Українці у топ-чемпіонатах. Сезон 2022/23 – найбільш представницький в історії

Трансферне вікно у найсильніших європейських лігах закривається за тиждень. Цей січень уже встиг стати одним із найбільш насичених з погляду переходів українських гравців до клубів топ-чемпіонатів.

Спершу Маліновський, задовольнивши усі сторони, змінив Аталанту на Марсель – і відразу прописався в основі провансальського клубу.

Читайте також: Мудрик і Циганков пішли. А хто лишився? Як втрата головних зірок вплине на Динамо та Шахтар

Потім вибухнула бомба – шьямаланівським твістом вирішилася історія переходу Мудрика до лондонського клубу… не той, про який усі думали. І Михайло відразу дебютував так, що скептики нервово засвербіли. Схоже, цей хлопець готовий розривати на шматки найсильнішу лігу світу. Тут і зараз.

Читайте також: 10 складних питань щодо Мудрика в Челсі і одна — оптимістична! — відповідь

Тут же елегантним помахом тасьмок прошелестіла розв’язка багаторічної саги відходу Циганкова з Динамо. Йому все-таки дала притулок Жирона (середняк іспанської Примери), старанно торгувала вінгера з літа. На відміну від колеги Поттера, Мічел Санчес свого новачка заграти не поспішав, але на словах вірить у Віктора та обіцяє йому швидкий дебют.

Читайте також: Циганков вирішив не грати за правилами Суркіса. Його перехід до Жирони — правильний, нехай і запізнілий крок

Не встигли ми видихнути, обговорити, переварити як новий удар у гонг. Те, чого так і не домігся вчорашній одноклубник Яремчук, щойно отримав Соболь – можливість зіграти в одному із п’яти провідних чемпіонатів Старого світу. Дарма, що це “лише” французький аутсайдер, хоч і клуб з багатою історією.

Читайте також: Соболь: Великий прогрес у моїй кар’єрі футболіста

Про ігрові перспективи Соболя (у Брюгге йому за будь-якого тренера на полі місця було мало) розмова окрема. На око – вони гарні. Щойно змінився тренер (до кінця сезону Етьєна Стефана замінив в.о. Ле Скорне), а головне – отримав травму основний на початку року лівий латераль, капітан команди Льєнар. Місце вільне – бери та грай! Аби не повторити історію Ігнатенка з вильотом.

Та й на цьому не все! У дні, що залишилися до дедлайну, Брайтон все-таки намагається підписати Матвієнка. Його жадібно хоче особисто Де Дзербі. Клуб-продавець уже зробив бекап у вигляді Ракіцького. Сам гравець погодив умови із Чайками. Здається трансфер вже на мазі!

Ось така українська експансія з усіх (майже) топ-лігових напрямів. Такого рясного представництва в клубах великої п’ятірки наша країна не мала з… А ні, тут не все просто.

Для початку – таблиця. Вона, в урізаному вигляді, була представлена у нашому матеріалі від квітня 2021 року. Рекомендуємо освіжити у пам’яті!

Читайте: Українці у топ-чемпіонатах: цей сезон — один из самих успішних

• * Залишив клуб у середині сезону
• ** У чемпионаті поки не грав
• *** Потенцийний трансфер

Одразу сім наших співгромадян встигли пограти за клуби з двох найсильніших футбольних чемпіонатів: Шевченко, Воронін, О. Яковенко, Коноплянка, А. Кравець, Ярмоленко та Маліновський. Для останнього, можливо, це не межа. Раптом таки АПЛ покличе?

Дев’ять за сезон – поки що рекорд

У сезоні 2021/22 на теренах вищих дивізіонів Іспанії, Італії, Англії та Франції засвітилися одразу дев’ять українських гравців – і це було повторення рекорду сезону 2016/17. Тоді одразу п’ятеро наших з’явилися у Бундеслізі, троє – у Примері, ще один – у Серії А. Але до того рекордного списку потрібно ставитися скептично.

