Як це часто буває, після поразки Динамо в важливих поєдинках під головним тренером команди починає розхитуватися лава. Якщо спостерігати за цим з боку, то це явище нагадує народну забаву: хто має стати наступним тренером Динамо, адже цей уже не такий.
Минулими вихідними Динамо провело принциповий матч проти Шахтаря. Але його принциповість полягала лише в тому, що це – зустріч проти найголовнішого суперника в Україні, турнірні завдання для однієї з команд (Шахтаря) вже давно відійшли на другий план. Було набагато цікавіше подивитися, наскільки добре команди підготувалися після вимушеної паузи, що затяглася на два місяці.
Хтось скаже, що Динамо виглядало добре до пропущеного м’яча, інші дадуть йому півгодини ігрового часу, інші виділять цілий тайм. І кожен буде по-своєму правий: на важливий поєдинок проти Шахтаря кияни дійсно налаштувалися належним чином. Але ті ж люди вам скажуть, що варто було тільки Гірникам включитися (забити гол, відреагувати належним чином на пропущений – неважливо), як у команди Михайличенка почалися певні проблеми.
Динамо програло зустріч 1: 3, і тепер, природно, пора говорити про нового тренера. Михайличенко ж не перемагає з командою, яка займає четверте місце. І зовсім неважливо, що за показником набраних очок Динамо має рівність з Зорею і Десною і вже встигло провести один матч проти Шахтаря. Головне ж, що у команди раптом звідкись з’явилися проблеми, які вимагають негайної відставки головного тренера.
Але проблеми Динамо почалися набагато раніше. Просто тоді вболівальники чіплялися за найприємніші спогади. Ще восени минулого року Михайличенко вибивав Шахтар із Кубка України. А його попередник Олександр Хацкевич мав хорошу серію матчів проти донецької команди, коли з нею працював Паулу Фонсека. І навіть боровся за чемпіонство, програвши всього три очки в першому для себе сезоні. А до призначення білоруського фахівця з командою працював Сергій Ребров – єдиний з цієї плеяди тренерів, який зумів завоювати два чемпіонські титули і перемагав в Кубку України. А тепер поговоримо про нового головного тренера.
Рано чи пізно, але зміна на тренерському містку в Динамо дійсно станеться. Олексій Михайличенко з моменту свого призначення багатьма не сприймався на довгострокову перспективу. Він не працював на посаді головного тренера в клубі протягом 15 років і 10 років не займав цей пост де-небудь ще в принципі. А в якості найсильнішої якості нинішнього тренера Динамо йдуть розмови не про тактичні нюанси, а про те, як йде підготовка його команди в плані фізики. Зараз, в епоху, коли тренер може запропонувати щось оригінальне з точки зору тактики, робота Михайличенко виглядає в деякому сенсі застарілою.
Інша справа, чи варто дійсно говорити про зміну тренера до закінчення сезону – залишилося адже 8 турів плюс зустрічі в Кубку України. І за цей відрізок чемпіонату Михайличенко цілком може фінішувати разом з командою на бажаному другому місці – немає підстав не чекати, що Зоря і Десна не стануть втрачати очки, причому луганчани саме з цього і почали, повернувшись після вимушеної паузи. І вже тим більше, якщо Динамо буде грати проти своїх суперників так само, як в першому таймі проти Шахтаря.
Але вся проблема для киян полягає в тому, що дійсність у вигляді другої команди чемпіонату для них перетворюється не тільки в буденність, а й в природний порядок речей. Динамо – друге, але не тому що Шахтар сильніший, а тому що кияни слабкіші за нього. Динамо – друге не через те, що Шахтар має краще тренерський штаб або підбір футболістів, а тому що у Динамо він гірше. І зовсім одна справа, коли про необхідність підписувати нових виконавців говорить Сергій Ребров, оскільки, щоб стати сильніше потрібно щось міняти, а інша – коли команда просто не переживе наступний сезон без вливання свіжої крові.
Саме тому рішення призначити нового головного тренера ніколи не матиме бажаних для Динамо наслідків. Воно, безумовно, дасть команді сплеск і в короткостроковій перспективі дозволить розраховувати на ведення рівної боротьби за чемпіонський титул. Але всі зміни повинні відбуватися в комплексі, і якщо міняти лише тренерську складову, розраховувати на довгостроковий успіх зазвичай не доводиться. Ось простий приклад.
У сезоні-2013/14, коли Динамо до кінця сезону доводив уже Сергій Ребров (а починав його Олег Блохін), в складі киян були вісім футболістів, які зіграли більше 20 матчів в чемпіонаті: Данило Сілва, Олександр Драгович, Мігель Велозу, Джермейн Ленс, Олег Гусєв, Юнес Бельханда, Андрій Ярмоленко та Дьємерсі Мбокані. Але вже в наступному сезоні, першому повноцінному для колишнього тренера киян, в основу команди були інтегровані Сергій Сидорчук та Сергій Рибалка – одні із наріжних футболістів Динамо на той момент, а Домагой Віда і Артем Кравець стали отримувати більше ігрової практики. В останньому ж сезоні Реброва за Динамо більше всіх грали Микола Морозюк, Домагой Віда, Сергій Сидорчук, Сергій Рибалка, Віктор Циганков, Денис Гармаш, Віталій Буяльський, Андрій Ярмоленко та Артем Бесєдін. Вже через два роки зі списку Реброва залишаться лише Сидорчук, Буяльський і Циганков. Таким чином, за п’ять років місце в основному складі команди зберіг лише капітан команди Сидорчук. В цей же час у Шахтаря залишилися Сергій Кривцов, Тарас Степаненко, а також Тайсон і Марлос.
Очевидно, що і в Динамо, і в Шахтарі кадрові зміни були неминучими. Але якщо Гірники навіть після Луческу і зміни Фонсеки на Каштру залишилися вірними своїй ідеології, зберігши кількох ключових виконавців, то у Динамо просто не залишилося футболістів, навколо яких можна було б вибудовувати гру. Не кажучи вже про такі очевидні речі, як витрати і заробіток донеччан на трансферах.
І якщо дійсно в Динамо відбудеться зміна головного тренера, то вже в наступному сезоні можна побачити нові обличчя, в цьому сумнівів немає. Можливо, отримає більше шансів Георгій Цитаїшвілі – світла пляма зустрічі проти Шахтаря, якому уболівальники так просять надати шанс. Можливо, у Богдана Ледньова, Владислава Супряги, які виступають в оренді в інших клубах, з’явиться шанс в Динамо. А Денис Попов – навпаки закріпиться в основі київської команди і продовжить свій розвиток.
Але це не вирішить проблеми клубу з Миколенком і Циганковим, які зможуть розвиватися надалі тільки за умови переходу з Динамо, підписанням хороших іноземних виконавців, здатних не просто скласти конкуренцію, а бути вже тут і зараз футболістами основи. Тренеру Динамо, ким би він не був, потрібні, для початку, гідні фінансові та кадрові можливості, які можна порівняти з тими, що є у головного конкурента.
І лише тоді, коли Динамо отримає креативного тренера, який не боїться приймати оригінальні рішення, і буде мати необхідні для вирішення турнірних завдань ресурси, чемпіонат України отримає гідну конкуренцію в боротьбі за чемпіонське золото.
Оперативное видео самых важных и красивых голов в нашем канале в Телеграме
Джерело: Sportarena.com