Непробивний, бомбардувальник, дальнобій та інші герої – збірна першого півріччя Другої ліги

Воротарі

1. Артур Денчук («Метал» Харків)

28 років – 11 матчів (990 хвилин) – 2 пропущених м’ячі, 9 «сухих» матчів

Із найкращим воротарем осінньої частини сезону ось яка історія. З одного боку, від нього найбільше очікувань – як, по-перше, воротаря лідера з найкращим захистом, а, по-друге, воротаря високого класу, який більшість кар’єри провів на більш високому рівні. І хоча ніхто більше в Другій лізі не може похвалитися захистом із Федорівим, Гуйє та Люлькою, а суперники «Метала», загалом, рідко били по воротах і менше володіли м’ячем, роботу Денчука слід оцінити на відмінно.

Читайте також: Манія порівняння. Група «А» проти Групи «Б»: хто крутіший у Другій лізі?

Він – один із лише чотирьох незамінних воротарів Другої ліги, які провели відразу по 11 матчів, але при цьому Артур пропустив лише два м’ячі й не раз виручав свою команду. Зразковий виступ від голкіпера, який колись вважався напрочуд перспективним у класичному «Металісті», потім багато грав у Першій лізі, а зараз стоїть біля витоків відродження слави харківського футболу.

2. Олег Чуваєв («Поділля» Хмельницький)

33 роки – 11 матчів (963 хвилин) – 6 пропущених м’ячів, 7 «сухих» матчів

Хмельничани проводять найсильніший сезон після відродження, всерйоз претендуючи на медалі та підвищення в класі, а серед тих, хто найбільше заслуговує на відзнаку за підсумками успішного півріччя, – воротар Чуваєв. Замінивши в воротах не менш досвідченого Федоренка, Олег добре влився в гру «Поділля». Цього сезону він – найкращий в Групі «А» за таким показником, як кількість пропущених м’ячів у співвідношенні з ігровим часом (160 хвилин на один гол). Сім матчів Чуваєв завершив без пропуску, 336 хвилин у жовтні-листопаді взагалі не пропускав, дуже переконливо зіграв у матчах проти безпосередніх конкурентів. Лише раз був замінений через травму. Не давав підстав сумніватися в своїй надійності.

3. Ігор Варцаба («Перемога» Дніпро)

29 років – 9 матчів (810 хвилин) – 6 пропущених м’ячів, 4 «сухих» матчі, 1 відбитий пенальті

Попередні лауреати – представники команд-лідерів, а от досвідчений Варцаба досягнув вражаючих воротарських результатів, граючи за команду-середняка, дебютанта професіонального футболу. «Перемога» загалом виступила досить сильно з точки зору організації гри та захисних дій зокрема, а довершеності її грі додав саме Ігор, який лише одного разу пропустив більше одного м’яча за гру (два від лідера півріччя – «Металу»). Варцаба, який колись подавав величезні надії в дублі класичного «Дніпра», а пізніше грав за запорізький «Металург» часів Тарана та Яровенка, зараз здійснив видовищне повернення в футбол всеукраїнського ґатунку.

Праві захисники

1. Дмитро Пріхна («Поділля» Хмельницький)

25 років – 11 матчів (979 хвилин) – 1 гол, 3 асисти

У біографії вихованця футболу Харківщини – «Нива» (Тернопіль), «Металіст 1925», «Верес», «Таврія», а тепер у список клубів, для яких Пріхна означатиме дуже багато, додалося «Поділля». У хмельницькій команді Дмитро відіграє дуже важливу роль: починав сезон як основний правий оборонець, в ендшпілі осінній частині чемпіонату закривав центральну зону, де потрібна була ситуативна допомога. Ігрова манера Пріхни – надійна та непоступлива, при цьому, виконуючи роль руйнівника, він активно підключається до атак і подач зі стандартних положень. Окрім голу в матчі з «Рубіконом», Дмитро ще й віддав три гольові передачі, і всі – в особливо важких матчах, де була велика вага голу та його команда здобувала важливі очки.

2. Андрій Бартошук («Чайка» Петропавлівська Борщагівка)

25 років – 10 матчів (895 хвилин) – 1 гол, 1 асист

Ще один універсал на службі оборони. Бартошук, загалом, півзахисник, проте, як один із старожилів «Чайки», він охоче закривав важливу позицію правого захисника в більшості матчів – і справлявся не лише з підключеннями до атак, а й із роботою на своїй половині поля. Завдяки своїй швидкості, Андрій нерідко змушував суперників помилятися та фолити, а сам часто допомагав команді навісами, прострілами та акцентованими вкиданнями аутів. Записав до свого активу гол вінницькій «Ниві», асист у матчі з «Волинню-2» та участь у багатьох гострих і результативних комбінаціях на початкових стадіях. На відміну від багатьох інших «перебудованих» захисників, уник особливо грубих помилок і відіграв, загалом, досить надійно.

