Sportarena

Панамець Герреро запалює в УПЛ. Згадуємо, як грали в Україні представники його регіону: мексиканський облом, костариканський спалах, довгожитель із Кюрасао

Розповідаємо, як грали у чемпіонаті України легіонери з країн КОНКАКАФ

Панамець Герреро запалює в УПЛ. Згадуємо, як грали в Україні представники його регіону: мексиканський облом, костариканський спалах, довгожитель із Кюрасао

Фото - ФК Заря

Українську Прем’єр-лігу відразу, без кількох місяців адаптації (привіт Раміресу та йому подібним), почав розривати панамський форвард Герреро. Так, поки що не забив. Але три асисти за два неповні матчі – це дуже і дуже.

Читайте також: Судаков, Буяльський, Герреро та Сефері: вся збірна 17-го туру Прем’єр-ліги

23-річний новачок Зорі (ван Леувен висмикнув добре йому знайомого гравця з чемпіонату Ізраїлю, де він грав не надто багато) став першим представником далекої країни з перешийка, що розділяє дві Америки, у чемпіонаті України. Та й якщо брати весь регіон загалом, гравців із Центральної (і взагалі Північної) Америки в нашій країні було небагато.

Читайте також: Булєца: Зоря може поборотися і за друге місце

Є сенс згадати їх усіх – благо, весь згаданий регіон КОНКАКАФ (понад 40 держав та територій, що мають власні збірні), що займає ⅙ частину суші (понад 24 млн км), за 30 років спромогвся дати близько дюжини футболістів на благодатну українську. І Герреро має всі шанси виявитися найуспішнішим із них.

Блок “ЧС-2026”. Провальний Нері… і все певною мірою

Почнемо з провідних країн континенту (нагадаємо, мова про Північну Америку, тоді як “частиною світу” прийнято називати Америку в цілому). Провідних у плані територіальному та економічному. Але, скажімо, не дуже футбольних. Незважаючи на стабільну участь у ЧС США та підйом канадського футболу, фору в цьому виді спорту їм дадуть не лише Мексика, а й деякі інші країни регіону тією чи іншою мірою.

Отже. Першопрохідцем став якийсь Луїс Бербарі, громадянин США з аргентинським корінням. Уродженець Бербанку (Каліфорнія), гравець нікому не відомого СКВ Гідра, влітку 1995-го він раптово став футболістом першолігової Ворскли. Як? Не обійшлося без посередництва відомого агента Андрія Головаша.

Фото – ФК Ворскла

У складі команди Пожечевського 24-річний півзахисник виграв Першу лігу, при цьому був не статистом – 23 матчі, 2 голи. Чому він не затримався в Україні, не взяв участі в історичному бронзовому поході полтавського клубу? Сам Бербарі грішив на складності адаптації (холоду, морозів) та вкрай скромних умов підготовки. До купи трапилася травма – і Пожечевський вирішив обійтися без послуг екзотичного легіонера.

Бербарі повернувся на батьківщину, потім зробив ще одну спробу штурму Європи, провівши сезон у німецькому Дармштадті (тоді аматорський клуб). Після 1999 року його футбольний слід загубився остаточно.

Другим та останнім (чи передостаннім? див. нижче) футболістом зі Сполучених штатів в українському футболі став Євген Стариков. Такий собі американець, що всю дорогу вважав себе “російським”. Він народився в Одесі, але вже в однорічному віці (ще за СРСР) його сім’я емігрувала до США.

Читайте також: Бутко: Багато хто здивувався тій поразці Динамо від Інгульця

Спочатку Юджин грав за команду Стетсонівського університету, а професійну кар’єру став робити, на жаль і ах, на росії. Довго належав зеніту, але грав лише з оренд (томь, ростов). 2014 року став вільним агентом. І лише через кілька місяців Стариков знайшов собі нове місце працевлаштування – одеський Чорноморець.

