Sportarena

Власні стадіон та академія, керівництво – футбольні мандрівники

В ранзі професіоналів: ФК Чернігів.

Власні стадіон та академія, керівництво – футбольні мандрівники

У Другу лігу цього літа ввійшло чимало новачків – серед них і футбольні магнати, які ставлять завдання відразу ж підвищитися в класі, для чого готові зібрати в склад статусних футболістів, але й футбольні романтики. Можливо, до останніх варто занести ФК Чернігів. Перш ніж вийти на всеукраїнський рівень, вони займалися розбудовою академії та власної інфраструктури, а коли грали  в чемпіонаті України серед аматорів – не ставили гучних завдань, а просто побудували футбольний спорткомплекс оригінального футуристичного вигляду.

На свій герб помістили звичайнісінького чернігівського тигра, а серед стратегічних завдань оголосили бажання уже невдовзі побачити першого клубного вихованця в дорослій команді. Ось так незвично розвивається цей клуб, заснований 2003 року родиною власників компанії, що виготовляє різні товари для домашніх улюбленців. Бесіда з головним тренером команди Вадимом Постовим виявилася досить великою. Як це й має, напевно, бути напередодні важливої віхи в історії клубу – дебюту на професіональному рівні.

– Чи був у команди час щоб відпочити після чемпіонату України серед аматорів і перед Другою лігою?

– Так, я дав хлопцям трішки паузи. Вони відпочивали лише 10 днів, але більше, зважаючи на щільність календаря, дати не можу.

– Наскільки велика різниця між ФК Чернігів, який грав у чемпіонаті України серед аматорів, і тією командою, яка йде в Другу лігу? 

– Звичайно, в нас є втрати, але й додалося 4 гравців. З Авангарду (Корюківка) прийшли молоді перспективні хлопці – захисник Лакеєнко, півзахисники Сираш і Сердюк, воротар Рощинський. Буквально на днях нас залишив основний воротар Радич. Як він мені пояснив, в нього зараз з’явилися якісь інші погляди на життя, він вирішив почати вчитися, переїхати в Київ і більше не має можливості продовжувати грати в футбол. В будь-якому разі, саме так він мені сказав.

– Це єдина втрата чи є хто ще пішов?

– Поки це єдина. Є група молодих хлопців, які вирішили самі завершити виступи, але в принципі вони і не потрапляли в основний склад. Фалько поїхав кудись за кордон: чи на роботу, чи грати в футбол. Скоріш за все і Скрибка нас залишить із молодих. Не виключаю, що ще хтось один може піти, але зараз про це важко говорити. У нас зараз небагато людей взагалі в обіймі, тому чекаємо до останнього, може, ще хтось з’явиться із новачків, але поки досить важка ситуація навіть просто з кількістю гравців.

– Наскільки для вас несподіваною стала новина про те, що команда йде в Другу лігу? Планомірно до цього готувалися, чи все ж таки до останнього думали, що в Другу лігу не приймуть?

– Коли керівництвом було прийнято таке рішення, то, безумовно, я був сильно здивований, але зрадів. Я вважав, що ми трішки неготові, але, безперечно, прагнув до цього дорости. Планувалася гра у Другій лізі, але не так швидко. А от з приводу того, як потім розвивалися події, то ми контролювали весь перебіг подачі документів, плюс коли до нас приїжджали дивитися стадіон представники ПФЛ, то робили свої помітки та зауваження. Розуміли, що взагалі до нас не повинно бути ніяких особливих претензій. Ми виконали практично всі побажання, і по документах у нас взагалі проблем не було. Були впевнені, що потрапимо в Другу лігу.

Читайте також: ФК «Чернігів» сам збудував собі спорткомплекс. Як це було?

– Домашні матчі команда грає на власному стадіоні із штучним покриттям. Чи створює це труднощі, коли ви їдете на виїзд грати на натуральному полі?

– Безумовно, якийсь час будуть труднощі, але ми вже бували в такій ситуації, хлопці до неї досить швидко звикають. Якщо будуть якісь невдалі ігри, то все одно неправильно робити основний акцент на тому, що це було інше поле. Я не думаю, що будуть великі проблеми. Тим більше, у нас дуже гарний стадіон і якісне покриття.

