Ковпак – найкращий бомбардир, Пучков – майстер замін і тактичних пасток, а фінал у Харкові – один із найвидовищніших в історії

...

Виповнюється десять років останньому футбольному тріумфу Криму – коли «Таврія» здобула Кубок України 2009/10.

Ковпак – найкращий бомбардир, Пучков – майстер замін і тактичних пасток, а фінал у Харкові – один із найвидовищніших в історії

Фото из архива Олега Комуняра

21000 глядачів на стадіоні ОСК «Металіст» і ще кілька мільйонів біля телеекранів засвідчили – в Україні з’явився третій і останній на сьогодні клуб, який зумів здобути золоті медалі Чемпіонату та Кубок України за час своєї історії. Сімферопольська «Таврія», перший чемпіон нашої держави, з другої спроби здобула кубкову чашу. Пригадуємо, як це було і хто став героєм Криму.

1/16 фіналу

  • Кам’янське (тоді – Дніпродзержинськ), 15 серпня 2009 року, 16:00
    Сталь (Дніпродзержинськ) — Таврія (Сімферополь) — 0:4

Голи: Ковпак (5), Платон (8), Фещук (82, 90+1).
На 12-й хвилині Прима не реалізував пенальті (воротар).

Сталь: Давидов, Обревко, Лешко, Охмат, Козин, Гориславський (Грищенко, 87), Передистий, Дворяненко (Коваленко, 84), Шутов, Гаврась (Перетятько, 79), Прима.
Запасні: Марканич, Забара, Галушкін, Кальченко.
Головний тренер: Андрій Северин.

Таврія: Стойко, Джуричич (Буряк, 83), Монахов, Карамушка, Корнєв, Луценко (Ґіґіадзе, 76), Галюза, Любенович, Голайдо, Ковпак, Платон (Фещук, 63).
Запасні: Старцев, Прошенко, Йокшас, Мудрак. Головний тренер: Сергій Пучков.

Попередження: Шутов (14), Лешко (51), Гориславський (70) — Голайдо (65).
Стадіон «Металург». 2 200 глядачів.
Судді: Д.Жуков, О.Андреєв, А. Береговий (усі — Донецьк).

Цей матч – ніби легке випробування для клубу Прем’єр-Ліги, але на ділі Сталь налаштовувалася на бій. Третя команда Групи «Б» Другої ліги чекала сімферопольців із інтересом, а в її складі грало відразу кілька хлопців із школою Динамо, Шахтаря та Дніпра. Тим не менш, все вирішив індивідуальний клас таврійців.

«Трішки нервозною була ця гра. Може, десь хлопці не налаштувалися, може, початок сезону – ще не оптимальна форма. Зате розкішний матч провів Желько Любенович і добре зайшли заміни, – розповідав Сергій Пучков. – Він зробив три м’ячі з чотирьох, повністю керував грою команди й робив різницю перед фінальною третиною поля. А на початку гри, до речі, були варіанти: при 0:2 суперники били пенальті, який потягнув Діма Стойко. Це той випадок, коли воротар надихнув своїх одноклубників у полі».

Здавши залік у Кам’янському, Таврія перейшла до іспитів. Команда поступово йшла до своєї кубкової весни – три сезони до того доходила, мінімум, до чвертьфіналів. А її головний тренер Пучков прославився як кубковий фахівець – до того він славно прогримів із нижчоліговим ФК Севастополь, протягнувши його до вищих стадій.

1/8 фіналу

  • Сімферополь, 12 вересня 2009 року, 18:00
    Таврія (Сімферополь) — Іллічівець (Маріуполь) — 4:2

Голи: Ковпак (43), Платон (51, 80), Ґіґіадзе (58, пн.) — Касьян (65), Ліма (85).

Таврія: Стойко, Джуричич, Монахов, Маркович, Корнєв, Луценко, Галюза, Ґіґіадзе, Голайдо (Зборовський, 62), Ковпак (Ідахор, 75), Платон (Фещук, 81).
Запасні: Демчевський, Буряк, Йокшас, Карамушка.
Головний тренер: Сергій Пучков.

