Sportarena

Мілош Нінкович: Шевченко просив дати йому номер телефону Джоковича

Екс-хавбек Динамо - про свою кар'єру та життя в Києві.

Екс-хавбек Динамо - про свою кар'єру і життя в Києві - Новини футболу

Милош Нинкович, Getty Images

Екс-півзахисник Динамо і збірної Сербії Мілош Нінкович, який виступає зараз за Сідней, у відвертому інтерв’ю Sport Arena TV розповів про життя в Австралії і ностальгію за Києвом, дружбу з Новаком Джоковичем та гулянки з Алієвим і Мілевським, назвав свій найбільший штраф і річну зарплату в київському клубі.

Про карантин

– Мілош, як твої справи, чим займаєшся на карантині?

– У мене все добре, сумую за футболом, але тренуюся вдома. У нас чемпіонат теж скасований, проте, в країні все спокійно, випадків зараження мало, тому влада не приймала ніяких заходів. Торгові центри та розважальні зони відкриті. Кажуть, що коронавірус нас обійшов через погоду, мовляв, у теплі він не виживає. Але зараз вже холодає, починається зима. Буває, на термометрі показує +24. Увечері холоднішає ще більше – падає до 6-7 градусів. Але це все одно не українська зима … Пам’ятаю, одного разу в Києві було -32! А тут тут люди навіть купаються в океані. Але для мене це холодно. Я і влітку рідко залажу у воду. Але люди активно плавають взимку.

У Києві бразильці страждали, бідні. Рінкон їхав додому у відпустку, а потім повертався із зайвою вагою в 10-15 кг. Так він зігрівався, напевно.

– У тебе шикарна російська, як ти зумів не забути мову через 7 років?

-7 років тому вона була ще кращою. Але я намагаюся підтримувати рівень, слухаючи музику, дивлячись фільми. Російську мову я вивчив відразу, мені було нескладно, так як мови схожі між собою. Я приїхав до Києва молодим 19-річним гравцем, хотілося вивчити його швидше, щоб перейнятися Києвом – тут красиві дівчата, я був молодим, гарячим хлопцем. Добре, що дружина зараз нас не чує!

Про Австралію

– Ти напевно вже бачив кенгуру, коалу та інших місцевих представників фауни?

– Звичайно! Побачити кенгуру в Австралії не складно. Виходиш з дому, і вони по вулицях бігають.

– Ти зараз серйозно?

– Не у Сіднеї, звичайно, але виїдь із нього, й через дві години з тобою обов’язково зустрінеться кенгуру. У багатьох містах навіть знаки стоять, що може вилетіти кенгуру! Їх не гладив ніколи. Але бачу досить часто.

– Напевно вже побував в знаменитому оперному театрі Сіднея, як враження?

– Так, один раз був, коли у дочок був концерт тут. Дуже красива будівля. У ньому багато цікавих магазинів, ресторанів. Але Сідней сам по собі дуже гарний. Але дуже далеко. Мені до Белграда летіти 22 години з пересадками. Годин 16 – до Абу-Дабі, і звідти ще 6 до Белграда. Найкоротший шлях.

– Тому нечасто виїжджаєш з Австралії?

– Так, максимум один раз на рік літаємо додому до Сербії десь в кінці травня. Але в цьому році, швидше за все, нікуди не полетимо через пандемію.

– У Києві з тих пір не бував?

– Ні, на жаль … Дуже хотів приїхати сюди. Планували в цьому році прилетіти … Але цей коронавірус і тут все зіпсував. Ангеліна дуже хоче подивитися рідне місто, постійно запитує, коли ми вже приїдемо в Україну. Дитині цікаво, де вона народилася, хоче подивитися квартиру, де жили, пологовий будинок. Шкода, що поїздку довелося скасувати. Я теж дуже сумую за Києвом, у мене там залишилося багато друзів. Скучив за українським борщем…

Про дружбу з Джоковичем

– Уже їздив на Australian Open?

– Їздив пару раз. Зупинявся в одному готелі з Новаком Джоковичем. Давно знайомі, років шість-сім… Ми не близькі друзі, але знайомі добре. Новак – великий футбольний уболівальник, він дуже любить Црвену Звезду, за яку я грав після Динамо.

– Джокович знає щось про Динамо?

– Звичайно! Ось, буквально згадую одну історію: коли Андрій Шевченко повернувся із Челсі в Динамо, він дуже просив мене дати йому номер телефону Джоковича. У Лондоні був турнір, він хотів з ним зустрітися. До речі, дружать вони до сих пір. Так що, Джокович багато знає про Динамо. Плюс, він стежив за виступами Києва в Лізі чемпіонів. Пам’ятаю, він якось запитував, коли я вже перейду в його улюблену Црвену Звезду!

