Sportarena

Луїджі Ночентіні: Малиновський сказав, що за півроку в Аталанті він отримав більше знань, ніж за весь час в Україні

Італійський фахівець - про роботу в СК Дніпро-1 і українському футболі

Луїджі Ночентіні: Малиновський сказав, що за півроку в Аталанті він отримав більше знань, ніж за весь час в Україні

Луиджи Ночентини

Роман Бебех, Юрій Шевченко

Взимку тренерський штаб СК Дніпро-1 посилив італієць Луїджі Ночентіні. У Дніпро його рекомендував помічник Андрія Шевченка Андреа Мальдера. Ночентіні входив в тренерський штаб легендарного Мауріціо Саррі в Наполі, який прописував кожну дію своєї команди в блокноті до гри – в Італії намагаються не пропустити будь-яку деталь. З таким же підходом Ночентіні прийшов у СК Дніпро-1.

Пару тижнів тому стало відомо, що він не продовжив роботу в українському клубі. Уже перебуваючи в Італії Луїджі розповів нам про штаб Саррі, Супрягу та як зробити наш футбол кращим.

– Які у вас були очікування до того, як ви приїхали працювати в Україну, і як вони змінилися після того, як ви пішли з СК Дніпро-1?

– Коли зі мною зв’язався директор СК Дніпро-1 Андрій Русол, я поговорив з Андреа Мальдерою, помічником Шевченка в збірній. Він розповів мені про менталітет українців, про тутешню футбольну культурі. Звичайно, складно зрозуміти країну, поки сам не приїдеш і не побачиш все на власні очі. Але я був приємно здивований. Говорили, що рівень українських футболістів низький, тому я припускав, що складно буде втілити мої ідеї футболу. Але це можливо в Україні, все склалося добре. Мене приємно здивувало велике бажання футболістів працювати, їх професіоналізм. Вони добре сприйняли появу іноземного тренера, всі хотіли прогресувати, стати сильнішими Я дуже задоволений тим, яку роботу ми виконали з командою. Вони дуже відкриті, хочуть вчитися – особливо з точки зору тактики, організації робочого процесу протягом тижня.

– Яку різницю ви побачили між українським і італійським футболом? Можливо, в плані підготовки і професіоналізму?

– Різниця велика. В українського футболу є можливість розвиватися, вийти на хороший європейський рівень. Але потрібно багато працювати. Мені здається, найбільша різниця – в організації і, особливо, в тактиці. В Україні класні тренери, але в Італії і в Європі набагато більше уваги приділяють деталям. Необхідно працювати над кожною дрібницею, бо кожна дрібниця важлива. В Італії не можна дозволяти собі не працювати на 100% над кожним аспектом, тому що рівень дуже високий. В Україні в цілому рівень гравців, звичайно, нижче – думаю, це залежить від рівня дитячих шкіл. Але не можна говорити, що в Італії дуже сильні футболісти, а в Україні – ні, і в цьому різниця. Я впевнений, що українські футболісти можуть досягти високого рівня.

– Що потрібно було змінити в Дніпрі в плані підготовки гравців?

– У кожного тренера – свої ідеї. Немає правильних і неправильних – вони просто різні. Особисто я намагався організувати все так, щоб кожен гравець знав, що конкретно від нього вимагається. Ми разом із тренером обирали модель гри – останнє рішення, звичайно, за головним тренером, я тільки ділився з ним своїми ідеями. Мені приємно, що після семи-восьми місяців, гравці дійсно засвоїли наші ідеї: і основні футболісти, і запасні. Багато гравців істотно додали. Наприклад, вистрілив Супряга, дебютував Єгор Ярмолюк, 2004 року народження. Ми намагалися допомогти молодим гравцям і, мені здається, провели гарну роботу. У команди з’явився стиль. Ми дуже багато вивчали суперників, аналізували за допомогою відео свої помилки – в загальному постійно працювали протягом тижня.

