Sportarena

Він вам показав, хто тут чоловік

Найважчу медаль фіналіста Кубка України приміряв головний тренер Ворскли Максимов. І найзаслуженішу...

Юрий Максимов

Юрий Максимов. Фото - vorskla.com.ua

Він і зараз такий же пустотливий і пацанкуватий, немов це золоті дев’яності, коли Юра Максимов міг намовити всю команду перенести машину одноклубника за паркан.

Йому не притаманна та зірковість, яку могла б мати людина, яка забивала Барселоні та Баварії. Тому що справжнім тренером стає не той, хто першому ж тренуванні вивішуватиме свої медалі перед молоддю, а той, хто прагне підняти своїх підопічних до свого рівня.

Зате він командна людина на всі 100%. Приклад, можливо, не педагогічний, але показовий – коли він очолював ЦСКА, і після жорсткого зіткнення на його безіменного футболіста налетіло все Динамо-2, Максимов видав прискорення рівня основного складу динамівців і прямо на полі наваляти агресорам, на чолі с Олександром Рибкою.

Юрій Максимов в цьому сезоні всім вам показав, хто тут чоловік. Особистим прикладом, спортивним характером і людяністю в стосунках із підопічними Вільйович витягнув Ворсклу з такого болота, що не снилося і барону Мюнхгаузена, який за народними переказами, витягнув себе з виру за волосся.

Працювати головним тренером Ворскли – не найпростіша робота в українському футболі.
Це вам підтвердять, як мінімум, чотири попередника Максимова. Після Миколи Павлова в клубі не було тренера, який міг би поставити себе відповідно до статусу професії головного тренера. Найрізноманітніші труднощі доводилося долати в роботі – і не всі при цьому могли проявити достатню жорсткість, коли звільняли їх найближчих асистентів, не продовжували контракти із важливими для команди гравцями або ж скорочували, наприклад, посаду водія головного тренера.

Юрій Максимов теж пройшов непростий шлях здобування авторитету в новому для себе клубі. Він поставив посаду головного тренера на належне їй місце і відстояв суверенітет штабу. А, відповідно, довіру і покору своїх підлеглих – помічників, персоналу і футболістів.

Той, хто спробує проаналізувати причини успіху Максимова, зіткнеться з необхідністю постійно порівнювати його з попередниками. І порівняння буде на користь Юрія Вільйович. Він досяг в команді хорошого мікроклімату – це видно навіть по згуртованості, з якою Ворскла пройшла кубковий шлях. Матч в Маріуполі витягли на морально-вольових, цього не було б без об’єднання команди навколо однієї мети. І – тут вже суб’єктивізм, вибачте, ви можете в це вірити або не вірити, навіть в елементарних речах на кшталт «енергетичного кола» перед матчем або побудови при післяматчевих пенальті – від Ворскли било струмом, в той час, як від суперника – думками про наступний тур чемпіонату.

Нинішня Ворскла – це небайдужий, по-спортивному злий колектив. Дуже шкода гарного хлопця Володю Баєнка – він володіє ударом незвичайної сили, добре б’є стандарти, але в цей момент тумблер «сила удару» в його організмі просто «перегорів» – це не тому, що він «кривий», а тому, що аж надто хотів захисник не підвести команду. Навіть в цьому прикладі – доказ нервового струму сучасної полтавської команди.

Максимов у тактиці – рішучий і не боїться осуду «громадськості». Він гне свою лінію, 4-4-2 за класикою, і вона дає результат. А далі вже нехай журналісти сперечаються, це 4-4-1-1 насправді або навіть трохи модифіковані 4-2-3-1, Юрій Вільйович ж використовує нюанси своїх різнобічних форвардів, люто пресингує, пружинить швидкими атаками, де, як виявилося , у команди є одні з найбільш економічно перспективних легіонерів. Адже вони їх ще й продадуть добре, як раніше Безуса, Селіна або Кравченка!

Попередники вирішували в Ворсклі локальні завдання – виграти цей матч, щоб не звільнили, зачепитися за нічейку в наступному, щоб мати можливість зайняти місце на тренерській лаві в наступному. Максимов настільки не тиснув на команду результатом цього моменту, що навіть затіяв роботу на майбутнє!

У цьому сезоні у Favbet Лізі за Ворсклу зіграли 20 футболістів 1999-2003 року народження, ще три потрапляли в заявку. І не смійте списувати це суто на матч дубля під егідою основної команди проти ПФК Львів. Ні! Ще з пізньої осені Юрій Максимов почав системно вводити до складу молодь – і, як мінімум, обдарований воротар Різник (чемпіон Європи серед юнаків), півзахисник Кравчук, нападник Челядін і чудова африканська парочка Кані-Якубу скористалися своїм шансом і отримали ривок у своїй кар’єрі.

Всі ці хлопці, включаючи Ісенко, якого, звичайно ж, треба було випускати разом зі Степанюком, повинні бути по вік життя вдячні Юрію Максимову. Тому що 99% інших тренерів вирішувати найскладніші завдання взялися б з «завізних мотлохом» – це і легше, і економічно вигідніше. А Максимов вчинив так, як свого часу його вчитель Микола Павлов – якщо вже завдання складні, а ресурсів на великі поки немає, то правильно дати шанс хлопцям, які віддані клубу і дорожать його ім’ям. Підозрюємо, Полтава навіть і не знала, наскільки хороша її молодь. І саме приїжджий тренер вирішив в неї повірити – і точно не прогадав!
«Завтра» після великих матчів зазвичай настає стрімко і залишає після себе таке відчуття спустошеності, як квартира після студентської вечірки на честь Нового року. Але є ще в засіках чим здивувати спостерігачів – Юрій Максимов, приїжджий тренер, показав, що Ворскла – це не «вивіска з клубним автобусом», як клуби-одноденки, а справжній футбольний клуб, у якого є майбутнє. І саме особиста харизма, задерикуватий характер і повагу до своєї професії Юрія Максимова це яскраво показали. Так що ж буде «завтра» з Ворсклою? На місці уболівальників, можна б вже зараз просити керівництво продовжити контракти з лідерами команди і усім тренерським штабом, обов’язково нагородити тих дитячих тренерів, які зібрали майбутніх зірочок (а декого і повернути в клуб), а також розширити повноваження Максимова до британського поняття менеджера . Тому як Юрій Вільйович, як гідний учень Павлова, потребує простору для тренерської творчості і повного підпорядкування команди. Можливо, він повторить досягнення свого вчителя по трофеям і свого попередника Сачко по довгій роботі в клубі.

Зупиніть будь-якого полтавця на вулиці і запитайте – за він або проти. Просто зупиніть і запитайте. Зараз вони знову повірили в команду і в тих, хто в ній знаходиться. А це і є головна перемога Ворскли в сезоні 2019/20. Яка окрилює і з думками про сезон 2020/21.

варіант матеріалу

Добавьте «sportarena.com» в свои избранные источники Google News (просто нажмите звездочку)

Джерело: Sportarena.com

Рейтинг новости: 12345


Или аккаунт Sportarena