Іллічівець: Остапенко, Кашевський, Каваців, Кирильчик, Савін, Чучман, Григорик, Кривошеєнко (Касьян, 46), Пуканич (Скоблов, 66), Тищенко (Чорний, 46), Ліма.
Запасні: Романенко, Микицей, Мельник.
Головний тренер: Ілля Близнюк.

Попередження: Стойко (86) — Тищенко (38), Каваців (90+2).
Стадіон «Локомотив». 5 600 глядачів.
Судді: С.Даньковський (Київ), О.Шамич, С.Боклажко (обидва — Київ).

До цього раунду Таврія дійшла, будучи третьою командою УПЛ за підсумками шести турів – поступаючись лише Динамо, яке щойно повернуло Шевченка, та Шахтарю, що лише в компенсований час програв Суперкубок УЄФА Барселоні. А тут ще й святковий настрій: Ковпак (як найкращий бомбардир УПЛ минулого сезону) та Монахов (як бікампеон Всесвітньої Універсіади) отримали перед грою посвідчення про звання «Заслужених працівників фізкультури АР Крим».

Ну як було не носитися без втоми? Розкачавшись по ходу гри, Таврія пішла вперед. «У мене була впевненість, що наша команда пройде далі. Хлопці були на ходу, треба було лише трішки їх підзавести. І от якраз гол перед перервою – це було дуже потрібне діло. Там Тьома Монахов дав врозріз на Голайда, чию передачу замкнув Ковпак», – Сергій Пучков. У перерві для фанатів влаштували справжнє шоу: показовий виступ легкоатлетів, стрибки парашутистів. Футболісти не залишилися в боргу – п’ять голів видали за другий тайм, віддячивши тим, хто не полінився прийти та, головне, залишитися на стадіоні після нуднуватого першого тайму.

Спершу Ґіґіадзе виклав пас під вірне завершення Платону, потім уже сам Руслан заробив пенальті під гол Васіла. При 3:0 підопічні Близнюка ледве не створили «камбек» – Касьян і Ліма приблизили сенсацію. Але знову спрацювала заміна Пучкова. Це Ідахор протягнув м’яча й віддав у гущину, де Платон зумів скористатися відскоком – 4:2.

1/4 фіналу

  • Сімферополь, 28 жовтня 2009 року, 18:00
    Таврія (Сімферополь) — Оболонь (Київ) – 4:0

Голи: Ідахор (13, 43), Платон (19), Монахов (63).

Таврія: Деонас, Джуричич, Монахов, Маркович, Корнєв, Луценко, Галюза (Буряк, 70), Ґіґіадзе, Любенович, Ідахор (Зборовський, 70), Платон (Фещук, 57).
Запасні: Стойко, Свідерський, Йокшас, Карамушка.
Головний тренер: Сергій Пучков.

Оболонь: Бойко, Антоненко, Васильєв, Яворський (Мазуренко, 41), Кіцута, Рожок (Пластун, 58), Малиш, Морозюк, Сибіряков, Воронков (Онисько, 46), Мірошниченко.
Запасні: Товт, Фартушняк, Рябий.
Головний тренер: Юрій Максимов.

Попередження: Корнєв (25), Фещук (71) – Кіцута (30), Морозюк (62).
Стадіон «Локомотив». 6 700 глядачів.
Судді: О.Дердо (Іллічівськ), Е.Карапетян, А.Мотика (обидва — Тернопіль).

Всього чотирма днями раніше команди зіграли між собою в чемпіонаті: мінімальна поразка в Києві відкинула сімферопольців на відстань чотирьох очок від першої п’ятірки. На «матч-відповідь» оболонці прибули без чотирьох відсторонених гравців (див. справу Бублій-Кедика), а ще в першому таймі через підозру на перелом втратили провідного гравця Яворського. А тим часом Таврія била й забивала. Розкішно виступив Ідахор – після передач Платона та Любеновича він протаранив захист оболонців. Між голами Лакі забив і сам Платон, випередивши всіх опікунів прямо перед воротами. Другий тайм перетворився на формальність – Денис Бойко не зміг виручити вчетверте, коли Монахов підключився на стандарт.