– У чому саме полягає ваша ідея футболу, яку ви запропонували СК Дніпро-1?

– Коли я прийшов, СК Дніпро-1 вже грав за схемою 4-3-3, тут нічого міняти не потрібно було. Моя ідея – атакуючий красивий футбол, дуже високий пресинг і контроль м’яча. Важливо, щоб команда не залежала від суперника. Я бачив багато матчів першої частини сезону, і СК Дніпро-1 було складно диктувати свої умови, показувати свій футбол, домінувати. Звичайно, для таких змін потрібен час, це складний процес. Але у нас були дуже хороші матчі. Наприклад, в гостях з Ворсклою: ми програли, але це був хороший матч, навіть відмінний. Те ж саме з Маріуполем – поразка, але класна гра. Ми багато перемагали, була серія з чотирьох перемог поспіль, але навіть в програних матчах виглядали добре. Щоб змінити менталітет, потрібен час. На жаль, неможливо завжди перемагати. Але гравці прогресували і стали сильнішими. І це дуже важливо.

– Наскільки комфортно було працювати в Дніпрі помічником? Чи давали робити те, що ви хотіли? Екс-гравець Дніпра Олег Венглинський скептично висловився з приводу вашої роботи – мовляв, приїжджають іноземці та вдають, що все знають, поводяться як головні тренери.

– Русол запросив мене працювати помічником головного тренера. Всі мої ідеї я обговорював з головним тренером і тільки потім щось робив. Для мене ієрархія в клубі дуже важлива, я поважаю ролі. Ніяких проблем з цим не було. Головний тренер – це головний тренер, а я – його асистент. Але містер дав мені великі повноваження, я дуже багато працював в полі. Але перед цим спілкувався з тренером, пояснював все, що хочу робити. Ми приймали всі рішення спільно. Я ніколи не говорив, що хочу бути головним в Дніпрі. У майбутньому все можливо, але не в цій ситуації.

– Питання про тактику. В Україні багато команд в захисті грають один в один, в Італії віддають перевагу зональної захисту. Що думаєте про це?

– Так, це велика відмінність. Але у кожного тренера своє бачення, своя філософія. Наприклад, Аталанта в Італії обороняється персонально. І, звичайно, багато що залежить від рівня футболістів. Якщо у тебе гравці найвищого класу, то можна завжди грати один в один. Наприклад, із Серхіо Рамосом, мабуть, найсильнішим центральним захисником у світі, можна припустити, щоб постійно виникали такі ситуації. Але я вважаю, що моїй команді краще працювати спільно і з підстраховкою – особливо це допомагає, коли у суперника сильні гравці.

– Ви багато уваги приділяєте інтенсивності тренувань. Наскільки в цьому плані українські команди далекі від італійських?

– Я відразу звернув на це увагу, коли приїхав на перший збір в Туреччині. Величезна різниця в інтенсивності тренувань. І однією з моїх перших завдань було поліпшити ситуацію. Для моєї ідеї футболу  інтенсивність дуже важлива. В італійському футболі, європейському футболі, дуже висока інтенсивність. Важливо підтримувати її протягом тижня, на тренуваннях. Я впевнений, що в Дніпрі ми виконали класну роботу з цієї точки зору. Спочатку у гравців виникали складності, але потім і вони зрозуміли важливість того, що ми робимо, і дуже додали в плані фізики.

– Вам не здається, що в Ла Лізі інтенсивність все-таки більша, ніж у Серії А? Італійський футбол часто здається повільним.

– Не згоден. В Італії в порівнянні з Іспанією набагато більше працюють над тактикою. І інтенсивність матчів в Серії А – дуже висока. Чемпіонат Італії складніше іспанського, тому може здатися, що команди діють не так інтенсивно.

– В Італії медіа дуже багато уваги приділяють тренерським ідеям. У нас про це пишуть дуже рідко. Проблема в українських тренерів або в журналістах?