– Ви, безсумнівно, стежили за Другою лігою. Яке враження справляє вона на вас в цілому, і зокрема в тому контексті, що вам там скоро грати?

– Зараз досить важко сказати по одній простій причині. Люди практично рік не грали через те, що коронавірусна криза не дала дограти друге півріччя чемпіонату Другої ліги. Тобто команди могли кардинально змінитися, до того ж, якийсь змагальний тонус у них втрачений, тому важко сказати, хто як підсилився, хто як готується, в кого які можливості. У цілому я прекрасно розумію, що нам буде досить важко, адже у Другій лізі більш фізично сильні хлопці, гра більш швидкісна, насичена, багато боротьби. Намагаємося підготуватися до цього, хоча й буде важко.

– З вашої точки зору, в кого зараз складніша ситуація: у тих команд Другої ліги, які рік не грали, але при цьому не були все ж таки в такому важкому тонусі, чи наприклад у вас як новачків, недавніх учасників аматорського чемпіонату, в кого відпочинку 10 днів всього?

– Ми-то грали всього місяць. Тому цей відпочинок на 10 днів можна було й не робити. Так, ми тоді встигли десь тижнів три виділити на підготовку, як могли, а потім місяць грали. Не мала бути якась втома, але, думаю, перевага думаю буде у тих команд, які є “старожилами” Другої ліги. По-перше, багато залежить від фінансових можливостей: якщо команди можуть дозволити собі досвідчених гравців, провести якийсь збір, то вони швидко повернуть собі якісь кондиції, награють ігрові схеми, тактики, хлопці швидко адаптуються. Тому все ж таки я віддам перевагу тим гравцям, що вже були у Другій лізі.

– Вашій команді доводилося грати контрольні матчі проти професіоналів. Було відчуття, що грали на рівних?

– За великим рахунком, це було досить давно, ми грали тільки з Десною, коли ще вона була у Другій лізі. Провели три зустрічі і ні однієї не програли, двічі перемогли. Але це було дуже давно, і не скажу, що ми ні в чому не поступалися, але не настільки багато, щоб була якась велика радість.

Читайте також: Віце-президент ФК «Чернігів» об’їздив півсвіту, щоб побувати на 150 стадіонах. Що він бачив і навіщо це було йому?

– Чи говорили вже з керівництвом про завдання в дебютному сезоні Другої ліги?

– У нас керівництво, слава Богу, ніколи не ставило переді мною чи перед командою нереальних задач. Тому я не думаю, що вони будуть і в цьому сезоні. Ми прекрасно розуміємо, як нам буде важко, тому такої розмови не було. А взагалі чим вище – тим краще. Будемо намагатися перемагати в кожній грі та заробляти очки.

– У вас досить незвичайне керівництво: брати Синиці об’їздили 150 стадіонів по всьому світу, є футболофілами, а в своєму бізнесі – компанії з виробництва товарів для домашніх улюбленців – навіть збиралися підтримувати олімпіаду серед тварин. Як з ними працюється?

– Вони – молодці. Ідеологія клубу, розвиток інфраструктури та академії – їхня заслуга. Вони живуть футболом, причому, розуміють, що це тонка справа. Саме тому беруться за важливі речі, вічні, довгострокові, а не просто збирають склад зірок і медальки.

– Ви грали на більш високому рівні, ніж Друга ліга, яке ваше враження: тоді, в 90-х, вона була сильніша, чи тепер?

– Ви знаєте, футбол досить сильно змінився. Якщо брати якості якихось гравців, відношення, людські якості, то безумовно я віддам перевагу 90-м. Там були більш сильніші хлопці, “мужики”, які виходили у будь-якому стані і могли битися. На мій погляд, рівень тоді був кращим. Але зараз футбол став більш швидкісним, кращим в тактичному плані, багато схем, різних варіантів ведення гри. У цьому аспекті нинішній футбол має перевагу.

– Зараз Кубок України проводиться за дещо незвичною схемою, тому що пішли назустріч клубам і розбили учасників по групах за географічним принципом. Як вважаєте, це хороше рішення, чи вам навпаки хотілося б зустрітися з більш віддаленими командами?

