Sportarena

«Якби сьогодні збірна України грала з Бразилією, я б спрогнозував 1:0». Жилмар – про «не туристичний» бразильський футбол

Через що бразильський футбол в стагнації і чому йому варто повчитися в українського? Розповідає Жилмар Тадеу Пауліста – перший бразильський тренер в історії Favbet Ліги.

«Якби сьогодні збірна України грала з Бразилією, я б спрогнозував 1:0». Жилмар – про «не туристичний» бразильський футбол

Артур Валерко, Sport Arena

Бразильський футбол – вища марка. Найкрутіші футболісти, легендарна збірна, самобутній чемпіонат із настільки розлогою структурою, що європеєць може заблудитися там, немов у амазонських гілеях. Ми можемо тільки заздрити й учитися, а також інвестувати в розвиток цього футбольного конвеєра через придбання їхніх легіонерів.

Однак перший бразильський тренер в історії чемпіонату України, Жилмар Тадеу Пауліста, дивує нас убивчим твердженням: «Якби ще років 10 тому мене попросили спрогнозувати підсумок матчу Бразилія – Україна, я би сказав 5:0. Зараз я б спрогнозував перемогу українців – 1:0».

Ну що ж, гарний початок важкої бесіди з цікавим співрозмовником.

  • Довідка Sport Arena
    Збірні України та Бразилії зіграли між собою лише раз за всю історію – восени 2010 року в британському місті Дербі відбулося наше «синьо-жовте дербі», в якому пентакампеони здобули перемогу 2:0 завдяки голам Дані Алвеса та Алешандре Пато. На цьому наші паралелі, щоправда, не обмежуються – 177 бразильських легіонерів зіграли за останніх 28 років у нашому чемпіонаті.

«Перехід Мораеса? Це норма»

– 12-мільйонне місто Сан-Паулу на рівні чемпіонату Бразилії та чемпіонату штату має трьох грандів – Сан-Паулу, Коринтіанс і Палмейрас, клуб Серії С – Португезу, а також учасників штатських змагань – Жувентус, Насіонал і Барселону. Це ми не рахуємо сотні місцевих аматорських колективів. Який серед них – ваш?

– Португеза – хоч вона й у дуже тяжкому стані, не має свого стадіону й нидіє у четвертій лізі. Тому що це клуб, який дав мені перший шанс у футболі. Якщо я сьогодні став тренером, а раніше більше десяти років грав у футбол, то це саме завдяки тому, що Португеза в мене колись повірила. А так – безперечно, я симпатизую клубу Сан-Паулу, цікавлюся всім футболом у моєму штаті.

– Піти в футбол – типове рішення для бразильського підлітка?

– Всі хочуть грати в футбол. Абсолютно всі! У мене сім’я була дуже бідна, нас багато було у мами братів і сестер, а тато рано помер, але я сказав: «Хочу в футбол!» Ти можеш голодувати, не мати грошей на сніданок, але йдеш на тренування, тому що футбол – твій шанс почати жити нормально. У мене не було бутсів, я грав у взутті, яке мав, але дуже хотів себе проявити. Я в 14 років уже грав. Пробувався в академії Сан-Паулу, але шанс отримав у Португезі.

– Найкращий футболіст, який вийшов із штату Сан-Паулу?

– Для мене особисто – Раї. Атакувальний півзахисник, особливо відомий за виступами в складі в Сан-Паулу та ПСЖ. Дуже тонкий, технічний гравець. Справжній майстер!

– Хто з бразильських легіонерів чемпіонату України – ваші земляки, пауліста?

– Перший бразилець в Україні – Луїс Емерсон із Дніпра – із нашого штату. Також Брандао (Жилмар промовляє це слово з прононсом, як Брандан, – прим. Sport Arena), перший наш земляк у Шахтарі. Із міста Сан-Паулу – динамівець Бетао (Бетан), карпатівець Батіста, дніпрянин Алсідес. Із штату Сан-Паулу – динамівці Жерсон Маграо (Магран), Данило Сілва, Клебер, Карлос Корреа, також Елано, Вілліан, Ілсіньо, Жуніор Мораес із Шахтаря, Едмар із Металіста.

– Бразильці України спілкуються між собою?