– В Італії тренери дуже багато працюють над тактикою і постійно намагаються знайти різні рішення по ходу сезону. В Україні вкрай важливим вважають індивідуальний рівень гравців. Кажуть – так було і в Дніпрі – що потрібні сильні гравці, а якщо їх немає – це величезна проблема. Мені не подобається такий підхід. Коли у клубу немає великих грошей, потрібно намагатися розвивати футболістів. Не можна вийти на європейський рівень, купуючи вже готових сильних гравців. Необхідно ростити своїх – над цим варто попрацювати українським клубам. Не можна шукати виправдання, говорити, в команді немає сильних футболістів. Зрозуміло, що українській команді буде складно проти італійської. Але необхідно працювати, щоб українці були готові грати на європейському рівні.

– В тему буде згадати Наполі, коли ви там працювали, не міг змагатися з Ювентусом на трансферному ринку, тому доводилося розвивати тих, хто був в команді. Правильно?

– Коли у тебе багато грошей – як у Ювентуса – то можна просто купувати кращих гравців. Решті доводиться багато працювати, щоб наблизитися до топовим клубам, маючи в своєму розпорядженні “нормальних” гравців. Стратегія Наполі була такою: не купувати футболістів по 60-70 мільйонів (у всякому разі, коли ми там працювали). Клуб брав гравців по 10-15 мільйонів, допомагав їм вирости і потім, можливо, продавав за 40-50 мільйонів. Наприклад, Кулібалі – його взяли ще до нас за 10-12 мільйонів, а зараз можуть продати за 80 млн.

Мені здається, українські клуби, за винятком Шахтаря, повинні підписувати молодих футболістів з хорошим потенціалом, працювати з ними, а потім продавати в Європу. Отримані гроші інвестувати в нових гравців – це правильний підхід.

– Чи правда, що в штаб Саррі у Наполі входило понад 10 тренерів? Для чого так багато?

– Нас було дев’ять. Наполі грав в Лізі чемпіонів – матчі кожні три дні. У нас були специфічні методи роботи. Наприклад, три тренери з фізпідготовки: один працював індивідуально, один з командою в цілому, третій аналізував дані. Один помічник головного тренера, а у нього – ще три помічники. Це дозволяло працювати і з окремими гравцями, і з групою, приділяти дуже багато уваги деталям. Це дуже важливо, коли у тебе в команді 25-27 футболістів.

Це не рекорд для італійського клубу. Наприклад, у Ювентуса дуже багато тренерів в штабі. Якщо говорити про Україну, то, звичайно, було б добре найняти дев’ять тренерів, якщо фінанси дозволяють. Але, мені здається, досить чотирьох-п’яти чоловік, фахівців високого рівня. І ось в цьому напрямку потрібно працювати українським клубам. Тренер Зорі Скрипник, колишній тренер Олімпіка Вісенте – вони працювали в Європі, вони знають методи. Клубам потрібно інвестувати в тренерів з європейським досвідом, які допоможуть українським футболістам рости. Мені здається, це повинно бути метою.

– Чи можна порівнювати тренувальну базу Наполі і СК Дніпро-1? У дніпрян умови для роботи нічим не гірше?

– У Дніпра хороший спортивний центр. В Італії мало клубів із по-справжньому хорошими базами -Ювентус, Інтер, Аталанта. Коли я їхав в Україну, то очікував гіршого. Я був приємно здивований спортивним центром Дніпра. Звичайно, можна дещо поліпшити, але в цілому рівень дуже хороший. Можна працювати. У Наполі база не з кращих. Так що різниця невелика.

– Що трапилося в плей-офф з Колосом? Це був найважливіший матч сезону. Програвши його СК Дніпро-1 втратив можливість вийти в єврокубки.

1:4 – занадто велика поразка, на мою думку, з огляду на те, як складався матч. Наша гра мені не сподобалася, особливо перший тайм. Ми не продемонстрували свій футбол, не показали свій потенціал. До цього у нас були матчі, в яких команда грала набагато краще. Я дуже розчарований.