– Ти зараз можеш взяти телефон і подзвонити йому, запитати, як справи?

– Можу, якщо знайду його номер. Ми спілкуємося, але в основному тоді, коли він приїжджає на турніри в Австралію.

Про нічні клуби Києва та штрафи в Динамо

– У 19 років, футболіст маленького сербського клубу Чукарички приїжджає до Києва, на солідну зарплату. Куди її дівав?

– Ох, це був непростий період для мене. Різниця між Чукаричками і Динамо колосальна досі, що вже говорити про кращі часи. Ти правильно сказав, я був дуже молодий, і мені дали хороші гроші… Важко було сконцентруватися на футболі. Напевно, саме з цієї причини я провів лише три матчі за першу команду в перші три роки.

– Через те, що багато гуляв?

– Так, саме тому. Запитай мене – змінив я щось, повернувши час назад, і я відповім «НІ»! Чесно тобі кажу. Краще за все гуляти в 19 років, ніж в 35, коли у тебе сім’я і діти. Пам’ятаю, як через свій спосіб життя постійно отримував травми, був величезний тиск перед тренуванням. Відкрию секрет: пам’ятаю, як перед тренуванням з Динамо у мене підскочив тиск до 180/100! Це до сих пір рекорд київського Динамо.

У мене була компанія: Мілевський, Алієв і Петкович. Можеш собі уявити, що це було? Ми грали разом за Динамо-2 тоді. Було дуже весело. Ми завжди були разом, разом грали за дубль, а коли прийшов Сьомін, разом перейшли і в Динамо-2. Кожна вечірка була особливою.

– А що відбувалося на найбільш пам’ятною для тебе?

– Ми з Мілею і Алі зібралися в ресторані годин в 8 вечора. Вночі поїхали в клуб, де провели всю ніч. О 6 ранку, коли він закривався, я сказав Тьомімі, що збираюся їхати додому. Мілевський заперечив і сказав, що ми їдемо гуляти далі. Я кажу: «Куди далі? 6 ранку на годиннику!». «Знаю пару цікавих місць», – відповідає. Ну, поїхали туди … До сьомої ранку були на місці. Зайшли в цей клуб, а там нікого немає! Я почав обурюватися, мовляв, що за справи, де всі? Тема ж у відповідь мене заспокоїв, сказавши, що ще дуже рано. 7 ранку – рано, розумієш? «Зараз приїдуть», – каже. Так і сталося: о пів на дев’яту ранку народ приїхав відриватися в цей клуб. Я був просто в шоці, ніколи не бачив такого! Але Тьома все знав … Посиділи там годин до 11-ї ранку і відразу на базу. Поспали години два … Тому і тиск був (сміється). Лікарі сказали, що мені треба їхати в лікарню. Ось це життя було, так?
Причому, знаєш, що мене дивувало? У мене і у Мілі завжди був високий тиск через це способу життя. А у Алієва – немає! З ним завжди було все в порядку.

– Нудьгуєш на ті часи?

– Сумую… Але, знаєш, я вже й не пам’ятаю, коли в останній раз був у клубі. Зараз мені 35 років, і я постійно в 11 вечора вже вирубаюсь, тягне в сон. Але тоді ми гуляли щодня. Або кожен другий день…

– Динамо штрафувало тебе?

– Не так як Тьому, але штрафувало. Мене покарали якось на $ 15.000.

– А який рекорд Тьоми?

– Я не цікавився у нього ніколи, але говорили, що тисяч 50… Міля у нас був рекордсменом, думаю, не тільки в історії Динамо, але і в історії футболу! Але ж Сьомін міг оштрафувати навіть за те, що вийшов з квартири після 12-ї ночі. Гравцям Динамо-2 було легше, їх ще ніхто не знав. А люди Суркіса бачили нас десь частенько.

– У Динамо був ще один серб – Горан Гавранчич. Він не складав компанію?

– Він був мені як старший брат. Але у нього була вже дружина, діти, він не гуляв. Петкович гуляв з нами, але чомусь швидко поїхав з України, Леко дуже любив, Верпаковскіс …

Про переломний момент

– Був момент, коли ти зрозумів, що якщо не зупинишся, підеш з команди?

– Так, через пару років після переходу в Динамо я чесно прийшов до Суркіса і сказав, що у мене нічого не виходить. Говорив, що мені потрібно йти, так буде краще для всіх. На жаль, тандем Нінковича і київського Динамо не спрацював. Суркіс мені прямо відповів: «Слухай, якщо ти сам себе не зрозумієш, то не будеш щасливий ніде! Якщо не кинеш пити, гуляти. Іди і виправляйся, пробуй!». Я запам’ятав цю розмову, незабаром зустрів свою майбутню дружину, а далі в Динамо прийшов Сьомін і наші справи пішли вгору.

