Sportarena

«Просив: “Саня, віддай м’яча!”». Про якості лідера «Десни» — його перший тренер

Сергій Жицький оцінює Олександра Філіппова.

«Просив: “Саня, віддай м’яча!”». Про якості лідера «Десни» — його перший тренер

Фото - upl.ua

Кажуть, важко стати відкриттям у 27 років, але йому це вдалося. Форвард чернігівської «Десни» Олександр Філіппов проводить найкращий сезон у кар’єрі. В активі нападника – 15 голів, він іде другим у списку найвлучніших гравців Favbet Ліги й усе частіше говорять про його перспективи в головній команді країни під керівництвом Андрія Шевченка.

На сьогодні у Філіппова 42 голи за «Десну», він вже на п’ятому місці за всю історію клубу. Тобто якщо заб’є ще п’ять, то буде на четвертому, а ще десять – то буде в трійці за всю історію. Ввійти в історію такого значного клубу, який дав путівку в великий футбол Банникову, Кузнєцову та Ярмоленку, це насправді серйозне досягнення.

Яким був Філіппов і яким він став? Розпитуємо Сергія Жицького. Це зараз він – головний тренер таджицького клубу ЦСКА-Памір, а раніше багато років працював у донецькому Училищі олімпійського резерву, звідки випустив таких відомих гравців, як Сергій Болбат (Шахтар), Євген Банада (Олександрія) та Олександр Філіппов (Десна).

– Як Саша Філіппов потрапив у футбол? Коли вперше потрапив вам у руки?

– Він сам 1992-го року народження, до речі, ми з ним народилися в один місяць – жовтень. Саша з Авдіївки родом. Він починав свій шлях у Віктора Івановича Смолянінова, який цей рік набирав з восьмого класу. В U-13, це десь 2005 рік. А це вже був вік U-14, що грав в Чемпіонаті України в Вищій лізі ДЮФЛ. А я працював тоді вже зі старшими, з віком U-19. Він потрапив до мене після закінчення одинадцятого класу, був у мене два роки в училищі, я його добре знав, тому що дуже багато тренувань, функціональної роботи я проводив зі всіма віковими категоріями. Коли він до мене потрапив, він у всіх цих командах грав в центрі поля… Він любив футбол, і у нього виходило доволі-таки непогано.

– Над чим довелося особливо попрацювати?

– Функціонально він був не дуже готовий, і розлучатись з м’ячем теж не любив… Ну, є такі гравці, особливо в дитячому футболі. І коли він до мене прийшов, я побачив, що для швидкого розвитку атак це стає на заваді. Я подивився, що до чого, а в нього частіше за все виходило те, чого він хотів… Тобто, якщо він хоче влучити з дуги в дев’ятку, хай навіть в пусті ворота, він зможе попасти  разів 6-7 із 10. Технічно так… Хоча працював тільки правою ногою. Він такий трохи неспішний був, міг під себе прибрати, десь потримати м’яч, ноги розставив – між ногами потримати… Часом знущався просто з суперників. Я інколи його просив: «Ну, Саня, віддай м’яча»…

Технічно це був доволі-таки хороший гравець, але функціонально слабенький – лівої ноги «не було», головою практично не грав. Я ото трохи подивився, що до чого, і перевів його в напад. У мене в середній лінії гравці були, м’яко кажучи, хороші. Той же Сергій Болбат у мене був, Женя Банада і Вова Доронін в опорній зоні були…

Так-от, я його перевів, і пішли істерики типу: «Я кину футбол, піду на завод, я нічого не хочу»… Там і відповідальність трошки інакша, і результати, і все інше. Були істерики, я з ним спокійно бесідував, намагався пояснити. Одним словом, я наполіг на тому, щоб Саша перейшов у напад і якось ми пережили цей період, мабуть, з вересня по листопад, поки там чемпіонати йшли… А ми ж U-19, ми грали тільки чемпіонат області, кубок області, більше ми нічого не грали… А тоді в нас трохи більше стало роботи…

Александр Филиппов в нынешнем сезоне провел за Десну 26 матчей во всех турнирах, забив 17 голов и сделав 2 ассиста. Футбол Украины