Почав світловолосий форвард/вінгер за здоров’я: забив Говерлі в першому ж матчі. Не минуло й місяця, як одесит-легіонер відзначився другим голом за Моряків. Але на цьому його успіхи швидко вичерпалися. Усього за неповний сезон він зіграв близько 700 хвилин (включно з Кубком), результативними діями більше не відзначався.

Фото – odessa-sport.info

Після короткого українського відрізку Юджин Стариков повернувся до США. Грав і навіть трохи забивав за Нью-Йорк Космос у NASL (пліч-о-пліч з такими легендами як Хуан Аранго та Амаурі). Але й там не затримався, а кар’єру завершив незабаром, у 31 рік. У збірну США раз викликався, але не грав.

Зірково-смугасте громадянство також має 21-річний нападник Осазі де Росаріо, який восени 2021-го зіграв аж 76 хвилин за Рух (проти Минаю та Чорноморця). Але, мабуть, краще вважати його канадцем. Бо його батько Дуейн – легенда збірної Канада (81 матч, 22 голи). Сам Осазе розпочинав у Торонто, а зараз грає за Йорк Юнайтед. Забиває пристойно, але все-таки це Канадська Прем’єр-ліга, а найсильніші клуби цієї країни – у МЛС.

Першим канадцем в Україні – і першим представником Північної Америки у вищому дивізіоні нашої країни – став опорник Мілан Божич. Підозрюємо, його у Волині поминають “незлим тихим словом”.

Незважаючи на явне сербське коріння, це – стовідсотковий канадець, який народився в Торонто. У Луцьку він опинився влітку 2005-го, перейшовши з белградського Хайдука (не плутати із загребським). Дебютував успішно – відкрив рахунок у кубковому поєдинку зі Сталлю (тоді дніпродзержинською). Щоправда, підсумковий рахунок був 3:1 на користь суперника.

Загалом Божич за Волинь зіграв три матчі – всі в основі. У них Хрестоносці пропустили… 14 голів. Включно з Динамо: 1:7. Слід його в українському футболі простонув швидко. Але душок залишився: агенти футболіста поскаржилися до ФІФА з приводу заборгованості перед підопічним. У результаті луцький клуб покарали на 32 тисячі євро та зняли 3 очки.

Другого канадського футболіста Україна чекала довго, не менше дюжини років. І знову не обійшлося без українського коріння. У січні 2018-го склад Оболоні-Бровар поповнив Араміс Кузін, який народився в Канаді син екс-баскетболіста київського Будівельника.

Арамис Оболонь-Бровар
Араміс Кузін, fcbrovar.obolon.ua

Молодий форвард в Україні розпочинав зі скрипом, в основу Пивоварів зумів пробитися лише до жовтня того року, але загалом провів непоганий сезон 2018/19. 4 голи та 1 асист у Першій лізі – цього виявилося достатньо, щоб піти на підвищення. Кузіна влітку 2019 підписав СК Дніпро-1. На жаль, україноканадець так і не отримав шансу зіграти у нашій Прем’єр-лізі. А вже у лютому 2020-го пішов до Ольборга.

Читайте також: «Перша ліга нагадує МЛС. Деякі команди кращі, деякі гірші»

Кар’єра Кузіна поки що складається не дуже. Кілька років тому він пройшов курс лікування від непростої хвороби. Не заграв навіть у Казахстані. Наразі 24-річний гравець виступає – не особливо успішно – у другому датському дивізіоні.

Зрештою, найсвіжіший канадець українського футболу – Манджрекар Джеймс. Хоч тут обійшлося без слов’янських коренів. Натомість не обійшлося без домініканських. Потужний центральний захисник поповнив лави Чорноморця 18 лютого минулого року, менш як за тиждень до початку повномасштабного російського вторгнення. І в результаті став рідкісним прикладом футболіста-легіонера, який не став користуватися горезвісним анексом ФІФА, залишившись виступати у військовій УПЛ.

