Цитаїшвілі: В Україні, якщо дебютував в 17 років, ти – вже легенда

...

Півзахисник Динамо - про клуб, збірну та дитячий футбол

Цитаишвили Динамо

Хавбек біло-синіх Георгій Цитаїшвілі в інтерв’ю Роману Бебех для YouTube-каналу «Бомбардир» розповів, як після першого тренування його прийняли в академію Барселони, чому не залишився в Іспанії, про українське громадянство, чемпіонаті світу та свою ситуації в київському клубі.

Про чемпіонат світу

«Я своєю грою на чемпіонаті світу був незадоволений. Так, ми перемогли, я забив гол у фіналі, але зіграв не дуже добре. У моменті з голом все склалося здорово для мене: захисник так розташувався, що велика зона з’явилася, прокинув його дуже чітко. Коли дивлюся відео, так, думаю, ого, забіг зробив. Але в грі все зивчайно було: прокинув-прокинув-вдарив. Для мене навпаки краще, коли є дистанція, там теж не було моменту, щоб я на нозі тримав м’яч. А потім спеціально всередину зайшов, щоб захисник розвернувся так. Коли він таким чином стає, можна в протихід все зробити. Думав, передачу Сікану давати – він поруч біг, але потім ризикнув. Можна було ще й під себе прибрати, але це вже занадто.

Після ЧС були начебто пропозиції, говорили про Бешикташ, але я не звертав уваги. Нерозумно йти в такому віці і в такій ситуації. Я не отримав досвіду, нічого не зробив у футболі. Так, чемпіон світу U-20, але кому це треба. Це додасть тобі пару тисяч до зарплати в новій команді. Але коли тебе купують дивляться на статистику: скільки зіграв і забив. А цього у мене немає. Знаю, що хлопців зі збірної U -20 звали МЮ, бельгійські клуби. Не знаю, наскільки офіційно, але в список вони потрапляли».

Про юнацьку та молодіжну збірні України

“Моя манера гри? Не люблю про це говорити. В Європі не скажуть, що ти перетримуєш м’яч. Так, раз втратиш, другий, але на третій – заб’єш. Хто тобі щось скаже? Чия схема краще підходить Петракова або Ротаня? Без різниці, але приємніше грати в U-21. Ти кайфуєш від того, що робиш. В U-20 вмираєш, оскільки бігаєш багато, а потім кайфуєш від результату. Там ми всі розуміли, результат – головне. Ти часто на чемпіонаті світу граєш?».

Про довіру молодим

«Денис Попов говорив, що йому найбільш складно було грати проти Жеремі Доку з Андерлехта, 2002 року народження. Хлопець реально геній: брав м’яч, прокидає і не наздоганяє його ніхто. І потім ніхто не дивився що йому 16 років. Бачили у нього одна рису і зрозуміли, що тільки на ній можна вивести гравці на топ рівень. Де Лігт головою вигравав і нічого більше не робив, щоб сказати, що буде топ. Або той же Дзаньоло. Ми грали проти Інтера. Обговорювали потім матч, хто у суперника грає в середині. Як Дзаньоло в Інтері може бути. А потім він виявився в Ромі. Дивлюся грає в першій команії. Ніхто не питає скільки йому років, дали шанс, і тепер він коштує скільки? 70 мільйонів? І його весь Рим на руках носить.

Ми з усіма грали, перемагали, але є цей бар’єр, коли їм дають шанс, а нам немає. В Україні якийсь закон, що футболіст повинен грати після певного віку. А якщо дебютував в 17 років – легенда. Але в Європі це норма, в 18-19 починають вимагати, як від дорослого. А у нас в дублі був футболіст, який до 23 років грав.

Або ось приклад. Денис Бонавентуре. Він приїжджав в Динамо, його не взяли. У Зорі трохи пограв, а зараз хочуть його купити багато клубів. Реалу забивав, грає добре».

Про академію Динамо

«Мій батько грав в футбол, і я почав з трьох років з ним тренуватися. Уже в тому віці вмів жонглювати. На Кіпрі відвідував футбольну академію клубу, в якому грав батько – він мене туди влаштував, причому займався з хлопцями на кілька років старших від мене. Батько хотів, щоб я часу не втрачав.

Тато, коли побачив, що я лівша і невеликого зросту, сказав: «Раз так, ти маєш бути технічним». Приходив до нього на тренування на базу, і він залишався після своїх занять і зі мною працював. Все – тільки на техніку. Плюс, старти на швидкість робив. Перший раз без м’яча побігав в Динамо. Тут, в лісі. Але я знав, куди їду. І їхав заради цього: стати сильніше фізично.

В академії Динамо був на перегляді 8 місяців. Після семи – хотів йти. Був в академії тренер – Єськін – який не хотів, щоб я перебував в Динамо. Може, не підходив за фізичними даними, може треба зрозуміти, хто платив, а хто ні. Одним із факторів був паспорт, напевно, не думали, що зможу оформити українське громадянство. Але були родичі по маминій лінії, вийшло оформити українське громадянство. Але все одно не залишали.