«Я думав, що тільки в хокеї з “п’ятачка” забивають, а, як з’ясувалося, й у футболі також. А загалом, яких футболістів маємо, з тими й граємо», – підсумував Юрій Максимов. У кожному із цих раундів Таврія накидала суперникам по чотири м’ячі.

1/2 фіналу

  • Луцьк, 24 березня 2010 року, 18:00
    Волинь (Луцьк) – Таврія (Сімферополь) — 1:2

Голи: Курилов (54) — Ковпак (6, 44).

Волинь: Ндоє, Сімінін, Курилов, Мостовий, Грінченко, Бамба (Гошкодеря, 40), Шарпар, Герасим’юк, Кінаш (Пічкур, 54), Рамон (Павлов, 65), Майкон.
Запасні: Неділько, Розгон, Литовченко, Леонардо.
Головний тренер: Віталій Кварцяний.

Таврія: Старцев, Джуричич, Монахов, Маркович, Корнєв, Галюза, Любенович, Ґіґіадзе (Луценко, 82), Голайдо, Ковпак, Фещук (Ідахор, 50).
Запасні: Стойко, Гайдучек, Матяж, Сирота, Платон.
Головний тренер: Сергій Пучков.

Попередження: Гошкодеря (55), Майкон (69) — Маркович (61), Голайдо (83), Джуричич (86).
Стадіон «Авангард». 12 000 глядачів.
Судді: А.Шандор (Львів), В.Дем’яненко (Мукачеве), М.Васюта (Рівне).

Кубок України в цьому сезоні збожеволів – один за одним відсікалися фаворити. Спершу Динамо вибило Металіст, потім киян вибив Шахтар, а в півфіналі донецьке дербі завершилося гучною сенсацією. Мем про «Пам’ятник від Сабо» вступив у дію. І все це грало на руку Таврії. Сімферопольцям у півфіналі, як вважалося, пощастило – суперник із Першої ліги. Але Кварцяний на той момент зібрав один із найкращих своїх складів – Сімінін, Курилов, Шарпар, Герасим’юк, Кінаш, Пічкур – а до них повний набір легіонерів із двохметровим воротарем Ндоє, який з руки вкидав м’яча за центр поля, і бразильцями із швидкістю та також шаленою антропометрією.

Вивіска цього півфіналу поступалася донецькому дербі, це ясно. Але точно могла піднести сенсації. Волинь вдруге в історії та вперше за сім років дійшла до такої стадії. Матч транслювався в інтернеті (серйозна подія на той час), на стадіоні зібралося 12 тисяч. Немала частина публіки – це якраз приїжджі фани з Сімферополя.

«Ми відпрацьовували багато елементів, аути – серед них, – розповів Сергій Пучков. – Галюза вкинув, Корнєв подав, а там уже Ковпак здорово зіграв на випередження». Гол уже на шостій хвилині – гіршого сценарію для господарів важко було вигадати. Ясно, що Кварц провів першу заміну ще до перерви. А невдовзі отримав ще один гол. «Ковпак – це людина, яка володіла прекрасним чуттям і вміла здорово випередити, перескочити суперника. Другий гол – цьому підтвердження. Там, здається, Ілюха Галюза мав забивати – хороший, точний прицільний удар. Ндоє чиркнув, м’яч влучив у поперечину. І от тут Саня Ковпак і встиг «підобідати».

Сквитати один гол – це все, що змогла Волинь. Забив, до речі, Курилов – вихованець кримського футболу. На той період вважався дуже перспективним захисником. «Вдалося зробити дуже велику справу для усього кримського футболу», – сказав після гри Пучков. «Під час перерви я з футболістами провів досить дипломатичну розмову — без використання  якихось  нецензурних слів і за змістом. Другий тайм команда відіграла дуже добре. Але важко за кілька хвилин перейти зі звичного для нас стану команди Першої ліги до команди з елітного дивізіону. На жаль, не вийшло у хлопців», – резюмував Кварцяний.

