспанські Луго, Леганес і Спортинг (Хіхон), польський гранд Лех, звідки вийшов сам Левандовський. Повернувшись в Україну, Василь вдало реалізував свій статус, отримуючи круті контракти в таких клубах, як Ворскла, СК Дніпро-1, Полісся та Металіст 1925. У Першій лізі не б’є байдики – три результативних дії, найкращий за кількістю кроссів, гарна взаємодія з різними напарниками на флангах (а зліва грали різні футболісти – Борячук, Стень, Калитвинцев, та хто там тільки не опинявся в різних матчах). Уже зараз Василя порівнюють з Роберто Карлосом – за зачіску, кольори форми та шалений удар, і ми повинні сказати, що він після хороших зимових зборів має суттєво додати.

2. Дмитро Ульянов • Вікторія (Суми)

30 років – 16 матчів – 2 голи, 1 асист

Ульянов – один із численних вихованців запорізького Металурга, які досить мало пограли за сам рідний клуб, але потім багато років виступали на всеукраїнському рівні. Так і Дмитро – після клубної «двієчки» пограв за Гірник-Спорт, а по-справжньому розкрився в Авангарді (Краматорськ). Тут заслужив реноме одного з найкращих фулбеків Першої ліги, який утримує по цей день. Прославився на весь світ «голом скорпіона», який в минулому десятилітті поширили всі провідні ЗМІ та пабліки світу. Пробував сили за кордоном у грузинському Самтредіа та словацькому Вранові. Пограв також за МФК Миколаїв і Вікторію. Нині – найкращий за перехопленнями серед флангових оборонців. Один із незамінних гравців, які в поточному чемпіонаті не пропустили жодної хвилини.

3. Андрій Дедяєв • ЮКСА (Тарасівка)

30 років – 12 матчів – 3 асисти

Дедяєв – земляк Степаненка, Шапаренка та Сачка. Пройшов юнацькі склади Іллічівця та алчевської Сталі, проте відбувся як футболіст у складі новокаховської Енергії. Із Другої ліги мав переходити в УПЛ – Ворскла, Верес та кілька інших клубів проявляли предментний інтерес. Натомість пограв за краматорський Авангард, відроджений Кривбас і навіть побував у аматорському Моторі (Запоріжжя). Перезавантажився в мирівській Дружбі, з якою став чемпіоном Другої ліги. Коли цей клуб відмовився від підвищення в класі, поповнив його конкурента – ЮКСА, куди перейшов головний тренер Дружби й пів команди. Витримував дуже жорстку конкуренцію зі сторони Синьогуба та Зозулі, іноді грав вище на фланзі. Класний вихованець стандартів, вміє пробити сам і непогано подати. Дуже корисний на тривалій дистанції та в матчах, які складаються невдало.

Центральні півзахисники

1. Андрій Сторчоус • ФК Кудрівка

30 років – 16 матчів – 5 голів, 2 асисти

Сторчоус — гравець, який мав би грати в Першій лізі з іншою командою (він також підвищувався в класі з Дружбою), проте опинився в Кудрівці. Тут виявилося, що Андрій може грати при різних схемах і в різному оточенні в середині поля. Чудово почуває себе як у стилістиці “вісімки”, так і ближче до висунутого вперед нападника. Оформив сім результативних дій. Лідер за розумними передачами в усій лізі. Справжній бенефіс (гол+асист) видав у надважких виїздах проти головних конкурентів – ЮКСА та Металіста 1925, забивав СК Полтава. Ті шалені перемоги 4:3, 2:0 та 2:1 і забезпечили в підсумку команді сенсаційне «зимове чемпіонство».