А база у училищі була така, що… ну, її не було, по суті… І виходить так, що багато роботи було у нас в манежі, в своєму тренажерному залі. І знову ж таки Саша починав: «Для чого нам це? Для чого ці тренажери? Для чого ці штанги? Для чого ті гирі?» і таке інше. Якщо інші цим займалися спокійно, він все бурчав: «Не треба, не треба»… А коли ми вийшли весною, а він уже і корпусом міг поборотися, і не поступався в швидкості, вгорі головою – тоді щось зрозумів. У мене було багато роботи з ним, працювали над лівою ногою. Говорю: «Саша, ти ж розумієш, що якщо захисник розумний, ти його двічі перекинеш, він тебе правою заблокував, а у тебе ліва лише для ходіння» «Розумію», – каже. То поки хлопці слабші попадалися – йому багато що вдавалося. А пізніше переоцінив себе… Почав над собою трудитися. Прийшов результат. Дійшли до того, що він став більш-менш різностороннім.

А я вже, мабуть, розказував, як він забив гол з центру поля?

– Ні.

– Була така ситуація: оце ж U-19 в училище я завжди приводив суддів на зустрічі з футболістами, щоб вони розказали окремо, позаймалися… Для мене це робота, і не бувало такого, що «суддя козел, дурак», бо він там десь свиснув. А якщо бути чесним, то багато гравців дуже погано знають правила. А тоді якраз поміняли правила, що можна з центру поля прямим ударом бити, а ви ж пам’ятаєте, з центру тільки розігрувати можна було… А ми грали з «Макіїввугіллям», якраз, мабуть, десь 2011 рік, на Кубку Старухіна, який ми виграли. Тільки почали грати, а там же ж «Макіїввугілля», команда Другої ліги, а ми – пацани, що говорити… А він так глянув – воротар десь вийшов трошки вперед, може, захиснику щось казав чи ще щось… А він мені так рукою: «Георгійович, можна?» А я йому: «Саня, давай». Він розбігається – і удар! Правою ногою невелика дуга праворуч – і в дев’ятку «плюха» така, що… А макіївські до суддів: «Як?», а вони їм: «Правила треба знати». Ми тоді згадували це дуже довго.

Читайте також: Витривалий і скромний. Про якості новачка Шахтаря — його тренер по Скалі Василь Малик

– Хто на Філіппова звернув увагу і як саме «Арсенал» «підсуєтився»?

– Ніяк. Ніхто не звернув ніякої уваги. Кажу так, як є. Сталося так, що ми поїхали на молодіжні ігри у Львів. Молодіжні ігри – це збірні областей. Той же Львів – збірна формується з «Карпат», весь дубль був… Та ж Луганщина була з Алчевська… І всі команди були так. А в мене команда перед цим виграла зимову першість області, Кубок Старухіна, з цими ж пацанами, у нас же старших не було нікого. Так-от, ми поїхали туди від Донеччини, я взяв цих хлопців. І я вже бачив, що Філіппов на достатньому рівні, а йому було вже 19 років.

Саша перед цим отримав на чемпіонаті області травму, в грі з «Рубіном»… Я максимально, скільки міг, його вилікував, і все одно його взяв з собою. Поїхали ми туди, виграли, першу гру виграли у Львові у господарів, до речі, додали три хвилини, а ми забили на 99-й, але це те суддівство… Але в підсумку саме ми виграли цей турнір.

Влітку 2011 року я поїхав в Нікополь, там проходив фінал ДЮФЛ старших юнаків. Там знайомі дали мені телефон Юрія Бакалова, який якраз шукав гравців у дубль «Арсеналу». І я сам, без вагань, набрав його номер і розказав про Філіппова. Я був впевнений у ньому, тому що він кидався в очі, розумієте? Технічно підготовлений був. Я говорю: «Мінімум два тренування дайте і прийміть рішення». Після першого ж тренування мені подзвонив Бакалов і сказав: «Ми його беремо». Так він опинився в «Арсеналі».

– В «Арсеналі», дійсно, у нього все йшло непогано, викликали у молодіжну збірну… А що ж не вийшло у «Іллічівці»? Справа в травмі чи були ще якісь обставини?

– Знаєте, мені складно судити, я не до кінця знаю, що там сталося, не буду казати… Було таке, що одного разу я трохи побухтів на нього, того що була можливість поїхати не в «Іллічівець», а в «Карпати», а там тоді працював Севидов. Ну, Саша не захотів, десь там вже й агенти крутилися, і плюс дівчина – такий вік був, знаєте… Ну, це зараз я, дорослий дядько, щось можу казати, а тоді пацан 19-20 років, «соплі-слюні»… Ну ось так воно все в купі зіграло.

