Арсенал Мікеля Артети: чи здатні Каноніри на прогрес в недалекому майбутньому?

Арсенал зумів обіграти Ліверпуль, продемонструвавши прагматичний підхід і здобувши вольову перемогу, але за великим рахунком ця вікторія нічого не дає канонірам. Арсенал вже напевно не повернеться в Лігу чемпіонів в наступному сезоні і з великою ймовірністю взагалі пролетить повз єврокубків. Чого ж чекати від все ще великого, але невдачливого в останні роки, клубу під керівництвом Мікеля Артети?

Фінанси співають романси

Не секрет, що вже давно Арсенал є дійною коровою для його акціонерів і зокрема – власника клубу Стена Кренке, що цікавиться виключно фінансовими досягненнями клубу. Арсенал ще за часів Венгера був шаблонним прикладом слідування принципам фінансового фейр-плей, через що мсьє Арсен люто зненавидів спочатку Челсі, а потім Манчестер Сіті, які зуміли перестрибнути через голову Канонірів за рахунок багатомільйонних вливань в розвиток клубу від їх власників.

Арсенал існує в режимі самоокупності, приносячи за будь-яких результатів на футбольному полі пристойні дивіденди акціонерам, так як сучасний стадіон з одними з найдорожчих квитків в АПЛ заповнюється вщерть. Клуб все ще залишається привабливим для спонсорів, а втрата телевізійних грошей канонірам не загрожує, тому що опуститися в Чемпіоншип вони навряд чи зможуть навіть з нинішнім, далеко не самим якісним складом.

Але в поточних умовах, коли клуби АПЛ на деякий час позбавлені можливості заробляти на Match Day, Арсенал опинився в дуже складному становищі і буде змушений затягнути пояс ще тугіше. Мінімізувати втрати керівництво клубу напевно планує за рахунок зменшення однієї з найбільш солідних в Прем’єр-лізі зарплатних відомостей. Хоч Мікель Артета і умовив усіх, крім Месута Озіла, піти на зниження зарплати на 12% на найближчі 12 місяців, але цей крок став тільки напівзаходом в неминучій кампанії з урізання витрат.

Основна проблема нинішнього Арсеналу полягає в тому, що не самий останній в АПЛ зарплатний бюджет витрачається на гравців, які не відповідають своєму платні за показником «ціна / якість». А найбільш високооплачуваний гравець взагалі валяє дурня вже третій сезон поспіль, гальмуючи розвиток команди тим, що менеджмент просто не може привести в клуб нового топ-гравця, поки Месут Озіл отримує зарплату в Арсеналі.

Тобто, не так вже й скупий насправді Кренке, якщо у Арсеналу весь цей час був бюджет в 230 мільйонів фунтів на рік на зарплати гравцям. Але рівень самих гравців, які освоюють цей бюджет, вже давно не відповідає таким витратам. Менеджмент клубу наробив чимало помилок і основні з них – підписання нового контракту з Озілом, “втрата” за смішні гроші Алексіса Санчеса, якого можна було свого часу продати за пристойну суму, були здійснені ще в епоху Венгера. Зараз в Арсеналі є від сили три гравці, що відповідають рівню клубу Ліги чемпіонів (і німець у цій трійці – не Озіл) і немає нічого дивного, що на Емірейтс вже давно не звучав гімн найпрестижнішого європейського турніру.

Що турбує уболівальників разом із погіршенням фінансовим станом клубу – вплив двох агентів, що збільшують свою присутність в Арсеналі з кожним роком. Йдеться про Кіа Джурабчана та Артуро Каналеса, які мають близькі стосунки з нинішнім спортивним директором клубу Еду. Каналес – агент колишнього менеджера Арсеналу Унаї Емері, а також – підписаного нещодавно на постійній основі травмованого захисника Пабло Марі і Самюеля Умтіті, якого активно сватають в Арсенал цього літа. Клієнт же Джурабчана – Давид Луїс, продовження контракту з яким нещодавно шокувало багатьох уболівальників і експертів.

Вся надія – на Артету!

У такій невеселій ситуації логічно, що керівництво Арсеналу зробило ставку на молодого фахівця з ідеями, який до того ж – має клубний патріотизм і все ще пам’ятає, як Каноніри регулярно грали в Лізі чемпіонів. Моуріньо, який був присутній в списку кандидатів на заміну Емері, навряд чи здатний працювати в умовах настільки обмеженого бюджету, без єдиного висококласного захисника, та й по частині нових ідей португалець вже давно – пересохше джерело.

Мікель Артета прийняв команду на десятому місці і на даний момент зумів піднятися всього на одну сходинку, але при ньому команда хоча б змогла двічі виграти по три матчі поспіль, тоді як з Емері в цьому сезоні виграв всього чотири. Артеті трохи не пощастило в тому, що пандемія коронавірусу застала його команду на зльоті, з поточною серією з трьох перемог, та й сам Мікель став першою жертвою хвороби в АПЛ. Зараз Арсенал не так вже й поганий, що і довів з Ліверпулем і Вулверхемптоном, але цього на даному етапі сезону мало, щоб витягти себе хоча б в зону єврокубків.