А от нашому сайту представник фанатського руху Таврії та віце-президент Федерації футболу АР Крим Олег Комуняр розкриває інший секрет цієї перемоги: «Ми видали десь 1000 чоловік на півфінал у Луцьк, заповнили цілий віраж місцевого стадіону «Авангард». І мені здається, що Таврія тому й перемогла Волинь, що була така підтримка своїх вболівальників. Луцьк опирався гідно, ніяких скидок, що це клуб Першої ліги – але Таврія вирвала перемогу. Вечір був просто незабутній!»

Фінал

  • Харків, 16 травня 2010 року, 17:00
    Таврія (Сімферополь) — Металург (Донецьк) – 3:2

Голи: Фещук (2), Ковпак (40, пен.), Ідахор (97) — Мхітарян (50), Маріо Сержіо (75).

Таврія: Старцев, Джуричич, Монахов, Маркович, Корнєв, Луценко, Галюза (Матяж, 83), Любенович  (Ґіґіадзе,  70),  Голайдо,  Фещук  (Ідахор, 62), Ковпак.
Запасні: Стойко, Сирота, Платон, Сангаре.
Головний тренер: Сергій Пучков.

Металург: Дишленкович, Маріо Сержіо, Чечер, Воловик,  Боавентура  (Танаса,  106),  Прийма, Дімітров (Янков, 67), Мхітарян, Годін, Кінґслі (Соарес, 75), Мгуні.
Запасні: Воробйов, Шина, Лазич, Іванко.
Головний тренер: Нікола Костов.

Попередження: Корнєв (26), Луценко (28), Маркович (60), Ідахор (66), Галюза (79), Джуричич (90), Монахов (99) — Боавентура (66), Мгуні (99), Маріо Сержіо (117).
Вилучення: Джуричич (94), Маркович (120).
Стадіон «Металіст». 21 000 глядачів.
Судді: О.Деревинський, С.Боклажко, С.Цимбал (усі – Київ).

Вперше за 16 років фінал Кубка України обійшовся і без Динамо, і без Шахтаря. Це третій такий випадок – і останній на сьогодні в історії. «У Металурга хороша така команда була. У Костова індивідуально футболісти були сильнішими – Мхітарян, Воловик, хороші легіонери із Африки, Бразилії, Європи. Але я на кубок їх обігрував ще із Севастополем. І в чемпіонаті також. Вони фартові для мене були. Ми їх добре розбирали», – розповів нам Сергій Пучков.

По суті, більше наставник Таврії хвилювався за своїх хлопців: щоб вгадати зі складом, щоб правильно визначити, кого приберегти для посилення по ходу гри. Не вперше в сезоні допоміг кримчанам швидкий гол. Любенович показав: «Давай мені». Під тиском протягнув м’яча й встиг прокинути в розріз на лівий край. Простріл Ковпака читався, але Дишленкович перехопити його не зміг. Там, на дальній штанзі, Фещук в падінні замкнув пас з краю на край – 1:0.

Мхітарян, Кінгслі, Мгуні – вони спробували включитися й натиснути на захист Таврії. Смачно бив сам Генріх, за ним – Годін після розіграшу штрафного. Але знову здорово зіграв півзахист сімферопольців. Любенович, Голайдо і Ковпак розіграли швидку трьохходівку і вже перед воротами форвард завалився в боротьбі з Дімітровим, а потім сам сильним ударом в кут реалізував пенальті – 2:0.

Але це був справді крутий фінал. Металург закамбечив уже після перерви. Аут з лівого флангу, поборовся вгорі високий Мгуні, і ось уже Мхітарян після відскоку в падінні з розвороту упакував м’яча в сітку – 2:1. Далі Янков на чужій половині обікрав Марковича, а Маріо Сержіо здорово обійшов кількох суперників і з правої пробив у дальній кут – 2:2. Далі був абсолютно божевільний відрізок, коли Металург набив більше м’ячів, ніж деякі команди – за весь матч. Загалом, 24 рази били по воротах Таврії донеччани. Мгуні міг зірвати екстра-тайм, але запустив у поперечину на 84 хвилині.