2. Дмитро Плахтир • СК Полтава

28 років – 15 матчів – 3 голи, 2 асисти

Плахтир другий сезон в СК Полтава, і це пішло на користь команді. В центрі поля зазвичай він грає поруч із Даниленком і під Щербаком. Виконує величезні обсяги робіт, зворотна сторона цього – багато фолів (у п’ятірці найгрубіших гравців турніру), а також багато карток – сім (більше тільки в одноклубника Даниленка – вісім). Зате при цьому виконав найбільше ударів серед півзахисників, є лідером дивізіону за кількістю дальніх ударів. У кількох поєдинках перевертав гру, яка важко складалася для команди. Класно виконував стандарти під ліву ногу. Сам Дмитро – вихованець запорізького Металурга, пограв як за старий, так і за новий клуб. Пробував сили в ФК Олександрія (не пробився вище дубля). Регулярно грав за Скорук, але клуб із Нікопольського району, як відомо, призупинив виступи через складну ситуацію в своєму районі та підрив Каховської дамби, який вплинув на величезні простори агробізнесу Наддніпрянщини та півдня.

3. Роман Толочко • Агробізнес (Волочиськ)

26 років – 14 матчів – 3 голи, 2 асисти

Толочко-молодший – представник уславленої карпатівської династії, його батько (також майстерний центральний півзахисник із хорошим ударом) забивав Динамо Лобановського та здобував медалі чемпіонату України в Вищій лізі. Роман Романович теж пограв за Карпати, виступав також за першолігові Металіст 1925, Авангард (Краматорськ), Прикарпаття та ЛНЗ (Черкаси). За великим рахунком, у своєму не юному віці залишався не реалізованим. Агробізнес вчасно підписав і розвинув талант Толочка. Він створив чудовий дует із Теплим, забив кілька важливих м’ячів, гарно вів розпасовку. Володіє лідерськими якостями, завдяки чому витягнув відразу кілька матчів тогочасного лідера Групи А.

Праві півзахисники

1. Арі Моура • Металіст 1925 (Харків)

28 років – 13 матчів – 8 голів, 1 асист

Земляк Дунги, Алісона, Таффарела та Дугласа Кости родом зі штату Ріо-Гранде-ду-Сул. Починав у скромній команді Росаріу, після чого змінив десяток бразильських клубів, із яких ви чули хіба що про Шапекоенсе, та й то – через прикрі позафутбольні обставини. У Європі дебютував у складі скромних ізраїльських клубів Бней Сахнін і Секція Нес-Ціона. Проте саме Металіст 1925 вивів Моуру на такий рівень, коли в пресі починають з’являтися чутки про інтерес Динамо чи якихось ще клубів УПЛ. Це трішки весело, але Арі заслужив на таке паблісіті. Він забив 11 м’ячів у чемпіонаті та Кубку України цього сезону при двох асистах. У Першій лізі в нього загалом 11 результативних дій – ще є два так званих треті асисти. Найкращий в обіграшах і прогресивних пасах у лізі. Особливо сильно провів жовтень, за п’ять матчів цього місяця і аж до перших чисел листопада оформив шість голів і один асист. Це дуже контрастні відчуття: саме Моура зарядив м’яча в каркас воріт у серії післяматчевих пенальті «турніру чотирьох», останнього шансу Скрипника залишити Металіст 1925 в УПЛ. Зате надалі зробив все, щоб нестабільний колектив все ж кваліфікувався в групу «Чемпіонська». Наразі Арі – це не «пів команди», а трішечки більше.

2. Ілля Зубков • ФСК Маріуполь

26 років – 14 матчів – 5 голів

ФСК Маріуполь – це симпатія сезону. Команда змагається за виживання клубу. Те, що вона дотягла до проміжного фінішу, вже маленьке диво. А був момент, коли за спортивним принципом підопічні Краснопьорова могли й поборотися за групу «Чемпіонська», їм би хоч трошки підтримки. Серед гравців, які на морально-вольових догравали це півріччя, відзначимо І.Зубкова. Це – найкращий бомбардир ФСК Маріуполь, причому із 18 очок більше половини здобуто внаслідок його голів. Ілля сам – вихованець столичного футболу. Грав у пізні роки Динамо-2, пробував сили в скромних клубах Чехії й Австрії. Пограв за Альянс (Липова Долина), Металіст 1925 і тепер ФСК Маріуполь. Міг закрити кілька позицій – в центрі на вістрі, в відтяжці, на фланзі.