Що подобається найбільше в новому менеджері Арсеналу – він суворий, послідовний, але справедливий. Він підтримав дивним чином провалившого за всіма статтями у матчі з Манчестер Сіті Давида Луїса, тому як пам’ятав, що серія з трьох перемог перед карантином трапилася багато в чому завдяки якісній грі нестабільного бразильця. А ось не по роках примхливого і іноді неадекватного Гендузі, Артета засунув в дубль, давши команду менеджменту шукати йому новий клуб, так як втомився від неврівноваженості француза на поле і ліні на тренуваннях.

У ситуації з Давидом Луїсом Артета чітко пояснив свою позицію – йому потрібен досвід бразильця, коли в команду прибуде 19-річний Вільям Саліба з Сент-Етьєна, а крім того – команді потрібен позитив, що виходить від Давида в роздягальні і за межами поля. Луїс пішов на значне зниження зарплати, так як розумів, що зараз грати на високому рівні він міг хіба що в майже рідній Бенфіці, але повернутися туди він завжди встигне.

У ситуації з оформленням повноцінних трансферів Седрику Соарешу і Пабло Марі, які практично не грали,  все туманніше, але, припустимо, що Артета думав так – покупка нових гравців для ротації складу обійдеться клубу дорожче, ніж пролонгація вже наявних.

Цікаво і те, як Артета повівся в ситуації з Озілом, з яким провів пліч-о-пліч кілька сезонів в якості гравця. Мікель дав шанс примхливій ​​примадонні Арсеналу, але не отримавши відповідної реакції від Месута, змирився з тим, що він для його команди – баласт, від якого потрібно якомога швидше позбутися. Уже той факт, що в роздягальні Арсеналу вряди-годи налагодилося нормальна робоча атмосфера – досягнення Артети, що зумів за короткий термін проявити себе людиною, яка готова поставити на місце будь-якого, хто ставить себе вище колективу. Будь то колишній зірковий партнер самого Мікеля по півзахисту Арсеналу або  молодий гравець з поганим характером.

Заслуговує на повагу і той факт, що Артета зумів добитися непоганого результату, коли команда втратила основного голкіпера Бернда Лено – в матчі з Брайтоном, який став справжньою катастрофою для команди. Мікель перейшов на гру в три центральні захисники, використовуючи схему 3-4-3, з якою команда пропустила всього чотири м’ячі в п’яти матчах, зумівши обіграти Вулверхемптон і Ліверпуль. З Тоттенхемом і Лестером канонірам трохи не пощастило, так як по грі вони заслуговували більшого, ніж поразка і нічия, але в той же час з Ліверпулем Фортуна віддала ряд боргів Артеті та його команді, коли в другому таймі Червоні так і не зуміли реалізувати свою солідну ігрову перевагу.

Зараз Артета працює з тим матеріалом, який у нього є, щоб скористатися прогресу молодих Сака, Нельсона і Мартінеллі, але він абсолютно точно міг би отримати більше від Пепе, Торрейри і навіть Ляказетта, який проводить не найкращий свій сезон. Стабільно хороший з числа досвідчених гравців тільки Обамеянг, але черговий проліт Арсеналу повз Лігу чемпіонів може стати для нього приводом подати прохання про трансфер вже дуже скоро.

У своє перше літнє трансферне вікно в якості менеджера Арсеналу Артета хоче отримати в першу чергу якісного руйнівника в центр поля, але в нинішньому становищі канонірам потрібно позбутися від кого-то, щоб отримати кошти і зарплатний бюджет для новачків. Очевидно, що всіма силами клуб буде бажати трансферу Озіла, з великою ймовірністю покинуть команду Гендузі, Торрейра і Сократіс, не виключене прощання з одним із двох зіркових форвардів, які так і не змогли стати зірковим дуетом в Арсеналі. Є питання по Бельєрину, який в якийсь момент зупинився в розвитку і потребує нового виклику.

У Арсеналу вже є один новачок в центр оборони в особі купленого раніше і залишеного на сезон в Сент-Етьєні Саліба, але захист потребує посилення навіть з урахуванням продовженого Давида Луїса і  Мустафі. Чи буде цим посиленням Умтіті, якого можна взяти в оренду з правом викупу – питання, але абсолютно точно, що вирішальне слово буде за Артетою, навіть з урахуванням впливу на Еду Артуро Каналеса.

Арсенал все ще залишається клубом, привабливим для гравців, які тільки засвітилися в чемпіонатах Франції, Німеччини, Іспанії, але заманити на Емірейтс справжню зірку калібру Обамеянга буде дуже складно, навіть якщо у Арсенала будуть для цього кошти. А якщо прибрати з нинішнього ростера габонця, Ляказетта і Лено – отримаємо склад рівня Вест Хема і Евертона, для якого нинішній дев’яте місце – саме те.

Тому і доводиться уболівальникам сподіватися в першу чергу на тренерський талант Артети і ці надії не виглядають такими вже відчайдушними, якщо подивитися на те, як команда грає час від часу. Додати в стабільності Арсенал напевно зможе в разі, якщо вийде зосередитися на чемпіонаті, так що у можливому прольоті повз Лігу Європи варто бачити і позитивні моменти. Також не варто забувати, що в нинішніх умовах буде непросто стати сильнішими і іншим великим клубам АПЛ, хоча Челсі і Манчестер Юнайтед виглядають значно перспективніше нинішнього Арсеналу.