А на 94 хвилині Джуричич збив Соареса. Фінал сімферопольцям випадало догравати вдесятьох. І от тут знову спрацювала заміна Пучкова. Ґіґіадзе вчасно запустив через правий фланг Корнєва, той відразу ж навісив, а Ідахор головою з-за спин суперників відправив м’яча в ворота – 3:2! «Скажу вам, боялися ми трішки – думали, додасть Донецьк – і все. А коли пішло перше вилучення, друге – треба було хлопцям показати, що вони – мужики. Вони вистояли!», – розповів нам Сергій Пучков.

«Такий виїзд для команди, як Таврія, міг трапитися раз у житті, – розповів нашому сайту Олег Комуняр, представник фанатського руху Таврії та віце-президент Федерації футболу АР Крим. – Клуб організував три потяги на Харків, але були фанати, які діставалися ще й своїми силами – хто автобусами, хто – автостопом чи своїм транспортом. Можна сказати, що це був наймасовіший виїзд наших фанатів. Ми видали десь 5000 чоловік. Фінал вийшов божевільний – це був такий матч, як-то кажуть, був цікавий навіть тому, хто мимо проходив би. Наші фанатіли просто чудово! Я потім довго не бачив, щоб сімферопольці так підтримували свою команду. Коли після 2:0 Металург зрівняв, у Таврії почалися вилучення, на трибунах було дуже нервово. Але ультрас гнали команду вперед, це дуже відчувалося. Я тоді стояв за воротами, фотографував. І на віражі таке творилося, що мурашки йшли по тілу. Коли Лакі забив, а Таврія після двох вилучень відбивалася – на трибунах всі хрестилися-молилися.

Коли пролунав фінальний свисток, це було, як вибух! Такі емоції, що передати неможливо! Я не витримав – рванув на поле після свистка. А перед матчем Старцев, з яким ми товаришували, пережив вилучення в матчі з Оболонню, і ми з ним жартували, що він сказав мені: «Бачиш, ми у меншості краще граємо». Після фінального свистка він мені це повторив. Як обмивали кубок? Весь Сімферополь, що приїхав у Харків, розбрівся по парках і барах. Думали, що будемо святкувати в поїзді, але, на диво. Всі тут же полягали спати, бо всі сили віддали на стадіоні. І розуміння, що ми – володарі Кубка України, прийшло лише через кілька днів. Зате тепер переглядаємо ці кадри – і на душі теплішає. Ми любили їх усіх – Макса Старцева, Лакі, Васіла Ґіґіадзе, Пучкова, Ковпака – та всіх. Це наші кумири були, ми мали з ними дуже добрі, теплі стосунки. Це той футбол, неповторний футбол, який втратив Крим»

Чому це сталося?

Одна з найголовніших перемог в історії кримського футболу – це набір небувалих факторів. За останні 25 років це єдиний випадок, коли у фінал не потрапив жоден із грандів. Від 1992 року у Криму не було настільки бойовитої команди – бували зірковіші, майстерніші, багатші, але більш вольових – ні. Ця Таврія багато матчів виривала зубами, Пучков часто вгадував із замінами, а в матчах, які, здавалося б, уже програні, він викидав у гру по 3-4 атакувальних гравців одночасно – і нерідко рятував результат. А ще ця Таврія мала особливу тактику – 1+3+5+2.

Пучков, взагалі, любитель гри в два форварди. Навіть в останні роки, коли практично ніхто так не грає, він використовував двох нападників одночасно. До цього в Таврії він додав всього трьох захисників. Справді трьох – тактична побудова трималася на високорослому Монахові, а балканці Джуричич і Маркович розміщувалися по краях. У грі з м’ячем саме вони часто починали гру першим пасом. У грі без м’яча до них опускалися латералі та опорники, і нібито ризикована схема перетворювалася на замóк.

Запитуємо Сергія Пучкова, що отримала Таврія після фіналу:

– Нічого. Були обіцянки – й так вони не виконалися.