Далі Сані довелося нелегко – пережив травму, потім був без команди. А я якраз через бойові дії покинув Донецьк і прийняв команду Другої ліги – ФК «Нікополь-НПГУ». Саша подзвонив: «Візьміть, я у вас хоч якось форму підтримаю». Я його наскільки це можливо відновив до початку нового чемпіонату. От я і взяв Філіппова – і щоб команді допомогти, яка була в складній турнірній ситуації, і щоб він сам отримав практику, заново відчув гру. Саша Філіппов забив кілька м’ячів, хоча ще відновлювався після травми, а потім сказав: «У мене є пропозиція з Авангарду». Я знав, що він вище рівнем, тому, звичайно, підтримав його в рішенні перейти в Першу лігу.

Читайте також: Высокая скорость и нехватка агрессии. Супряга – под микроскопом. Оценка Олега Федорчука

Так Саша поїхав в Краматорськ, а я в 2016-му очолив «Зугдіді» (мені щастить на ці команди, які йдуть на останніх місцях – ця була на 17 місці з 18 в Першій лізі Грузії, до речі, ми виграли друге коло і зайняли загальне п’яте місце). А так вийшло, що десь в березні 2016-го на збори ближче до Чорного моря приїхала «Десна» з Рябоконем, і в них був начальник команди – грузин Гулордава. А вони з Сашою грали разом у «Арсеналі». А він уже став у Чернігові спортивним директором. Ну ми ото сиділи, познайомилися, я його до того не знав, а ми в одному комплексі жили. І щось забалакалися, так і так, він розповідає, що в Філіппова і на весіллі був, а кажу: «Леван, ну що ж таке, ви такі друзі, а ти не можеш взяти його в «Десну», це що проблема?». І Рябоконь тут сидить. А я прямо звідти набираю Філіппова: «Саня, так і так, я тут з Гулордавою, пам’ятаєш його?». І Рябоконю розказав все, що є, про Сашу. А він: «Добре, хай Леван скаже, коли Саші приїжджати». Отака історія. І ото я, виходить, засватав його в «Десну».

– Наостанок: багато говорять, що Філіппов уже заслужив на шанс у збірній України, а там, можливо, і перехід або в зарубіжний чемпіонат, або в одну з двох команд, які в Україні вищі за інших… Як ви ставитеся до цих бесід?

– Я думаю, що таке може бути. Він складе дуже серйозну конкуренцію у збірній, тому що тих, хто в формі, тих, хто з відтяжкою зіграє, тих, хто двома ногами зіграє, тих, хто буде включати мізки для того, щоб принести користь і збірній країни, – небагато. І це не тому, що він мій вихованець. Всі бачать, що Саша Філіппов досягнув величезного прогресу й забиває стабільно.

Сергій Жицький виставив оцінки Олександру Філіппову за нашими критеріями:

  • Перспективність – 4/5

Мені приємно те, що він весь час використовує всі ті навички, які ми з ним тренували. Той гол лівою ногою в Олександрії був… ну просто неймовірним! Знаєте, можна що завгодно говорити – випадковість, суперники не спинили своєчасно. Та то все балачки, ви знаєте… Головне, що Саша додав у всіх компонентах і зараз може забити правою, лівою, головою, здалеку, зблизька. Ми всі бачимо у нього цю різноплановість, тому, вважаю, він зараз стає ще ліпшим і перебуває в розквіті сил. Все найкраще – попереду.

  • Швидкість — 4/5

Вона більш-менш пристойна, якщо він володіє м’ячем. Стартової ніколи не було, дистанційна більш-менш така, і витривалість більш-менш така, він працює, себе не жаліє. Він буде бігти, поки, вибачаюся, не «ригне». І працюватиме на команду з потрібним прискоренням.

  • Права нога — 5/5

У нього дуже потужний удар передньою частиною стопи, але він більше такий технічний, він володіє дугою і зовнішньою, і внутрішньою. Він цим володіє дуже добре.

  • Ліва нога — 4/5

Звісно, відчувається, що у нього є «робоча» нога – і це права. Але Саша багато працював над ударом з лівої, і ось він, результат – у цьому сезоні відразу кілька майстерних голів «неробочою» ногою. Мені приємно відзначити, що він підтягнув цей компонент і може ще краще.