3. Віталій Кузів («Епіцентр» Дунаївці)

22 роки – 9 матчів (632 хвилини) – 1 асист

Дуже непростий вибір, але хочеться відзначити молодого гравця. Брати Кузіви заслужили інтерес до себе яскравими виступами за стрийську «Скалу» та чернівецьку «Буковину», проте не побоялися перейти на аматорський рівень заради зростаючого проекту ФК «Епіцентр». Повернення в Другу лігу в складі дунаєвецької команди виявилося тріумфальним: сам «Епіцентр» серед лідерів і в дебютному сезоні всерйоз претендує на підвищення в класі, а Кузіви – його «моторчики» на фланзі. Відзначаємо Віталія, який при схемі з трьома центрбеками на своєму фланзі отримував бажану свободу переміщень, виконував чимало якісних передач із глибини поля та флангів, часто змушував суперників фолити на собі.

Центральні захисники

1. Едуард Сарапій («Металург» Запоріжжя)

21 рік – 9 матчів (810 хвилин) – 5 голів

Для своїх молодих років Сарапій має вже значний досвід ігор і лідерства в своїй команді. Велике досягнення відродження професіонального футболу в Запоріжжі, що вдалося зберегти своїх молодих вихованців, зокрема, Едуарда, який вже було подався в академію «Динамо». Після повернення в рідну команду здібний гравець середини поля вимушено закривав позицію центрального захисника й робив це переконливіше за кадрових і більш досвідчених оборонців. За винятком буквально кількох поєдинків, в інших Сарапій грав на високому рівні. А традиційні плюси Едуарда – прямі удари та підключення на стандарти – зробили його ще й найвлучнішим гравцем «Металурга» в осінній частині сезону.

2. Данило Сидоренко («Перемога» Дніпро)

21 рік – 9 матчів (810 хвилин)

Клуб-дебютант ПФЛ на другому місці в Групі «Б» та в п’ятірці найкращих у Другій лізі в цілому за кількістю пропущених м’ячів, і цей факт тим більше вражає, якщо врахувати, що основу руйнівного блоку «Перемоги» складають саме молоді футболісти. Серед тих, хто особливо стабільно відіграв першу частину сезону, варто назвати молодого Сидоренка. Данило проявив похвальну надійність, чіткість у діях і стабільність у виступах. У зв’язці з Ходулею вони зуміли створити проблеми навіть провідним командам південно-східної групи, а «Перемога» успішно пройшла адаптацію в Другій лізі й піднесла кілька сенсацій.

3. Олександр Шевченко («Енергія» Нова Каховка)

28 років – 9 матчів (810 хвилин) – 1 асист

«Енергії» дуже не вистачає досвіду – в команді лише один гравець, старший за Шевченка (та й той – опорник Біжко – пропустив певну частину сезону через хворобу), тож роль Олександра надзвичайно відповідальна. Він – не лише лідер команди, а й найбільш потужний гравець захисту новокаховчан, який виграє чимало боротьби, часто грає проти найбільш потужних форвардів суперників. Попри середній показник за пропущеними м’ячами, можна відзначити, що «Енергія» лише в двох матчах пропустила більше двох м’ячів (якраз тоді, коли через велику наповненість лазарету грала в далекому від оптимального складі).

Центральні захисники

1. Віталій Федорів («Метал» Харків)

33 роки – 11 матчів (990 хвилин) – 4 голи, 1 асист

Поки формувався остаточний вигляд оборони нового лідера Другої ліги, було дуже важливо мати такого гравця, як Федорів. Попри чималу паузу в виступах, він з перших турів почав грати на стабільно хорошому рівні, зумів утворити спершу хороший дует із Мизюком, а потім – і тріо після приходу Папи Гуйє. Хоча «Метал» заробляв багато пенальті, з їх реалізацією були труднощі – аж поки за справу не взявся Віталій. А ще він став автором одного з найкращих голів у Другій лізі за останнє десятиліття, забивши через себе в падінні в матчі з «Таврією».