– Ви згодні, що рівень гравців у Дніпра вище, ніж у Колоса?

– Я був дуже задоволений рівнем гравців в нашій команді. Це гравці відмінного рівня. Так, багато молодих, але вони можуть сильно додати. Наприклад, Когут, Вакулко, Ді Франко, Булеца, Назаренко, Сваток – хороша команда, яка може бути в п’ятірці. Дніпро не може змагатися з Шахтарем, команді складно з Динамо, але всі інші команди можна перемагати. Чи сильніше Колос Дніпра? Точно ні.

– Ви багато індивідуально працювали із Супрягою. Що думаєте про нього? Він може стати новим Шевченком?

– Стати новим Шевченком неймовірно складно, це був великий гравець. Знаєте, що мені дуже подобається у Супрязі? У нього класна фізика, класна техніка, але – що найважливіше – правильний менталітет. Він мене приємно здивував – кожен день ми обговорювали, як він може стати сильнішим, що потрібно для цього робити. Багато працювали з відео, постійно говорили. На поле він робив все, що від нього вимагалося. Супряга дуже хоче прогресувати і працює, щоб стати класним гравцем.

Чи готовий він грати в Італії? Не знаю, Динамо – класна команда. Він точно додасть, граючи там. А якщо перебереться до Італії, йому спочатку точно буде непросто, але, навіть не граючи стабільно, він може стати набагато сильнішим. Рівень Серії А зовсім інший в порівнянні з чемпіонатом України. Але Супряга – дуже розумний хлопець, він хоче додавати і може багато чого досягти.

– В Україні є міф, що Супряга тільки біжить. За останні півроку він став набагато різноманітнішим, сильно додав у плані гри в штрафному майданчику.

– Супряга, як і багато гравців Дніпра, став набагато сильнішим за той час, що ми з ним працювали. Я не згоден, що він тільки біжить – у нього хороша техніка. У тактиці потрібно додавати, але йому всього 20 років, він молодий.

– Ви радилися з приводу Супряги зі штабом збірної, постійно передавали їм відео з індивідуальних тренувань…

– Ми багато говорили про супряга. Шевченко цікавився ним та іншими нашими гравцями. Він хотів, щоб я індивідуально працював із Супрягою – і на полі, і з відео, щоб допомогти йому прогресувати. Зараз його вже викликали в збірну. Думаю, Супряга на правильному шляху, він може стати дуже класним гравцем. Важливо не зупинятися і працювати. Він ще нічого не добився, йому належить пройти великий шлях, щоб стати сильним футболістом.

– В Італії підхід до роботи такий: все повинно бути підготовлено, кожна дрібниця продумана. А в Україні все часто зводиться до фрази: «Це футбол».

– Ось над цим українцям потрібно працювати. Везіння – це здорово. Але пощастити може один раз, два рази. Завжди щастити не може. Я вважаю, що організація в клубі, щоденна робота тренерського штабу, увагу до всього, включаючи харчування – це допомагає команді стати сильніше. А говорити «Це футбол» – виправдання, мені таке не подобається. Якщо команда програла, значить, були причини. Не можна програти, тому що була погана погода.

– Чи багато в Україні молодих гравців, які можуть вийти на рівень, наприклад, Малиновського? Чи є умови для зростання?

– Знаєте, діти народжуються однаковими: і в Італії, і в Україні. Тому різниця, як працюють з цими дітьми. В Україні є хороші гравці, але їм потрібно багато працювати, щоб прогресувати. Мені не подобається категоричність: мовляв, в Україні низький рівень футболістів, вони не можуть заграти в Європі. Це не так. Чому це вони не можуть стати сильними гравцями? В Італії ж теж не народжуються футболістами.