  • Гра головою — 3/5

Ще треба працювати. Філіппов гарно грає на випередження, тому може більше забивати головою, якщо підтягне стрибок і вміння відтіснити суперника корпусом при подачах. У нього є таке чуття. У мене таких хлопців, як він, було небагато. Він забивав і головою. Але щоб з високого стрибку – я практично не пам’ятаю. Він більше або з землі, або так трошки на випередження, з одної ноги, знаєте, головою черкнув… Це Банада більше був такий – різко зіграти при кутовому, протиснутися, розстріляти ворота. – Так. При умові, що він ще ж не гігант… десь 1,84 м, може 1,85 м зараз є… Не думаю, що у нього зараз більше зросту. Але він шукав вищу точку, де може з м’ячем зустрітися і активно ним користуватися. У Саші цього немає. Він не те що боїться цього, оце-от буває у творчих людей, що «я в цьому не сильний, хай це робить інший». Мені здається, що отакі думки в нього є.

  • Техніка — 5/5

По-перше, дві ноги працюють. Гарно поставлений удар. По-друге, він дуже мало дивиться на м’яч, а якщо дивиться на м’яч, то бічним зором бачить гравців, де ноги, куди йти. У нього є таке чуття. Воно природне. Воно або є, або його немає.

  • Дриблінг — 4/5

Ще з дитинства Саша любив обігрувати, пообводити… Це, мабуть, найбільше, що він любив. Ясна річ, Саша не стане фінтити заради фінта, та й арсенал трюків у нього менший, ніж у бразильців, але обіграти може – і це найголовніше.

  • Гра на просторі — 5/5

Він це вміє. З «Зорею» вони грали, він там зробив дуже класну довгу передачу. І сам може втекти від суперників, бо відчуває, коли стартувати, і партнерів «відчуває» – може своєчасно віддати пас на різну дистанцію.

  • Гра на контратаках — 5/5
  • Гра при позиційних атаках — 5/5

Він і там, і там доволі-таки впевнено себе почуває, тому що в контратаці він бачить вільну зону. Він може зробити крок і лівою обіграти вліво… В цьому плані все в порядку у Саші.

  • Витривалість — 5/5
  • Фізична сила — 5/5

Тоді, як він був у мене, якісь такі проблеми були. Але це тому, що він любив вовтузитися з м’ячем. Ми минулого року спілкувалися, і він мені каже: «Георгійович, згадую вас, і, якщо чесно, мені соромно перед вами». Я кажу: «Саша, ти чого? Ми з тобою в нормальних стосунках». А він: «Ні-ні. Скільки я з вас воду виварював, коли ви заставляли мене працювати в тренажерці, коли ви заставляли мене грати лівою, головою…» «Зараз би, – каже, – я би й ночував в тренажерці. Відчуваю, що цього бракує». Каже, що хлопці поряд сильніші, хтось більше працював, а йому це все треба надолужувати, навіть зараз. А я кажу – краще пізно, ніж ніколи. Головне, що він це зрозумів. Тепер самі бачите: Філіппов спокійно витримує інтенсивну гру.

  • Агресія — 4/5

Жорстко може зіграти, але не жорстоко. Але я такого не пам’ятаю. Навмисно підло, щоб нанести якусь травму, – ні. Сам ніг не прибирає, біля чужих воріт може відібрати м’яча, атакувати суперника. Все в порядку.

  • Універсалізм — 4/5

Я думаю, що в захисті він не зіграє. А от на будь-якій позиції в атаці – будь ласка. Хоч на вістрі, хоч у відтяжці, хоч навіть з краю. Оця творчість в нього є. І з головою у нього все в порядку, він інтелектуальний хлопець. У мене було багато різних, от Сергій Болбат, Саша Філліппов, Женя Банада – приємно. З простої родини, з простої школи – а хлопці тямовиті. Звідси, вважаю, й відчуття гри та вміння зіграти на різних позиціях чи навіть амплуа.

  • Загальне ігрове мислення — 4/5

Я думаю, що він став більш таким колективним гравцем, оце мене дуже радує. Він був дуже егоїстичним. Зараз Філіппов – це ігровик. Він уміє правильно розпорядитися м’ячем, прийняти нестандартне рішення.

Підсумки

  • Середня оцінка – 4,4.
  • Загальна характеристика: «Один з найкращих форвардів сучасного чемпіонату України з футболу».
варіант матеріалу

Яркие интервью и видеорепортажи на SportArenaTV. Подписывайтесь, ставьте лайки, делитесь с друзьями.

Джерело: Sportarena.com

Рейтинг новости: 12345


Или аккаунт Sportarena