3. Габріель Гоуларт • ЮКСА (Тарасівка)

22 роки – 10 матчів – 6 асистів

Гоуларт (правильніше, згідно з мовою походження гравця, Гуларт) поповнив склад ЮКСА ще в часи Другої ліги. Вихованець скромної Іпіранги пройшов молодіжний склад Корітіби – колишнього клубу добре знайомих нам легіонерів (Марлос, Жажа, Леандро Алмейда, Жан Педросо, Додо та Клебер). А на дорослому рівні на батьківщині пограв за Уніан Фредерікенсі. В складі «хрестоносців» інвертований правий вінгер за 37 матчів оформив 24 результативних дії (11 голів і 13 асистів). Після підвищення в класі ЮКСА Габріель більше виступав у якості асистента – тільки на кубок забив один м’яч. Але загалом це класний лівоногий півзахисник, сучасний і з добре поставленими ударом і подачею.

Атакувальні півзахисники

1. Дмитро Щербак • СК Полтава

27 років – 13 матчів – 5 голів, 5 асистів

Вихованець полтавського футболу грає на високому рівні: з року в рік він є найкращим у своїй команді за системою «гол+пас» і одним з найкращих у лізі в цілому. В поточному чемпіонаті Щербак причетний до 13 (!) голів у 13 матчах: це п’ять забитих м’ячів, п’ять гольових передач, два другі асисти, один – третій (ще в одному випадку гравець вважає, що здійснив асист – ідеться про під гол Місюри в матчі з Кременем, там він і суперник одночасно були на м’ячі, і навіть якщо Дмитро його не торкнувся, він точно вплинув на ситуацію своїм втручанням). Тобто, цей футболіст, граючи або чистого атакувального півзахисника, або нападника в відтяжці, є глибоко інтегрованим у командну комбінаційну гру. Це один із лідерів Першої ліги в цілому за проникаючими передачами. При такому сильному індивідуальному виступі Щербак дещо винен у тому, що СК Полтава в останніх турах втратила лідерство – через вилучення в програмному матчі з ФК Кудрівка (1:2) він пропустив заключні тури, де його команда недорахувалася п’яти очок із дев’яти, які розігрувалися.

2. Пабло «Параґвайо» Кастро • ЮКСА (Тарасівка)

23 роки – 11 матчів – 5 голів, 1 асист

Пабло Рамон Кастро Гонсалес – це перший парагваєць в нижчих лігах чемпіонату України. Сам він є вихованцем, скоріше, бразильського футболу (займався в Атлетико Паранаенсе, пограв за Федерікенсе). Опинившись в Україні навесні 2024 року, здорово підсилив ЮКСА. В 23 матчах оформив 14 результативних дій – по 7 голів і асистів. Будучи непоганим креативним півзахисником, Пабло вміє як пробити сам, так і видати тонку, гарну за задумом і виконанням передачу. В поточному сезоні Кастро є найкращим у Першій лізі снайпером: у нього найвлучніші удари (тобто найбільший відсоток влучань у площину від загальної кількості спроб), також він завдав найбільше ударів з гри. Фірмовий стиль «Параґвайо» – обігратися на коротко та завдати обвідного удару з підступів карного майданчика. Якби не травма, встиг би набагато більше, хоча й так показник атакувального півзахисника на рівні сучасних центрфорвардів змагань ПФЛ.

3. Руслан Паламар • Вікторія (Суми)

31 рік – 15 матчів – 6 голів, 2 асисти

Колись Паламар пройшов школу Чорноморця, проте кілька років грав серед аматорів, перш ніж допоміг місцевій одеській Перлині виграти сенсаційні золоті медалі в дуже складному сезоні Другої ліги. Також “пошумів” у складі СК Балкани, МФК Миколаїв, Ниви (Бузова). З меншим успіхом пограв за Гірник-Спорт і Діназ, а також не зміг використати повною мірою свій шанс у Прем’єр-лізі (це ФК Минай часів Шарана давав йому нагоду там себе проявити). Вікторія – це вже пізній час кар’єри Руслана, і тим він цінніший. Він оформив дев’ять результативних дій (крім шести голів і двох асистів, ще один так званий «третій асист», ну і було кілька моментів, коли подані Паламарем штрафні та кутові призводили до голів на добиванні чи скидках). Сам же Руслан забивав, в основному, зі стандартів. Реалізував найбільше пенальті в цьому сезоні Першої ліги – п’ять із п’яти.