28-річний Джеймс у першій частині сезону був твердим гравцем основи Моряків. Пропустив лише три гри – все через дискваліфікацію. Разок забив (Інгульцю). Однак у лютому нового року все-таки залишив Чорноморець, перейшовши до Форджа Гамільтона з канадської ПЛ. Тепер напевно перетнеться на рідних полях із вищезгаданим де Росаріо.

Манджрекар Джеймс, фото – t.me/ChernomoretsOdessa

Нарешті ми підібралися до самої футбольної країни величезного регіону – Мексики, чия збірна 17 разів грала на чемпіонатах світу (з 22 можливих). За всі роки цю країну в чемпіонаті України представляв лише один гравець. Зате який!

Нері Альберто Кастільо, 23-річний форвард збірної Мексики, переходив до Шахтара влітку 2007 року за 20 мільйонів євро (за іншими даними – 15) і на скаженому хайпі. Щойно він славно пошумів на Копа Америка, де сам забив чотири голи (у тому числі Бразилії у групі – третій результат після Робіньо та Рікельме) та увійшов до символічної збірної турніру, а його команда здобула бронзу за яскравої результативної гри.

Цей перехід, за великим рахунком, поламав багатообіцяючу кар’єру латиноамериканця, який встиг набити півсотні голів за Олімпіакос і стати 6-разовим чемпіоном Греції. І, дуже схоже, у цій невдачі винен він сам.

Подейкують, кілька років раніше зірвався перехід Кастільйо в Мілан. Донецький клуб для прогресуючого універсального гравця атаки, який наблизився до свого піку, напевно бачився хорошим трампліном до європейських топ-ліг. Але…

Нері Кастільйо, Getty Images

У Нері в Донецьку не задалося з самого початку. Стартував він, щоправда, за здоров’я – забив із пенальті Зальцбургу у кваліфікації ЛЧ. Потім відзначився асистом проти “Металіста” в чемпіонаті. Але якось швидко скис, місця в основі так і не завоював, а підсумував все скандал у матчі 17-го туру.

На початку домашнього поєдинку проти Нафтовика мексиканець, який скучив за голами, натурально відібрав м’яч у Лукареллі, щоб пробити з 11 метрів. І облажався – Куслій потяг удар. Луческу був шокований. Шахтар у результаті сенсаційно не виграв (1:1), Кастільйо був замінений у перерві, а вже взимку вирушив в оренду – до Манчестер Сіті.

“Трамплін” виявився зовсім не таким, як мріялося Нері. У складі Городян, тоді ще зовсім не крутих (чого коштують 1:8 від Мідлсбро!), він провів 8 неповних матчів та нічим не відзначився. Влітку його хотіли Рома та Бетіс, але щось не зрослося. Марку Г’юзу він був не потрібен, і решту оренди (перше коло 2008/09) провів поза складом Блакитного місяця.

Кастільйо повернувся до Шахтаря, відразу ж отримав травму. У результаті за коло зіграв лише чотири рази, встиг відзначитись гольовою передачею проти Таврії. На історичний Кубок УЄФА заявлений не був, тому навряд чи вправі вважатися володарем трофею.

Потім була оренда у Дніпро. Лише 70 хвилин зіграв мексиканець в УПЛ за новий клуб, потім знову травмувався… На цьому його пригоди в Україні закінчились. Чикаго Файр та Аріс, Пачука та Леон, Райо Вальєкано… Скрізь Кастільйо був лише тінню себе колишнього. І завершив кар’єру влітку 2014-го, щойно встигнувши розміняти четвертий десяток.

Другим українським мексиканцем мав стати півзахисник Хорхе Ернандес. Він перейшов у той самий Чорноморець у січні 2022 року. Але з певних причин не встиг дебютувати за український клуб на офіційному рівні. Пішов у бельгійський Мехелен. Грає, та мало.