– На даному етапі я вважаю це абсолютно правильним рішенням. Коли команди знаходяться далеко одна від одної, то, безумовно, це правильно. В принципі, Кубок я більш розглядаю як шанс підготовки до чемпіонату: зіграємо з командою Другої ліги на виїзді, цікаво оцінити наші можливості, наскільки ми можемо давати спротив таким командам. Я розглядаю це питання як підготовче, не більше. Але ніхто не забороняє нам перемагати та йти далі (у підсумку ФК Чернігів не зміг виїхати на матч, бо в дорозі обламався автобус, – прим.авт.).

– Що скажете по суперниках: з ким перетиналися, кого добре знаєте, а хто буде сюрпризом?

– В нашій західній групі, із тих з ким ми грали, знайомий нам по аматорах «Рубікон» – це команда, яка може кардинально змінитися під Другу лігу. А із інших ми особливо ні з ким не перетиналися, нікого не знаємо. Ми слідкуємо, де що відбувається, але чіткої картини не знаємо.

– За підбором гравців у вас переважно місцеві. Чи є так звані “легіонери” з інших областей?

– Ні, в нас орієнтація більше на своїх футболістів. Із легіонерів єдиний гравець за 15 років моєї роботи, що буде іногороднім, це Лакеєнко. Він киянин, але грав минулого сезону за команду з нашої області – корюківський «Авангард». Це єдиний гравець з інших областей, з яким ми готові підписати контракт, а взагалі орієнтовані, звісно, на своїх.

– При цьому у вас дуже молодий склад. Як підбирали цих хлопців та як довго вони грають як “бойова основа” разом?

– Припустимо, Теймураз Мчедішвілі вже 10 років в клубі. Саша Конопко – 10 років. Тобто, вони приходили ще молодими, але вже ціле десятиліття тут. Капітан команди Діма Борщ вже напевно років 7-8 точно. Більш молоді – 3-4, хто 2 роки, тобто по-різному. Найбільші ветерани в клубі вже 10 років і команду жодного разу не змінювали.

– Які роботи у хлопців окрім футболу?

– У кожного щось своє – хтось експедитором працює, хтось шукає себе в офісі. Тобто абсолютно різні роботи. Ми в клубі відкрили свою ДЮСШ, і, безумовно, хотіли б, щоб у цій школі тренерами були наші футболісти. І хлопцям можна було допомагати фінансово. Все-таки, я їх добре знаю, багато хто працює в ДЮСШ тренерами з дітками. В мене свій погляд на всі ці моменти – я вважаю, що тренер маленьких дітей має сам показати, чого він від них хоче. Всі ці хлопці можуть це зробити, тому багатьом ми даємо таку можливість. Інша частина хлопців – хтось студент, хтось працює.

– Наскільки складним для вас буде перехід із аматорів у професіонали в плані навчально-тренувального процесу? Чи ви і в аматорах були максимально до нього наближені?

– Що стосується самих тренувань, то ми, навіть граючи в чемпіонаті області, підходили до цього досить серйозно, не просто “взяв м’яч і вперед”. У нас завжди є якийсь свій план роботи, наш тренерський штаб розуміє потреби хлопців, тому ми завжди професійно ставилися до тренувань. Що стосується переходу у професіонали, дивлячись на те, що деякі хлопці працюють, в цьому плані у нас абсолютно нічого не зміниться. Ми як працювали з п’ятьма тренування на тиждень, так і будемо. Всі у вечірній час, щоб хлопці спокійно могли відпрацювати і прийти на заняття.

– Кілька слів про вас. Знаю, що ви виступали за юнацьку збірну СРСР і за дубль Динамо. Розкажіть, де починалися ваші виступи, звідки ви родом, хто перший тренер?

– Починав зі мною працювати мій батько. Потім, коли потрапив у київський спортінтернат, когось одного там важко виокремити, хіба що Володимира Григоровича Киянченка. Він багато мені допомагав, вірив в мене, я йому довічно буду вдячний. Там всі тренери були топ-рівня: Медвідь, Качанов. Багато було людей, які мали якесь відношення до мого становлення.