Ліві півзахисники

1. Іван Бендера • Епіцентр (Кам’янець-Подільський)

21 рік – 15 матчів – 3 голи, 3 асисти

Дуже пощастило цьому футболісту. В юному віці він поневірявся в чужих містах – починав із академії BRW-ВіК у місті Володимир (звідси ж вийшли Болденков, Козак, Карасюк, Дубінчак, Тимчик і багато інших відомих зараз футболістів). Потім займався в Шахтарі, грав за юнацький склад Руху. І от якраз коли Бендері настав час виходити на дорослий рівень, Епіцентр із його рідного міста доріс потихеньку до Першої ліги. Приєднавшись до команди перед минулим сезоном, Іван у 39 матчах оформив десять результативних дій (7 голів і 3 асисти). У цьому сезоні, коли з різних причин не могли допомогти команді кілька основних вінгерів, а вона втратила Стеня (пішов у Металіст 1925) і Гірного (в Буковину), саме Бендера дуже допоміг втримати баланс. Він – найкращий у Першій лізі за ключовими передачами. Найкращий за обіграшами на лівому фланзі. Оформив сім результативних дій (окрім заявлених, ще один третій асист). За великим рахунком, Іван ще тільки починає свою кар’єру – йому ще притаманна нестабільність, але цей швидкісний вінгер уже зараз виділяється в ПФЛ.

2. Артур Ременяк • ФК Минай

24 роки – 13 матчів – 5 голів

Ременяк взагалі – легенда ПФК Львів, звідти викликався в юнацькі збірні України та досить непогано стартував в УПЛ. Після краху цього клубу опинився в ФК Минай – і був одним із найкращих, разом із Корабліним, Вакулою, Кемкіним і ще кількома провідними гравцями робив усе, щоб клуб зберіг прописку в елітному дивізіоні. Не вийшло. Артур – один із небагатьох лідерів, хто залишився на Закарпатті. Хоча відіграв так же нестабільно, як і його команда, оформив сім результативних дій (крім п’яти голів, ще два другі асисти). Найкращий у Першій лізі за прогресивними передачами. Міг зіграти як справа, так і зліва – і це все без втрати якості. Звісно, в більш стабільній команді й особисті результати Ременяка були б кращими, але, вважаємо, він свій клас підтвердив – а заодно й людську порядність, допомагаючи Минаю навіть після вильоту.

3. Андрій Борячук • Металіст 1925 (Харків)

28 років – 16 матчів – 3 голи, 1 асист

Вінничанин Борячук пройшов усіма сходинками в Шахтарі – доходив до фіналу Юнацької ліги УЄФА в поколінні Зінченка, Матвієнка, Зубкова та Піхальонка. Встиг трішки навіть пограти за першу клубну команду під керівництвом Луческу, хоча більше грав по орендах – ФК Маріуполь, Різеспор (Туреччина), Мезйокйовешд (Угорщина), той же Металіст 1925. В підсумку став повноправним гравцем харків’ян на умовах постійного контракту й виявилося, що Андрій – це такий уже старожил команди, який застав Кривенцова, Едмара та Гололюка, Скрипника, Карпенка та тепер ван Леувена, якого пам’ятає ще по академії “гірників”. За ці 2,5 сезони в 50 матчах за Металіст 1925 забив 10 м’ячів при 7 гольових передачах. У поточному сезоні має в активі три голи, одну гольову передачу та два другі асисти. Будучи форвардом за основним амплуа, більшість матчів провів на позиції лівого вінгера. Чому так – при очевидних проблемах із центром нападу та наявності таких вінгерів, як Калитвинцев, Стень, Гаджиєв (не беручи до уваги травмованого Дмитренка та ще принаймні п’яти гравців, які можуть зіграти на цій позиції не як на основній)? А хто його знає. Головне, що в розпал сезону Борячук дійсно зробив дуже суттєвий вклад у стабілізацію та покращення результатів.