– Так, у нас нема проблем. Хто б у якому клубі не був, але ми маємо контакти одне одного, переписуємося в WhatsApp.

– Як сприйняли скандальний перехід Жуніора Мораеса з Динамо в Шахтар?

– Я вважаю, це нормально. Звичайні речі для професіонального футболу. Зараз Жуніор Мораес – найкращий форвард українського чемпіонату. Він довів свій рівень у всіх своїх клубах.

Я теж розумію вболівальників Динамо – їхні відчуття дуже емоційні, їм неприємно, що форвард покинув команду й перейшов у склад найпринциповішого суперника. Але на сьогодні такі реалії професіонального футболу, переходи трапляються і між Реалом та Барселоною.

«В України хороше футбольне майбутнє»

– Ми звикли до розуміння, що Бразилія – це велика футбольна країна. Але, коли я відвідав вашу лекцію, то почув там слова на кшталт такого: «Бразилії є чого повчитися в України». Непідготовленій людині це рве шаблони. Поясніть, будь ласка.

– Я вважаю, що між Україною та Бразилією єдина різниця на сьогодні – це в технічній підготовці футболістів. Все, більше різниці на користь Бразилії немає. Якщо б десять років тому мене б запитали, з яким рахунком закінчився б матч Бразилія – Україна, я б сказав 4:0 – 5:0. Сьогодні я б був за Україну, десь 1:0 чи 2:0, чому ні?

У нас, у Бразилії, є хороші футболісти й будуть завжди, бо маємо хорошу школу, техніку, масовість змагань. Але в плані організації змагань, підготовки тренерів – нам є чому повчитися у Європи, зокрема, в України. Звідси, з глибин футболу, іде й криза нашої збірної.

Зараз у нас теж вистачає хороших гравців, але багато років уже я не бачу з них команди. Я не можу зараз спрогнозувати, коли Бразилія знову стане чемпіоном світу. Це буде нескоро. Після 1:7 у нас команди нема. А от збірна України прогресує, і вже скоро «вистрелить». Якби чемпіонат Європи не перенесли, думаю, вже цього літа про українську збірну заговорили б у світі.

– Подобається прогрес збірної при Шевченку?

– Безперечно. Хороший молодий тренер. Він зробив так, що збірна заграла, футболісти розкрили свій потенціал. Подивіться, багато хто з них по-новому себе знайшов у збірній. Шевченко на багатьох позиціях взяв тих хлопців, хто при попередніх тренерах не проходив, не міг себе реалізувати.

В України раніше був дуже сильний, дуже багатий чемпіонат. Так, зараз гірші часи, але це дало свої плоди. Ви бачите, що раніше кого знали в світі? Тільки Шевченка. А тепер все більше гравців грають у провідних чемпіонатах. Зінченко, Малиновський, Яремчук – це хороші футболісти, вони можуть більше! А у вас юнацька збірна стала чемпіоном світу, в України хороше футбольне майбутнє.

Я серйозно тобі говорю, у збірної України зараз краща тактика, ніж у Бразилії. У нашій збірній зараз намагаються «виїхати» тільки на індивідуальній майстерності гравців, а Шевченко із хороших гравців робить сильну команду.

шевченко мораес
Андрій Шевченко и Жуніор Мораєс, ffu.ua

– Гаразд, але при цьому в чемпіонаті Бразилії, наскільки я чув, останні десятиліття вже досить непогані зарплати, але українських футболістів там нема…

– Могли б грати. Але, я думаю, ні у них, ні у наших клубів не буде інтересу. Український талановитий гравець знайде себе в Європі. А бразильський клуб з задоволенням туди ж продасть свого вихованця. У нас все працює задля цього: щоб підготувати футболіста й гарно на ньому заробити. З Європи сюди їдуть одиниці, хто захоче от саме грати в Бразилії.

– Як Зеєдорф, який захотів спробувати футбол на батьківщині своєї дружини…

– Приблизно так.

Але все одно, зрозуміло, це будуть не ті зарплати, які можна заробити в Європі. Це тільки Дані Алвес у Сан-Паулу отримує 350 тисяч євро в місяць (в районі 4,2 млн. на рік). Він один такий. У всіх інших зарплати значно скромніші, а нижчому рівні гравці навіть самі доплачують, щоб потрапити в команду, отримати агента, шанс поїхати на перегляд кудись за кордон.