За дубль Динамо – це гучно кажучи. Я всього лиш там провів 20 хвилин на полі, один матч, а потім поїхав. Сам я родом із Житомирської області, батько мене відправив виступати в київський спортінтернат, мене туди взяли з радістю. Я закінчив РСШІ, а звідти відправився у Ниву (Бережани) і грав там у Другій лізі, хоча на той час ще вчився. Вже ближче до закінчення інтернату мене запросили в дубль Динамо. Чесно кажучи, не сильно хотілося, бо я вже тоді грав в Бережанах із дорослими, нас перевели у Тернопіль, мені це все подобалося. В Динамо тоді виступало багато відомих футболістів, як Лозинський, той же Баль, який грав за дубль, і я можливо навіть злякався. Подивився: А де я тут буду грати, коли тут такі люди?. Тоді починали молодий Михайличенко, Рац грав ще у дублюючому складі, тому я розвернувся і поїхав назад у Тернопіль. Після Тернополя тоді вже кар’єра полетіла по-різному. Потрапив в армію, служив у Львові, там також грав у спорт-роті. Повернувся в Тернопіль, а там мій тренер Михайло Михайлович Дунець якраз приймав чернігівську Десну і взяв мене з собою. Ну і пішло-поїхало.

– На яких позиціях виступали?

– Спочатку я практично всю свою кар’єру грав правим захисником. Ближче до закінчення, останні два роки в Десні я грав останнього захисника. В Черкасах і Олександрії був правим захисником.

– Коли почали тренерську роботу? Вже в клубі ЮСБ (Чернігів), який пізніше став називатися ФК Чернігів?

– Ні, коли вирішив закінчити з футболом, то першими моїми командами були обласні. Починав тренувати в тій же Корюківці, якийсь проміжок часу був там граючим тренером. Потім була команда Інтер-Агро-Система (Мена), я її трошки тренував. А потім у нас в місті був в той час досить популярним міні-футбол, вирішили створити професійну команду, Енергія (Чернігів), ми починали з Другої ліги. Майже три роки я працював в міні-футболі, зі мною команда вийшла в вищу лігу чемпіонату України, а коли вона розпалася через фінанси, мені надійшла пропозиція від президента ФК ЮСБ (зараз – ФК Чернігів).

Коли я прийняв команду, вона собою майже нічого не являла: звичайні гравці, які навіть ніде не виступали. Ми почали з району, потім була перша ліга області, вища ліга області, і потихеньку дійшли до аматорського чемпіонату України. Все розвивається завдяки президенту, бо людина це любить, 12 років назад сказав: Я побудую свій стадіон. І виконав це, хоча тоді не те щоб не вірилося, але були сумніви. Ну і за великим рахунком тренерська кар’єра в мене вже 15-й рік пов’язана з цим клубом. Радію його успіхам, радію тому, що вже в клубній академії готуються наші вихованці, що є такий сучасний стадіон. Це безцінна справа для футболу Чернігова.

ФК Чернігів (Чернігів)

  • Рік заснування: 2003
  • Президент: Синиця Юрій Юрійович
  • Віце-президент: Синиця Микола Юрійович
  • Адміністратор: Дудчик Анатолій Володимирович
  • Головний тренер: Постовий Вадим Володимирович
  • Тренер: Ярмошенко Михайло Іванович

ФК Чернігів в інтернеті:

ФК Чернігів на всеукраїнському рівні:

Рік Місце І В Н П М’ячі О
Чемпіонат ААФУ
2013 2 (із 6) 10 5 3 2 9:5 (+4) 18
4 (із 4) 3 1 0 2 2:4 (-2) 3
2017/18 7 (із 8) 14 2 3 9 10:26 (-16) 9
2019/20 5 (із 12) 22 9 7 6 30:23 (+7) 34
Всього   49 17 13 19 51:58 (-7) 64
Кубок ААФУ
2018/19 1/16 2 1 0 1 3:4 (-1) 3
Всього   2 1 0 1 3:4 (-1) 3

 

варіант матеріалу

Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Джерело: Sportarena.com

Или аккаунт Sportarena
Увага

Додати зображення
Оберіть файл
Цитувати
Увага

Ви впевнені, що хочете видалити цей коментар?

Увага

Are you sure you want to delete all user's comments?

Увага

Are you sure you want to unapprove user's comment?

Увага

Are you sure you want to move to spam user's comment?

Увага

Are you sure you want to move to trash user's comment?