2. Олег Ничипоренко («Епіцентр» Дунаївці)

26 років – 10 матчів (830 хвилини) – 2 голи, 1 асист

Колишній півзахисник у цій команді влився в оборону формації з трьома центральними оборонцями. Попри зовсім іншу кваліфікацію, Ничипоренко показав вправність у боротьбі (як верховій, так і низовій), традиційно був серед найкращих у своїй команді за кількістю виконаних оборонних дій – зокрема, відбирань і підбирань. Як граючий захисник, Олег традиційно керував грою команди через пас – причому, не лише на довгі та середні дистанції, якісно діяв і в ближній грі та при підйомах у середину. Сильний удар і вміння підключитися на стандарти також допомогли йому забити кілька м’ячів. Дуже непогано – адже Ничипоренко робив не першу спробу закріпитися на професіональному рівні, і от зараз досягнув успіху.

3. Павло Чмеленко («Таврія» Сімферополь)

26 років – 8 матчів (720 хвилин) – 2 голи

Нинішня «Таврія» об’єднала в собі дві команди – сімферопольську та новотроїцьку, яка ще минулого сезону грала на аматорському рівні й часто задіювала недавніх професіоналів. Таким чином, Чмеленко повернувся з однієї «Таврії» в іншу, після нетривалої перерви знову загравши в Другій лізі. Серед оборонців сімферопольської команди він був одним із найбільш стабільних, до того ж, у грі біля своїх воріт сповна використовував міцну статуру. Окремий бонус від Павла – гарматний удар зі стандартів (він – серед найбільш активних виконавців штрафних у Другій лізі). Кілька м’ячів він забив прямими ударами в матчах, де це мало велике значення.

Ліві захисники

1. Євгеній Костюк («Нива» Вінниця)

18 років – 10 матчів (878 хвилин) – 2 голи, 2 асисти

Фланговим захисникам Другої ліги можна пред’явити два великих гріхи: нестабільність та низьку якість виконання в підключеннях до атак. Зате поруч із досвідченішими гравцями сталого класу свого рівня з’являється й дійсно перспективна молодь. Як приклад, юніор Костюк – він вийшов на перші ролі в вінницькій команді через її стрімке оновлення та неспроможність задіювати таку велику кількість іногородніх гравців, як і раніше. Євгенія, за своєю суттю – більш атакувального гравця, в більшості матчів використовували як флангового захисника, і в найкращих своїх іграх Костюк проявив непогані подачу та удар, вміння пробити зі складних позицій та прийняти швидке рішення.

2. Андрій Дедяєв («Кривбас» Кривий Ріг)

26 років – 10 матчів (847 хвилин) – 1 гол, 2 асисти

Колишня зірка «Енергії», Дедяєв відносно невдало відряджався в Першу лігу, де був у ротації краматорського «Авангарду». Але після повернення на друголігові обрії Андрій досить швидко завоював місце в основі «Кривбасу» й багато в чому посилив гру цієї команди. Витривалий, здатний покривати великі простори на полі, цей гравець постійно відпрацьовував на своїй бровці з регулярними підключеннями та корисною допомогою атакам. Здається, його ліва нога ще залишається недооціненою – він може підпорядкувати собі ще й усі стандарти.

3. Олег Береза («Карпати» Львів)

19 років – 11 матчів (891 хвилина) – 3 асисти

Цього сезону в Другій лізі добре проявило себе чимало молодих футболістів на позиціях флангових захисників – як Мартинюк або Максимчук у «Волині-2», Сафіханов у «Чайці» та багато інших. А ще – ціла плеяда юних гравців у «Карпатах». Не їхня вина, що волею випадку їм довелося екстерном подолати кілька сходинок і зарано дебютувати серед дорослих. Непогані перспективи в футболі у Берези. Будучи фланговим півзахисником за основною кваліфікацією, він у львівському клубі цього сезону грав у захисті. Досить сильно відіграв матчі проти ровесників – «двієчок», команд із підбором молодих гравців. У матчі проти ФК «Чернігів» записав на свій рахунок три гольові передачі.

Центральні півзахисники

1. Адріан Пуканич (ФК «Ужгород»)

37 років – 7 матчів (630 хвилин) – 6 голів, 2 асисти

В особі Пуканича ФК «Ужгород» здобув справжнього лідера – він є головним організатором атак своєї команди завдяки високій культурі пасу та гарному баченню поля, він виконує більшість стандартів як під прямий удар, так і під подачу, нарешті, він забиває більше за кадрових форвардів. Цей сезон підтверджує високий клас Адріана та його особисту мотивацію – колишній гравець збірної України, «Шахтаря» та низки вітчизняних клубів є найефективнішим серед ровесників на всеукраїнському рівні, а ФК «Ужгород», якби не тяжкі збитки від коронавірусного спалаху, був би на ще вищому рівні – зараз він реально може претендувати на підвищення в класі.