– Чи знають у Бразилії своїх легіонерів, які грають в українській Favbet Лізі?

– Раніше, може, не знали. Але в останні роки і бразильці в Україну їдуть знаменитіші, і українські клуби сильніше грають в єврокубках. Перелом був, напевно, коли перших бразильців почали викликати в збірну з України – Елано, Фернандіньо, Тайсона, Ісмаїлі. Для наших гравців це дуже важливо, це ознака, що за ними стежать.

– Знову ж таки, чи є інтерес до них від бразильських клубів?

– Не один раз доводилося чути, що Тайсоном цікавиться Інтернасіональ – це його рідний клуб, там, напевно, дуже хочуть, щоб він повернувся додому. Мораесом цікавилися в Фламенго два роки тому. До речі, в Бразилії зараз дуже мало «дев’яток» такої якості, як Жуніор, так що це було б хороше придбання. А от щодо Ісмаїлі особливих чуток і публікацій у статтях не було. Хоча він теж гравець високого рівня.

«Є два Че Че»

– Бразильці в Україні – це не лише чіткі влучання, як Ферна, Вілліан чи Дуглас Коста. Це ще й не такі веселі історії, як Че Че, Сідіклей чи Вітор Буено. Чому цим трьом хлопцям, начебто й не позбавленим таланту, не вдалося заграти в Динамо?

– Ну от Сідіклей у Коринтіанс був цілком собі основним, приїхав в Україну, не заграв – усі здивувалися: «А що ж таке?» І я теж не знаю, чому він не заграв і через що набрав вагу. Зараз повернувся, починав грати, але карантин. Буено повернувся в Бразилію, зараз у Сан-Паулу вже виходить на той рівень, що був у нього в Сантосі.

По Че Че можу тобі сказати таке. Коли він був без команди, без грошей, десь у супермаркеті працював – він дуже хотів грати в футбол. Його в той момент взяв у скромну команду Аудакс Фернанду Дініз (нині він головний тренер Сан-Паулу) – до речі, мій колишній одноклубник. От Дініз Че Че і витягнув, дав останній шанс – коли хлопець уже готовий був кидати футбол. Там Че Че себе добре показав, завоював друге місце в Чемпіонаті Пауліста й заробив запрошення в Палмейрас на дуже сильну зарплату.

А у наших футболістів так буває – от ти не мав нічого, а тепер у тебе контракт із великою зарплатою. І ти – все, ти хочеш жити, а не працювати, як раніше. Ти сходиш із поля, а у тебе футболка суха. Тому коли мене хлопці з каналу «Футбол» запитали: «Жилмар, а хто такий Че Че?» Я їм сказав відразу: «Є два Че Че». Уже в підкат не завжди підеш, уже не в кожному матчі захочеш себе перевершити, уже і зима тобі не подобається…

І ще є багато-багато футболістів у нас таких.

– Ви грали в одній команді з батьком Неймара. Яким він був футболістом?

– Також грав форварда. Але не був, звичайно, таким, як Неймар-молодший. У старшого Неймара була тільки швидкість, він грав за не дуже великі клуби. Пізніше зайнявся бізнесом. Я пам’ятаю Неймара-молодшого ще зовсім маленьким, ми з його батьком грали разом, коли йому було кілька років лише. Але, звичайно, тато хотів, щоб він став футболістом. Кілька років тому ми зустрічалися з Неймарами, згадували колишні часи.

– У чому секрет Неймара?

– По-перше, він дуже якісний гравець. Йому багато дано – вміння обіграти, самому забити, віддати пас. По-друге, його тато знав, що і як треба робити в футболі. Роль Неймара-старшого велика, він навчив сина правильно досягати успіху, вміти оцінити себе.

– У вас такі одноклубники, що можна тільки позаздрити! Батько Неймара, головний тренер Сан-Паулу… Кого ще додасте до списку?

– Коли я закінчував, перетинався із Фернанду Прассом – це дуже відомий у Бразилії воротар, майстер відбиття пенальті. Йому зараз 42 роки практично, а він в новому році грає за Сеару в Серії «А». Із захисником Паулу Роберту перетинався – він найбільш відомий за виступами у Греміу та збірній Бразилії.