Читайте також: Рекордний трансфер, історія для АПЛ, скромна як для клубу зарплата, тривалий контракт. Усі фінансові складові переходу Мудрика до Челсі

Ось візьмемо Іллю Брюхова. 18-річний захисник у листопаді 2016-го зіграв за Кальярі у Кубку проти Сампдорії. Не вразив. І на цьому все. Далі поневірявся орендами рівня Серії D. Зараз взагалі в аматорах.

Юрченко за Байєр у згаданому сезоні зіграв три матчі у чемпіонаті (один в основі) та один – у кваліфікації ЛЧ (щоправда, забив). Тріо з Дармштадта – теж не дуже. Березовський у заявку іноді потрапляв, але не вийшов жодного разу. Олійник за весь сезон награв аж 46 хвилин. І лише Федецького можна було вважати напівосновним. Як і Коноплянку у Шальке (він також у Суперкубку Іспанії встиг виступити за Севілью).

Бойко за Малагу зіграв аж п’ять разів (тричі у Ла Лізі). У Зозулі – сумарні 150 хвилин у складі Бетіса. І лише Артем Кравець за Гранаду бігав пристойно: 26 поєдинків, 5 голів, 2 асисти. Щоправда, від вильоту не врятував (як і Штутгарт на рік раніше).

Іншими словами, рекордний український наплив шестирічної давності за фактом залишав нам можливість регулярно спостерігати у грі лише трьох співвітчизників. Двоє взагалі не грали на рівні чемпіонату.

Читайте також: Мудрик: Ніхто не очікує, що я отримаю Золотий м’яч, але одного разу це може статися

Минулого сезону картина була позитивнішою. Практика хоч б була у всіх. Супряга обмежився 24 хвилинами. Кухаревич, двічі вийшовши за Труа, награв ще менше. Лунін лише під саму завісу сезону дебютував за Бланкос у Примері. Ярмоленко грав мало, але був і в нього емоційно-забивний відрізок на початку війни. Миколенко та Ігнатенко були залізно основними, решта – плюс-мінус навпіл.

На порозі нових звершень

Влітку 2022-го – провал Супряги, відхід Ярмоленка, виліт Ігнатенка, нова оренда Кухаревича – повторення рекорду здавалося неможливим. Але на сьогодні вже можна ставити новий!

Гаразд, припиняємо заплющувати очі на слона в кімнаті. Минулого літа, вперше з 2019 року, у Бундеслізі з’явився футболіст із українським паспортом. Грає він дуже регулярно… Шкода тільки, що це Ордець. Людина, яка, нехай і не грала за динамо москва після 24.02.22, свою позицію висловити посоромився, на клубному корпоративі після сезону веселився, та й залишається на контракті в московському клубі. Коротше кажучи, йде цей уродженець Волновахи слідом за Тимощуком та російським кораблем.

Статистика, кажете, річ неупереджена? Якщо таки вважати згаданого персонажа за українця, то вийде беззаперечний рекорд – одночасно 10 людей у топ-лігах. Причому у всіх п’яти – такого раніше не було ніколи.

Але і без будь-яких ордеців непогано виходить. Так, Ярмолюк поки не дебютував у чемпіонаті, грає здебільшого за Брентфорд Б. Але вже виходив за першу команду у Кубку ліги, у заявку на матчі АПЛ потрапляв, попереду майже ціле коло.

А якщо все-таки відбудеться перехід Матвієнка – спостерігатимемо унікальну історію. До минулого сезону в англійській Прем’єр-лізі ніколи не було більше двох українців одночасно. А тут може бути одразу п’ять!

Підсумуємо. Едуард Соболь – 48-й унікальний футболіст з українським паспортом у європейських топ-чемпіонатах. Скоро відзначатимемо ювілей! Хто стане 49-м, а хто 50-м? Ваші ставки, панове!