Нападники

1. Андрій Різник • Нива (Тернопіль)

24 роки – 10 матчів – 7 голів

Яскрава історія успіху на наших очах. Різник – другий наймолодший дебютант Першої ліги за всю історію, в складі ФК Тернопіль дебютував ще в 15 (!) років (молодшим був тільки майбутній арбітр Єрмоленко в Динамо-2 – 15 років і 2 дні в 1998 році проти 15 років і 168 днів Різника в 2015-му). Після краху муніципального клубу грав за Кристал-ЧРК (Чортків), а також Агронива (Заводське) в обласних змаганнях. Від літа 2019 року – в Ниві. У 118 матчах чемпіонату та Кубка України Андрій забив 20 м’ячів при 6 асистах, причому, якраз в останні півтора роки дуже значно додав – більше половини набитого та відданого оформив саме після повномасштабного вторгнення. Зараз ходять чутки про активний інтерес до Різника зі сторони клубів УПЛ. Ну, що ж – це закономірно, тому що настільки результативних форвардів, які настільки багато робили б попереду, в нашому футболі зараз дуже мало.

2. Венді «Вава» Геррейро Рібейро дос Сантос • ЮКСА (Тарасівка)

26 років – 12 матчів – 6 голів, 2 асисти

Тут у нас цікава ситуація: Вава в жорсткій конкуренції з Дебелком і навіть номінальним вінгером Фого награв не так багато, до того ж, на старті сезону ще заліковував травму. Проте загалом його вклад значний. У 38 матчах чемпіонату та Кубка України, а також міжлігового плей-офф, Венді на прізвисько «Вава» набив 20 м’ячів при 5 гольових передачах. Бразилець – класичний №9 із хорошим гольовим чуттям, орієнтуванням у карному майданчику та вмінням підобідати на відскоках, пасах на спини захисникам чи стандартах. Сам Венді – не “каріока”, як більшість бразильців ПФЛ, а “пауліста” (тобто, не з Ріо, а зі штату Сан-Паулу). Займався в скромному клубі Віла-Нова, пограв у нижчих лігах Іспанії, а в ЮКСА прибув близько 1,5 років тому з Веранополісу. Зараз – його найкращий відрізок у професіональній кар’єрі.

3. Олексій Литовченко • ФК Кудрівка

28 років – 7 матчів – 3 голи, 3 асисти

Вихованець столичного футболу починав у Динамо і викликався в юнацьку збірну України, проте довго затримався з проривом в професіонали. У Буковині та столичному Арсеналі не пробився в першу клубну команду, потім відслужив в армії. Фактично тільки років у 24 в тернопільській Ниві він відбувся як нападник всеукраїнського рівня, після чого з різним рівнем успішності побігав за такі команди, як Черкащина, Гірник-Спорт, Чайка і Лівий берег. У складі столичної команди сподівався пробитися в УПЛ, але вийшло так, що там надалі розраховували на інших нападників. ФК Кудрівка охоче цим скористалася й дозаявила Литовченка в розпал цього сезону. Травма завадила йому відіграти багато, проте ефект був вражаючим: шість результативних дій у семи матчах. Як команда змогла стати «зимовим чемпіоном» при травмах Литовченка та Коркішка – це просто вражає.