Із Зе Роберту ми починали в Португезі – звідти його запросили в Реал, а найбільше він відомий за виступами в Бундеслізі (Байєр, Баварія, Гамбург). Великий футболіст і професіонал! Знаю, що грав він до 43 років, потім влаштувався в Палмейрасі працювати. Це мій земляк-пауліста.

«Квиток може коштувати $15, а твоя зарплата – $150, але ти все одно не пропустиш матч»

– З точки зору європейського футболу, клубна схема Бразилії – це архаїка. Чемпіонат країни, чемпіонат штату, величезна й хаотична лігова структура. Руки не доходять реформувати, чи місцевим Ok?

– У Бразилії дуже, дуже, дуже багато і команд, і футболістів, а тому – і ліг. Бразильський чемпіонат не може бути простим. У кожному штаті – свої ліги. У кожному місті – ще ліги, я тобі навіть не можу підрахувати, скільки. У деяких командах платять хорошу зарплату, в деяких – нічого не платять, а футболістів настільки багато, що є такі, що самі готові заплатити, щоб їх взяли.

– І навіть у таких найменших командах можна знайти «діамант»?

– Можна. Скрізь є хороші футболісти. Я таких бачив і в Серії «А», і в найнижчих лігах міста Сан-Паулу. Звичайно, може бути таке, що футболіста з низин доведеться тактично переучувати, навчати якимось важливим речам. Але задатки можуть бути навіть у гравця, якого ти знайдеш у найнижчій лізі.

– Футболіст – найбільш високооплачувана професія в Бразилії, чи медик або айтішник буде багатшим за пересічного гравця, не беручи до уваги топ?

– Ні-ні, футболіст буде найбагатшим – і за лікаря, і за тренера, і за всіх.

– Бразилія – велика країна, але скрізь у світі перша асоціація з нею буде саме футбол. Не прикро?

– Добре, що і так! Не прикро. Хтось зацікавиться бразильським футболом, а тоді – і нашою культурою.

– Читаєш Ігоря Фесуненка – і захоплюєшся атмосферою Бразилії 60-70-х. Чи не втрачена ще ця пасіонарна любов до футболу?

– Ні, братан (каже з прононсом, як bratão, – прим. Sport Arena), що ти! У бразильця може бути найменша зарплата – якихось-небудь 100-200 доларів у місяць, а квитки на матч команди дорогі – 15-20 доларів, і він все одно ні одного не пропустить!

– Сан-Паулу – величезне місто. От ви почали грати в Португезі тому, що любили саме цей клуб, чи тому, що він ближче до нас?

– Тому що ближче. Але все й полюбив цей клуб всією душею. У той час Португеза – це був клуб, який любив народ у всій околиці. Він був (і є) дійсно народним клубом. Португеза по два рази на тиждень робила «тести» (перегляди), я два рази проходив їх, і отримав свій шанс. Не уявляєш, яким я був щасливим! Я знав, що починається моє футбольне життя.

«А якби Жаірзіньо не побачив Роналдо?»

– Хороший бразильський футбол, в принципі, очевидний: масовість, техніка, найбільше талантів на квадратний кілометр, образно кажучи. А який він, поганий бразильський футбол? Поїздивши по світу, що б ви побажали поліпшити в футболі на батьківщині?

– Дитячий футбол в Україні кращий. У вас організовані змагання, скрізь є дитячі школи. Державні, клубні – вибір у тебе є, аби ти тільки хотів. У нас, у Бразилії, більшість приходить у футбол з вулиці. Це здібні хлопці, але з ними треба працювати. Це матеріал. Але такої школи, як в Україні, вони не отримують. У нас цього нема.

Ще одне, що мені подобається – у вас якісніші тренери. У вас якісніша тренерська підготовка. У нас немає такого, щоб ти міг піти, сказати: «Навчіть мене бути тренером». Якщо ти був хорошим футболістом – починай, будь ласка. Якщо ти не був знаменитим футболістом – тобі буде легше пробитися в космонавти.