Центральна Америка. Хайро, Біто, Матарріта

На захід та південь від Мексики розташовано безліч порівняно дрібних держав, анклавів та територій різного ступеня залежності. Усі чи майже всі з них представлені самостійними національними збірними, об’єднаними організацією КОНКАКАФ (у перекладі було б КОСЦАКАФ – Конфедерація Північної, Центрально-Американської та Карибської Асоціацій Футболу). І з усього цього строкатого, переважно латиноамериканського (але не лише) світу до України дісталися лише семеро футболістів.

Першим з них – і за часом, і за підсумковою значущістю – став Сендлей Біто, який представляє, можливо, найекзотичнішу країну з усіх овер 90, які постачали своїх гравців-легіонерів в Україну. Добре, якщо не най, то одну з них. Йдеться про територію, яка тоді (в 2006 році) мала назву Нідерландські Антіли. Це такий архіпелаг, колишня автономія у складі Нідерландів, що займала деякі з Малих Антильських островів.

Фото – hetamsterdamschevoetbal.nl

Ось такий незвичайний гість із сонячного Кюрасао (народився у тамтешньому Віллемстаді), вихованець роттердамської Спарти, у середині позаминулого десятиліття поповнив ряди алчевської Сталі. У результаті Біто затримався нашій країні майже півдесятка років. Окрім клубу з Луганської області, зі змінним успіхом побігав за Арсенал, Закарпаття та (зовсім трохи) Таврію. Не гранди, але на той час – клуби елітного дивізіону. У сумі награв (тільки у ПЛ/УПЛ) пристойні 67 матчів, забив 4 голи, віддав щонайменше 5 гольових передач. У Сталі був твердо основним, у столичному клубі – гравцем обойми. Натомість посів із Канонірами 6-е місце у 2008-му.

За кримський клуб Біто зіграв лише двічі у вересні 2010-го. А вже наступного місяця Нідерландські Антіли були фактично розформовані. Кюрасао стало самоврядною державою зі значною автономією – і, природно, власною футбольною збірною, яку став представляти наш герой. Втім, з Україною його шляхи-доріжки на той час розійшлися. Навесні 2011-го він розйшовся з Таврією за взаємною згодою.

Де тільки Сендлей (чи таки Сендлі?) не грав після України! Кіпр, Іран, Бахрейн, Ірак, Таїланд, Нідерланди (аматорський рівень). Останні роки бігає за різні клуби у чемпіонаті Кюрасао. У липні йому стукне 40.

За рівнем екзотики з Кюрасао може поборотися Аруба – ще один представник Малих Антільських островів. Як і вищезгаданий побратим, є суверенною, незалежною та автономною державою-членом Королівства Нідерланди (до того королівства також входить сусідній Синт-Мартен). І ця держава-острів також мала свого представника в УПЛ! На 10 років пізніше, ніж Біто, у Сталь, але з Каменського, завітав атакуючий півзахисник Еріксон Дансо.

Еріксон Дансо, fcstal.com

Дансо став частиною цікавого проекту. Тоді команду з Дніпропетровської області тренували нідерландці (спочатку ван дер Мер, після нього Галл), а у партнерах у Дансо були Деул та Комваліус, теж майже співвітчизники.

В Україну гравець збірної Аруба переходив 27-річним плеймейкером із досвідом гри в Ередівізі (Утрехт, Дордрехт). На жаль, у нашій країні у Еріксона не склалося. Усього 10 матчів, жодного повного. Лише три виходи з перших хвилин до УПЛ. Нуль результативних дій. Вже взимку 2017-го Дансо вирушив до норвезького Єрва. Там, у Норвегії, його сліди й загубилися.

Найбагатшою на футболістів, що засвітилися в Україні, з усього центральноамериканського регіону стала Коста-Рика. У повній відповідності до своєї назви (Багатий Берег). Першим із таких у 2015 році став Джон Хайро Руїс, підписаний Дніпром.

21-річний вінгер збірної Коста-Рики до переходу в Україну був гравцем Лілля, але заявив про себе, граючи в оренді за бельгійський Остенде. Контракт уклав на три роки, але вже наступного літа його розірвав. За іншими даними, це була річна оренда з Лілля. Так чи інакше, затримуватися в клубі, що повільно вмирає (борги, очкові штрафи, єврокубковий бан) костариканець не став. Але встиг стати одним із важливих творців бронзового сезону 2015/16.