2. Єгор Демченко («Метал» Харків)

23 роки – 11 матчів (717 хвилин) – 2 голи, 1 асист

На старті сезону саме цей молодий гравець, а не хтось із зіркових ветеранів, виводив «Метал» із капітанською пов’язкою. Пізніше, коли поступово новий харківський клуб збирав свій зоряний склад, роль Демченка залишалася такою ж стрижневою. Зазвичай у тактичній схемі команди Кучера Єгор виконує роль центрального півзахисника широкого діапазону дій. Він відповідає за розпасовку, організацію та ведення півзахисту, передачі після відбору на загострення. Єдине, що вдається йому гірше очікуваного рівня, – це прямі удари зі штрафних. В інших ігрових компонентах Демченко є провідним центрхавом Групи «Б».

3. Богдан Козак («Карпати» Галич)

19 років – 11 матчів (973 хвилини) – 5 голів

Що хорошого від карпатівського кейсу – це поява в Другій лізі низки обдарованих, добре навчених молодих гравців. Як приклад, «Карпати» із Галича – вони на 99% оновили свій склад після Аматорського чемпіонату України, а серед тих, хто прийшов, чимало юніорів, недавніх учасників юнацьких змагань. Хтось користається своїм шансом, хтось – ні. Приміром, Козак – одне із відкриттів сезону. У зв’язці з Лебедем, Беєм, Мердєєвим, Верещаком вони організовували швидкі, разючі атаки. А сам Богдан із п’ятьма голами виявився найвлучнішим у складі клубу-новачка ПФЛ, забивши й кілька дуже ефектних м’ячів.

Праві півзахисники

1. Антон Брижчук («Діназ» Вишгород)

22 роки – 11 матчів (841 хвилина) – 5 голів, 1 асист

Враховуючи всюдисющість Брижчука, а також його особливу роль у тактичних побудовах «Діназа», поставимо його праворуч – щоб відзначити як одного з перших номерів у поточному сезоні. Швидкий, ініціативний футболіст – новачок вишгородського клубу, проте відразу завоював тут авторитет і право грати в стартовому складі. Діючи то в відтяжці під форвардом, то з флангу, Антон ефективно використовував простір, здорово комбінував через короткий пас і проявив себе спритним як у фазі організації атаки, так і її завершення.

2. Юрій Чонка (ФК «Ужгород»)

29 років – 8 матчів (574 хвилини) – 1 гол, 5 асистів

Не можна не віддати належне й Чонці – напевно, найбільш тонкому розпасівнику ФК «Ужгород», володарю непоганого удару та одному з найгостріших гравців своєї команди. Свого часу він подавав великі надії в дублі класичного «Металіста», побував у закордонних чемпіонатах, але в розцвіті сил виступав на регіональному рівні. Можна впевнено говорити, що Юрій значно посилив ФК «Ужгород» і навіть з поверненням Машталіра зберіг свою важливість для атакувальних побудов команди Васютика.

3. Денис Громок («Нива» Вінниця)

20 років – 10 матчів (835 хвилин) – 4 голи, 1 асист

Граючи інвертованого вінгера, Громок сповна використовує ті переваги, які відкриває таке розташування на полі. Він охоче йде в обіграш, ріже кут, завдає обвідних і різаних ударів. Якщо минулого сезону активним діям Дениса бракувало завершення, то тепер він значно додав у ефективності. Із п’ятьма балами за системою «гол+пас» він є найкращим атакувальним гравцем вінницької «Ниви», а за умови стабільної ігрової практики цей футболіст однозначно може ще прогресувати.

Атакувальні півзахисники

1. Євгеній Чепурненко («Діназ» Вишгород)

31 рік – 11 матчів (926 хвилин) – 9 голів

Дуже давно, з перших років професіональної кар’єри, Чепурненко не навідувався до Другої ліги. Він встиг зробити великий вклад у розвиток таких команд, як «Десна», ФК «Львів» і ФК «Севастополь», пограв у зарубіжних чемпіонатах. А після підписання контракту з «Діназом» Євгеній, схоже, стане лідером і ключовим гравцем своєї нової команди. В осінній частині сезону нема жодного гравця, який забив би більше за цього центрхава. А в останніх сезонах Другої ліги важко пригадати іншого лідера перегонів бомбардирів, який левову долю м’ячів забивав би дальніми ударами. Майстерний виконавець стандартів, володар чудово поставленого удару, Чепурненко має свободу дій в середині поля й сповна нею користається.