– Чи була комунікація у вас безпосередньо з Фірташем, чи суто з Куніциним?

– Пару разів із спонсором спілкувалися, але частіше з президентом клубу.

– Чому ж після здобуття Кубка України ви пропрацювали в команді лише кілька місяців?

– Десь хтось перебіг, і мене прибрали, пішла відразу «яма». Провів клуб неправильну ротацію.

«Пучков мав необмежений кредит довіри», – пояснив пресі Куніцин, відправивши тренера в відставку вже в кінці вересня – після травневої перемоги в кубку. Здається, більш швидкої відставки тренера-володаря кубка треба ще пошукати.

Всі володарі Кубка України – гравці, які потрапляли в заявки на матчі розіграшу трофею сезону 2009/10 (зведені показники «Команди»):

ВоротаріДата нар.МХв.ГАЖК/ЧК
Максим Старцев20.01.19802210Зп
Дмитро Стойко03.02.197521002п1
Вадим Деонас25.07.19751900п
Андрій Демчевський08.02.1990
Захисники                        Дата нар.МХв.ГАЖК/ЧК
Антон Монахов31.01.1982548011
Саша Джуричич 🇭🇷01.08.197954461/1
Слободан Маркович 🇷🇸09.11.197843901/1
Ігор Буряк*12.01.1983229
Олег Карамушка                *30.04.1984190
Мамаді Сангаре 🇬🇳04.12.1982
В’ячеслав Свідерський*01.01.1979
Півзахисники                  Дата нар.МХв.ГАЖК/ЧК
Ілля Галюза16.11.197954221
Андрій Корнєв01.11.1978548022
Євген Луценко10.11.198053841
Денис Голайдо03.06.1984436122
Желько Любенович 🇷🇸09.07.198143393
Андрій Зборовський25.02.1986250
Іван Матяж15.02.1988137
Андрюс Йокшас 🇱🇹12.01.1979
Анатолій Мудрак*14.11.1990
Артем Прошенко01.06.1990
Максим Сирота27.07.1987
Павел Гайдучек 🇵🇱17.05.1982
НападникиДата нар.МХв.ГАЖК/ЧК
Васіл Ґіґіадзе 🇬🇪03.06.1977532711
Максим Фещук25.11.1985518131
Олександр Ковпак02.02.1983437452
Лакі Ідахор 🇳🇬30.08.1980418531
Руслан Платон12.01.1982319941
Головний тренерДата нар.М+=Голи
Сергій Пучков17.04.1962550017:5
Старший тренерКостянтин Поліщук13.05.1970
Тренер воротарівОлег Колесов15.02.1969
ГендиректорМикола Гостєв09.01.1940
СпортдиректорВалерій Петров02.03.1955
Начальник командиАндрій Глухов02.11.1960
Почесний президентСергій Куніцин27.07.1960

* – гравці, що покинули команду по ходу сезону.

Що від цього лишилося?

«Ми вже обговорювали матч на честь 10-річчя здобуття Кубка України, – розповів Sport Arena Сергій Пучков. – Він мав відбутися на території материкової України (Херсонська область, де нині базується клуб — або обласний центр Херсон, або Берислав), уже велися перемовини щодо запрошення гравців, причетних до успіху, але карантин через коронавірус змусив відкласти ці плани. Але не скасувати — в випадку, якщо цього року епідемія відступить, актив ветеранів і вболівальників Таврії із задоволенням повернеться до цього питання». За словами Сергія Валентиновича, володарі Кубка України 2010 року періодично передзвонюються, тримають контакт і, загалом, дружать.

Що сталося з володарями Кубка?

Таврія дограла в чемпіонат України 2013/14 в Прем’єр-Лізі, але потім припинила виступи через відторгнення Криму від України. Пізніше на материковій території Куніцин відродив клуб уже в Херсонській області. Зараз Таврія бідує в Другій лізі, хоча пару років тому за складом цілком могла претендувати на підвищення в класі.