Малиновський сказав, що за півроку в Аталанті він отримав більше знань, ніж за весь час в Україні. Ось в цьому справа. В Україні є хороші тренери, але в них потрібно інвестувати. Гравці можуть прогресувати тільки з хорошими тренерами. Щоб виїхати в Європу і успішно там виступати, гравець повинен бути готовий до Європи. Так що потрібно підвищувати рівень українського футболу, зробити його більш європейським – над цим якраз зараз працюють в збірній.

– У Дніпрі багато гравців, які можуть вийти на європейський рівень?

– Є гравці, які можуть думати про те, щоб виступати в Європі. Потрібно розуміти, що потрібно мислити широко, немає ніяких кордонів – кожен може стати сильніше і багато чого досягти. Футболісти повинні намагатися рости. Але якщо не виросте рівень чемпіонату України, то, звичайно, буде складно.

Як підвищити рівень чемпіонату? Можна підписувати іноземців – це простий варіант, але, на мою думку, є некоректним. Потрібно працювати з українськими футболістами, але перед цим вкластися в інфраструктуру, в академії, в тренерів. Зараз складно привезти в Україну сильних легіонерів – це дуже дорого. Тому краще вкладатися в розвиток клубів, в молодіжний сектор. Це дасть результат.

– Як ви вважаєте, Сергій Кравченко буде хорошим тренером? Кажуть, ви дуже багато спілкувалися.

– Мені дуже подобаються його футбольні ідеї. Ми багато говорили про тактику, про організацію тренувального процесу. Між роботою тренера і футболіста дуже велика різниця, це складний перехід. Багато що залежить від того, як ти спілкуєшся з командою, як працюють твої помічники. Попереду у нього довгий шлях. І було б приємно з ним попрацювати в майбутньому.

– Чому розійшлися шляхи з українським клубом?

– Ми часто спілкуємося з Андрієм Русолом. Рішення розлучитися – вибір клубу і тренерського штабу. Я сказав, що готовий повернутися, ми обговорювали таку можливість, але цього не сталося. Але у нас з директором чудові стосунки, ми щодня розмовляємо. Немає жодних проблем.

– Хотіли б ви повернутися працювати в Україну? У СК Дніпро-1 або в інший клуб?

– Зараз я відкритий до будь-яких пропозицій. Працювати за кордоном дуже корисно. Так, я б з радістю повернувся в Україну або попрацював би в іншій країні. Тренувати в Італії – здорово, але зараз я вже готовий до роботи в іноземному клубі.

– Україна програла Іспанії 0:4. Багато хто вважає, що Шевченко відійшов від своїх принципів. Чи Іспанія просто банально сильніше з точки зору гравців?

– Не розумію, чому у когось викликає захоплення ця поразка. Шевченко і його штаб виконали чудову роботу. Зрозуміло, що проти Іспанії складно, але з нею складно навіть Італії. В Україні є проблема: після перемоги всі божеволіють від радості, після поразки – всі немов померли. Це не правильно. Коли я приєднався до СК Дніпро-1, ми грали товариський матч в Туреччині, проти команди з Казахстану. 0: 3 після першого тайму – враження було таке, що ми програли в фіналі Ліги чемпіонів. Але в підсумку ми в другому таймі забили два голи. Хоч програли, але показали хороший рівень гри. Звичайно, погано програвати 0:3 в першому таймі, але це ж не кінець світу. Потрібно робити висновки, намагатися зіграти краще. Футбол – не математика, завжди є шанси. А в Україні до всього ставляться занадто категорично. Всі задоволені після перемоги, а мені іноді не подобалося, як ми виграли. А якщо команда програє, потрібно дивитися не на результат, а на те, як вона зіграла.

***

варіант матеріалу

Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Джерело: Sportarena.com

Додати коментар
Или аккаунт Sportarena
Увага

Додати зображення
Оберіть файл
Цитувати
Увага

Ви впевнені, що хочете видалити цей коментар?

Увага

Are you sure you want to delete all user's comments?

Увага

Are you sure you want to unapprove user's comment?

Увага

Are you sure you want to move to spam user's comment?

Увага

Are you sure you want to move to trash user's comment?