2. Богдан Могильний («Металург» Запоріжжя)

20 років – 9 матчів (585 хвилин) – 4 голи, 4 асисти

Ще в Першій лізі Могильний показав себе як доволі перспективного гравця, а після вильоту «Металурга» він став справжнім лідером атак запоріжців. Півзахисник за основним амплуа, при схемі Микитина з двома форвардами він почав часто грати вище. Але при цьому вміння обіграти, загострити, подолати простір залишається при ньому. «Металург» дещо запізнився з посиленням, втратив чимало необов’язкових очок. Але з поверненням Підлепенця та приходом Коваленка Могильний заграв ще ефектніше. Може значно більше.

3. Максим Богданов («Енергія» Нова Каховка)

28 років – 9 матчів (777 хвилин) – 1 гол, 5 асистів

«Енергія» повернула одного з найкращих своїх вихованців останніх років – універсал Богданов після приходу з ФК «Нікополь» почав виконувати роль диспетчера, виконавця стандартів, розігруючого на ранніх і пізніх стадіях атак. Особливо тонко діючи при подачах зі штрафних і кутових, він і з гри міг видати розрізну передачу під завершення. З приходом цього гравця у новокаховської команди з’явилися додаткові опції при розіграші швидких атак і стандартних положень, а сам Максим може додати в завершенні, тому що володіє добре поставленим ударом і вмінням вискочити на ударну позицію в ході швидких комбінацій.

Ліві півзахисники

1. Віталій Каверін («Поділля» Хмельницький)

30 років – 9 матчів (609 хвилин) – 3 голи, 3 асисти

Фланги подолян – їхня краса та сила. Каверін і Задерецький, зазвичай, розривали суперників на швидкості та техніці, надаючи атакам хмельницької команди вибухової сили. Але якщо Задерецький більше працював у підіграші, на доставці м’ячів у карний майданчик через навіси та простріли, то Каверін на класі та досвіді багато давав команді як у створенні моментів, так і в завершенні. Гарно задумані розрізні передачі, якісна робота при стандартах, швидкісні рейди з ударами – Віталій ніс різнопланову загрозу воротам суперників, а забивав, здебільшого, особливо ефектними ударами з гри та стандартів. Чемпіон Європи 2009 року серед юнаків, колишній гравець обойми «Дніпра» та «Динамо», Каверін – це постійна перевага «Поділля» в класі.

2. Владислав Нехтій («Метал» Харків)

28 років – 11 матчів (908 хвилини) – 5 голів

Колишній гравець дубля «Шахтаря» та першої команди казахського «Кайрата» до цієї осені грав у Першій лізі, проте знайшов для себе цікавий виклик і спортивну мотивацію в новому футбольному проекті Харкова. Різносторонній гравець атаки, він далеко виходив за тісні рамки номінального амплуа флангового півзахисника. Лівий форвард, лівий вінгер, атакувальний півзахисник, нападник у відтяжці – гарно взаємодіючи з Фоміним і групою центрхавів, Нехтій часто опинявся на ударних позиціях, знаходив себе в швидких комбінаціях, а також чимало забивав.

3. Вадим Мердєєв («Карпати» Галич)

18 років – 11 матчів (662 хвилин) – 4 голи, 2 асисти

Серед тих юних гравців, яких презентували на всеукраїнській дорослій арені галицькі «Карпати», Мердєєв виявився одним із найбільш швидко прогресуючих. Швидкий, здатний зіграти на обох краях, ефективний у різних поєднаннях атаки (що особливо важливо для команди-новачка дивізіону, остаточний стартовий склад якої визначився вже після серії дозаявок – ближче до завершення осінньої частини сезону). Швидкість, вміння підіграти та пробити, а також діяльна участь у шести результативних комбінаціях – це непоганий аванс на майбутнє.

Нападники

1. Руслан Фомін («Метал» Харків)

34 роки – 10 матчів (827 хвилин) – 6 голів

Прихід гравця такого масштабу – непересічна подія для Другої ліги, та й сам Фомін не відбував номер, а вів за собою одноклубників, багато працював по всій ширині фронту атак. Руслан вільно почувався в карному майданчику суперників, але так само не лінився опускатися в глибину поля в пошуку м’яча. Окрема мова – вміння Фоміна зіграти на випередження, утримати м’яч корпусом, змусити суперників фолити. Не в останню чергу, його заслуга – що «Метал» у лідерах за кількістю зароблених стандартів. От тільки, і в цьому великий мінус, сам досвідчений форвард не реалізував два 11-метрових – а це розкіш, яку не може дозволити собі зірка з УПЛ.