Нападники

1. Данило Кравчук • Епіцентр (Кам’янець-Подільський)

23 роки – 14 матчів – 9 голів, 2 асисти

Уродженець Вознесенська Миколаївської області займався футболом у столиці – в ФК Київ та Арсеналі. В складі Ворскли та  Інгульця відчув рівень УПЛ (35 матчів, три голи). Проте, будемо відвертими, його попередні клуби явно недооцінили. В Епіцентру, куди Кравчук перейшов на початку минулого сезону, були серйозні проблеми з нападом (травми Гірного та Гриня, потім відхід кількох найбільш висококласних гравців групи атаки). І тут виявилося, що Данило може зіграти не тільки вінгера, а й центрального нападника (звісно, з фірмовими зміщеннями по всій ширині поля). У 40 матчах за Епіцентр Кравчук оформив уже 27 результативних дій (21 гол і 6 асистів). У поточному чемпіонаті він безпосередньо причетний до 12 голів: 9 забив сам (у тому числі зі штрафного, ним же заробленого), в 3 виступив як асистент через два перших і один третій асисти. Грав у швидкісний, агресивний футбол: за рахунок швидкості долав величезні дистанції, видавав сольні проходи. В завершенні домінував – виконав найбільше дотиків у карному майданчику. Завдав найбільше ударів. В тому числі ніхто з форвардів не бив більше з-за меж карного майданчика. Закономірний лідер бомбардирських перегонів, який розчарував тільки вилученням в обласному дербі в Хмельницькому під кінець першого етапу, якому можна було запобігти.

2. Максим Войтіховський • Агробізнес (Волочиськ)

25 років – 14 матчів – 4 голи, 3 асисти

Тут у нас рідкісна історія. Взагалі Войтіховський більше грав у центрі півзахисту чи захисту (саме в такому аплуа запрошувався свого часу в Дніпро, Чорноморець і Шахтар, де грав переважно за юнацький склад). Але час від часу тренери користалися з антропометрії 199-сантиметрового гравця. Тому в Волині та Поділлі, наприклад, він грав саме нападника і в такій якості був запрошений в Агробізнес. Не маючи змоги запросити досвідченого “кадрового” бомбардира, Чижевський творчо переосмислив роль Максима і налагодив гру волочищан так, щоб максимально використовувати хороші якості Войтіховського. І тренерська задумка спрацювала! Особливо сильно Максим провів перші місяці змагань, за п’ять матчів у серпні-вересні оформивши п’ять результативних дій (три голи та два асисти). Зважаючи на те, що Агробізнес на старті сезону всі матчі вигравав із різницею в один гол, саме Войтіховський задав темп лідерству своєї команди. При цьому Максим не просто «виконував вежу», а грав. Сильний у ключових передачах. Найбільше гострих передач. Найбільше ударів головою серед форвардів. Ні проти кого з форвардів стільки не фолили. Сам він забивав як у ближній грі, так і здалеку. Мінус – багато офсайдів (сім – лише в двох гравців більше) та суттєвий спад під кінець першого етапу. Проте це не лише його проблема – весь Агробізнес провалив пізню осінь, тому й розтратив свою вражаючу перевагу й фінішував другим, втративши лідерство лише в заключному турі року.

3. Василь Цюцюра • Прикарпаття (Івано-Франківськ)

30 років – 11 матчів – 5 голів

У Цюцюри вже колосальний послужний список – 313 матчів на всеукраїнському професіональному рівні, 76 голів. У поточному сезоні в 13 матчах чемпіонату та Кубка України Василь оформив шість результативних дій – п’ять голів і одна результативна передача. Традиційно він робив величезний вклад у гру команди, будучи проміжною ланкою між середньою лінією та форвардом. Так як Прикарпаття часто випробовувало різні тактичні схеми (то з трьома центрбеками, то з двома; то з одним нападником, то з двома – причому другим поряд із Хомою чи Косом, здебільшого, ставав якраз номінальний атакувальний півзахисник Цюцюра). Багато матчів вдалося виграти на його хитрості, проникаючих передачах, баченні гри. На жаль, у кінці жовтня Цюцюра травмувався в одному з найкращих матчів – проти Поділля (виграли 2:0, а Василь встиг здійснити передасист і забити, аж поки, забиваючи, невдало приземлився й був замінений). Можливо, відсутність лідера в заключних чотирьох турах і призвела до того, що івано-франківці не змогли повторити минулорічний успіх – вийти в групу «Чемпіонська».