У вас є така чудова річ, як тренерські курси, ліцензування. У нас це не система, в Бразилії таке доступне тільки одиницям, а у вас у кожній обласній федерації ви можете прийти й почати вчитися. Можливо, звідси великі проблеми наших бразильських тренерів із тактикою. Ми можемо тільки дивуватися, що колись у нас були такі фахівці, як Феола, Салданья, Сантана.

Якби ти запитав, що із Європи я б привіз у бразильський футбол, я б сказав: систему. В Європі футбол – це система, а тому вона ефективна.

– Що вам найбільше не подобається в сучасному бразильському футболі?

– Багато речей. Окрім того, що сказав, це ще те, що дуже рано забирають у нас футболістів. У 16 років поїхати з дому за кордон – це нормально для бразильця. Бували такі, що в 14 їхали. Бідна країна – це шанс для людей. 5% бразильських футболістів-професіоналів отримують дуже великі зарплати, ще 25% – просто великі, але 70% футболістів – живуть за копійки, отримують 100-200 доларів. Ти не раз подумаєш, чи ризикувати.

– Де в Бразилії найкращий футбол?

– Я не був би Пауліста, якби не сказав – у штаті Сан-Паулу. Наш чемпіонат штату – це найкраще футбольне змагання в світі. Всі скаути їдуть сюди, всі тренери їдуть сюди. Звідси беруть найкращих бразильських легіонерів. Наші змагання esperança («надії» – дублери) переглядають селекціонери провідних клубів, щоб знайти зірку раніше за інших.

Звичайно, є ще «каріока» (чемпіонат штату Ріо-де-Жанейро), «паранаенсе», «пернамбуку» і так далі. Але саме чемпіонат Сан-Паулу – це найкрутіше, що є в бразильському футболі.

– Ви виступали в чемпіонатах Норвегії, Португалії, Індії, Брунею. Працювали в клубах України, Греції, Саудівської Аравії, Макао. А що скажете про бразильський клубний футбол у порівнянні з цими місцями?

– Мене кликали в Бразилію, я працював у наших клубах – не хочу. Як тренер, ти краще розкриєшся за кордоном. У Європі краща тактика, дисципліна, організація. Я поставив собі таку ціль – працювати в Європі. Ти можеш більше навчитися, коли потрапляєш у сильніший турнір. Я горджуся, що став першим бразильським тренером в Україні. Тут грало багато бразильців, і ніхто з них не скаже, що український футбол їх нічого не навчив. Багато хто з них захоче і тренером попрацювати в Україні теж.

– Мене колись шокував той факт, що чемпіон світу Жаірзіньо працював з дітьми. Саме він розкрив Роналдо Феномено. В Україні немає чемпіонів світу, але так само важко уявити, щоб успішний в минулому футболіст став дитячим тренером.

– У Бразилії божевільна конкуренція. Так, команд багато і змагань багато. Але футболістів і тренерів ще більше. Тому буває, що і чемпіони світу працюють лише з дітьми. Бувають знаменитості, які потім працюють в дрібних клубах. Це, звичайно, з одного боку погано, але з іншого боку – якби Жаірзіньо не побачив із його досвідом малого Роналдо, чи легко б йому було пробитися?

Це в Європі не страшно – є така академія, є така школа. А в Бразилії таких, як ти, багато, і всі хочуть у футбол.

– Ви працюєте в португаломовному регіоні Азії. В Макао, напевно, почуваєтеся, як вдома?

– Це найбезпечніше місце на світі зараз! Скрізь – Covid-19, а тут уже починають задумуватися про відновлення чемпіонату, мало нових випадків коронавірусної хвороби. Але чому думаєш, що як вдома? Це не головне, я говорю багатьма мовами. Як тренер, я повинен розуміти будь-якого футболіста. А от рівень – це інше. Україна і зараз має сильний чемпіонат, тут дуже цікаво працювати. Мені дуже жаль, що я тільки чотири тури пропрацював у Favbet Лізі. Хочу ще спробувати тут свої сили. Тим більше, ти ж знаєш, я живу тут, тут моя сім’я.

варіант матеріалу

 

Яркие интервью и видеорепортажи на SportArenaTV. Подписывайтесь, ставьте лайки, делитесь с друзьями.

Джерело: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Или аккаунт Sportarena