– Тобто, іншими словами, Суркіс вправив тобі мізки?

– Так, саме так. Я втомився вже гуляти за 3 роки, постійні травми, вечірки, я вже хотів займатися справою. Мені дуже допоміг Ігор Михайлович, моя дружина і Берислав Станоєвич (селекціонер Динамо по балканському напрямку – прим. Ред.).

– Смуга біла, смуга чорна … Прийшов Сьомін, ти почав грати, Динамо – прогресувати.

– Абсолютно вірно. Сьомін побудував шикарну команду, яка стала чемпіоном країни, виграла Кубок, і повинна була перемагати в Кубку УЄФА. Якби ми в півфіналі обіграли Шахтар – взяли б і фінал в Стамбулі. А у Мілі і Алієва справи теж пішли на краще, він повірив в нас, і ми всі втрьох почали грати. Розуміли один одного з півслова.
Нам біло дуже важко було після фінального свистка півфінального матчу Кубка УЄФА в Донецьку. Ми вигравали всі трофеї, але не виграли Кубок УЄФА … Цей матч в Донецьку був найважливішим у моїй кар’єрі в Динамо.

– Ти думав йти з Динамо?

– У мене було складне міжсезоння в наступному році, тоді потрібно було йти з Динамо. Ми з Сербією поїхали на чемпіонат світу, де перемогли Німеччину. В останньому матчі групи нас влаштовувала навіть нічия з Австралією, але ми програли. Це був емоційний стрес для мене, а відпустки після чемпіонату у мене не було.

– Знаю, що після Чемпіонату світу в тебе була пропозиція з Іспанії від Вільярреала.

– Мені сказали про це агенти. Але я не впевнений до кінця, що у Динамо була пропозиція по мені від нього. Найсерйознішим варіантом був Олімпіакос, який зробив конкретний запит. У мене залишався рік контракт, і я розумів, що потрібно йти. Але Динамо захотіло продовжити зі мною контракт, а я не зміг відмовити.

Про збірну Сербії

– Красіч, Іванович, Коларов, Відіч, Станкович, Йованович… Ця збірна Сербії була по-справжньому зоряною. Нинішня збірна Хорватії мені дуже нагадала сербів 2010-го року. Як думаєш, яка команда була б сильнішою?

– Ох … Це був би дуже цікавий матч! Я думаю, наша оборона була набагато краще нинішньої хорватської. Ми зі Станковичем дуже добре дружимо. Він приїжджав в минулому році в Австралії. Привозив дітей на турнір. Але навіть мені не сказав, що у нього є амбіції очолити першу команду Црвени Звезди. З Відічем давно вже не спілкувалися. А ось з Коларовим підтримуємо активно зв’язок. І з Петровичем!

– Радосав Петрович? Який теж грав за Динамо?

– Так, саме він. Дуже хороша людина, ми недавно зідзвонювалися, буквально місяць назад, він говорить, що дуже сумує за Києвом.

– Чому в нього не вийшло в Динамо?

– Та я навіть не знаю … Але я особисто рекомендував Динамо підписати з ним контракт. Так, він повільний, але добре працює з м’ячем, віддає передачі. Не Гавранчич, але теж хороший. Мабуть, у Реброва було інші бачення гри.

– Динамо радилося з тобою тільки по Петровичу?

– Не тільки, але я не вже не пам’ятаю, ким вони цікавилися.

Про зарплати в Динамо

– Мілош, Динамо добре платило?

– Дуже! Це були золоті часи. Не знаю, як зараз, але тоді були шикарні преміальні.

– Ти отримував більше мільйона в рік?

– Приблизно стільки. Але я ніколи не жив на широку ногу. У мене був банківський рахунок в Швейцарії, я відкладав гроші. Жив в простій квартирі, їздив на простий машині – була стара «Ауді» А8. У Петковича така ж була. Динамо надавало «Мазду», а я хотів трохи краще. Далі купив «Туарег», потім – «Мерседес».

– Чому не купив спорткар, як Мілевський?

– Я їздив з Мілею на “Феррарі” пару раз, але ці машини не для українських доріг. У Гавранчича теж була вона. І “Бентлі” був … Але це все не для київських доріг.

варіант матеріалу

Оперативное видео самых важных и красивых голов в нашем канале в Телеграме

Джерело: Sportarena.com

Рейтинг записи: 12345


Рейтинг букмекеров
#букмекерописаниебонусоценкасайт
1 Фаворит обзор 10 000₴ + 300 FS
5
РЕГИСТРАЦИЯ
Или аккаунт Sportarena