Голкіпер Максим Старцев зараз перший заступник голови Республіканської федерації футболу Криму – не тієї, яка входить в Українську асоціацію футболу, а тієї, що проводить аматорську першість Криму.

Голкіпер Дмитро Стойко тренував воротарів і допомагав головному тренеру в першоліговому Кремені.

Голкіпер Вадим Деонас тренує воротарів у ПФК Львів.

Захисник Антон Монахов у свої 38 років продовжує грати в аматорському ТСК Сімферополь у першості Криму.

Захисник Саша Джуричич завершив кар’єру в Таврії. Нібито займався вдома, в Хорватії чи Боснії, з дітьми.

Захисник Слободан Маркович також повернувся на Балкани. Таврійці давно втратили його координати.

Захисник Ігор Буряк ще минулого року грав у Криму за Кизилташ.

Захисник Олег Карамушка у свої 36 років грає за ФК Вітебськ у чемпіонаті Білорусі.

Півзахисник Ілля Галюза провів ще кілька шикарних сезонів у луганській Зорі та солігорському Шахтарі. Сергій Пучков каже, що зараз Ілля повернувся жити в Україну – в Одесу, яка стала рідною.

Півзахисник Андрій Корнєв залишається в строю – 41-річна легенда клубу Оболонь-Бровар допомагає і першоліговому складу, і друголіговому.

Півзахисник Євген Луценко теж закінчив після Таврії. Далі працював із Онищенком і Панковим у футбольному агентстві. Читайте інтерв’ю Жені нашому сайту про свою молодість у Андерлехті.

Півзахисник Денис Голайдо догравав у Криму, зараз тренує Інкомспорт (Ялта).

Півзахисник Желько Любенович після Таврії знайшов себе в Зорі. Можливо, саме там і провів найкращі роки в кар’єрі (точно не в Кривбасі чи Олександрії). Після завершення виступів скаутив для луганців балканський ринок. Допомагав нашим, хто хотів полікуватися в Сербії чи спробувати себе в цьому чемпіонаті.

Півзахисник Андрій Зборовський, кажуть, грає ще за колектив Гвардієць (Гвардійське) – колись цей клуб доходив до фіналу Кубка України серед аматорів.

Форвард Іван Матяж грає за першоліговий Авангард (Краматорськ).

Форвард Васіл Ґіґіадзе також завершив виступи в Таврії. Кажуть, зараз в рідній Грузії когось тренує.

Форвард Максим Фещук після Таврії пограв ще в трьох чемпіонатах, а от повернення в Україну особливої радості йому не принесли – це були Говерла та Арсенал-Київ. Зараз – у ФК Вітебськ.

Форвард Олександр Ковпак ще встиг пограти за Арсенал, Ворсклу, Черкаський Дніпро, ФК Полтава, Десну, Чорноморець. Зараз підписався із друголіговим Поліссям (Житомир).

Форвард Лакі Ідахор догравав у Зорі, а жити залишився у Лондоні. Цього року побував в Україні, відвідав Київ і Крим.

Форвард Руслан Платон залишився в Криму, останнім часом грав у ветеранських турнірах. Пробував себе і як тренер.

Що круто в тій Таврії?

Це – як останній шанс для багатьох її гравців, подивіться, скільки з них закінчили грати якраз у цій команді. Це досить вольовий, результативний колектив (3,4 гола на гру в середньому – вау!). Оригінальна тактика. Бомбовий підбір гравців, особливо в атаці. Багато красивих сценаріїв по ходу сезону. Заслужили на матч на свою честь, може, і на документальний фільм.

варіант матеріалу

Sport Arena запустила блоги. Общайтесь, обсуждайте, спорьте.

Джерело: Sportarena.com

Додати коментар
Читайте також
Или аккаунт Sportarena
Увага

Додати зображення
Оберіть файл
Цитувати
Увага

Ви впевнені, що хочете видалити цей коментар?

Увага

Are you sure you want to delete all user's comments?

Увага

Are you sure you want to unapprove user's comment?

Увага

Are you sure you want to move to spam user's comment?

Увага

Are you sure you want to move to trash user's comment?