І був момент, місяців після семи, вже збирався йти. Дідусь сказав: «Все остання гра, і чуть-що – їдемо звідси». Матч був у манежі. І як розповідає мама, до неї начебто Михайличенко підійшов після гри і сказав: «Цього гравця треба брати. У нього гарне майбутнє». Начебто так, якщо мама не помиляється, але Михайличенко точно був на матчі. В результаті мене взяли, а тренера незабаром звільнили. Прийшов інший фахівець, відразу вигнав сім або вісім чоловік».

Про перегляд у Барселоні

«До переходу в Динамо я був на перегляді у Барселоні. Взяли в академію клубу – Ла Масію, але були моменти через які не залишився в Іспанії. «Відкриті двері» – так називається перегляд, який триває 30 днів. Ми приїхали з батьками за свій рахунок, і мене були готові залишити після першого тренування. Там ніякої біганини – все з м’ячем. Був такий собі турнір – один в один, до двох або трьох забитих голів. Виграв у всіх, і мені після цього заняття сказали: «Беремо, потрібні такі і такі документи». Але єдина умова – знайти опікуна в Іспанії.

Батьки були проти – я все-таки один син. Батько хотів, щоб я жив на базі, він знав, що в перехідному віці можна не на ту доріжку згорнути. Батько дуже серйозно підходив до мого виховання. І це була головна причина, через яку ми там не залишилися.
Пробув в академії Барселони місяць. Через рік – прийшов в Динамо. Все відрізнялося. Тренування інтенсивні, чоби вже кілометраж пробігти якийсь. Чому ми до 19-ти ет всіх обіграємо, а потім, коли наші однолітки починають фізику набирати, немає? Тому що до 20-ти років до техніки, яка у них є з дитинства, вони додають підготовку. А в такому віці техніку особливо не набереш. Так, біг у футболі важливий, але те, як ти граєш, бачиш поле – все набагато важливіше.

Спогади про приїзд в Динамо? Я багато знав про цей клуб, в моєму оточенні говорили про нього – тато, Кецбая, Кінкладзе: «Динамо, Лобановський – легенда». Але я в тому віці за Динамо не стежив. Тоді я знав тільки Барселону і Манчестер Юнайтед.

Перехід? Заходжу перший раз в роздягальню на Нивках. А перед цим батько говорив, що є слова погані – «бл ***», «*** твою мать», ти на них не реагуй. Мовляв, якщо перекладеш їх грузинською, вирішиш, що треба битися. Я приходжу і закомлюсь: «Гіо, Гіо». Хтось каже «Влад». А мені почулося «бл ***». Я образився і потім під час тренування шукав хлопця, який сказав це, щоб помститися. Я навіть не знав, що є таке ім’я Влад».

Про ігрову практику

«Мені кажуть, що я – заміна Циганкову. Готують до цього, з 16-ти років таке розповідають. Мовляв, коли Циганкова буде рівня Ярмоленко і піде, то ти будеш замість нього. Ярмоленко, коли був і готувався піти, а Циганкова готували, то скільки він [Циганков] матчів зіграв? 20-22. А я скільки граю? Як можна говорити, що мене готують? У мене за два роки зіграно 200 хвилин в першій команді. Якщо тобі дають шанс і за 20 матчів, ти нічого не показав, тоді без питань. Я сам піду, якщо побачу, що не виходить. Але мені не давали шансу, щоб навіть зрозуміти, виходить у мене чи ні.

Оренда? Я ось така людина: мене не випустили, ображаюся. Дзвоню, кажу: «Все йду, шукайте клуб, неважливо куди йди». Але вранці прокидаюся, мені на тренування – заняття для тих, хто не грав. Одягаю бутси і знову хочу всім довести, що готовий грати.

Так, вийшов із Колосом на 8 хвилин, міг забити. Незадоволений, оскільки повинен був забивати, але в цілому нормально зіграв. Вийшов в Лізі Європи, коли Віті віддав пас – теж непогано зіграв. За Хацкевича, коли вийшов проти Шахтаря на 30 хвилин, хіба погано зіграв? Наче не 17 років було, а два сезони провів у першій команді. Брав м’яч і обігравав, неважливо хто був: Степаненко або Ісмаїлі. А зараз, коли довго не граєш, трохи впевненість пропадає. В дубль відправляють.

Михайличенко почав стабільно грати в 23 роки і став топом. У кожного свій час. Мої слова можуть трактувати по-різному. Я не скаржуся, це футбол і життя. Президент Динамо хоче, щоб я був у команді. Я горю бажанням грати в Динамо. Я своє майбутнє бачу в цьому клубі. І не кажу, що хочу піти».



варіант матеріалу

Яркие интервью и видеорепортажи на SportArenaTV. Подписывайтесь, ставьте лайки, делитесь с друзьями.

Джерело: Sportarena.com

Додати коментар
Читайте також
Или аккаунт Sportarena
Увага

Додати зображення
Оберіть файл
Цитувати
Увага

Ви впевнені, що хочете видалити цей коментар?

Увага

Are you sure you want to delete all user's comments?

Увага

Are you sure you want to unapprove user's comment?

Увага

Are you sure you want to move to spam user's comment?

Увага

Are you sure you want to move to trash user's comment?