Джон Хайро Руїс, fcdnipro.ua

Руїс довго розгойдувався, частину осені пропустив через травму. Натомість розігрався навесні: 6 голів та 2 асисти у 9 поєдинках! У тому числі – гол Шахтарю (перемога 4:1) та дубль Металісту (5:0). Усього, включаючи Кубок та ЛЄ – 22 матчі за Дніпро. Ось такий слід. Недовгий, але яскравий.

Нині 29-річний Руїс – гравець костариканського Ередіано. Вже четвертий рік. У збірну не викликався давненько – з осені 2020-го.

Святе місце порожнім не буває: не встиг в УПЛ простигнути слід Руїса, як у наш футбол загорнув його співвітчизник Джонатан Мойя. Форварда, також чинного гравця збірної, влітку 2016-го орендувала в Депортиво Сапрісса (з правом викупу) кропивницька Зірка. На жаль, нашого суворого футболу теплокровному латиносу вистачило лише на півроку.

Мойя за клуб із Кропивницького зіграв дюжину матчів (11 у чемпіонаті). Забив переможні голи Дніпру та Ворсклі. Нахапав п’ять гірчичників. І вже взимку відбув додому. Надалі плідно виступав за інший костариканський гранд – Алахуеленсе. Нині грає за ФК Анян у другому дивізіоні Кореї. До збірної Коста-Ріки не залучався з позаминулого року.

Зрештою, третій представник Багатого Берега в українському футболі – нещодавній новачок Дніпра-1 Рональд Матаррита. Це лівий захисник, який кілька років відіграв у МЛС за Нью-Йорк і Цинциннаті. Майже весь минулий рік у нього вилетів через травму новий виклик для 28-річного гравця – очевидна спроба реанімації кар’єри.

Рональд Матаррита, фото – Getty Images

Матаррита – єдиний учасник ЧС-2022 у нинішньому сезоні УПЛ (якщо ми нікого не згубили). У Катарі він двічі виходив на заміну – проти Іспанії та Німеччини. За СК Дніпро-1 фланговий захисник поки що не дебютував. Офіційно – травма.

Підсумок. Всупереч традиціям?

Підсумуємо. Едуардо Герреро став лише 12-м гравцем з регіону КОНКАКАФ у чемпіонатах України (і лише десятим, хто засвітився на рівні Вищої/Прем’єр-ліги). 13-м стане Матаррита, коли (якщо) дебютує за Дніпро-1. І, з огляду на надзвичайно бадьорий старт, панамець ризикує залишити найяскравіший північноамериканський слід у нашому футболі. Якщо продовжить так само.

Судіть самі. Усі футболісти, згадані вище, до зимового рестарту сезону 2022/23 сумарно награли в елітному українському дивізіоні 134 матчі (рівно половина з них на рахунку Біто). Забили 18 голів.

При цьому в по-справжньому сильних клубах, які боролися за щось серйозне, виступали лише двоє – Кастільйо та Руїс. Перший відверто провалився. Другий був гарний, завоював бронзу, але його клуб якраз шумно пускав бульки, потопаючи у штрафах та банах. Тобто загалом: гравці з Північної Америки в Україні виступали здебільшого скромно. Або швидко йшли або нічого не домагалися.

Але, мабуть, настав час перевернути гру? 23-річний Герреро, схоже, відразу стає важливою ланкою у складі Зорі ван Леувена, яка бореться за третє місце (сама так каже) – і, станом на сьогодні, робить це небезуспішно. Загадувати не будемо – у наш суворий час це витівка невдячна. Подивимося, як у панамського гостя складуться справи найближчим часом. Радісному та світлому (щиро сподіваємось і віримо) для всіх нас.

варіант матеріалу

Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)

Джерело: Sportarena.com

Или аккаунт Sportarena