2. Максим Тищенко («Рубікон» Київ)

25 років – 11 матчів (924 хвилини) – 6 голів, 1 асист

Цей форвард пройшов школу «Динамо», але потім опинився на аматорському рівні. «Рубікон» відіграв особливу роль в житті Тищенка – в його складі він багато забивав у змаганнях ААФУ, а тепер відновив бомбардирський тонус, повернувшись із «Черкащини». Максим може справляти оманливе враження, але, попри показну вайлуватість, добре знає свою справу, вміє вирватися з-під опіки, видати прорив чи зіграти швидко на короткій дистанції. Як наслідок, і в Другій лізі він забив досить багато, а якщо врахувати, що грає в складі команди-дебютанта, то вага цих голів ще більша.

3. Василь Палагнюк («Буковина» Чернівці)

29 років – 9 матчів (808 хвилин) – 6 голів

Палагнюк колись грав у закордонних чемпіонатах і був у полі зору клубів вітчизняної Favbet Ліги, проте в останні роки допомагає в перехідному періоді «Буковини». Він б’є по воротах частіше за інших одноклубників, багато працює без м’яча та не відстає в боротьбі, а тому є найбільш продуктивним атакувальним гравцем своєї команди. При чудовій антропометрії – поєднанні фізичної сили та швидкості, Палагнюк у кожному матчі має свої моменти, а в випадку якісної роботи на наступних зборах може значно додати й видати цілісний сезон.

1. Валерій Доля («Енергія» Нова Каховка)

22 роки – 9 матчів (750 хвилин) – 6 голів

Найкращий сезон у кар’єрі проводить один із найбільш нестандартних форвардів Другої ліги. Доля – місцевий вихованець, але повернувся в «Енергію» після ФК «Нікополь» і значно додав за останній рік. Граючи крайнього форварда в стилістиці Гасперіні «Аталанти», він весь час зміщається в центр, сповна використовує свій удар чудернацької траєкторії. Діє на техніці та власній ініціативі. При цьому виконує серйозні обсяги робіт, не оминаючи й чорнові відпрацювання. Один із лідерів Другої ліги за конкретною загрозою – багато б’є з різних дистанцій. Єдиний недолік – нереалізований один пенальті, проте це рідкісний промах для цього молодого гравця.

2. Назарій Богомаз («Волинь-2» Луцьк)

20 років – 8 матчів (574 хвилини) – 6 голів

Резервний склад «Волині» повністю виправдав свою заявку в Другу лігу. Відразу кілька гравців цієї «двієчки» могли б претендувати на потрапляння в список 33 найкращих, хоча їх активно залучали в першу команду, періодично проводячи ротацію. Наприклад, форвард Богомаз сім разів потрапляв у заявку на матчі Першої ліги «Волині», але при цьому встиг шість разів забити за другу клубну команду в Другій лізі. При тактичній схемі в два форварди зв’язка Кобзар-Богомаз постійно чинила тиск на редути суперників, гравці діяли швидко та широко, часто опинялися на ударних позиціях. Назарія відзначаємо за шість голів, досить впевнене виконання пенальті та постійну активність в атакувальних діях. Може значно додати вже в весняній частині сезону.

3. Фаді Салбак («Поділля» Хмельницький)

22 роки – 8 матчів (471 хвилина) – 5 голів

Канадсько-ізраїльський форвард поповнив склад команди вже в розпал сезону – після залагодження всіх паперових формальностей щодо заявки легіонера. І якщо спершу просто виходив на заміни, то в першій же  появі в стартовому складі видав справжній бенефіс. Дубль у матчі з тодішнім лідером – ФК «Ужгород», потім ще два м’ячі в ворота вінницької «Ниви», далі дуже потужна гра проти новачка сезону – ФК «Чернігів». Салбак проявив атлетизм, хитрість в атаці та спроможність завершити атаку навіть із, здавалося б, безнадійних ігрових ситуацій. Забивав через себе – це один із найбільш ефектних епізодів хайлайтів цього сезону. Зважаючи на вік та очевидну потребу в адаптації, може продовжити прогрес і в підсумку стати великим продажем ФК «Поділля».